Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Психіатрія.О. К. Напрєєнко.К. Здоров'я, 2001..pdf
Скачиваний:
158
Добавлен:
30.03.2015
Размер:
5.48 Mб
Скачать

Глава 11 Розлади мислення

ної особистості. Характеризується загальною загальмованістю, аж до заціпеніння. Іноді супроводжується мутизмом, розслаб­ ленням м'язів. Відомий під назвою "уявна смерть".

Апатичний ступор — байдужість до всього, бездіяльність, дезорієнтування, повне безсилля, безсоння, анорексія, зни­ ження тонусу м'язів, неохайність. Виникає на тлі тяжкого фі­ зичного виснаження, кахексії при затяжних симптоматичних психозах, енцефалопатіях. Називають також адинамічним, аспонтанним, абулічним ступором.

Екзогенний ступор — гіпо-, акінезія, що спостерігається при токсичних або інфекційних ураженнях головного мозку.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1.Інстинкти та вольова діяльність.

2.Класифікація розладів ефекторно-вольової сфери та потягів.

3.Характеристика вольових розладів.

4.Класифікація розладів рухової активності.

5.Види психомоторного збудження.

6.Чим відрізняється маніакальне збудження від кататонічного?

7.Види психомоторної загальмованості.

8.Різниця між кататонічним, депресивним та психогенним сту­

пором.

9.Розлади інстинктивних потягів — харчового, самозбереження, статевого.

10.Імпульсивні потяги та імпульсивні дії.

Глава 11

РОЗЛАДИ МИСЛЕННЯ

Мислення — психічний процес, за допомогою якого люди­ на відображає найістотніше, головне в явищах навколишнього світу, усвідомлює їхній взаємозв'язок. Завдяки йому забез­ печуються рівень суджень, узагальнення фактів, умовиводів, накопичуються знання, вибудовуються гіпотези, теорії, розв'я­ зуються задачі, які ставить особистість і суспільство. Мислен­ ня — активна функція інтелекту.

Більшість учених-психіатрів розрізняють патологію мислен­ ня за темпом, зв'язком асоціацій (формою) і змістом.

Частина друга

Загальна

психіатрія

КЛАСИФІКАЦІЯ РОЗЛАДІВ МИСЛЕННЯ

Розлади мислення за темпом перебігу асоціацій

1. Прискорене.

 

4. Деталізоване

(в'язкість).

2.

Ментизм.

 

 

5. Зупинка мислення (шпе-

3.

Сповільнене.

 

 

рунг).

 

Розлади

мислення за

зв'язком

асоціацій (формою)

1. Резонерське.

 

7.

Персевераторне.

2.

Паралогічне.

 

8. Аутистичне

(дереїстичне).

3.

Атактичне.

 

 

9. Кататимне

(кататимічне,

4.

Незв'язне (інкогерентне).

 

афективне).

 

5.

Розірване.

 

 

10.

Конкретне (формальне,

6.

Символічне.

 

 

примітивне).

Розлади мислення за змістом асоціацій

 

Хворобливі ідеї:

 

 

 

 

 

а) маячні;

 

 

 

в) надцшні, домінантні;

б) маячноподібні;

 

 

 

 

г) нав'язливі.

 

 

 

 

 

 

Класифікація

маячних

ідей за

змістом

 

1. Маячні ідеї

переслідування:

 

 

 

 

а)

стосунків;

 

 

 

д) звинувачення;

б) фізичного,

психічного

 

є) ревнощів;

 

впливу;

 

 

 

є)

кверулянтські (сутяж­

в) отруєння;

 

 

 

 

ницькі);

 

г) втрати, шкоди, пограбування;

ж)

еротичні.

2.

Маячні ідеї

величності:

 

 

 

 

а) багатства;

 

 

 

в) винаходу і відкриття;

б) високого походження;

 

г)

реформаторства.

3. Маячні ідеї самоприниження:

 

 

 

 

а)

гріховності;

 

 

в)

нігілістичні;

б) самозвинувачення;

 

 

д)

одержимості.

Маячні

ідеї (маячня)

за механізмом

утворення

1. Інтерпретативне, маячіння тлумачення (паранояльне чи параноїчне).

2. Несистематизоване, чуттєво-образне (параноїдне).

Глава 11

Розлади мислення

РОЗЛАДИ МИСЛЕННЯ ЗА ТЕМПОМ ПЕРЕБІГУ АСОЦІАЦІЙ

Мислення прискорене — це стан, за якого збільшується кількість асоціацій, думок, уявлень, прискорюється їхній плин. Мова стає непослідовною: не закінчивши однієї думки, хво­ рий переходить до іншої ("стрибання думок", "стрибання ідей"). Типовим є втрата об'єкту міркувань. Судження хворих по­ спішні, поверхові, однобокі. Прискорене мислення спостері­ гається при маніакальних станах, алкогольному сп'янінні.

