attachments_13-10-2012_13-33-33 / Лекц_вир.менеджмент / лекція 5

Тема 5. Управління якістю та інноваційна діяльність.

1. Система управління якістю в аграрному виробництві.

2. Інновації та інноваційна діяльність.

3. Комплексні інформаційні системи управління виробництвом.

1.Якість продукції (чи послуги) - це сукупність її властивостей, які зумовлюють рівень здатності задовольняти потреби споживачів. Якість продукції є основним фактором досягнення конкурентоспроможності.

Сучасна наука і практика відпрацювала систему кількісного оцінювання властивостей продукції, яка через сукупність різноманітних показників дає змогу визначати відповідний рівень якості. Виділяють такі показники якості продукції:

одиничні - характеризують якусь одну властивість продукції (потужність, швидкість та ін.);

комплексні - враховують сукупність об'єднаних властивостей (надійність, витрата на один кілометр пробігу автомобіля та ін.);

визначальні - оцінюючі показники, за якими приймаються рішення (економічні, екологічні, ергономічні).

Використання наведеної системи показників дає змогу забезпечувати належну якість у процесі проектування, виготовлення, використання різних виробів, визначати та контролювати рівень якості всіх видів продукції.

Рівень якості - це кількісна характеристика певного виду продукції, призначеної для задоволення конкретного попиту на неї порівняно з відповідними базовими показниками зафіксованих умов споживання.

З метою раціоналізації процесу управління якістю продукції визначають абсолютний, відносний, перспективний та оптимальний рівні якості продукції. Для їх визначення застосовують ряд методів, зокрема:

об'єктивний та органоліптичний, які використовуються для визначення абсолютного рівня якості;

диференційований та комплексний, що застосовується для визначення відносного рівня якості окремих видів продукції;

соціологічний та експертних оцінок, за допомогою яких визначають перспективний та оптимальний рівні якості.

Якість товару, його експлуатаційна безпека і надійність, дизайн, рівень післяпродажного обслуговування для споживача є основними критеріями при здійсненні покупки.

Поточне управління якістю пов'язано з контролем технологічних процесів, для цього застосовуються статистичні методи. До статистичних методів відносять контроль якості продукції або стану технологічного процесу, на основі використання теорії ймовірності і математичної статики. У практиці поточного статистичного регулювання процес використовують так звані контрольні карти. Процедура поточного регулювання полягає в тому, що якість вимірюється і дані кожної вибірки заносяться в контрольну карту. На карті наносяться лінії, які відповідають верхній і нижній технічним границям поля допуску. За характером розміщення точок, що наносять на графік, можна виявити окремі порушення в процесі виявити і ліквідувати до появи браку. Часто при визначенні факторів, які впливають на показник, що характеризує якість, використовують схеми Ісікова, їх ще називають діаграмою причин і результатів. Схема базується за принципом чотирьох компонентів, що відповідають за якість продукції: матеріал, машини, сировина, люди. Такі діаграми застосовують при виділенні найбільш значимих факторів, що впливають на якість продукції. З'ясувавши причини появи дефектів можна усунути майже всі втрати.

2. Інновації в широкому розумінні – це нововведення в технології чи організації управління, у вужчому відкриття чи винаходи, а також використання наявних джерел новими способами. Зазвичай же інноваціями можуть виступати нові продукти чи технології, нова організація промислового або сільськогосподарського виробництва, відкриття нових ринків тощо. Інновації спрямовані на підвищення продуктивності і, як правило, на отримання додаткового доходу в результаті впровадження новинок і створення кращих за своїми якостями ідей, технологій. Вони охоплюють весь спектр видів діяльності – від досліджень і розробок до маркетингу.

Визначають п’ять типів нововведень: виробництво та впровадження принципово нових товарів та послуг відповідно; застосування нової техніки і технологій, що передбачає використання нових методів виробництва і транспортування; здобуття нових ринків збуту продукції; поліпшення ресурсної бази шляхом відкриття нових джерел сировини; формування нової галузевої організації – впровадження раціональних форм організації виробництва та управління, завоювання монопольного становища .

Специфіка сільського господарства полягає в тому, що виробництво продукції відбувається тут в умовах "чистої конкуренції". З огляду на це основним джерелом підвищення прибутковості господарств є зниження питомих виробничих витрат, яке у свою чергу, можливе лише за рахунок впровадження інноваційних розробок.

Необхідність інноваційної діяльності пояснюється тим, що попит на продукцію сільського господарства не еластичний. Темпи зростання попиту на його продукцію відстають від темпів підвищення доходів населення. Незначний приріст попиту спостерігається в основному на продукти переробки.

Інноваційний продукт – нагромаджені знання, матеріалізовані у конкретних засобах виробництва (нова техніка, елементи технологічних процесів, сорти культур тощо), але ще не впроваджені в сфері виробництва. Інноваційна діяльність виступає процесом застосування наукових розробок у виробництві, який відбувається за схемою "наука – інновації – виробництво”.

Інноваційна діяльність – специфічна форма діяльності, пов’язана із створенням і впровадженням нововведень.

Особливостями впровадження інновацій у сільському господарстві є використання у виробничому процесі землі, біологічних організмів; продукція сільського господарства (в первинному чи переробленому вигляді) задовольняє потребу людини в їжі.

Проведення інноваційних перетворень на рівні підприємств дозволить подолати спад виробництва в сільському господарстві та забезпечить реформування економіки в цілому.

Інноваційні процеси, що відбуваються в аграрному виробництві мають свої специфічні сфери застосування та обмеження. Передусім це неможливість створення принципово нових продуктів, що пов’язано з агрокліматичними умовами конкретного району, традиційними видами сільськогосподарських продуктів, сформованими запитами споживачів. Економічно доцільні зміни можуть зачіпати асортимент продукції – поліпшення її якості за рахунок впровадження нових сортів культур. Основним обмежувальним фактором у сфері інноваційних технологій є масштаб виробництва. Він визначається технічними та економічними параметрами. Впровадження інновацій передбачає інтенсифікацію, повніше використання наявних виробничих ресурсів.

3. Інформаційна система, як система управління, тісно пов’язується, як з системами збереження та видачі інформації, з системами, що забезпечують обмін інформацією в процесі управління. Вона охоплює сукупність засобів та методів, що дозволяють користувачу збирати, зберігати, передавати і обробляти відібрану інформацію

Призначення інформаційних систем (ІС) в економіці – це автоматизація розрахунків, під якою розуміють людино-машинне розв'язування економічних задач. Для цього розробляються і впроваджуються такі види забезпечення: правове, інформаційне, програмне, математичне, методичне, організаційне, технічне, лінгвістичне та ергономічне. Сучасний етап розробки ІС в економіці країни характеризується створенням ІС нового покоління, до яких належать експертні системи, системи підтримки прийняття рішень, інформаційно-пошукові системи, системи із штучним інтелектом.

Галузеві ІС призначені для управління підвідомчими підприємствами та організаціями. ІС управління підприємствами (АСУП) — це системи із застосуванням сучасних засобів автоматизованої обробки даних, економіко-математичних та інших методів для розв'язування задач управління виробничо-господарською діяльністю підприємств.

2