бакалаврська / 1-виправ
.docРОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА ПРОДУКЦІЮ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ
1.1. Концептуальні основи ціноутворення та види цін на продукцію підприємств аграрної сфери
Загальні поняття в процесі оцінки вартості продукції наступні.
Оцінка - визначення вартості, ціни товару. Виділяють:
a) оцінка в платоспроможному балансі вартісна - у платіжному балансі операції фіксуються в ринкових цінах, тобто вказується сума, що готовий заплатити покупець продавцеві, готовому продати товар за дану суму, при цьому обмін між двома незалежними сторонами мотивований винятково комерційними міркуваннями;
б) оцінка готової продукції за оптовими цінами реалізації - вид оцінки готової продукції, що використовується при стійких оптових цінах виробництві продукції для продажу оптовими партіями. Цей варіант дозволяє зіставити оцінку продукції в поточному обліку й звітності, що важливо для контролю за правильним визначенням товарного випуску;
в) оцінка готової продукції по плановій виробничій собівартості - вид оцінки готової продукції, що виступає в якості твердої облікової ціни. Тут необхідний окремий облік відхилень фактичної виробничої собівартості продукції від планової;
г) оцінка готової продукції по вільних ринкових цінах - цей варіант оцінки застосовується при обліку товарів, що реалізуються, зокрема через роздрібну мережу;
д) оцінка готової продукції по фактичній виробничій собівартості - вид оцінки готової продукції, використовуваний в організаціях з обмеженою номенклатурою виробленої продукції. Вартісна оцінка готової продукції визначається або по виробничій собівартості у звітному періоді, або по сумі виробничих витрат на одиницю готової продукції.
Вартість -
1) цінність, якої хто-небудь додасть чому-небудь. Існують два принципових підходи до рішення проблеми вартості. У класичній політичній економії й у марксисткою економічній науці вартість розглядається як об'єктивна реальність, яку можна змінити кількістю праці, що втримується в товарах і послугах. Неокласична школа вважає вартість суб'єктивною якістю, що залежить від рідкості того, що тепер потрібно. Більшість економістів у цей час схиляються до неокласичного подання про вартість;
2) виражена в грошах цінність товару, робіт, послуг чого-небудь або величина витрат на них що-небудь;
3) суспільна праця, витрачена на виробництво товару.
Ціна - сума грошей, що сплачує покупець за товар, що придбавається ним:
а) ціна споживання - сума продажної ціни й вартості споживання товару за період експлуатації (наприклад, вартість техобслуговування, величина страхівки, податки й т.д.);
б) ціна покупця - найменша із двох цін, пропонованих учасником фондового ринку – покупцем або інститутом в операціях з акціями або паями пайового тресту, тобто це та ціна, за яку учасник ринку або інститут готовий купити в товар інвестора акції або частку участі;
в) ціна прейскурантна - ціна товару, що включається в прейскурант фірми; будучи в більшості випадків номінальної або ж відбиваючи рівень фактичної ціни вже ув'язнених угод, ціна прейскурантна виступає для продавця й покупця як вихідний пункт при визначенні конкретної ціни;
г) ціна продавця - ціна, по якій товар пропонується для продажу продавцем чи виробником;
д) ціна рівноважна - значення ціни, при якому обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту;
е) ціна аукціонна - ціна товару, офіційно зареєстрована в ході проведення аукціону;
ж) ціна базисна - ціна, використовувана для визначення сорту або якості товару (її погодять на переговорах між продавцем і покупцем); база для визначення індексу цін у міжнародній торгівлі, у цілому й по окремих групах товарів; ціна певного товару з фіксованими параметрами якості, установлювана в момент висновку опціонної угоди;
з) ціни торгів - ціни особливої форми спеціалізованої торгівлі, що заснована на видачі замовлень на поставку товарів або одержання підрядів на виробництво певних робіт із заздалегідь оголошеного в спеціальному документі (тендері) умовам;
і) гуртова ціна - ціна товару в умовах гуртового продажу, по якій виробниче підприємство або збутова організація реалізує свій товар великими партіями (гуртом);
