К.Р.Теорія.причинності / 35_Geopolitichna_skhema_svitu_X_Makkindera
.docx35 Геополітична схема світу X. Маккіндера
Гелфорд Маккіндер (1861-1947) - великий британський географ, геополітик і політичний діяч. Отримав географічна освіта, викладав географію в Оксфордському (1887-1900) і Лондонському (1900-1925) університетах. У лондонський період свого життя був ще й директором Лондонської школи економіки - авторитетного навчального закладу, що готує фахівців у галузі економіки та політики. p align="justify"> За своїми політичними поглядами Маккіндер - ліберал. У 1910-1925 рр.. обирався і працював у палаті громад. У 1918-1919 рр.. у складі британської делегації брав участь у підготовці Версальського мирного договору, що поклав початок Версальсько-Вашингтонської системи. У 1919-1920 рр.. Маккіндер за рішенням Ради Антанти був верховним комісаром України (після окупації її Німеччиною), а в якості британського радника, у ранзі проконсула знаходився в штабі воювала з більшовиками армії Денікіна. Він вважав білий рух в Росії союзником європе...йської морської системи, а більшовиків - прихильниками континентального євразійства. p align="justify"> Після повернення до Великобританії Маккіндер продовжив активну політичну діяльність, очоливши державний комітет з судноплавству, він також був радником ряду кабінетів.
У 1904 р. Маккіндер виступив на засіданні Географічного товариства з доповіддю В«Географічна вісь історіїВ», в якому виклав свої геополітичні погляди. Маккіндер сформулював чотири основні принципи своїх геополітичних поглядів:
В· географічні чинники роблять безпосередній вплив на хід історичного процесу;
В· географічне положення багато в чому визначає потенційну силу або, навпаки, слабкість держав;
В· технічний прогрес змінює географічну В«середовище проживанняВ» держав і відображається - позитивно чи негативно - на їх потенційному могутність;
В· Євразія надає стратегічний вплив на глобальні політичні процеси.
Маккіндер розділив всю історію цивілізації на три епохи.
. Доколумбова епоха. У цей час цивілізовані народи периферії світового острова, тобто земної масиву, що включає Азію, Європу та Африку (греки, римляни, китайці), живуть під постійною загрозою завоювання з боку відстаючих в культурному розвитку народів В«серединної земліВ» - Центральної Азії (гунів, аланів, парфян, мадярів, болгар, монголів).
Зміст і характер світової політики
Маккіндер одним з перших кваліфікував протиборство сил моря і суші як зіткнення В«демократичних форм політикиВ» морських держав з політикою В«авторитарнихВ», В«ієрархічнихВ», В«недемократичнихВ» континентальних держав. В«Одне з найбільш вражаючих збігів, - писав Х. Маккіндер, - полягає в тому, що сучасний розвиток Європи повторює давнє протиріччя між Грецією і Римом. Германець був звернений до християнства римлянином. Слов'янин - греком. Романо-германські народи вийшли до океану. Греко-слов'янські - підкорили Туранський землі. Континентальні і морські держави протистоять один одному як у сфері ідеалів, так і на матеріальному рівні, у виборі засобів розвит...ку В». p align="justify"> Маккиндера зазначав, що В«географія лежить або в основі стратегії світу, або вона стає пособниця стратегії війниВ», що В«політичний курс є похідне від двох наборів рушійних і керуючих сил: імпульс політичної курсу виходить з минулого і втілений в характері і традиціях людей - це рушійна сила. Управляє же процесом даний шляхом економічних вимог і географічних особливостей. Державні діячі досягають успіху або зазнають невдачі в тій мірі, в якій вони здатні усвідомити неминучість впливу цих двох сил В». p align="justify"> Маккіндер був абсолютно впевнений, що знайшов основну домінанту історичного розвитку. В«Ми вперше в змозі запропонувати, з деяким ступенем визначеності, кореляцію між великими географічними і великими історичними генералізації (узагальненнями). Вперше ми можемо зрозуміти реальне співвідношення подій у масштабі цілого світу і можемо шукати формулу, яка відображатиме результати географічної причинності у всесвітній історії і матиме практичне значення, так як організовує конкуруючі сили в політиці В». p align="justify"> Маккіндер вважав, що фізичні характеристики світового простору визначають тим чи іншим чином людські дії, у зв'язку з чим постулював: В«Людина, а не природа, діє й ініціює, але природа у величезній мірі контролюєВ». І далі він міркує: В«Мені здається, що вперше в постколумбову еру ми маємо справу із закритою політичною системою, хоча вона і вимірюється масштабами земної кулі. Будь вибух соціальних процесів замість розпорошення в навколишньому невідомому просторі і варварському хаосі буде повертатися багаторазово посиленим з найвіддаленіших частин планети, і слабкі елементи політичного і економічного організму світу в кінцевому рахунку можуть бути розхитані В». p align="justify"> Маккіндер показує, що В«серединна земляВ» - непереможна, оскільки: 1) морські кораблі, будь то мобільні засоби або сили талассократии, не можуть вторгатися в цю зону; 2) народи окраїнних земель ніколи не могли захопити цю зону, чому свідченням є невдалі спроби шведського короля Карла XII, Наполеона та ін Навпаки, як стверджує Маккіндер, В«серединна земляВ» може вторгнутися і підкорити окраїнні землі, оскільки 1) в змозі виставити достатньо воїнів, 2) має будівельний ліс (і інші сировинні матеріали) для того, щоб побудувати кораблі, стати у свою чергу таласократією і подолати таким чином свою первісну слабкість, 3) має багатими запасами продуктів харчування.