КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Визначення понять "психопатія" та "розлад особистості". Епі­ деміологія, етіопатогенез.

2.Критерії психопатій, за визначенням П. Б. Ганнушкіна і О. В. Кербикова.

3.Клініка психопатій. Облігатні та факультативні ознаки.

4.Характеристика клінічних форм психопатій гальмівного типу.

5.Характеристика клінічних форм психопатій збудливого типу.

6.Розлади особистості змішаного типу (мозаїчний).

7.Динаміка психопатій. Психопатичні реакції, компенсації та де­ компенсації, патологічний розвиток особистості.

8.Лікування, реабілітація, експертиза та профілактика психопатій.

9.Визначення і типологія акцентуацій особистості, методи їхнього виявлення.

Глава 29

РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ (ОЛІГОФРЕНІЯ)

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Розумова відсталість — група різних за етіологією і пато­ генезом станів, що внаслідок несприятливих впливів у внутрішньоутробний період чи в ранньому дитинстві (частіше до З років) призводять до недорозвинення психіки з переваж­ ною недостатністю інтелекту й утруднюють (частково чи по­ вністю) соціальне функціонування. В останні два десятиліт­ тя терміном "розумова відсталість" замінили назву "оліго­ френія", у 1915 році запропоновану Е. Крепеліним. Розумова відсталість супроводжується тотальним психічним недороз­ виненням.

Провідною ознакою є різке зниження здатності до форму­ лювання, узагальнення понять й абстрактного мислення. Ро­ зумова відсталість позначається на всій особистості у цілому. Це можуть бути недорозвинення мови, характеристичні рухи і міміка. Такі хворі здатні помітити різницю між предметами і явищами, але не спроможні встановити подібність між ними. Вони не розуміють переносного значення прислів'їв, прика-

Глава 29 Розумова відсталість (олігофренія)

зок і метафор, не вміють вичленити головну думку прочитано­ го твору.

Слабкість абстрактного мислення впливає на всі пізнавальні процеси, тому хворим нелегко або неможливо навчитися ра­ хувати, розв'язувати задачі, а також правильно використову­ вати граматичні правила. У них порушена здатність до аналізу й узагальнення інформації про предмети і явища. Образно ка­ жучи, ці хворі "мало бачать, коли дивляться, і мало чують, ко­ ли слухають". У них значною мірою знижується значеннєва пам'ять порівняно з механічною. Не можуть переказати зміст почутого чи побаченого або ж прочитаного.

Затримка формування пізнавальних функцій призводить до недорозвинення мови. Ступінь його відповідає тяжкості інте­ лектуального зниження. За глибокого зниження інтелекту лю­ дина не може розмовляти і не розуміє, що їй кажуть, але при цьому велике значення мають інтонації та жести. Нездатність абстрактно мислити призводить до того, що хворі користую­ ться заученими штампами, не розуміючи їхнього змісту. Запас слів зазвичай обмежений (залежно від ступеня зниження ін­ телекту). Ознаки недорозвинення мови виявляються також у дефекті вимови. Емоційна сфера збережена.

З урахуванням особливостей темпераменту розрізняють торпідну і єретичну розумову відсталість. Такі хворі безініціа­ тивні. Через підвищену сугестивність легко піддаються як ви­ хованню, так і негативному впливові. Крім недорозвинення психічної сфери, в них часто виявляють патологію інших ор­ ганів і систем.

Під час дослідження інтелектуального рівня суб'єкта треба використовувати всю наявну інформацію, що стосується кое­ фіцієнта інтелекту — IQ (Intelligence quoting). Його визначають за допомогою адаптованого тесту Векслера, яким передбачено вивчення ступеня розвитку мови (словникового запасу), а також особливостей пам'яті, уваги, поведінки, здатності до навчання і т. ін. Коефіцієнт розумового розвитку визначають за допомо­ гою стандартизованого тесту, що враховує місцеві культуральні особливості.

Клінічна класифікація

З а М К Х - 1 0

F70 — незначна розумова відсталість

F71 — помірна

F72 — тяжкий ступінь

F73 — глибока розумова відсталість

За традиційною вітчизняною класифікацією розрізняють дебільність (незначна розумова відсталість), імбецильність (помірна і тяжка) та ідіотію (глибока розумова відсталість).

Пацієнти з легким недоумством оволодівають мовою з де­ якою затримкою і можуть нею користуватися в повсякденному житті. Адаптивні здібності на побутовому рівні також досить розвинені. Вони можуть обслуговувати себе (їсти, вмиватися, одягатися, контролювати фізіологічні акти), набувати несклад­ них практичних навичок. Але вони не здатні вчитися в звичай­ ній школі через слабкість абстрактного і теоретичного мис­ лення, відставання у формуванні понять, суджень і смислових зв'язків. Оскільки за такого недоумства нівелюється особис­ тість у цілому, то вже в школі виявляється недостатня здат­ ність до самоствердження і самоусвідомлення. Якщо ж пра­ вильно вибрати методику, у них можна розвинути досить адаптивні здібності та маніпулятивні навички, що дозволяють виконувати малокваліфіковану працю. Соціальні обмеження найчастіше зумовлені особистісною незрілістю, емоційним і вольовим дефектом. Інтелектуальний коефіцієнт перебуває в межах 50—69.

За помірного недоумства повільно розвивається мова. Па­ цієнти не зовсім розуміють інших. їм нелегко оволодіти нави­ чками щодо самообслуговування, тому більшість із них потре­ бує догляду. Засвоюють тільки ази письма й читання. Трудові навички також обмежені. Соціальний розвиток можливий до рівня здатності встановити контакти, спілкуватися з іншими людьми та брати участь у елементарних соціальних заняттях, Коефіцієнт розумового розвитку становить 35—49.

Тяжке недоумство характеризується чіткішими порушен­ нями моторної функції або іншими клінічно значущими орга­ нічними стигмами. Коефіцієнт розумового розвитку — від 20 до 34.

У разі глибокого недоумства рухливість обмежена, хворі не здатні контролювати фізіологічні акти. Мова збіднена, слов­ никового запасу немає або складається з окремих слів, але можлива елементарна невербальна комунікація. За форму­ лою: "Вони дивляться та слухають, але нічого не розуміють". Пацієнти потребують догляду. Коефіцієнт розумового розвит-