к) відправна ціна - найбільша ціна, по якій покупець згодний придбати конкретний товар, або мінімальна ціна, по якій продавець пропонує свій товар для реалізації на аукціоні; мінімальна ціна, на яку погоджується продавець виробу, виставленого на публічних аукціонах;
л) відпускна ціна - ціна, яку перестали контролювати або ріст якої стримують шляхом державного регулювання;
м) роздрібна ціна - ціна продажу споживчих товарів кінцевому покупцеві;
н) тариф - система ставок плати за різні виробничі й невиробничі послуги, надавані підприємствам, організаціям, об'єднанням, установам і населенню; система ставок оплати праці; будь-який перелік цін на товари й послуги;
о) ціна кошторисна - ціна, розрахована на основі кошторису, калькуляції; ціни, розцінки, тарифи, використовувані для визначення вартості нового будівництва, реконструкції, технічного переозброєння й розширення діючих підприємств, будинків, споруджень і об'єктів;
п) ціна товару (ринкова) - ціна, що зложилася при взаємодії попиту та пропозиції на ринку ідентичних товарів (робіт, послуг) і в результаті укладених угод на відповідному ринку товару між особами, що не є взаємозалежними особами;
р) вільні ціни - ціни, які формуються на конкурентних ринках як результат чинності закону вартості й взаємодії разнонаправленных тенденцій попиту та пропозиції;
с) регульовані ціни - ціни, рівень яких регулюється державою завдяки використанню певних економічних або адміністративних способів: прямі або непрямі податки, установлення рівня рентабельності, установлення рівня торговельних націнок і знижок, нормативів, витрати окремих видів ресурсів;
т) фіксовані ціни - прямо встановлюються державою в особі органів влади й керування.
Ціноутворення - процес установлення величини ціни; процес формування цін на товари й системи цін у цілому.
Надбавки - націнка, додаткова плата за виготовлення виробів (товарів) з особливими властивостями за замовленням (тропічне виконання, експортне виконання, виготовлення устаткування в стислий термін і т.д. ).
Знижки - умова угоди, що визначає розмір зменшення базисної ціни товару, зазначеної в угоді. Види знижок: проста - вихідна ціна зменшується в один раз; складна - зниження ціни у два й більше рази; експортна - при відсутності спеціального експортного каталогу; дилерська - постійному оптовому покупцеві- дилерові; бонусна - на обсяг покупок різної продукції фірми; особлива - знижка за наявний платіж і т.д.
Націнки - сума, на яку підвищена ціна або форма встановлення виробниками проміжних цін на послуги й роботи для споживачів.
Етапи розробки цінової стратегії - проведення ряду робіт і розрахунків: 1)визначення оптимальної величини витрат на виробництво й збут продукції підприємства, щоб дістати прибуток на тім рівні цін на ринку, які підприємство може досягти для своєї продукції; 2) установлюється корисність продукції підприємства для потенційних покупців (визначаються споживчі властивості) і заходу щодо обґрунтування відповідності рівня запитуваних цін їхнім споживчим властивостям; 3) перебуває величина обсягу продажів продукції або частка ринку для підприємства, при якому виробництво буде найбільш прибутковим.
Етапи розрахунку цін на товар - ряд послідовних дій економіста за цінами.
1- й етап - постановка цілей і завдань ціноутворення.
2- й етап - визначення попиту.
3- й етап - оцінка витрат виробництва.
4- й етап - аналіз цін і якості товарів конкурентів.
5- й етап - вибір методу ціноутворення.
6- й етап - розрахунок вихідної ціни.
7- й етап - облік додаткових факторів.
8- й етап - установлення остаточної ціни.
Цілі ціноутворення - загальні й приватні цілі, які ставить для себе підприємство при встановленні ціни на власні продукти.
Активне ціноутворення - установлення цін у рамках політики управління збутом з метою досягнення найбільш вигідних обсягів продажів, середніх витрат на виробництво й цільовий рівень прибутковості операцій.
Аналіз витрат - аналіз, що дозволяє виявити можливості витрат на виробництво й збут.
Аналіз витрат і результатів - метод прийняття рішень про те, чи варто починати даний проект, заснований на зіставленні відповідних альтернативних витрат і потенційних результатів.
Аналіз беззбитковості - визначення обсягу збувається продукції, що при якому виторг покриє витрати за відповідний період, не приносячись ні прибуток, ні збитків; допомагає визначити, скільки одиниць товару необхідно продати, щоб окупити всі витрати.