Ментизм — мимовільний, безперервний і некерований плин думок, уявлень, спогадів, образів, який має обтяжливий зміст. Хворий не може зосередитися на жодній думці. Ментизм ха­ рактерний для синдрому Кандинського — Клерамбо.

Мислення сповільнене — коли гальмується процес виник­ нення асоціацій. Менше стає ідей. Думки і уявлення утворю­ ються повільно. Мова теж стає повільною, уривчастою, з три­ валими" паузами. Хворі суб'єктивно відчувають утруднення мислення. Скаржаться, що в них мало думок, що не можуть закінчити думку, довести своє міркування до логічного кінця. Сповільнене мислення спостерігається при депресивних та астенічних станах.

Мислення деталізоване (докладність, в'язкість мислення) характеризується тугорухомістю, утрудненням під час пере­ ходу з однієї думки до іншої, втратою здатності відокремити головне від другорядного. Мислення сповільнене, інертне, фік­ соване на певних деталях, дрібницях. У судженнях хворого переважають випадкові подробиці, що не стосуються основ­ ної думки. Деталізоване мислення характерне для хворих на епілептичну деменцію та олігофренію.

Зупинка мислення (шперунг — нім. sperrung — загорода, зупинка) —раптова, короткочасна спонтанна зупинка плину думок, що легко виявляється під час розмови. Хворий раптом замовкає. Згодом він пояснює це тим, що в нього відбулася за­ тримка мислення. Спостерігається у хворих на шизофренію.

РОЗЛАДИ МИСЛЕННЯ ЗА ЗВ'ЯЗКОМ АСОЦІАЦІЙ (ФОРМОЮ)

Мислення резонерське (безплідне мудрування) характеризу­ ється тим, що доводи хворого не ґрунтуються на реальних фак­ тах. Це порожні вербальні посилання, що не відповідають темі

Частина друга Загальна психіатрія

розмови й не досягають мети, безплідні міркування, позбавлені конкретного змісту, але "вдягнуті" у правильну стилістичну форму. Спостерігається при шизофренії.

Мислення паралогічне виявляється порушенням логіки ви­ словлювання. Певне поняття замінюється символом, знаком, зрозумілим лише хворому. Пацієнт робить зовсім необгрунто­ вані, інколи безглузді, висновки, котрі не мають об'єктивних доказів, не відповідають його судженням і не зрозумілі для ін­ ших. Дивує "кривою" логікою. Паралогічне мислення власти­ ве хворим на шизофренію з параноїдним розвитком особис­ тості.

Мислення атактичне характеризується неправильним, парадоксальним поєднанням понять, думок, що не мають логічних зв'язків спонтанно нанизуються одна на одну. Воно виявля­ ється атактичним мовним безладом, безглуздими висловлюван­ нями, що незрозумілі для оточуючих, хоча конструкція речень правильна, грамотна. У висловлюваннях можуть бути неологіз­ ми, аглютинація (злиття)"слів тощо. Характерне для хворих на шизофренію.

Мислення незв'язне (інкогерентне) — глибокий розлад ми­ слення у хворих з порушенням свідомості, що проявляється у непоєднаності понять, суджень. Думки хворого уривчасті, мо­ ва безладна. Втрачена, здатність до,синтезу. Хворий не орієн­ тується в навколишньому просторі. Реальну дійсність сприй­ має фрагментарно. Мова має виглядхаотичного набору слів або уривків речень,.,що інколи римушться. Спостерігається при екзогенно-органічних психозах.

Мислення розірване проявляється втратою смислових зв'яз­ ків між поняттями, хоча граматична та синтаксична форми "речення збережені. У крайньому разі мова хворих схожа на так звану мовну мішанину (шизофазія). її різновидом є по­ двійне мислення, коли хворий сприймає свої думки за чужі (явища психічного автоматизму). Розірване мислення харак­ терне для шизофренії.

Мислення символічне — одне поняття стає символом іншо­ го, іноді на підставі випадкових другорядних ознак. Характер­ не для шизофренії. Виявляється, наприклад, символічними по­ значками (цифри, геометричні фігури тощо) в листі хворого.

