Облік розрахунків із застосуванням платіжних вимог-доручень

Платіжні вимоги-доручення (далі — вимога-доручення) можуть застосовуватись у розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків.

За цієї форми в розрахунках беруть участь два суб’єкти:

• постачальник (сировини, товарів, робіт, послуг), що має право на одержання платежу;

• платник (одержувач послуг чи товарів), що має право дору­чити банку здійснити платіж зі свого поточного рахунка.

Платіжна вимога-доручення — це розрахунковий документ, що містить вимогу одержувача коштів до платника про сплату певної суми грошових коштів через банк (додаток).

Верхня частина вимоги-доручення оформлюється одержувачем коштів (постачальником після того, як він виконав свої зобов’я­зання перед покупцем) за встановленою формою з додержанням вимог до заповнення реквізитів розрахункових документів і разом з відвантажувальними, транспортними документами пересилається безпосередньо платникові щонайменше у двох примірниках. Достав­ку вимог-доручень до платника може здійснювати банк одержувача через банк платника на договірних умовах. За згоди оплатити вимогу-доручення платник (покупець) заповнює її нижню частину (від руки чи з застосуванням технічних засобів — незалежно від того, як заповнено верхню частину цього розрахункового документа) і подає до банку, що його обслуговує. Сума, яку платник погоджується спла­тити одержувачеві, зазначається в нижній частині вимоги-дору­чення. Вона не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати одержувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення. Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, зазначена платником, перевищує суму, що є на його рахунку. Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її одержувачем.

Причини неоплати платником вимоги-доручення з’ясовуються безпосередньо між платником та одержувачем коштів без втручання банку. В обліку в обох випадках здійснюються такі записи:

Банком платника (покупця):

Дебет рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» — поточний рахунок платника коштів;

Кредит рахунка 1200 А «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України».

Банком одержувача коштів (постачальника):

Дебет рахунка 1200 А «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України»;

Дебет рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» — поточний рахунок одержувача коштів.

Облік операцій за розрахунків платіжними вимогами

Платіжна вимога — розрахунковий документ, що містить письмову вимогу стягувача до банку, що обслуговує платника, перерахувати без погодження з останнім певну суму коштів з ра­хунка платника на рахунок одержувача.

Стягувачами можуть бути податкові органи, державні вико­навці та підприємства, що здійснюють примусове списання кош­тів на підставі визнаних претензій. Ці особи оформлюють та подають у банк платіжні вимоги, а за потреби — супровідні документи на примусове списання коштів з рахунків платників. Примусове стягнення коштів з рахунків платників дозволяється тільки у випадках, установлених законами України, а саме на підставі виконавчих документів, установлених законами України, рішень податкових органів та визнаних претензій.

Відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його доручення на підставі рішення суду. Для примусового списання коштів стягувач оформляє не менше ніж у трьох примірниках платіжну вимогу, яку стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог.

Якщо платник і стягувач обслуговуються в різних банках, то банк, що обслуговує стягувача, надсилає банку платника не менше ніж два примірники платіжної вимоги на примусове списання коштів (один з яких — перший). Крім того, стягувачу повертається не менше ніж один примірник платіжної вимоги та реєстру платіжних вимог. Перший примірник реєстру платіжних вимог залишається в банку, що обслуговує стягувача.

Банк не пізніше від наступного робочого дня повідомляє плат­ника про надходження платіжної вимоги на примусове списання коштів з його рахунка, якщо умова про таке повідомлення передбачена договором про розрахунково-касове обслуговування цього платника (у порядку, передбаченому договором).

Банк стягувача приймає платіжні вимоги протягом 10 кален­дарних, а банк платника — протягом 30 календарних днів з дати їх складання.

Платіжні вимоги стягувачів приймаються банком до виконан­ня незалежно від наявності коштів на поточному рахунку плат­ника, оскільки стягнення здійснюється з усіх рахунків підприєм­ства: поточних, депозитних, коштів у розрахунках.

Якщо на час надходження на рахунках платника недостатньо коштів для виконання платіжних вимог, то документи викону­ються частково і в несплаченій сумі повертаються стягувачеві. Часткова оплата оформлюється меморіальним ордером. На платіжних вимогах відповідальний виконавець окреслює реквізит «сума» і на звороті всіх поданих примірників документа зазначає дату здійснення платежу, суму часткового платежу та неспла­чену суму. Ця інформація засвідчується підписом відповідаль­ного виконавця та штампом банку. За браку коштів на рахунках платника документи в день надходження повертаються без виконання.

Для сплати документа виконуються такі бухгалтерські записи:

Дебет рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» боржника або

Дебет рахунка 2602 П «Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання» боржника, або

Дебет рахунка 2610 П «Короткострокові вклади (депозити) суб’єктів господарювання» боржника;

Кредит рахунка 1200 А «Кореспондентський рахунок банку у Національному банку України», якщо стягувач обслуговується іншим банком, або

Кредит рахунка 2650 АП «Кошти на вимогу небанківських фінансових установ» — рахунок стягувача, або

Кредит рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» — рахунок стягувача.