5.3. Фінансовий стан та методи вартісної оцінки підприємства

Практична діяльність агропромислових підприємств засвідчує складність функціонування та управління бізнес-процесами за умов постійно зростаючої конкуренції на ринку ресурсів та готової продукції, а також в неминучих процесах глобалізації, які істотно зачіпають діяльність агропромислового комплексу України.

В таких умовах підприємство стикається з таким поняттям як економічної безпеки підприємства, під якою слід розуміти такий стан взаємодії всіх наявних ресурсів підприємства та його менеджменту, за якого гарантується найбільш ефективне його використання, забезпечується динамічне та стабільне економічне зростання, підсилюються ключові фактори успіху й згладжуються внутрішні та зовнішні загрози.

Тому потрібно чітко розуміти, що на економічну безпеку підприємства впливають як його внутрішні чинники (елементи внутрішнього середовища) так і зовнішні (мікро та макросередовище). Оскільки підприємство АПК є складною за управлінням організацією, слід постійно дотримуватися відповідних цілей економічної безпеки, зокрема:

• забезпечення зростання показників ефективності діяльності підприємства, його платоспроможності та фінансової стабільності;

• зростання конкурентоспроможності продукції на ринку;

• оптимізація процесів управління та адаптація організаційної структури управління до змін оточуючого середовища;

• підвищення рівня кваліфікації працівників підприємства, їх інтелектуального розвитку та підвищення продуктивності праці;

• дотримання принципу екологічності виробництва продукції;

• захист інформаційних потоків (вхідних та вихідних) підприємства;

• забезпечення безпеки користуванням ресурсами підприємства та його комерційних інтересів;

• бездоганна правова захищеність всіх аспектів діяльності агропромислового підприємства.

Зазначені цілі економічної безпеки визначають його функціональні складові, тобто ті напрями, за якими необхідно проводити відповідні роботи з забезпечення економічної безпеки підприємства. Так, провідною складовою економічної безпеки вважається фінансова складова, яка визначає результати ефективного (неефективного) використання ресурсів підприємства і залежить від ефективності планування, розробки ринкової стратегії, цінової та кадрової політики, конкуренції на ринку, форс-мажорних обставин тощо.

Не менш важливою складовою є інтелектуально-кадрова складова, яка включає ефективне управління персоналом та підвищення їх кваліфікації. Студент має усвідомити, що на сьогодні ця складова в підприємствах АПК є однією з ключових, оскільки, по-перше, існують певні сільські території України, в яких дуже важко знайти кваліфікований виробничий персонал з необхідними професійними навичками, а по-друге, крупні агропромислові підприємства, зокрема агрохолдинги, мають ту ж проблему, але вже на рівні управління – не вистачає високоякісних менеджерів агропромислового спрямування.

Наступною складовою є техніко-технологічна складова, яка вказую на ступінь використання новітніх високопродуктивних енергозберігаючих технологій, які формують ряд показників ефективності діяльності підприємства. При цьому ця складова частково визначає іншу, яка за часту була відсутня в аграрних підприємства за часів СРСР і сьогодні не є об’єктом управління в багатьох агропромислових підприємствах – це екологічна складова, зокрема дотримання чинних екологічних норм, мінімальне забруднення довкілля, тощо.

Окремою складовою економічної безпеки в сільському господарстві є складова землекористування, оскільки земля є головним ресурсом виробництва в цій галузі, а не лише місце розташуванням підприємства як це спостерігається фактично в інших галузях економіки. Зазначена складова включає політику підприємства щодо залучення необхідної кількості земельного масиву через оренду, а в майбутньому і її купівлю; підтримки родючості ґрунтів; трансформації земельних угідь, тощо.

Не менш важливими складовими економічної безпеки є інформаційна та силова складові. Перша з зазначеної включає ефективне інформаційно-аналітичне забезпечення господарської діяльності підприємства, а друга – забезпечення фізичної безпеки ресурсів підприємства.

Останньою складовою є політико-правове забезпечення, яке в умовах глобалізації відіграє одну з ключових ролей цілісного функціонування підприємства, оскільки воно передбачає крім дотримання норм чинного законодавства у власній діяльності та створення служби безпеки ще і захист від такого явища як рейдерство.

