К.Р.Теорія.причинності / 61_Liberalno-reformistsky_napryam_tekhnologichn
.wiz61. Ліберально-реформістський напрям технологічного детермінізму (Дж. Гелбрейт, П.Дракер, С. Рамо).
Технологічний детермінізм - основоположний принцип багатьох сучасних соціально -економічних і соціолого - політичних концепцій суспільного розвитку , які абсолютизують роль технічного чинника в історії , суспільстві . Виникнення технологічного детермінізму обумовлено розвитком техніки , науково -технічного прогресу і його найвищою мірою - науково-технічної революцією. Історично першою формою прояву технологічного детермінізму в суспільствознавстві були техноцістичні концепції , автори яких прагнули пояснити соціальні явища з позиції технічного фетишизму .
Прихильники ліберально-реформістського напряму технологічного детермінізму (Дж. Гелбрейт, П. Дракер, С. Рамо та ін.) намагаються через реформи поліпшити сучасне суспільство відповідно до своїх ідеалів вважають, що джерело влади – сплав знання і досвіду, який уособлює технократію.
Дж.Гелбрейт висунув концепцію « нового індустріального суспільства» , в якому основну роль відіграють великі корпорації і спільнота фахівців з роботи з інформацією. Ринок тепер не грає головної ролі в економіці , корпорації керуються не законом отримання максимального прибутку , а законом виживання. Щоб вижити , корпорації змушені узгоджувати свої цілі із загальними соціальними інтересами . Стають необхідністю вироблення довгострокової стратегії та планування виробництва . Таким чином , індустріальне суспільство має перейти до планової економіки у сфері великого виробництва , тобто там , де панує техноструктура . З політичної точки зору Гелбрейт оцінює нове індустріальне суспільство як «м'яке рабство ».
Пітер Дракер у книзі " посткапіталістичне суспільство", яка систематизує і розвиває ідеї , висунуті в його більш ранніх роботах [" Майбутнє індустріальної людини " ( 1942 ) , "Теорія корпорації" ( 1946 ) , "Невидима революція " ( 1976 ) , "Менеджмент в епоху змін "( 1980 ) , " Нові реалії " ( 1989 ) , майбутнє людини пов'язує з подоланням традиційного капіталізму як трансформацією ліберальних цінностей , і насамперед приватної власності .
Його найбільш важливий і перспективний висновок полягає в тому , що сьогодні основний імпульс прогресу виходить не від соціальної структури , а від окремого індивіда . Трансформація приватної власності означає поступове повернення індивідуальної відособленості значення вихідного і визначального початку , що має біосоціальну основу , що означає перетворення людини з функції суспільних відносин в їх конституйований фактор.
Це пов'язано зі становленням інформаційного суспільства , що відображено в назві першого розділу книги " від капіталізму до суспільства знання " . П. Дракер вважає , що сьогодні "знання швидко перетворюється на визначальний фактор виробництва , відсуваючи на задній план і капітал , і робочу силу ... Нинішнє суспільство ще передчасно розглядати як " суспільство знання " ; зараз ми можемо говорити лише про створення економічної системи на основі знання ( knowledge society ) . Однак суспільство , в якому ми живемо , безумовно слід характеризувати як " посткапіталістичне " .