Мислення персевераторне полягає в тривалому застряванні, домінуванні однієї і тієї самої думки чи уявлення, у повторенні одних і тих, самих слів, фраз, виникненні одних і тих самих

Глава 11

Розлади мислення

уявлень, образів, незалежно від зміни ситуації. Скажімо, на різні запитання хворий відповідає однаковою фразою. Напри­ клад: "Як Вас звати?" "Іван Іванович." "Скільки Вам років?" "Іван Іванович". І так далі. Спостерігається при шизофренії й органічних ураженнях головного мозку, старечій та атеро­ склеротичній деменції, хворобах Піка та Альцгеймера.

Мислення аутистичне (дереїстичне), тобто.відірване від ре­ алій. Коло асоціацій з навколишнім світом обмежене. Асоціа­ ції виникають переважно на основі ідей, уявлень, відчуттів, пов'язаних із хворобливими домінуючими переживаннями. Хворі замикаються в собі, тримаються осторонь, ні з ким не спілкуються. Відповіді на запитання формальні. Фантазія і ре­ альність співіснують і не розділяються хворим,,бажане сприй­ мається за дійсність. Характерне для шизофренії.

Мислення кататимне (кататимічне, афективне) — втрата логічного мислення внаслідок впливу на нього афективно за­ барвлених уявлень, бажань, побоювань. Спостерігається при паранояльному розвитку особистості.

Мислення конкретне (формальне, примітивне), тобто об­ межене конкретними, примітивними поняттями, судженнями, що не досягає рівня абстракції. Неможливість "відірватися" від формальних ознак явищ та предметів, проникнути до їх­ ньої внутрішньої сугі. Наприклад, на прохання пояснити зміст виразу "Яблуко від яблуні недалеко падає" хворий відповідає: "Яблуко, що впало з дерева, завжди лежатиме недалеко від яблуні". Цей тип мислення характерний для хворих з оліго­ френією.

РОЗЛАДИ МИСЛЕННЯ ЗА ЗМІСТОМ АСОЦІАЦІЙ

Серед розладів мислення особливе значення мають хвороб­ ливі ідеї: маячні, маячноподібні, надцінні (домінантні), нав'яз­ ливі, їх суть полягає в тому, що в судженнях і висновках хво­ рих з'являються ствердження, котрі протиречать дійсності.

Маячні ідеї (маячня)

Маячні ідеї — розлад мислення з помилковим, неправиль­ ним судженням, що спотворено відображає дійсність. Цілком оволодіває свідомістю хворого і не піддається логічній корекції

Частина друга

Загальна

психіатрія

(переконанню). З точки зору хворого, він мислить правильно, отож не сумнівається. Маячню неможливо виправити ні пере­ конанням, ні за допомогою наочних доведень. Саме цим вона відрізняється від помилкових суджень, вірувань. Маячні ідеї можуть з часом втратити свою яскравість, актуальність, але спроба щось довести тільки зміцнює віру хворого в його пра­ воту й дає поштовх до подальшого розвитку недуги. Тут доці­ льно згадати афоризм: "Сто мудреців не в змозі переконати одного божевільного".

Маячні ідеї досить різноманітні за своїм змістом, структу­ рою і роллю, яку вони відіграють у загальній клінічній картині психічного захворювання. Джерелами їхнього формування є повсякденне життя, духовна сфера недужого, його зовніш­ ні враження, обставини тощо. На зміст маячні впливають індивідуальна психологія особистості, рівень інтелектуаль­ ного розвитку, освіта, професія, середовище, в якому живе хворий.

Конкретний зміст маячні залежить від епохи. Наприклад, у середні віки домінували ідеї диявола, чаклунства, чарівництва, пізніше — магнетизму, телепатій, гіпнозу тощо, а нині частіше скаржаться на дію біотоками, космічними променями, атом­ ною енергією, радаром і т. ін. З цього приводу можна навести висловлювання Моделі: "Божевілля завжди більшою чи мен­ шою мірою відображує час".

В. Грізингер, А. В. Снєжневський та інші психіатри об'єд­ нували маячні ідеї за змістом у три групи.

І. Маячні ідеї переслідування. Хворий вважає, що за ним стежать, переслідують його і його рідних, хочуть убити і т. ін. Маячня такого змісту виявляється по-різному.

М а я ч н і ідеї с т о с у н к у . Хворий вважає, буцімто все, що' відбувається навколо, стосується його безпосередньо і має якийсь особливий сенс: всі багатозначно дивляться на нього; різні вчинки, жести, висловлювання, радіо- й телевізійні пере­ дачі, а іноді ті чи ті явища природи — то все не просто так, а має якусь причетність до хворого.