Зазначені складові економічної безпеки підприємства покладені у відповідні функції аналогічних підрозділів підприємства і координуються його керівництвом. Проте на великих підприємствах АПК за часту окремо створюються служба економічної безпеки (СЕБ), яка розробляє комплекс заходів для захисту економічних інтересів підприємства від можливих зовнішніх та внутрішніх загроз. Напрями роботи такої служби можуть бути розмежовані в залежності від діяльності підприємства та розгалуженості його галузевої структури, зокрема це може бути економічна безпека, інформаційна безпека, екологічна тощо.

В залежності від координації всіх підрозділів можна говорити про ефективність діяльності підприємства. Спостерігаються випадки, коли агропромислові підприємства працюють неефективно, отримують постійно збитки і в підсумку, “проївши” власний капітал, стають банкрутами.

Тому для оцінки стану підприємства проводять фінансовий аналіз його діяльності під яким слід розуміти комплексне вивчення фінансового стану підприємства з метою оцінки досягнутих фінансових результатів, що проводиться за допомогою методів фінансового аналізу за даними бухгалтерської (фінансової) звітності підприємства. Оцінка фінансового стану є одним з етапів проведення процесу стратегічних змін підприємства. Розглянемо цю складову стратегічного планування більш детальніше.

Як правило, фінансовий аналіз підприємства складається з таких етапів:

- оцінка майнового стану підприємства та динаміка його зміни;

- аналіз фінансових результатів діяльності підприємства;

- аналіз ліквідності;

- аналіз ділової активності;

- аналіз платоспроможності (фінансової стійкості);

- аналіз рентабельності.

Так, оцінка майнового стану підприємства дає змогу визначити абсолютні й відносні зміни статей балансу за визначений період, відслідкувати тенденції їхньої зміни та визначити структуру фінансових ресурсів підприємства. Тому для оцінки майнового стану доцільно розрахувати такі показники (коефіцієнти), які характеризують виробничий потенціал підприємства: коефіцієнт зносу основних засобів, коефіцієнт оновлення основних засобів та коефіцієнт вибуття основних засобів.

В той же час, аналіз ліквідності підприємства здійснюється за даними балансу та дозволяє визначити спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання і здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта покриття, коефіцієнта швидкої ліквідності, коефіцієнта абсолютної ліквідності та чистого оборотного капіталу.

Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства і здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта оборотності активів, коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості, коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості, тривалості обертів дебіторської та кредиторської заборгованостей, коефіцієнта оборотності матеріальних запасів, коефіцієнта оборотності основних засобів (фондовіддачі) та коефіцієнта оборотності власного капіталу.

Наприкінці фінансового аналізу проводиться аналіз рентабельності підприємства, який дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їх використання шляхом розрахунку та аналізу таких показників (коефіцієнтів) як рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельності виробництва продукції.

Одним з ключових моментом антикризового індикативного планування діяльності в розрізі проведення стратегічних змін будь-якої організації є визначення схильності підприємства в цілому та його структурних підрозділів до банкрутства. До основних методик такого аналізу відносяться 2-факторна модель, модель Альтмана, модель Р. Ліса, модель Сайфуліна, модель Фулмера, модель Спрінгейта, R-модель Іркутської державної економічної академії, модель Таффлера, модель Ж. Депаляна, модель Чессера та інші визнані у світі моделі. Методологічна база зазначених моделей наведений у таблиці 5.7, в якій подано алгоритм розрахунку та межі показників передбанурктного стану підприємства.

До цього слід додати, що система діагностики фінансово-економічної діяльності підприємства базується на використанні алгоритмів, технологій, методів і показників економічного аналізу. Умови будь-якої господарської діяльності змінюються чи не щодня, і в такій динамічній ситуації фінансові або ділові показники орієнтують керівництво стосовно тих найбільш важливих питань, що вимагають першочергової уваги. За визначенням, показники фінансово-економічного стану, які наведень вище, відображають зв'язки та залежності між різними сторонами бізнесу. Вони висвітлюють значущі взаємовідносини та необхідність гармонійної співпраці між окремими підрозділами економічної системи. Коли ж аналіз вказує на відсутність такої гармонійної співпраці, що як правило підтверджують розрахунки за моделями передбанктурного стану, в недалекому майбутньому можна очікувати банкрутства підприємства.

