К.Р.Теорія.причинності / 17_Evolyutsiyna_teoriya_sotsialnogo_zhittya_U_Bedzh

17. Еволюційна теорія соціального життя У. Беджгота.

Представником соціального дарвінізму є англійськийполітик, економіст, соціолог Уолтер Беджгот (1826—1877), автор праці «Фізика і політика» (1869). Він розглядає боротьбу за існування як головний закон соціальної еволюції, яка відбувається завдяки боротьбі між різними соціальними групами. Особливо великого значення цей закон набуває на ранній стадії розвитку суспільства, коли в процесі природного відбору виживають найбільш пристосовані. Предметом його дослідження є не індивід, а група.  В суспільстві прагнення до панування Беджгот розуміє як соціальний варіант дії законів природного світу, який поширюється на міжгрупову зовнішню боротьбу і на силове змагання індивідів у групі за панівне становище. Основна боротьба ведеться між групами й уособлюється в конфліктах, сутичках, війнах, де переможцями виходять найзгуртованіші спільноти.  Групова згуртованість є наслідком примітивних суспільнихвідносин, які обмежуються нечисленними сферами людської життєдіяльності, де загальногрупове домінує над індивідуальним. Норми, вимоги, правила, табу передаються шляхом наслідування і таким чином виробляються стереотипии групової поведінки та діяльності.  Наслідування є групозберігаючим фактором, який забезпечує сталість і згуртованість групи. Проте кожне покоління вносить елементи нового в свій спосіб життя і прагне не лише наслідувати минуле, а й відрізнятися від предків, використовуючи нові елементи матеріального та духовного життя, нові норми і цінності.  У різних группах співвідношення консервативного та прогресивного, архаїчного та новаторського різне, і домінанта якоїсь однієї тенденції гальмує розвиток групи або загрожує її розпадом, руйнуючи існуючу згуртованість. Тому найбільш життєдіяльними виходять ті спільності, в яких зберігається необхідна рівновага між новаціями та традиціями, між нововведеннями та наслідуванням, між мінливістю та стабільністю.  У суспільстві ведеться постійна боротьба за існування, в якій перемагають згуртованіші групи, де норми та звичаї, підтримувані традиціями, табу та віруваннями, допомагають виходити переможцями. Спочатку сильніші вбивали слабших, а згодом стали підкоряти їх і примушувати служити собі. В процесі боротьби за існування виникали і розвивались етноси, які теж розділялися на групи. Одні нації підкорюють собі інших, всередині націй теж точиться боротьба за панування між групами.