обшукуваного); тактичні прийоми, що використовуються при провадженні різних слідчих дій (постановка тих чи інших питань; бесіда на абстрактну тему; роз'яснення необхідності надання допомоги органам розслідування та ін.);

4)за особливостями реалізації: тактичний прийом реалізується безпосередньо і одноосібно слідчим; тактичний прийом реалізується з розподілом ролей слідчооперативною групою;

5)за характером інформації: тактичні прийоми, засновані на словесній інформації (бесіда на абстрактну тему, постановка нейтральних питань тощо); тактичні прийоми, засновані на матеріалізованій інформації (показ обшукуваному аналога предмета пошуку); тактичні прийоми, засновані на логіко-розумовій інформації (аналіз ознак предмета пошуку, моделювання події, що сталася, та ін.);

6)за характером слідчої ситуації: тактичні прийоми, які диференцюються залежно від виду ситуації обшуку.

3.Об'єкти обшуку: - приміщення; - ділянки місцевості;

- транспортні засоби; - жива людина.

4.Об'єкти пошуку:

-5. Стадії знаряддя та засоби вчинення злочину:

-предмети, що залишили на собі сліди злочину;

-предмети, отримані внаслідок злочинних дій;

-інші предмети, що можуть виступати засобом встановлення істини по кримінальній справі;

-документи. проведення обшуку:

-підготовча;

-оглядова;

-детальна;

-заключна.

Тема № 18. ТАКТИКА ДОПИТУ

1. За своєю суттю допит є одним із видів процесуальної взаємодії, обміну інформацією між особою, що допитує, та особою, яку допитують. Допит є не тільки способом отримання нової інформації, але й засобом перевірки, уточнення даних, які були зібрані раніше. Досить важливу роль допиту відводив основоположник криміналістики Ганс Гросс, який писав, "... допитувані особи, це - скелет, а їхні показання - кров і плоть попереднього слідства". З усього часу, що витрачається слідчим на провадження слідчих дій, саме на проведення допитів припадає близько 85%.

Отже, допит - це слідча дія, змістом якої є одержання і фіксація показань свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, експерта або спеціаліста про відомі їм факти, які мають значення для встановлення істини в кримінальній справі.

Допит проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням із особою, яку мають намір допитати (ч.І ст. 224 КПК України). Згідно з ч.2 ст. 224 КПК України допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому - понад вісім годин на день.

2. Види допиту:

1)за суб'єктом проведення допиту:

-допит, що проводиться працівником оперативного підрозділу;

-допит, що проводиться слідчим;

-допит, що проводиться прокурором;

-допит, що проводиться суддею;

2)за процесуальним становищем допитуваного:

-допит свідка;

-допит потерпілого;

-допит підозрюваного;

-допит обвинуваченого;

-допит підсудного;

-допит експерта;

3)за віковими особливостями:

-допит малолітнього;

-допит неповнолітнього;

-допит повнолітнього;

-допит особи пенсійного віку;

4)за психофізіологічними особливостями:

-допит осіб із психічними вадами;

-допит глухонімих;

5)за складом учасників:

-допит, що проводиться тільки за участю слідчого та допитуваної особи;

-допит за участю захисника;

-допит за участю законного представника;

-допит за участю педагога, психолога, спеціалістів; 6)за місцем проведення:

-допит на місці події;

-допит за місцем роботи особи, що допитує (слідчий, прокурор, суддя);

-допит за місцем перебування допитуваного.

3. Підготовка до допиту складається з таких стадій:

o вивчення матеріалів кримінальної справи, збирання та аналіз інформації, що стосується предмета допиту і особи, що допитується.

o вивчення спеціальних питань (залежно від категорії злочинів, мети допиту);

oскладання плану допиту;

oтактичне забезпечення допиту, тобто тактичні прийоми, які залежно від ситуації можуть використовуватися при проведенні допиту;

oвибір місця, часу і способу виклику на допит;

oврахування тактичних ризиків.

4. Основні тактичні прийоми, що можуть застосовуватися при допиті підозрюваного:

-"допущення легенди", коли підозрюваному надається можливість безперешкодно викладати неправдиві відомості;

-деталізація свідчень;

-постановка питань, які відображають поінформованість слідчого про особистість і діяльність допитуваного, створення перебільшеного уявлення в підозрюваного щодо наявних проти нього доказів;

-пред'явлення контрдоказів (слідчий за допомогою конкретних доказів спростовує неправдиві свідчення підозрюваного);

-використання фактора раптовості шляхом постановки несподіваних запитань;