Проаналізувавши зазначені показники в динаміці можна встановити основну тенденцію розвитку підприємства. Проте цього замало для стратегічних перетворень на підприємстві. Тому далі бажано перейти до оцінки вартості підприємства застосовуючи основні аналітичні методи оцінки вартості підприємства та концепції її управління.

Виникає питання: навіщо проводити оцінку вартості підприємства та що вона дає ? Так, в основному, вона проводиться для¹:

• підвищення ефективності управління підприємством;

• прийняття інвестиційного рішення;

Таблиця 5.7. Моделі розрахунку передбанкрутного стану підприємства

Назва моделі	Формула	Опис значення	Межі
2-факторна модель	Z=-0,3877+(-1,0736)Кп+ +0,0579Кз	Кп – коеф. поточної ліквідності; Кз - частка позикових коштів	від’ємне – стан стійкий, додатне - наближене до банкрутства
Модель Е. Альтмана	Z=1,2К1+1,4К2+3,3К3+ +0,6К4+1,0К5	К1 – відношення оборотного капіталу до суми активів; К2 – відношення нерозподіленого прибутку до суми пасивів; К3 – відношення операційного прибутку до суми пасивів; К4 – відношення ринкової вартості акцій до заборгованості; К5 – відношення виручки до суми активів.	критичне значення Z=2,675 Z>2,675- стан стійкий Z<2,675 –наближене до банкрутства
Модель Р. Ліса	Z=0,063Х1+0,092Х2+ +0,057Х3+0,001Х4	Х1 – відношення обігового капіталу до суми активів; Х2 – відношення операційного прибутку до суми пасивів; Х3 – відношення нерозподіленого прибутку до суми пасивів; Х4 – відношення власного капіталу до позикового.	граничне значення Z=0,037
Модель Р.Сайфуліна Та Г.Кадікова	R=2Ко+0,1Ктл+0,08Ки+ +0,45Км+Кпр	Ко – коефіцієнт забезпеченості власними коштами; Ктл – коефіцієнт поточної ліквідності; Ки – інтенсивність обігу авансованого капіталу, яка характеризує обсяг реалізованої продукції, яка приходиться на 1 у. о. коштів, вкладених у діяльність підприємства; Км – коефіцієнт менеджменту, який характеризується відношенням прибутку від реалізації до величини виручки від реалізації; Кпр – рентабельність власного капіталу.	R > 1 – позитивний стан R < 1 – негативний стан
Модель Фулмера	Н=5,528V1+0,212V2+ +0,073V3+1,27V4-0,12V5+ +2,335V6+0,575V7+1,083V8++0,894V9-6,075	V1 – відношення нерозподілених прибутків минулих років до сукупних активів;V2 – відношення об'єму реалізації до сукупних активів; V3 – відношення прибутку до сплати податків до сукупних активів;V4 – відношення грошових потоків до повної заборгованості; V5 – відношення суми боргу до сукупних активів;V6 – відношення поточних пасивів до сукупних активів; V7 – натуральним логарифм (ln) від суми матеріальних активів; V8 – відношення обігового капіталу до повної заборгованості; V9 – натуральний логарифм (ln) від величини відношення прибутку до сплати % і податків до суми сплачених %.	Н < 0 – стан неплатоспроможності Н > 0 – нормальний стан
Модель Спрінгейта	Z=1,03А+3,07В+0,66С+ +0,4D	А – відношення робочого капіталу до загальної вартості активів; В – відношення оподатковуваного прибутку і відсотків до загальної вартості активів; С – відношення оподатковуваного прибутку до короткотермінової заборгованості; D – відношення обсягу продаж до загальної вартості активів.	Z<0,862 – потенційний банкрут Z>0,862 – стан стійкий
R-модель Іркутської держ. економ. академії	R=8,38К1+К2+0,054К3+ +0,63К4	К1 – відношення обігового капіталу до активів; К2 – відношення чистого прибутку до власного капіталу; К3 – відношення виручки від реалізації до активів; К4 – відношення чистого прибутку до інтегральних витрат підприємства	менше 0 – настання банкрутства 90-100%; 0-0,18 = 60-80%; 0,18-0,32=35-50%; 0,32-0,42 =15-20%; більше 0,42= ймовірність до 10 %
Модель Таффлера	Z=0,53Х1+0,13Х2+0,18Х3+ +0,16Х4	Х1 – відношення операційного прибутку до короткострокових зобов'язань; Х2 – відношення обігових активів до суми зобов'язань підприємства; Х3 – відношення короткострокових зобов'язань до суми активів;Х4 – відношення виручки від реалізації до суми активів.	Z>0,3- довгострокові перспективи Z<0,2 – ймовірне банкрутство 0,2-0,3 – зона невизначеності
Модель Ж. Депаляна	N=25R1+25R2+20R3+20R4+ +10R5	R1 – коефіцієнт обороту запасів; R2 – коефіцієнт поточної ліквідності; R3 – коефіцієнт левериджу; R4 – рентабельність активів; R5 – ефективність виробництва.	N > 100– стабільний стан N < 100– можливе банкрутство
Модель Чессера	Y=-2,0434-0,5324Х1+ +0,0053Х2-6,6507Х3+ +4,4009Х4-0,0791Х5- -0,1020 Х6 Р=1/(1+еY); е=2,71828	Х1 – частка готівки та короткострокових фінансових вкладень у сукупних активах; Х2 – відношення нетто-продажів до найбільш ліквідних активів; Х3 – відношення брутто-доходів до сукупних активів; Х4 – відношення сукупної заборгованості до сукупних активів; Х5 – відношення основного капіталу до чистих активів; Х6 – відношення оборотного капіталу до нетто-продажів.	критичне значення Р =0,5 Р >0,5 – наближене до банкрутства Р <0,5 – стан стійкий

