Тема 3. Типи організаційних структур інноваційних підприємств
Питання:
1. Сутність і принципи формування організаційних структур ІП.
2. Класифікація оргструктур ІП
3. Особливості формування й удосконалювання структур ІП
1. Сутність і принципи формування організаційних структур ІП
Організаційна структура ІП - це сукупність основних підрозділів або окремих фахівців, покликаних послідовно вирішувати основні творчі завдання, характерні для даного виду інноваційного підприємства, його профілю й спеціалізації, і сфери, у якій воно функціонує, а також підрозділів, що виконують допоміжні, обслуговуючі й управлінські функції; система їхніх взаємозв'язків і відповідальності, що передбачають цілеспрямований вплив на всі види ресурсів з метою досягнення планованих або заданих результатів створення й реалізації інновацій.
В організаційну структуру ІП входять наукові, конструкторські, проектні, технологічні й інформаційні підрозділи (лабораторії, відділи, сектори, групи), що здійснюють основну творчу діяльність по створенню інноваційного продукту певного профілю й спеціалізації, а також виробничого, допоміжні й управлінські підрозділи, що забезпечують виконання тематичних планів НДР і ОКР і реалізацію створених інновацій.
Організаційна структура будь-якого ИП повинна в кожний відрізок часу відповідати її цільовій, функціональній структурі. На практиці в конкретний момент часу такого повного збігу структур може не бути. Це пояснюється тим, що в умовах динамічних ринкових відносин відпадають одні цілі й функції й з'являються нові відповідно до нових ідей, завданням, методам рішення й т.д.
У зв'язку з цим необхідно здійснення періодичного аналізу і раціоналізації структур з урахуванням ряду факторів і на основі ряду найважливіших принципів. Основними факторами, під впливом яких формується організаційна структура ІП, є:
особливості галузі знань, науки й техніки, виробництва;
ступінь самостійності ІП або місце в структурі об'єднання;
напрямку що виконують НДОКР і конкретних завдань тематичного плану;
рівень спеціалізації й ступінь кооперації конкретного ІП і його місце в суспільному поділі праці, у тому числі в рамках об'єднання, підприємства, галузі, куди воно входить, регіону;
строки рішення науково-технічних проблем;
структура розташовуваних ресурсів ІП (трудової, матеріальної, інформаційної й фінансових) і тенденції їхнього розвитку;
технологія проведення й рівень автоматизації наукових, проектно-конструкторських, економіко-управлінських робіт.
Найважливішими принципами побудови й вдосконалення структур ІП є:
• первинність цілей, функцій, завдань і вторинність вирішальних їхніх підрозділів;
• раціональний поділ і кооперація праці (зовнішня й внутрішня) і доцільна спеціалізація підрозділів і виконавців, що у свою чергу створить умови для наукової організації праці працівників всіх рівнів, прискорення документообігу й проходження інформації всіх видів по вертикалі й горизонталі, скорочення циклу й зменшення витрат на створення нововведень;
ієрархічність взаємодії структурних підрозділів з мінімально можливим числом рівнів ієрархії для забезпечення найкоротших шляхів проходження інформації зверху вниз і знизу вгору;
забезпечення керованості, для чого на кожному ієрархічному рівні оптимально повинні перебувати 5 - 6, але не більше 8 - 9 організаційних осередків;
спеціалізація кожного структурного органу будь-якого рівня на виконання можливо вузького кола функцій, передбачених положеннями. Для цього різні функції повинні бути чітко розмежовані між окремими підрозділами або функціонерами, а подібні функції об'єднані в одному підрозділі або в одного функціонера;
неприпустимість наявності підрозділів і функціонерів, що не створюють і не переробляють інформацію, а лише транслюють її зверху вниз, знизу нагору або по горизонталі;
неприпустимість підрозділів з подвійним підпорядкуванням;
встановлення розмірів підрозділів з урахуванням інформації, що переробляється;
здатність до швидкої перебудови при зміні цілей, завдань, передумов функціонування й погіршенні якості роботи елементів діючої структури.