Лекція 2 Науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні

План

1. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки.

2. Оформлювання результатів наукової діяльності.

Література

1. Коваль А.П. Науковий стиль сучасної української літературної мови. Структура наукового тексту / А.П. Коваль, 1970.

2. Ковальчук В.В, Основи наукових досліджень : навч. посібн. / В.В, Ковальчук, Л.М. Моїсєєв. – К. : Видавничий дім «Професіонал», 2004. – 208 с.

3. Онуфрієнко Г.С. Науковий стиль української мови : Навчальний посібник з алгоритмічними приписами / Г.С. Онуфрієнко. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 392 с.

4. Шевчук С.В., Лобода Т.М. Практикум з української мови: Модульний курс: Підручник. – 3-е вид., виправ. І доповнен. – К.: Алерта, 2012. – 696 с.

1. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки

Науковий стиль та його термінологія почали складатися ще в давній книжній українській мові частково за зразками гр. та лат. мов, які викладалися тоді в усіх вищих школах України. З них перекладалися наукові книги. Почасти науковий стиль формувався із власне українських мовних засобів. Науковий стиль нової укр. мови почав формуватися з середини 19 ст. спочатку як науково-популярний стиль.

Підстилі та жанри– власне науковий (монографія, стаття, тези), науково-популярний (видання для нефахівців), науково-навчальний (підручник, лекція, бесіда).

Сфера вживання – наука, освіта й техніка.

Призначення – повідомлення про результати наукових досліджень, доведення теорій, обґрунтування гіпотез, класифікацій, роз’яснення явищ, систематизація знань.

Загальні позамовні ознаки: предметність (чітка визначеність предмета), об’єктивність, смислова точність, ясність, простота, дохідливість, лаконічність, стислість, відсутність образності, емоційності.

Основні мовні засоби – абстрактна лексика, символи, велика кількість термінів, схем, таблиць, графіків, зразків-символів, часто іншомовних слів, наукова фразеологія (стійкі термінологічні словосполучення), цитати, покликання, однозначна загальновживана лексика, безсуб'єктність, безособовість синтаксису, відсутність всього того, що вказувало б на особу автора, його уподобання (емоційно-експресивних синонімів, суфіксів, багатозначних слів, художніх тропів, індивідуальних неологізмів).

Науковий текст – спосіб репрезентації наукової інформації, результат наукового дослідження.

Особливості:

• відбиває ту чи іншу проблему, висуває гіпотези, орієнтує на нове знання;

• хар-ся доцільністю та раціональністю всіх положень;

• орієнтований на досягнення дослідницької мети та завдань;має раціональний хар-р, складається із суджень, умовиводів, побудованих за правилами логіки науки і формальної логіки;

• широке використання понятійного, категоріального апарату науки;

• текст не ґрунтується на образі, не активізує почуттєвий світ читача, а орієнтований на сферу раціонального мислення;

• його призначення – довести, обґрунтувати, аргументувати тощо.

Структура:

• Вступна частина (проблема, мета, завдання, методи, гіпотеза).

• Дослідна частина описує дослідження та його результати.

• Висновкова частина регламентує висновки та рекомендації для проведення подальших наукових одсліджень.

Вимоги до наукового тексту:

* структурованість, поділ на розділи та параграфи.

** розподіл на значеннєві частини, абзаци, речення.

*** композиційність;

**** початок і кінець абзаців має бути найбільш інформативним, а середина – деталізувати головну думку;

***** однозначність уживаних понять;

****** уникнення повторів;

****** безособовість викладу;

******* стислість, ясність («Думкам просторо, а словам тісно»).