Аналіз розмірів попиту - аналіз, спрямований на виявлення розриву між попитом та пропозицією з метою ухвалення рішення про найбільш прибуткові напрямки виробництва.
Валова продукція - показник, що характеризує обсяг продукції, зробленої в тій або іншій галузі матеріального виробництва у вартісному (грошовому) вираженні.
Товарна продукція - показник, що характеризує обсяг продукції на складі, що готова до реалізації.
Валовий прибуток - різниця між надходженнями від продажів і змінних витрат.
Відомість витрат на виробництво - перелік (обліковий документ) сукупних, виражених у грошовій формі витрат об'єднань, підприємств, організацій на виробництво продукції, надання послуг, виконання робіт і їхню реалізацію.
Величина попиту - кількість даного товару або послугги, що покупець бажає купити за конкретною ціною протягом певного періоду.
Величина пропозиції - кількість товару, що підприємству - продавець здатний надати за конкретною ціною протягом певного періоду.
Гнучкість ціни - визначається як величина, зворотна еластичності. Вона вимірює вплив даної зміни попиту та пропозиції на ціну.
Закон попиту - закон, відповідно до якого ріст ціни на товари приводить до зниження величини попиту на них, за інших рівних умов за низькою ціною вдається продати більше товарів, чим по високій; зворотна залежність між ціною товару й величиною купівельного попиту на цей товар.
Закон пропозиції - закон, відповідно до якого з ростом цін на товари збільшується обсяг пропозиції цього товару: продавці пропонують більше товарів при високих цінах і менше - при низьких цінах.
Закон вартості - по трудовій теорії вартості це об'єктивний економічний закон, що регулює зв'язки між товаровиробниками, розподіл і стимулювання суспільної праці в умовах товарно-грошових відносин, відповідно до якого виробництво й обмін товарами здійснюються на основі їхньої вартості, величина якої виміряється суспільно необхідними витратами праці, рівнем попиту та пропозиції.
Закон цін - відповідно до цього закону ціна товару визначається його вартістю, залежить від вартості грошового матеріалу й коливається навколо вартості товару під впливом співвідношення між попитом та пропозицією.
Витрати - витрачена на що-небудь сума, витрати. Існують наступні види витрат:
а) витрати змінні - витрати, які змінюються прямо пропорційно масштабам виробництва;
б) витрати виробництва - сукупні витрати живої й упредметненої праці на виробництво продукту, товару, послуги (виміряється робочим часом);
в) витрати виробництва прямі - витрати на виробництво конкурентної продукції, послуги, які можуть бути віднесені на її собівартість;
г) витрати транспортні - витрати по перевезеннях пасажирів, вантажів, багажу, пошти, виконуваним підприємствами всіх видів транспорту;
д) витрати постійні - не реагують на зміну обсягів виробництва (амортизаційні відрахування, виплата відсотків по кредитах на зміст приміщень, заробітна плата заводоуправління й управляючих цехом та інше).
Калькулювання собівартості продукції - вирахування собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) основного й допоміжного виробництва; вирахування в грошовому вираженні витрат на виробництво й реалізацію продукції, робіт і послуг.
Калькуляція - визначення витрат у вартісній (грошової) формі на виробництво одиниці або групи одиниць виробів або на окремі види виробництв; визначення мінімально припустимої ціни товару, а також оцінки прибутковості (або збитковості) виробництва розраховуючи на одиницю товарної продукції; представлений у формі таблиці бухгалтерський розрахунок витрат і витрат.
Конкурентоспроможність - комплекс споживчих і вартісних характеристик товару, що визначають його успіх на ринку.
Кон'юнктура ринку - стан ринку, характеризуючи співвідношенням попиту та пропозиції на товари й послуги, динамікою цін, курсом цінних паперів і ін.
Методика розрахунку вихідної ціни - методи, за допомогою яких установлюється первісна ціна.
Стеля цін - законодавчо встановлений максимальний рівень цін на товари й послуги. Звичайно встановлюється з метою обмеження росту цін і забезпечення попиту низько дохідних верств населення за допомогою обмеження цін.
