archiv[1] / t10 / tema_10

Тема 10 Організація заробітної плати

Оплата праці – це певний заробіток, розрахований, як правило, в грошовому вираженні, який за трудовою угодою власник або уповноважений ним орган виплачує робітнику за виконану роботу чи надані послуги.

Як найважливіша соціально-економічна категорія заробітна плата виконує такі функції:

• основний засіб задоволення особистих потреб працюючих, джерело зростання їх реальних доходів;

• важливіше джерело відтворення робочої сили та засіб залучення людей до праці;

• економічний важіль стимулювання розвитку виробництва, зростання продуктивності праці, скорочення витрат на виробництво, раціонального використання робочої сили, зменшення втрат робочого часу;

• засіб розподілу та перерозподілу кадрів по районах країни та галузях народного господарства.

Розрізняють такі види заробітної плати:

1. номінальна;

2. реальна;

3. реальні доходи працюючих.

Номінальна зарплата – це сума коштів, отриманих робітниками за виконання обсягу роботи відповідно до кількості та якості затраченої ними праці.

У різні періоди та в різних районах країни ціни на товари різняться, тому на однакову номінальну зарплату можна придбати різну кількість товарів. Точнішою характеристикою доходів є реальна заробітна плата, що являє собою сукупність матеріальних і культурних благ, а також послуг, які може придбати працюючий на номінальну зарплату.

Розмір реальної зарплати залежить від розміру номінальної заробітної плати та рівня цін на предмети споживання та послуги. Цю залежність можна виразити у вигляді такої формули:

І_р =, (10.1)

де І_р, І_н – індекси реальної та номінальної заробітної плати;

І_ц – індекс цін.

Реальні доходи працюючих містять у собі реальну зарплату та надходження з суспільних фондів споживання.

За своєю структурою зарплата неоднорідна, кожний її елемент виконує властиву йому функцію матеріального стимулювання та має певну економічну самостійність при необхідному взаємозв’язку та взаємообумовленості її частин.

Зарплата робітників і службовців складається з основної (постійної) та додаткової (змінної) частин, а також надбавок.

Основна частина виплачується робітнику відповідно до територіальної системи та схем посадових окладів залежно від складності, умов, інтенсивності праці, а також кваліфікації робітників.

На розмір додаткової частини зарплати впливають як кінцеві результати роботи колективу, так і результати діяльності окремого робітника (суміщення, бригадирські, вислуга, багатоверстатне обслуговування, навчання учнів тощо).

До надбавок за особливі умови праці відносять доплати за районним коефіцієнтом, за рухливий і роз’їзний характер роботи, за шкідливі умови праці.

Принципи організації зарплати:

1. Оплата праці за її кількість і якість, однакова оплата за однакову працю.

2. Неухильне підвищення зарплати.

3. Випереджувальне зростання продуктивності праці порівняно зі зростанням зарплати.

4. Диференціація та регулювання рівня оплати праці різних груп і категорій працюючих.

5. Ясність і простота.

Складові елементи оплати праці

Основні принципи організації оплати праці здійснюється за допомогою таких елементів, як:

• нормування праці;

• тарифна система;

• форми та системи заробітної плати.

Тільки у взаємозв’язку ці елементи дозволяють правильно організувати зарплату. Кожний з елементів має конкретне визначене значення, але разом з тим вони взаємодіють один з одним, що забезпечує при правильному їх застосуванні ефективну систему зацікавленості у результатах роботи.

Кількість праці, що витрачається робітниками у процесі виробництва, вимірюється за допомогою норм, які залежно від організації виробництва та праці визначають необхідні витрати часу, виробітку, обсяг обслуговування чи чисельність робітників.

Норми трудових затрат необхідні для організації праці не тільки робітників-відрядників, а й робітників-погодинників, спеціалістів, службовців і МОП. Вони встановлюються для кожної категорії працюючих за допомогою нормування праці – засобу визначення міри праці для виконання тієї чи іншої конкретної праці та ступеня винагородження за працю залежно від її кількості та якості. Норми праці сприяють однаковій оплаті за однакову працю лише тоді, коли вони виражають її однакову напруженість.

Організація оплати праці значною мірою залежить від якості нормативних матеріалів через те, що застосування завищених норм часу та занижених норм виробітку при оцінці величини затрат праці робітників приводить до порушення принципу оплати праці за кількістю вкладеної праці.

Стан нормування праці характеризується часткою технічно обґрунтованих і досвідно-статистичних норм, рівнем їх виконання, ступенем використання робочого часу.

Оплата за працею передбачає порівняння праці різної якості. Диференціація заробітної плати робітників залежно від складності та умов праці, її народногосподарського значення здійснюється за допомогою тарифної системи. Від її стану залежать структура заробітної плати, питома вага премій.

Зв’язок заробітку робітників з кількісними та якісними результатами їх праці здійснюється за допомогою форм і систем заробітної плати. Раціональний їх вибір і побудова сприяють забезпеченню матеріальної зацікавленості робітників у зростанні продуктивності праці, поліпшенні якості продукції, що випускається, економії сировини, матеріалів та ін. Визначити міру додаткової оплати праці за виконання та перевиконання цих показників призначена премія. Необхідність преміювання диктується тим, що оплата праці за відпрацьований час, так само як і за кількість виготовленої продукції, не дозволяє повною мірою врахувати результати праці, поєднати особисту матеріальну зацікавленість з колективною, стимулювати одночасно зростання продуктивності праці, краще використання виробничих фондів, підвищення якості продукції.

У наш час підприємства мають такі права у галузі праці та заробітної плати:

• визначати форми та системи оплати праці робітників;

• самостійно встановлювати доплати за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування чи збільшення обсягу виконуваних робіт, за умови та інтенсивність праці, надбавки робітникам за професійну майстерність, керівникам, спеціалістам і службовцям за високі досягнення у праці;

• встановлювати посадові оклади без дотримання середніх окладів;

• визначати конкретні напрямки використання фонду матеріального заохочення;

• розробляти та затверджувати порядок преміювання всіх категорій робітників та ін.

Питання для самоперевірки та контролю

1. Поняття заробітної плати та її функції.

2. Види заробітної плати.

3. Принципи організації оплати праці.

4. Складові елементи оплати праці.

5. Нормування як підоснова встановлення заробітної плати.

6. Повноваження підприємств в галузі праці та заробітної плати.

4