К.Р.Теорія.причинності / 54

54. Технофілософська концепція Ф. Дессауера.

Технофілософську концепцію Ф.Дессауер будує на кантівських засадах. Він уважав, що кантівську “критичну” філософію потрібно доповнити. Зокрема, до трьох критик І.Канта: критики чистого розуму, критики практичного розуму (морального поступку), критики здатності судження (естетичного сприйняття) – необхідно додати ще четверту “критику” – “критику технічної здатності” або діяльності. На відміну від І.Канта Ф.Дессауер, навпаки, уважав техніку винятково значущою, розглядав її як одну із центральних проблем. Саме техніка з’єднує два світи: феноменальний (світ явищ, пізнаваний, “світ речей для нас”, трансцендентальний) і ноуменальний (трансцендентний, непізнаваний, світ сутностей, “світ речей у собі). Проте не вся техніка об’єднує ці два світи, а лише акти технічної творчості або винахідництва. Це пояснюється тим, що в самій точці свого походження, тобто “на старті винаходу”, техніка набуває “свого чистого вигляду і краще віднаходить свою сутність”. У винаході техніка перебуває “сама в собі”, безвідносно до “інших факторів людського суспільства”. У структуру технічної винахідництва Дессауер включає три елементи: 1) людське цілепокладання; 2) природний матеріал; 3) внутрішня обробка у свідомості. Людське цілепокладання – це своєрідний пусковий механізм процесу технічної творчості, який можливий тільки в гармонії із законами природи, а отже, за наявності природного матеріалу.

Сутність техніки, за Ф.Дессауером,проявляється не в промисловому виробництві, яке лише відтворює в масовому порядку результати відкриттів та винаходів, і не в технічних пристроях, які використовуються споживачами, а в самому акті технічної творчості. Аналіз акта технічної творчості показує , що воно реалізується в повній гармонії з природними законами і як би по " підбурювання " людських цілей , проте ці природні закони і цілі , будучи необхідними , не є одночасно достатніми умовами винаходи. Крім їх існує і щось інше , що Дессауер називає "внутрішньої обробкою " , яка і призводить свідомість винахідника до контакту з " четвертим царством " , - сферою , в якій перебуває " вирішення технічних проблем". Саме ця внутрішня обробка і є те , що робить можливим технічні винаходи . Та обставина , що ця внутрішня обробка і реалізує контакт з трансцендентними " речами самими по собі " технічних об'єктів , підтверджується наступними двома фактами: 1 ) винахід в якості артефакту не є щось таке , що можна виявити в світі явищ , 2) лише коли воно з'являється в якості феноменальною реальності як даний винахід допомогою творчості винахідника і через нього , тільки тоді воно вступає в дію , " працює". Винахід не є щось вигадане , продукт людської уяви без реальної сили ; воно з'являється лише після і в результаті зустрічі у свідомості зі сферою рішень технічних проблем. Для Дессауер ж створення техніки носить характер кантівського категоричного імперативу або божественної заповіді . За Дессауер , властиві тільки техніці її автономні перетворюють світ наслідки - свідчення того , що техніка є трансцендентною моральною цінністю . Люди створюють техніку , проте її могутність переходить грань всякого очікування. Техніка приводить в дію щось більше , ніж ці могутні сили . Сучасна техніка не повинна сприйматися як засіб полегшення умов людського буття; насправді техніка є " участь у творенні , найбільше земне переживання смертних ". Згідно концепції Дессауер , техніка стає релігійним переживанням і досвідом , і саме релігійне переживання набуває технічну значимість.