Структура ціни - склад ціни, що характеризується наявністю в ній окремих, що відокремилися в грошовій формі, самостійних елементів. Більшість видів цін включають: собівартість і прибуток, іноді збутову знижку (націнку), що утвориться з витрат і прибутку постачальницько-збутових організацій.
Тактика ціноутворення - набір конкретних практичних заходів щодо керування цінами на продукцію фірми, які використовуються для рішення поставлених перед ціновиками завдань.
1.2. Формування й розвиток конкуренції як засобу цінового регулювання в Україні (в усякому разі в тебе здеться про україну)
Як одна з головних складових ринкової економіки конкуренція передбачає завоювання ринку, перемогу над конкурентами у боротьбі за споживача, забезпечення одержання сталого прибутку, а тому завжди є основною умовою, за якої працюють ринкові механізми, що формують багатство, розмаїття асортименту та високу якість товарів і послуг.
Конкуренція наявна лише тоді, коли виробники та продавці здатні реагувати на зміну кон'юнктури ринку, на ті чи інші дії суперників, коли вони вільні у визначенні обсягу та асортименту продукції, у виборі постачальників і покупців своїх товарів, у визначенні цін і формуванні виробничої програми. Поза розвитком і без підтримки конкуренції механізми дії ринку не можуть повноцінно функціонувати.
В Україні формування конкурентного підприємницького сектору відбувається в умовах економічної нестабільності, нерозвиненої інфраструктури, тиску з боку сильніших конкурентів, у тому числі іноземних. Ускладнення процедури реєстрації та ліцензування, кризи неплатежів і недобросовісна поведінка підприємств-споживачів, відсутність внутрішніх стимулів для довгострокових інвестицій та розвитку технологій в умовах інфляційних процесів, обмеження попиту, недостатність управлінських навичок і криміналізація економіки негативно впливають на утворення відповідних конкурентоспроможних ринкових структур. За таких умов ефективний розвиток підприємництва можливий лише за відповідної державної підтримки.
Стан і тенденції розвитку підприємницької діяльності свідчать, що сподівання швидкого та масштабного вияву підприємницької ініціативи та її реалізації шляхом створення відповідних підприємницьких структур, які мали місце одразу ж після її законодавчого закріплення, не справдилися. Сьогодні можна сказати, що підприємництво, особливо мале, має значний потенціал розвитку, але ще не стало реальною економічною силою, яка здатна забезпечити розгортання дієвої конкуренції на регіональних товарних ринках, суттєво вплинути на ступінь їх монополізації.
Аналізуючи розвиток малого бізнесу в областях західного регіону, необхідно зазначити, що, незважаючи на прийняття цілої низки важливих рішень, розробку та впровадження Програми розвитку малого та середнього підприємництва, умови для його становлення та розвитку суттєво не покращилися. Малий бізнес ще не став повноцінним сектором економіки регіону, хоча і спостерігається тенденція до відносного збільшення кількості новостворених суб'єктів господарювання, проте кількість реально функціонуючих залишається на рівні 30 % від загально зареєстрованих. Такі тенденції прослідковуються в усіх західних областях, а тому можна констатувати, що бажаних результатів розвитку малого бізнесу в регіоні ще не досягнуто.
Проведений аналіз свідчить, що до основних причин, які стримують розвиток малих підприємницьких структур, а отже, і конкуренцію, варто віднести відсутність належного нормативно-правового забезпечення розвитку малого бізнесу; неефективність податкової політики щодо становлення і розвитку малих формувань на монополізованих товарних ринках регіону; відсутність належної фінансово-кредитної підтримки та стимулювання малого підприємництва; обмеженість матеріально-технічних, фінансових та інформаційних ресурсів; непідготовленість підприємців до діяльності у складних умовах ринку; недосконалість інформаційно-методичного забезпечення підприємств. Таке становище є наслідком і підтвердженням того, що проголошене право на здійснення підприємницької діяльності не забезпечене умовами для його реалізації внаслідок недосконалості, недієвості, а часто і повної відсутності окремих елементів механізму захисту та підтримки конкуренції як засобу антимонопольного регулювання товарних ринків регіону. Пріоритетність товарного ринку повинна визначатися відповідно до критеріїв спеціалізації регіону, соціальної значимості та необхідності розвитку конкуренції.
