Учасники урочистостей з нагоди відкриття пам' ятника 1. Котляревському в Полтаві 1903 р. Фотограф й. Хмелевський

Саме на початку 1900-х рр. письменницький талант Л.О. Яновської відзначають такі прогресивні діячі української літератури і театру, як М. Коцюбинський, П. Мирний, М. Зань- ковецька, П. Саксаганський та інші".

У перші часи перебування в Києві Любов Олександрівна, за власними спогадами, не мала ніяких зв'язків із українськими громадськими та літературними колами, а займалася лише організацією домашніх музичних вечорів. Тільки під впливом знайомства з визначним українським громадським діячем Л.М. Жебуньовим починається активна культурницько-гро- мадська діяльність Любові Олександрівни, особливо серед жінок". Велике враження на неї справили революційні події жовтня 1905 р. в Києві, спогади про які письменниця залишила у своєму щоденнику³⁷. Особисті проблеми у взаєминах з чоло­віком певним чином позначилися на розумінні нею важливості жіночого питання у соціальному житті. Л. Яновська засновує товариство «Жіноче зібрання», яке охоплювало здебільшого жінок-робітниць і хатніх господарок. Основними напрямами діяльності товариства була організація курсів для отримання спеціальності та працевлаштування жінок. «Жіноче зібрання» діяло під егідою «Всеросійської ліги жінок» з центром у Петер­бурзі, активним членом якої стала Л.О. Яновська'⁸.

Важливою віхою у житті Любові Олександрівни було обран­ня її від українського жіночого клубу делегаткою Першого Загальноросійського жіночого з'їзду. Цей форум відбувся 10-16 грудня 1908 р. у Петербурзі. Він був добре організований і зібрав представниць різних народів Росії, які продемонстру­вали вміння вести аргументовану дискусію і обстоювати свої права.

Доповідь Л.О. Яновської мала назву «Украинская крестьян­ка» і була присвячена тяжкій долі жінки-селянки в умовах зародження капіталістичних відносин³⁹. Проживши тривалий час у родовому маєтку свого чоловіка у Лубенському повіті, Любов Олександрівна добре знала життя українських селянок. Матеріал, зібраний у її доповіді, становить значний інтерес для дослідників тогочасного українського села. Л.О. Яновська докладно простежила різні етапи життєвого циклу жінки- селянки, визначила основні проблеми, з якими їй доводиться стикатися. Авторка доповіді підкреслювала, що українські се­лянки починають «зарабатывать себе на хлеб» з восьми років⁴⁰. Саме з цього часу весь день дівчаток заповнений обов'язками, виконання яких часто їм не під силу: догляд за меншими дітьми у родині, випасання худоби, домашнє господарство тощо. Однак роботу на свіжому повітрі вони виконують у теплу пору року, а взимку майже не виходять з хати, оскільки не мають теплого одягу. А таке сидіння місяцями вдома призводить до анемії. А. Яновська з прикрістю зазначала: «Бледное осунувше­еся личико, тёмные синяки под глазами, худенькая, с впалой грудью - это типичная дочь украинки, это будущая мать»⁴¹. Щороку обов'язки, які покладалися на дівчаток, зростали, і з чотирнадцяти років вони працювали вже нарівні з доросли-