М а я ч н і ідеї впливу . Хворий стверджує, що причиною змін в його організмі є хтось, що на нього впливають за допо­ могою апаратів, променів, електричного струму (маячня фізич­ ного впливу) або гіпнозу, телепатії, навіювання (маячня пси­ хічного впливу).

Глава 11

Розлади мислення

М а я ч н і

ідеї о т р у є н н я . Хворий переконаний, що хочуть

його смерті, а тому в їжу підсипають отруту, дають токсичні ліки, в квартиру напускають газ тощо.

М а я ч н і ідеї в т р а т и , ш к о д и , п о г р а б у в а н н я . Недужий певен, що невідомі злочинці або знайомі люди мають його по­ грабувати або вже обікрали, розорили, позбавили квартири, майна, заробітку. Навіть "виявляє" в квартирі сліди злочину.

М а я ч н і ідеї з в и н у в а ч е н н я . За словами хворого, люди, що оточують, звинувачують його в причетності до брехні, по­ ганого вчинку, аморальної поведінки тощо.

М а я ч н і ідеї р е в н о щ і в . Хвора людина вважає, буцімто дружина (чоловік) зраджує, і разом з коханцем (коханкою) хо­ чуть її (його) убити. Причому факти, що їх наводить недужий, аби довести зраду, нереальні, фантастичні, часом безглузді.

М а я ч н і ідеї к в е р у л я н т с ь к і (сутяжницькі). Хворий ствер­ джує, що його обмежують у правах, ображають, а тому в ньо­ го виникає непереборна схильність відстоювати свої права, інтереси шляхом численних скарг, позовів, заяв до суду, про­ куратури, органів влади.

М а я ч н і ідеї е р о т и ч н о г о змісту — різновид маячні сто­ сунку, впливу, що іноді поєднується з маячними ідеями пере­ слідування: певна особа протилежної статі кохає хвору (хво­ рого), почуває сильну пристрасть до неї (нього) і тому різними способами намагається привернути до себе увагу, привабити, викликати симпатію.

М а я ч н я п е р с е к у т о р н а (ставлення, переслідування, впли­ ву, отруєння, шкоди) супроводжується відчуттям страху, недо­ віри, підозри до оточення.

• II. Маячні ідеї величі. Хворий переконаний у своїй винятко­ вості ("здібний, все може, багатий, має високе суспільне ста­ новище"). Виникає на тлі піднесеного настрою. Маячня велич­ ності проявляється по-різному.

М а я ч н і ідеї б а г а т с т в а . Хворі стверджують, що у них за­ робітна плата обчислюється мільярдами, що вони мають тон­ ни дорогоцінних металів і каменів, велику спадщину тощо.

М а я ч н і ідеї в и с о к о г о п о х о д ж е н н я . Пацієнт вірить, що він за походженням із знатного роду, має кровні зв'язки з лю­ дьми, які займають провідне становище в політиці, мистецтві, науці тощо.

М а я ч н і ідеї в и н а х о д у і в і д к р и т т я —розлад мислення, коли особа безпідставно, часто не маючи спеціальної освіти й

8—1-2538

Частина друга Загальна психіатрія

досвіду, "винаходить" апарати, двигуни, ліки, "відкриває" за­ кони, застосування яких, на його думку, сприятиме прогресу й ощасливить людство.

М а я ч н і ідеї р е ф о р м а т о р с т в а — хворобливі судження, що ґрунтуються на системі суб'єктивних, формальних логіч­ них доведень, які виникли в процесі "розробки" і "впрова­ дження" різних реформ — від незначних до глобальних. Хворі розробляють класифікації людських знань, складають плани "академії людського щастя" тощо.

ІІІ: Маячні ідеї самоприниження — хворобливий стан мис­ лення, коли хворий вважає себе нездарою, нікчемою, непов­ ноцінною людиною.

М а я ч і н н я гріховності . Хворі приписують собі амораль­ ні спонукання, намагання, прагнення, вчинки, вважають себе грішниками, котрі не мають права на життя, бо через них страждають рідні, близькі, весь світ.

М а я ч і н н я с а м о з в и н у в а ч е н н я . Хворі звинувачують се­ бе у життєвих помилках, аморальних думках і бажаннях, у "скоєнні" аморального вчинку чи злочину, за який мають бути тяжко покарані.

М а я ч і н н я і п о х о н д р и ч н е —стійка впевненість хворого, що в нього невилікована хвороба і він, можливо, скоро помре. Для доказу цього він наводить низку аргументів, котрі ґрунту­ ються на його відчуттях, поглядах оточення, клінічних ана­ лізах, хоча останні без відхилень або мають незначні зміни. Фізичні обстеження свідчать, що соматичної хвороби немає. Тим, хто намагається переконати його в цьому, в тому числі й лікарям, недужий не вірить.