У складних умовах загострення загальної економічної кризи, неналагодженності ринкового механізму є очевидним, що формування і забезпечення успішного функціонування конкуренції можливе за умов здійснення цілеспрямованої державної політики, яка б передбачала створення загальних сприятливих умов для зниження бар'єрів, які обмежують вступ суб'єктів господарювання на монополізовані товарні ринки.
Необхідно також зазначити, що специфічною особливістю для вітчизняної економіки є наявність бюрократичних перешкод у створенні конкуренції, що значною мірою визначається державною політикою та адміністративною практикою. Адміністративні бар'єри стають важливою політичною, економічною та соціальною проблемою, до яких варто віднести:
- відсутність механізму реалізації Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції";
- самовільне розширення керівниками державних адміністрацій повноважень у сфері ціноутворення, що стримує встановлення реальних співвідношень і створення ефективної структури господарювання, наявність рішень керівників державних адміністрацій щодо цінового регулювання, які не сумісні з повноваженнями, наданими їм законодавством;
- наявність кола функцій, здійснення яких органами державної влади та органів місцевого самоврядування пов'язане з можливістю одержання ними госпрозрахункового прибутку;
- делегування повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування суб'єктам господарювання;
- гальмування розвитку системи правової допомоги представникам малого бізнесу з метою забезпечення можливості впливати на регулюючу діяльність уповноважених державних служб;
- недосконалість відповідної правової бази з питань розподілу обмежених регіональних ресурсів землі, приміщень, державних субсидій та пільгових кредитів, яка не сприяє забезпеченню рівного конкурентного доступу до ресурсів, які знаходяться у державній власності;
- недієвість нормативної бази із закупівлі продукції за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, що зменшує доступність державних замовлень для малих і середніх підприємств.
Аналіз ситуації практики регулювання діяльності підприємства визначає необхідність формування цілісної концепції створення сприятливих умов для його розвитку. Для цього разом з регіональними органами управління необхідно створити відповідну систему моніторингу стану підприємницького клімату в регіоні. Багато факторів, що впливатимуть на умови здійснення підприємницької діяльності, одночасно формуватимуть і конкурентне середовище. Глибоке їх вивчення є фактично інструментом і першим кроком до демонополізації та розвитку конкуренції на регіональних товарних ринках. Це окрема конкурентна політика.
Результатами таких заходів щодо реалізації конкурентної політики мають стати створення умов втілення конституційного принципу захисту конкуренції та встановлення чітких "правил гри" для підприємств-монополістів.
Важливим напрямом із забезпечення умов для формування і розвитку добросовісної конкуренції в економіці України на перехідному етапі є інформаційне забезпечення конкурентної політики. Аналіз різних джерел інформації дає змогу виявити численні порушення у методиці збору первинної інформації і, як результат, несумісність однойменних показників, обчислених у різних організаціях за величиною, періодичністю, кратністю тощо.
Специфіка інформаційних потреб антимонопольного контролю полягає у тому, що вони вимагають об'єднання власних інформаційних ресурсів, інформації органів державної статистики, даних інших ланок виконавчої влади, судових, наукових, експертних, аналітичних, інформаційних, організаційних, суб'єктів господарювання, матеріалів спеціальних вибіркових досліджень для формування цілісного уявлення про стан товарних ринків і рівень розвитку на них конкуренції. З метою задоволення таких потреб територіальні відділення, інші органи управління з демонополізації ринків повинні вести роботу зі створення ефективного інформаційного забезпечення. Поряд з цим, більш ефективним вирішенням певного питання буде посилення координаційної ролі статистичних органів у плані створення єдиної методології та уніфікації збору первинної інформації, накопичення її у спеціальному централізованому банку даних з наступною передачею у користування споживачам.
