4.3. Вентиляція виробничих приміщень

Одним із ефективних засобів нормалізації повітря в приміщенні є вентиляція. Вентиляція - це повітрообмін, за допомогою якого забруднене шкідливими речовинами або перегріте повітря виводиться з приміщення, а замість нього вводиться свіже зовнішнє або очищене повітря. Функція вентиляції - забезпечення чистоти повітря та заданих мікрокліматичних умов.

За способом переміщення повітря розрізняють системи природної, штучної (механічної) та змішаної вентиляції. За напрямом руху повітря системи розподіляються на припливну (повітря подається у приміщення), витяжну (забруднене повітря видаляється з приміщення) та припливно-витяжну.

Залежно від місця дії вентиляція може бути загальнообмінною, місцевою (шкідливі речовини надходять у повітря робочої зони від технологічного устаткування на декількох робочих місцях), локалізованою (шкідливі речовини надходять у повітря робочої зони від технологічного устаткування на робочих місцях, розташованих одне біля одного) та комбінованою.

Вентиляція не повинна спричиняти перегрівання або охолодження робатників.

У виробничих приміщеннях необхідно передбачати природну вентиляцію, а якщо в цьому є необхідність, то і механічну. При цьому необхідно враховувати, що природна вентиляція дешевше в процесі експлуатації, але вона менш ефективна, тому не дозволяє «обробити» надходить у приміщення повітря.

, Па.

На рівні витяжних вікон різниця тисків обумовлює рух повітря з приміщення в атмосферу.

, Па.

Загальнообмінну вентиляцію влаштовують у випадках, коли шкідливі виділення утворюються у всьому об'ємі приміщення. Загальнообмінна вентиляція буває природною і механічною. При природній вентиляції повітрообмін відбувається під дією теплового або вітрового напору без повітроводів і вентиляторів, а також без попередньої обробки вхідного в приміщення повітря (тобто без очищення, охолодження, підігріву повітря і т.п.). На рівні осі нижніх припливних вікон виникає різниця тисків, обумовлених різною щільністю зовнішнього та внутрішнього стовпів повітря, через яку повітря надходить у приміщення.

Лабораторія, у якій виконувалася експериментальна частина дипломної роботи, відноситься до типу змішаної вентиляції, за напрямом руху повітря є припливно-витяжною, залежно від місця дії є комбінованою.

4.4. Шум

Шум - один із найпоширеніших виробничих шкідливих факторів. У разі його тривалого впливу не тільки знижується гострота слуху, але й погіршується робота центральної нервової і серцево-судинної систем, шлунково-кишкового тракту, органів дихання, виникають запаморочення та функціональні зміни нервової системи, втома, ослаблення пам'яті та уваги. Шум може стати причиною виробничого травматизму та зниження продуктивності праці.

Шумом називають звук, що порушує тишу, постійно заважає слуховому сприйняттю і може спричинити шкоду для здоров'я.

Захист від шуму повинен досягатися шляхом створення шумобезпечної техніки (ГОСТ 12.1.003-83, ДСН 3.3.6.037-99), застосування методів і засобів колективного захисту (ГОСТ 12.1.029-80), індивідуального захисту, застосування архітектурно-планувальних методів. Відповідно до ДСН 3.3.6.037-99 ГДР шуму в експериментальній лабораторії складає 73Дб. У таблиці 3 представлені норми шуму в разі виконання розумової праці.

Таблиця 4.2.

Гранично допустимі норми шуму

Характер роботи	Середньо геометрична частота в октавній смузі, Гц									ДБА
	31,5	63	125	250	500	1000	2000	4000	8000
Вимірювальні та аналітичні роботи в лабораторії	93	79	70	63	58	55	52	50	49	60

У лабораторії, де виконувалася експериментальна частина роботи, рівень шуму складав 46-53дБ(А).