• розробки ефективного бізнес-плану;

• проведення реструктуризації підприємства;

• купівлі-продажу підприємства або виходу з нього хоч одного учасника;

• визначення вартості цінних паперів підприємства;

• визначення кредитоздатності підприємства та розрахунку вартості майна під заставу;

• визначення ринкової вартості при страхуванні;

• проведення емісії та викупу акцій підприємства;

• визначення величини орендної плати, як відсотки з вартості капіталу;

• переоцінки активів;

• стратегічного планування розвитку підприємства;

• визначення інших вартісних параметрів ведення бізнесу.

Основними підходами, які на сьогодні визнають всі світові економісти, залишаються дохідний, затратний підходи та підхід порівняльних продажів.

Дохідний підхід передбачає розрахунок вартості підприємства шляхом розрахунку поточної вартості очікуваного прибутку, який є основою для розрахунку величини вартості бізнесу. Величина очікуваного прибутку вказує на можливість підприємства розвиватися враховуючи можливі ризики та майбутній час функціонування. Даний підхід передбачає розрахунок показників методом капіталізації та методом дисконтування грошових потоків.

В основі капіталізації лежить розрахунок ефективності авансованого капіталу (активів підприємства) з точки зору отримання з них доходу. Цей метод дозволяє розрахувати вартість підприємства за стабільного прибутку, а також за умови передбачуваних доходів. Основними показниками цього методу є капіталізація чистого доходу, надлишкового доходу, дивідендів, мультиплікативний метод капіталізації. В цілому, капіталізація розраховується шляхом переведення чистого доходу в поточну вартість шляхом застосування норми капіталізації. Остання може бути розрахована як норма прибутку на капітал. Звідси вартість бізнесу визначається шляхом ділення чистого доходу на норму капіталізації.

В той же час, метод дисконтування є універсальним методом, який враховує вартість грошей у часі, оскільки базується на прогнозних грошових потоках та прогнозній ставці дисконтуванні та визначає поточну вартість майбутніх доходів. Тому головним кінцевим показником даного методу є чиста поточна вартість підприємства та внутрішня норма окупності.

В свою чергу, чиста поточна вартість визначається шляхом додавання майбутніх дисконтованих потоків. Для її розрахунку визначають коефіцієнт дисконтування (Кд) грошових потоків за роками періоду економічного життя проекту з формули: Кд =,

де дс – дисконтна ставка, яка може бути обрана у розмірі середньозважених витрат на капітал (WACC), вартості довгострокового чи короткострокового кредиту тощо, %;

t – рік, на який розраховується кое­фіцієнт дисконтування. Для розрахунку коефіцієнта дисконтування на поточний рік t дорівнюватиме нулю, а отже коефіцієнт дисконтування одиниці.