Необхідною умовою розвитку конкуренції є підвищення конкурентоспроможності підприємств. Вирішенню цієї проблеми має сприяти посилення регулюючого впливу держави на формування економічних та організаційних передумов уведення в дію функціональних механізмів конструктивної конкуренції, використання коштів, одержаних від приватизації, головним чином на технічне та технологічне оновлення вітчизняного виробництва, розширення експорту конкурентоздатної продукції", перехід до активної експортоорієнтованої стратегії економічного розвитку на базі цілеспрямованого формування та ефективної реалізації експортного потенціалу. Державна та регіональна політика повинна сприяти досягненню та забезпеченню підприємствами технологічного лідерства, створенню на різних рівнях ефективних систем управління якістю, які б відповідали міжнародним вимогам. Ці проблеми мають вирішуватися на загальнонаціональному рівні, для чого доцільним є створення національної програми забезпечення якості і конкурентоспроможності продукції та послуг, яка б охоплювала організаційно-економічні, інформаційно-методичні та правові заходи у цій галузі та заходи з подальшого розвитку сертифікації в країні. Перш за все це стосується регулювання ринків, що перебувають у стані природної монополії та окремих монополізованих ринків, продукція яких має життєво важливе значення для населення, і тих, де конкурентне середовище ще не розвинуте.
Ключовим чинником забезпечення конкуренції на вітчизняному ринку має бути конкуренція імпорту, проте проведений аналіз регіональних товарних ринків показав, що в сучасних умовах для України є проблема захисту саме вітчизняного виробника. Імпорт значною мірою витіснив вироби вітчизняного виробництва, і тому зараз гостро постає питання нерівності умов конкуренції між вітчизняними та іноземними виробниками. Непродуманий вступ регіональних фірм у таку конкуренцію може призвести до концентрації ринкового впливу іноземних інвесторів чи торговельно-посередницьких фірм. Разом з тим ефективність і конкурентоспроможність національних виробників, які ізольовані від впливу дисципліни міжнародної конкуренції, будуть падати, що сприятиме перекосам у розподілі ресурсів на користь секторів економіки, де відсутня конкуренція За таких умов найбільш раціональним є проведення збалансованої експортно-імпортної політики, у тому числі політики помірного державного протекціонізму, яка б враховувала підвищення або зниження рівня конкуренції на внутрішніх товарних ринках і концентрувалася на таких основних напрямах:
— контроль за дотриманням ефективної конкуренції при ліцензуванні експорту та імпорту органами виконавчої влади;
— забезпечення недискримінаційного підходу при державному регулюванні процесів іноземного інвестування, дотримання умов конкуренції при державній підтримці експорту;
— попередження монополістичної діяльності іноземних компаній на українських ринках;
— сприяння покращенню доступу вітчизняних то варів і послуг на закордонні ринки шляхом зниження адміністративних бар'єрів, безпосередня участь антимонопольного комітету у процесах зміни ставок митних тарифів, яка на сучасному етапі є головним інструментом зовнішньоекономічного регулювання.
Для формування конкурентного ринку та конкурентного ціноутворення необхідно не руйнувати державний сектор, а комерціалізувати його діяльність, посилити його функції як рівноправного суб'єкта ринкових відносин, що у ціновій політиці має виявлятися шляхом:
— встановлення цін на свою частку власності, до якої повинні належати природні монополії, частина інфраструктури та промислового виробництва, що перешкоджатиме порушенню міжвиробничих зв'язків;
— використання механізму державного замовлення, коли обов'язкове фінансування частково змінюється наданням податкових, митних та інших пільг, що створює передумови опосередкованого впливу на рівень інших цін.
З метою вирішення проблеми антимонопольного регулювання та становлення конкурентного ринку необхідно повністю враховувати загальні економічні умови перехідного періоду з позицій специфіки зміни попиту та пропозиції, характеру формування затрат незалежно від немонополізованого чи монополізованого характеру суб'єктів господарювання.
Ефективнішому функціонуванню ринку сприяє не будь-яка конкуренція, а деякі її форми навіть чинять руйнівний вплив на економіку. Перш за все йдеться про недобросовісну конкуренцію, дія якої заборонена чинним законодавством України. В першу чергу це стосується неправомірного використання фірмового найменування, товарного знака, копіювання товару іншого підприємця, самовільне використання його імені, навмисного поширення неправдивих або неточних відомостей, що можуть завдати шкоди діловій репутації іншого підприємця. Тому суворий контроль за дотриманням заборони на недобросовісну конкуренцію не тільки оберігає економіку від її негативного впливу, але одночасно сприяє зосередженню уваги на використанні тих форм конкуренції, які впливають на розвиток виробництва, задоволення суспільних потреб і захист добросовісної конкуренції.