М а я ч і н н я н і г і л і с т и ч н е (Котара) — різновид іпохонд­ ричного маячіння. Хворий стверджує, що внутрішні органи атрофовані і не функціонують, перебувають у стані розкладу ("серце зупинилося", "кров застигла в судинах" тощо). Отож "чекає" смерті. Інколи вважає себе живим трупом, що розкла­ дається.

М а я ч і н н я о д е р ж и м о с т і — це своєрідні іпохондричні маячні ідеї, зміст яких полягає в тому, що, на переконання хворого, в його тіло вселилися певні тварини, міфічні або уяв­ ні істоти.

Виділяють первинне — інтерпретативне маячіння і вторин­ не — чуттєво-образне.

Глава 11

Розлади мислення

Інтерпретативне

(первинне) маячіння. Порушується опосе­

редковане (абстрактне) пізнання дійсності. Клінічно характе­ ризується більш-менш складною системою ідей спотвореного (викривленого) судження, тлумачення реалій життя, безпосе­ реднє відображення яких залишається не порушеним. Прави­ льно сприймаючи оточення, обстановку, дійсність, хворі ви­ словлюють помилкове, хворобливо-хибне судження про них, яке не піддається логічному виправленню. До інтерпретативного маячіння належать ідеї величності (інтелектуальної переваги, винаходу, відкриття, еротичності). Воно розвивається у осіб з паранояльними рисами характеру (переоцінка влас­ ної особистості, психічна ригідність, недовіра, підозра тощо). Первинне маячіння розвивається повільно, послідовно і має кілька-етапів розвитку. Спочатку (К. Jaspers, 1923) хворий по­ мічає, що люди, котрі оточують його, події, що відбуваються навкруги несуть якусь таємницю, щось обіцяють, мають пев­ ний стосунок до хворого, але все це не визначене. Хворі очі­ кують чогось, що має відбутися, і це їх насторожує.

Згодом виникають, маячні уявлення. Внаслідок цього минулі події набувають особливого сенсу, нового забарвлення, зна­ чення у вигляді "осяяння" ("нарешті я зрозумів, що я — Бог, а все, що відбувається у світі,— наслідок моїх розпоряджень" і т. ін.).

Завершальним етапом первинного маячіння є його криста­ лізація, в процесі якої маячні ідеї набувають "злагодженності і завершеності". У разі первинного маячіння передусім втрача­ ється здатність до логічного мислення. Свою точку зору та­ кі хворі "підтверджують" упереджено підібраними-доказами. Беруть до уваги лише те, що відповідає ідеї, яку вони відстою­ ють, а іншими аргументами нехтують.

До первиннбго (інтерпретативного) маячіння належать ідеї переслідування, отруєння, взаємин, винаходу, відкриття, кверулентські, величності, еротичні. Інтєрпретативне маячіння є характерним для паранояльного та парафренного (парафренічного) синдромів.

Чуттєво-образне (вторинне) маячіння характеризується роз­ ладом чуттєвого пізнання, що супроводжується підвищеною афективністю та загальним розгубленням, поряд із порушен­ ням абстрагування. При цьому не зберігається певна єдність світогляду. Хворобливі ідеї спираються не на систему доводів, а переважно на Образи, фантазію, здогадки. Хворий скрізь

8*

Частина друга

Загальна

психіатрія

вбачає натяки на свою адресу: в усмішках людей, статтях у га­ зеті, на радіо, в телепередачах, лампочках, що світяться і т. ін. Скажімо, вважає, що це сигнал його уявних ворогів.

На відміну від інтерпретативного, вторинне маячіння пов'я­ зане із галюцинаторними переживаннями та афективними розладами. Чуттєво-образне маячіння не систематизоване. В його основі лежать чуттєво забарвлені, яскраві, образні уяв­ лення. Це визначає фрагментарність і непослідовність їхніх проявів.

Зміст образного маячіння різноманітний. Він то наближа­ ється до реального, то носить фантастичний характер. До нього належить антагоністичне, або маніхейське (М. Dide, P. Girand, 1922), маячіння. В основі його лежить боротьба двох начал — добра і зла, характер і наслідки якої залежать від поведінки хворого, його намірів і вчинків.