В той же час, WACC – це альтернативна вартість процентної заборгованості підприємства та грошової маси її акціонерів з врахуванням ваги кожної складової в загальній структурі капіталу¹. Дана величина вказує на розмір можливого прибутку від вкладеного капіталу зваженого на всі джерела його надходження. Методика розрахунку WACC зводиться до наступного:

1. Визначаються джерела фінансування та відповідні витрати на капітал (їх рентабельність).

2. Зменшуються відсотки та позики податком на прибуток через коефіцієнт 1-Т, де Т – податок на прибуток.

3. Визначаємо частку кожного джерела фінансування в загальній сумі авансованого капіталу.

4. Розраховуємо WACC як суму добутків вартості кожного елемента у відсотках та часток їх ваги в капіталі.

В цілому, вище зазначені методи мають свої переваги та недоліки і розраховуються в залежності від сфери застосування (табл.5.8.).

Наступним підходом оцінки вартості підприємства є затратний підхід, в основі якого лежить розрахунок вартості підприємства з точки зору понесених витрат. Даний підхід передбачає переоцінку активів підприємства, зниження її на вартість залученого капіталу та короткострокових зобов’язань, перехід на оцінку підприємства за реальним власним капіталом. Перевага цього підходу – саме оцінка реально існуючого капіталу, а не капіталу на папері. Разом з цим, це є його і недоліком, оскільки він не враховує перспектив розвитку підприємства. Основними методами затратного підходу є метод чистих активів в різних модифікаціях та метод ліквідаційної вартості підприємства.

Суть методу чистих активів зводиться до розрахунку вартості підприємства між ринковою вартість авансованого капіталу та зобов’язань підприємства. Цей метод можна застосовувати при неможливості прогнозування майбутніх доходів підприємства при наявності значної кількості як матеріальних так і не матеріальних активів.

Метод ліквідаційної вартості застосовується за умов можливого банкрутства підприємства та визначає ліквідаційну вартість як різницю між вартість всіх активів та затрат на ліквідацію. Він є ефективним за умови мінімізації часу на оцінку підприємства, але і має недоліки, оскільки за цієї умови занижує вартість підприємства.

Всі недоліки та переваги вище зазначених методів наведені в таблиці 5.9¹.

Таблиця 5.8.

Доходний підхід розрахунку вартісної оцінки підприємства

Назва методу	Умови використання	Вид вартості, що оцінюється	Переваги	Недоліки	Сфера застосування
Метод капіталізації чистого доходу	Рівномірне надходження доходу	Ринкова, інвестиційна, податкова, страхова вартість, вартість під заставу	Враховує майбутній дохід, простота розрахунку, можливість визначення вартості підприємства при зміні ставки капіталізації	Можливі помилки в прогнозах, неможливість оцінити підприємства, які не мають доходу	Купівля-продаж, в інвестиційних проектах, для застави майна, його страхування, оподаткуванні
Мультиплікативний метод капіталізації	Для безумовно дохідних підприємств
Метод капіталізації дивідендів	Акції котируються на ринку, є дані відкритого підприємства-аналога	Ринкова вартість та її модифікація	Враховує майбутній дохід, необхідний для оцінки підприємства, яке публікує фінансову звітність по дивідендах
Метод капіталізації надлишкового доходу	За наявності нематеріальних активів, ймовірність нестійких доходів, бізнес залежить від одного контракту	Ринкова вартість Вартість для оподаткування	Відображені майбутні доходи, дозволяє визначити вартість нематеріальних активів, можна використовувати при нестійких доходах	Орієнтований на оцінку інтелектуальної власності, тому є не універсальним	Купівля-продаж, оподаткування, оцінка нематеріального активу (наприклад, торгової марки)
Метод дисконтування грошового потоку	Для всіх підприємств	Ринкова вартість та її модифікація, зокрема інвестиційна вартість	Реально оцінює майбутній потенціал підприємства, універсальний метод, розглядає конкретний період, динаміку змін та інтереси як власника так і кредитора, можливість розрахунку варіантів розвитку та реконструкції підприємства	Можливі помилки в прогнозах, помилки при виборі коефіцієнта дисконтування	Купівля-продаж, страхування, оподаткування, застава, інвестування.

