К.Р.Теорія.причинності / 59_Pesimistichny_napryam_tekhnologichnogo_determin

59. Песимістичний напрям технологічного детермінізму (Ж.Єллюль, Д.Медоуз та ін.)

Технологічний детермінізм - основоположний принцип багатьох сучасних соціально -економічних і соціолого - політичних концепцій суспільного розвитку , які абсолютизують роль технічного чинника в історії , суспільстві . Виникнення технологічного детермінізму обумовлено розвитком техніки , науково -технічного прогресу і його найвищою мірою - науково-технічної революцією. Історично першою формою прояву технологічного детермінізму в суспільствознавстві були техноцістичні концепції , автори яких прагнули пояснити соціальні явища з позиції технічного фетишизму .

На основі технологічного детермінізму розвинулись два напрями: технологічний песимізм (К.Фромм, Г.Маркузе, К.Ясперс, А.Шмідт та ін.) і технологічний оптимізм (Г.Кан, П.Дракер, Г.Хрідріхс, Х.Ф.Рада).

«Песимістичний» напрям, що представляє негативний вплив науково-технічного прогресу на розвиток сучасного товариства, виник в 60-70-ті роки XX і відображено в доповідях членів Римського клубу А. Печчеї, Д. Медоуза. На їх думку, наростаюче панування технології, в першу чергу, інформаційної, «веде до втрати свободи, відчуження особистості, дегуманізації суспільних відносин і в кінцевому підсумку до загибелі цивілізації»

Жак Еллюль (1912-1994) - французький філософ , соціолог і юрист , неолуддіст , учасник руху Опору під час Другої світової війни , християнський анархіст . Трактував техніку не тільки як сукупність машин і механізмів , але і як певний тип раціональності , властивий техногенній цивілізації.

• Соціальний прогрес - невблаганне поневолення людини технологією і поглинання особистості масовим споживчим , все більш регламентованим суспільством; заради матеріальних благ , принесених наукою і технікою , люди жертвують індивідуальною свободою і духовними цінностями . При цьому розвиток техніки супроводжується витісненням гуманістичних цілей технічними засобами досягнення ефемерного панування людини над природою. У кінцевому рахунку технічні засоби в зростаючій мірі стають самоціллю безособового «технологічного суспільства» , в якому люди зводитимуться до ролі придатка до машини.

• Техніка , як сукупність методів , раціонально оброблених і ефективних у будь-якій області людської діяльності , отже, необхідно пов'язувати техніку з загальною раціоналізацією світу і висунути вимогу контролю над технічним розвитком . Техніка здатна перетворювати засоби в мету , стандартизувати людське поводження і , як наслідок , робить людину об'єктом « калькуляцій і маніпуляцій ».

• Сучасна політика і влада не в силах впоратися з технікою і виявляються нею повністю детермінованими . Таким чином , техніка перетворюється на чинник поневолення людини і у виробництві , і в культурі , в політиці , і в побуті.

• Реалістична революція , яка використовуючи автоматизацію та інформатизацію , дозволить здійснити всебічне розгортання здібностей і диверсифікацію знань , створить сприятливі можливості для розквіту національних обдарувань , для нової культури , що відкриває простори творчості. Ця єдина революція , яка полягає в захопленні не владі , а позитивних потенцій техніки і культури , і повної їх переорієнтації в цілях звільнення людини від усіх форм поневолення , в тому числі і технічного , повинна привести до нової якості життя для всіх без винятку і рівняння членів суспільства . Це буде справжня мутація людини - мутація психологічна , ідеологічна , моральна , що супроводжується перетворенням всіх цілей життя .