Афективне (голотимне за Е. Bleuler, 1906) маячіння має де­ пресивне або маніакальне забарвлення. Прояви депресії до­ сить різноманітні: маячні ідеї шкоди, втрати, різні варіанти іпохондричного маячіння аж до маячіння Котара, за якого іпо­ хондричні переживання набувають мегаломанічного характе­ ру ("мої страждання ніколи не закінчаться, загине світ, зник­ не людство, залишусь лише я і мої страждання"...). Афективне маячіння маніакального забарвлення проявляється ідеями ве­ личності.

Катастетичне маячіння (В. А. Гіляровський, 1949) — ма­ ячні ідеї, пов'язані з порушенням інтерорецепції. Хворобливі відчуття від внутрішніх органів формують, головним чином, маячні ідеї іпохондричного змісту, а також впливу і пересліду­ вання.

За структурою маячні ідеї поділяють на систематизовані й несистематизовані.

Маячіння систематизоване. Маячні ідеї входять до певної системи з об'єднувальною центральною думкою. Судження стають системою поглядів, що визначають світогляд хворого в цілому. На цих судженнях зосереджується все психічне життя недужого. При цьому спотворюється певне відбиття внутріш­ ніх зв'язків між явищами реального світу. Одне хворобливе судження пов'язується з іншим, викристалізовуючи маячну систему. Систематизованим є паранояльне (параноїчне) та парафренічне маячіння. За механізмом утворення систематизо­ ване маячіння є інтерпретативним. К. Jaspers писав, що при

Глава 11

Розлади

мислення

такому етапі "маячна робота", яка вимагає "всіх інтелектуаль­ них сил особистості", внаслідок чого виникає "маячна систе­ ма", зрозуміла нам у своїх зв'язках і стає незрозумілою відно­ сно первинного переживання.

Маячіння несистематизоване характеризується браком послідовної "системи доказів. Такі маячні ідеї уривчасті, не пов'язані між собою, фрагментарні, безглузді й швидко змі­ нюються. За механізмом виникнення, несистематизоване ма­ ячіння є чуттєво-образним. Воно пов'язане з порушенням сприйняття (галюцинаціями). Характерне для параноїдного синдрому.

Маячіння резидуальне характеризується тим, що хворий де­ який час впевнений у істинності своїх переживань, які спо­ стерігалися в період загострення хвороби на тлі порушеної свідомості.

Маячіння індуковане (наведене) виникає у родичів та інших осіб (реципієнтів), які тривалий час близько спілкуються з хворим, (індуктором). Фабула маячіння буває різноманітною (частіше переслідування, сутяжництва, еротична), але завжди схожа на фабулу маячіння індуктора. Такі розлади частіше бу­ вають у людей зі зниженим критичним началом та посиленою навіюваністю, зумовленими природженими психічними анома­ ліями (при олігофренії, психопатії тощо) або набутими дефек­ тами психіки (атеросклеротична деменція, затяжний астеніч­ ний стан і т. ін.). Зазвичай індуковане маячіння зникає через кілька діб після припинення спілкування реципієнта з індук­ тором. Інколи маячіння індуковане спостерігається в значної кількості осіб і навіть призводить до "психічних епідемій". Це було особливо поширено в середні віки.

Якщо реципієнтом є також психічно хворий (наприклад, на шизофренію), тоді виникає конформне маячіння, коли відбу­ вається взаємоіндукція. Навіть після роз'єднання таких коделірантів маячіння може зберігатися і в подальшому розгорта­ тися в кожного самостійно.

Паранояльне маячіння. Виникають систематизовані маячні ідеї щодо тих чи тих осіб, подій або ж обстановки. Починається все з переоцінки власної особистості, появи надцінних ідей, а згодом — тлумачення маячних ідей. Розвивається паранояль­ не маячіння після неприємного переживання чи конфлікту. Спочатку виникають маячні ідеї величності, до яких приєдну­ ються маячні ідеї переслідування (стосунків, впливу, отруєння

Частина друга

Загальна

психіатрія

 

тощо). Вони пов'язані між собою й утворюють певний маяч­

 

ний (паралогічний) сюжет. При паранояльному маячінні не

 

буває розладів сприйняття, інтелектуально-мнестичні функції

І

збережені. На початку розвитку паранояльних маячних ідей

 

хворих "переслідують" уявні вороги, а згодом вони самі ста­

 

ють переслідувачами ("переслідувані переслідувачі", за вислов­

 

люваннями Лассега і Фальре).

 

 

Парафренічне маячіння. У людей зрілого віку поступово,

 

протягом тривалого часу (роки, десятиліття) розвиваються си-

 

стематизовані маячні ідеї. Вони мають зв'язок з розладами

 

сприйняття. Починається парафренічне маячіння з появи ідей

!

