Тема 5 Конкурентоспроможність в умовах глобалізації Основні питання теми:

1. Сутність та причини (стимули) економічного глобалізму.

2. Джерела та чинники досягнення глобальної конкурентос­проможності.

3. Перешкоди на шляху глобальної конкуренції.

4. Розробка та запровадження глобальної стратегії корпорацій

5. Конкуренція в глобальних галузях.

Ключові поняття і терміни: економічний глобалізм, причини глобалізації, глобальна конкурентоспроможність, глобальна стратегія корпорацій, конкуренція в глобальних галузях.

1. Сутність та причини (стимули) економічного глобалізму.

Наприкінці XX і початку XXI століття в розвитку світової економічної системи все більш чітко і об'ємне почали проявлятися процеси, які отримали назву глобалізації або глобалізму. В чому ж сутність процесів і які причини зумовили їх виник­нення?

Сутність глобалізму полягає в закономірному процесі форму­вання єдиної загальносвітової економічної системи. Розвиток економічних зв'язків між окремими країнами і підприємствами призводить до все більшої їх взаємозалежності і на цій основі до виникнення єдиної, цілісної системи економічних відносин в мас­штабах всього світу (глобусу).

В Посланні Президента України до Верховної Ради України "Європейський вибір — Концептуальні засади стратегії еко­номічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки" відзначається, що глобалізація відкриває перед людством вели­чезні можливості в розширенні обміну товарами, послугами, Інформацією, технологіями та капіталом, взаємодії в гумані­тарній сфері, духовному збагаченні особистості. Водночас для значної частини людства глобалізація несе в собі й істотні загро­зи, зумовлюючи розмежування країн на "цивілізаційний центр" і "периферійну зону", поглиблюючи їх диференціацію в соціально-економічному розвитку. Тож подолання глобальної нерівності перетворилося в центральну проблему XXI століття (Урядовий кур'єр, 4 червня 2002 р.).

Вважається, що найбільш насущними причинами, які змусили окремі компанії виходити за рамки національної економіки, ма­ють захисний характер. Хоча останнім часом багато які фірми займають наступальну, активну позицію при пошуку можливос­тей на міжнародному ринку.

Основні причини глобалізації, які мають захисний харак­тер — це витрати і конкуренція; "проактивні" причини поясню­ються головним чином потребами ринку, (див. рисунок 5.1).

У більшості галузей глобалізація набула незворотного харак­теру. Так, США сьогодні імпортує більше одної третини своїх комп'ютерів і напівпровідників, а також більше половини вер­статів. Крім того, ці дані занижені тому, що все більша частка "вітчизняного" виробництва припадає на американські заводи, які знаходяться в іноземному володінні. Цю тенденцію посилює подальший розвиток таких процесів, за яких, наприклад, — пер­сональний комп'ютер, що номінальне вироблений в Каліфорнії, скоріш за все, начинений азіатськими компонентами і частково зібраний у Мексиці.

Приводом до прийняття рішень щодо інтернаціоналізації ви­робництва традиційно служить прагнення до економії на збільшен­ня його масштабів. Наприклад, в деяких галузях, таких, як фарма­кологія і біотехнологія, вартість розробки нового лікарського пре­парату зросла з 54 млн. дол. у 1976 р. до 231 млн. дол. у 1987 р.

Тільки продукт, який створений для світового ринку, зможе витримати високий рівень ризику інвестицій. Тепер, крім витрат на дослідження і розробку, основним джерелом переваг в конку­ренції стає час виходу на ринок. В секторах високої технології розрив між строком технологічної розробки нової продукції і строком її використання постійно скорочується. Ще більш швид­ка реакція необхідна для споживання товарів.

Наприклад, "Проктор енд Гембл" спланувала поставити своє останнє нововведення – памперси "Фазес" в 90 країнах менш ніж за 12 місяців (проти 27 місяців, як було при попередній мо­дифікації памперсів).

Найбільш традиційною, але тепер найменш переконливою причиною інтернаціоналізації є намагання добитися за кордоном більш низьких витрат виробництва. Цим можна в певній мірі по­яснити недавній підйом рівнів інвестицій в Іспанії, поки там витра­ти були нижче середнього рівня Європейського співробітництва. Таким чином Японія перенесла виробництво з азіатських "Чоти­рьох тигрів" (Сінгапур, Тайвань, Гонконг і Корея) в Індонезію і Таїланд. Все ж у зв'язку з прискоренням темпів індустріалізації та зростанням відповідних витрат на робочу силу все важче компен­сувати витрати на налагодження виробництва до того, як новий об'єкт почне втрачати свою перевагу в плані економії на витратах.

Існують і деякі ринкові фактори глобалізації. Більшість спо­живачів в світі бажають мати однакові товари. І хоча деяким сег­ментам світового ринку притаманний глобальний характер (по таких ексклюзивним маркам товарів, як, наприклад, "Мерседес-Бенц"), все ж далеко не всі категорії продукції мають світовий ха­рактер. Наприклад, існують широкі відмінності в лікарських за­собах. Споживачі віддають перевагу різним рецептурам (напри­клад, шипучі вітаміни у Франції проти флаконів з кришками у США), або різним звичаям при лікуванні (дозування в рецептах в Європі і Японії може варіюватися на всі сто процентів).

Фірма може мати потребу у перевірці послідовності своїх ос­новних позицій по промисловій продукції та послугам після їх ре­алізації на зарубіжних ринках. Так, девіз компанії "Ернст енд Янг": "Одна фірма в усьому світі" – відображає той факт, що її основними клієнтами були транснаціональні компанії, які мали потребу у загальносвітових послугах.

Але найбільш сильним ринковим стимулом для виходу на світовий ринок може бути зрілість економіки розвинутих країн з відносною втомленістю багатьох основних торговельних марок. Наприклад, такі ліки, як антибіотики, що стикаються з застійніс­тю ринків розвинутих країн, в країнах, що розвиваються, можуть одержати друге дихання. Так, "Кока" і "Пепсі" створюють свої ринки у менш насичених регіонах за рубежем.

Фірми можуть виходити на міжнародний ринок через три ос­новні механізми: ліцензування, експорт і прямі зарубіжні інвес­тиції. Спочатку фірми виходять за кордон через експорт товару або ліцензування.

Після того, як фірма набуває певного досвіду міжнародної діяльності з'являється можливість застосування прямих зарубіж­них інвестицій.

Конкуренція набуває справді глобального масштабу там, де матиме місце експорт або прямі зарубіжні інвестиції. Надійним свідченням глобальної конкуренції є наявність основного потоку експортних товарів. Хоча при цьому може не бути головних пря­мих зарубіжних інвестицій. Такі інвестиції можуть складатися з незалежних філіалів у зарубіжних країнах, причому конкурентне становище кожного філіалу значною мірою залежатиме від його активів та конкретних обставин у цій країні чи місцевості.

Фірма одержує конкурентну перевагу, якщо вона веде конку­рентну боротьбу на багатьох національних ринках. При цьому є багато витоків таких глобальних конкурентних переваг, так само як і перешкод на їхньому шляху.