переслідування (стосунків, фізичного й психічного впливу,

 

отруєння тощо). У період кристалізації маячних ідей розвива­

 

ються ідеї величності. За механізмом утворення парафренічне

 

маячіння є інтерпретативним і чуттєво-образним. Тривалий час

 

інтелектуально-мнестичного та емоційно-вольового зниження

 

особистості не спостерігається. Залежно від переважання в

 

структурі парафренічного маячіння тих чи тих психічних роз­

 

ладів виділяють різні його форми.

 

 

Для с и с т е м а т и з о в а н о ї

п а р а ф р е н і ї характерне систе­

 

матизоване маячіння переслідування, а експансивне (велично­ сті) відступає на другий план. При ф а н т а с т и ч н і й п а р а ф р е ­ нії домінують чисельні експансивні маячні ідеї (величності).

Якщо у клінічній картині переважають маячні конфабуляції, 1 тоді йдеться про к о н ф а б у л я т о р н у п а р а ф р е н і ю , котра ха­ рактеризується ретроспективним маячінням. Е к с п а н с и в н і й п а р а ф р е н і ї властивий виражений підвищений афективний стан.

Параноїдне маячіння характеризується появою маячних ідей стосунку, впливу, отруєння, переслідування, величності, само­ приниження тощо. Ці ідеї не систематизовані, тобто не створю­ ють послідовної системи "доказів". Механізм розвитку параноїдного маячіння пов'язаний з розладами сприйняття (ілюзії, І галюцинації, метаморфопсії тощо). Це чуттєво-образне ма­ ячіння, що супроводжується афективною напругою (страхом, ; тривогою, злістю, руховим збудженням). Тлумачення дійснос­ ті має фрагментарний, непослідовний, уривчастий характер. Маячним переживанням і висловлюванням бракує "стержня", Навкруги якого формувалася б маячна система.

Маячноподібні

ідеї — хворобливі ідеї переоцінки або недо­

о ц і н к и власної

особистості, що виникають на тлі зміненого

Глава 11 Розлади мислення

настрою (підвищеного чи зниженого). Вони ґрунтуються на певних реальних фактах. Такі ідеї," на відміну від маячних, де­ якою мірою можна коригувати, але не завжди й не надовго. Вони ніколи не бувають безглуздими.

Найчастіше маячноподібні ідеї спостерігаються в структурі маніакального і депресивного станів. У разі маніакального ста­ ну на тлі піднесеного настрою хворий переоцінює можливості власного Я, своїх здібностей тощо. У депресивному стані ви­ никають маячноподібні ідеї самоприниження, самозвинуваченння , гріховності, втрати.

надцінні ідеї (домінантні) — це думки, що переважають над усіма іншими. Виникають вони внаслідок реальних обставин, але згодом набувають надмірного емоційного забарвлення, за­ ймають у свідомості людини домінуюче становище і вплива­ ють на процес мислення в цілому. Всі інші думки гальмують­ ся або, навпаки, концентруються, посилюючи надцінну ідею. Такими стають частіше ті ідеї, котрі особливо зачіпають осо­ бистість хворого.

Надцінні ідеї не завжди є завершеним феноменологічним утворенням. За прогресування хвороби можлива їхня транс­ формація в маячні ідеї (обмежене маячіння стосунку). Виді­ ляють також проміжні хворобливі ідеї, так зване надцінне ма­ ячіння Бірнбаума (К. Birnbaum, 1915), що може перейти в паранояльне. Надцінні ідеї коригуються дуже тяжко, а іноді не зовсім. При цьому з інших питань хворі означеної групи можуть мати правильні судження.

Найчастіше надцінні ідеї спостерігаються в психопатич­ них осіб, насамперед при розладі особистості паранояльного типу.

Нав'язливі ідеї — думки, що виникають у людини, чужі для її свідомості в даний момент. Хворий критично оцінює їх, вва­ жає безглуздими, бореться з ними, прагнучи позбутися. У па­ цієнта з'являються "брудні" думки, що суперечать його мора­ лі, блюзнірські уявлення, в тому числі й стосовно тих, кого поважає і любить. Такі думки можуть з'являтися в релігійних людей під час перебування в церкві, споглядання ікон, молитви тощо.

До нав'язливості зараховують також безплідне мудрування, нав'язливі спогади. Такі хворі поринають у тривалі тяжкі роз­ думи відносно зовсім неактуальних, далеких від реальності по­ дій, уявлень. Хворий розмірковує, що з ним буде після смерті,

Частина друга Загальна психіатрія

як розкладатиметься його тіло, в що перетвориться його прах. Які рослини виростуть і т. ін. Нав'язливі спогади непереборні, надто тяжкі, про якийсь давній вчинок. При цьому досить чіт­ ко вираженим буває відчуття сорому, розкаяння. Хворий мар­ но старається забути про це.

Нав'язливі думки (ідеї) часто поєднуються з нав'язливими сумнівами, побоюваннями, страхами (фобіями), потягами, дія­ ми. У цьому разі правильніше розглядати їх як нав'язливі ста­ ни (синдром нав'язливих станів).

Нав'язливі сумніви проявляються тим, що хворий постійно має сумніви щодо завершеності дій (чи замкнув квартиру, чи не тече вода, чи вимкнув газ тощо). Багаторазова перевірка не заспокоює хворого, хоча він і розуміє необґрунтованість сум­ нівів, їхній хворобливий характер. Хворі переживають відчут­ тя невпевненості щодо точності і правильності виконання ро­ боти, часто повертаються до об'єкту занять, перевіряють самі себе, але залишаються невдоволеними, чекаючи поганих на­ слідків. Нав'язливі побоювання проявляються тим, що хворі, виконуючи ту чи ту дію (навіть автоматизовану), сумнівають­ ся у власних силах. їм здається, що можуть збитися, помили­ тися, бути незграбними тощо.

Нав'язливі страхи (фобії) досить численні. Це інтенсив­ ні страхи з приводу різноманітних явищ. Хворі розуміють безглуздість своїх фобій, намагаються їх подолати, але все те марно.

Найчастіше спостерігаються такі нав'язливі страхи: агора­ фобія (страх відкритого простору, площ, широких вулиць), гіпсоманія (страх висоти), клаустрофобія (страх замкнутих приміщень), мізофобія (страх забруднення), танатофобія (страх раптової смерті),токофобія (страх померти під час пологів), оксифобія (страх гострих предметів), нозофобія — канцерофобія, сифілофобія, снідофобія і т. ін. (страх захворіти), монофобія (страх самотності), гідрофобія (страх води), сигофобія (страх прийняття їжі), гінекофобія (страх бути із жінкою), міксеофобія (страх виявитися неспроможним у си­ туації інтимної близькості), урофобія (страх мимовільного се­ човипускання), еритрофобія (страх почервоніти), фобофобія (страх виникнення страху), пантофобія (всеохоплюючий страх) тощо.

Нав'язливі потяги — раптова потреба в реалізації певної дії, до якої хворий ставиться критично (розуміє її безглуздість),

Глава 11 Розлади мислення

намагається уникнути її, але це не вдається. До нав'язливих потягів і дій (без фобій) належать звичні рухи, яких важко уникнути, попри значні зусилля. Наприклад, скалити зуби, по­ стійно торкатися обличчя, відтягувати шкіру на обличчі, по­ правляти зачіску. Нав'язливим вважають включення в мову зайвих за змістом слів типу "розумієш", "так би мовити", "час­ то-густо", "коротше кажучи" і т. ін.

У психіатричній практиці спостерігаються нав'язливі кон­ трастні потяги — компульсії. Приміром, нав'язливий потяг брудно вилаятися серед людей, ударити випадкового пере­ хожого чи кохану людину, розсміятися в трагічних ситуаці­ ях. На відміну від маячіння, контрастні нав'язливості ніколи не реалізуються. Цим вони відрізняються й від імпульсив­ них дій.

Нав'язливі дії можуть поєднуватися з фобіями. Тоді вони мають ритуальний характер. Виконання нав'язливого ритуалу полегшує психічний стан хворого (своєрідний психологічний захист). Ці дії виконують усупереч здоровому глузду, начебто для запобігання уявному лихові. Наприклад, хворі плещуть у долоні в певній послідовності, миють руки милом до появи якоїсь кількості мильних бульбашок, рахують на вулиці лисих до задуманої кількості і т. ін.

Якщо хворий внаслідок якихось обставин не може викона­ ти нав'язливу дію, у нього з'являється психічний дискомфорт (неспокій, тривога, паніка), який тримається доти, поки дію не буде виконано.

Нав'язливі стани спостерігаються при неврозі нав'язливих станів, психастенічній психопатії, ураженні судин головного мозку, церебротравматичних розладах, при шизофренії.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1.Визначення понять "мислення", "розумові операції".

2.Класифікація розладів мислення.

3.Порушення мислення за темпом.

4.Порушення мислення за формою.

5.Що таке маячні, нав'язливі та надцінні ідеї і яка між ними різ­ ниця?

6.Види маячних ідей за змістом.

7.Форми утворення маячіння (систематизоване та несистематизоване).

8.Види нав'язливих ідей.