Таблиця 5.9.

Затратний підхід розрахунку вартісної оцінки підприємства

Назва методу	Умови використання	Вид вартості, що оцінюється	Переваги	Недоліки	Сфера застосування
Метод чистої балансової вартості	Наявність детального та достовірного балансу, невисокі темпи інфляції	Балансова вартість	Простий у застосуванні	Не відображає потенційні прибутки, результати неефективні за високої інфляції, оцінка активу може не відображати реальну вартість зносу	Оцінка нового бізнесу, вирішення конфліктів між власниками підприємства та управлінцями, оцінка підприємств, які не приносять дохід
Метод скорегованої балансової вартості	Наявність детального та достовірного балансу, невисокі темпи інфляції, при значному ступені невизначеності	Ринкова вартість та її модифікація (страхова, заставна)	Простий у застосуванні але більш вдосконалений, можна застосовувати при великій інфляції, відображає структуру активів відносно ринкових цін	Не відображає потенційні прибутки, складний у використанні при недостатньому обліку, індивідуальні активи мають бути перераховані на базі коефіцієнтів	Визначення ринкової вартості нерухомості, купівля-продаж, застава, іпотечне кредитування, страхування
Метод оцінки чистої ринкової вартості матеріальних активів	Наявність детального та достовірного балансу, невисокі темпи інфляції	Чиста ринкова вартість матеріальних активів	Дає реальну ринку вартість матеріальних активів, найкращий метод для підприємств з незначними нематеріальними активами	Не відображає потенційний прибуток, не можна застосувати на підприємствах з великими нематеріальними активами та інтелектуальною власністю	Оцінка нових підприємств, оцінка підприємств з великою часткою нерухомості, оцінка неприбуткових підприємств
Метод вартості заміни	Для капіталомістких підприємств	Ринкова, заставна та страхова вартість	Поточна ринкова оцінка вартості витрат на відновлення підприємства	Не відображає потенційний прибуток, не дає оцінки нематеріальних активів	Страхування, оцінка окремих активів, застава
Метод відновлювальної вартості	Для капіталомістких підприємств, з нематеріальними активами		Ринкова оцінка вартості витрат на відновлення, оцінка вартості нематеріальних активів	Не відображає потенційний прибуток та максимальну віддачу при використання НТП
Метод ліквідаційної вартості	Закриття підприємства, розпродаж активів	Ліквідаційна вартість	Визначення ціни підприємства та його активів при ліквідації	Не відображає потенційний прибуток, не дає оптимальної ринкової оцінки	Нижня межа при купівлі-продажу, застава, неприбуткові організації

Ще одним з важливих підходів визначення вартості підприємства є підхід порівняльних продажів, який передбачає порівняння вартості підприємства з подібними підприємствами-аналогами, які відкрито пройшли процес купівлі-продажу та оприлюднили цю інформацію. Як бачимо, цей підхід передбачає оцінку вартості підприємства з урахуванням реальної ринкової ситуації але за відсутності підприємств-аналогів є недієвим.

Зазначений підхід базується на використанні таких методів як метод галузевих коефіцієнтів, метод порівняння продажу, метод мультиплікаторів. Перший з цих методів передбачає використання певного співвідношення між ціною реалізації бізнесу підприємства та його виробничо-фінансовими показниками. До того, ж в його основі лежить правило «золотого перетину» – потенційний покупець ніколи не заплатить за підприємство більше чим його чотирьохразова величина прибутку до оподаткування¹.

На відміну від методу галузевих коефіцієнтів метод порівняння продажу передбачає збір інформації щодо останніх продажів подібних підприємств, корегування вартості з врахуванням відмінностей між даними підприємствами, визначення вартості підприємства на базі скорегованої вартості. При цьому особливо важливою, при коригуванні ринкової вартості підприємства, є інформація підприємства аналога щодо дати продажу, типу підприємства, правової власності підприємства, частки акцій щодо продалася, дата заснування підприємства, дата попереднього перепродажу (якщо така подія була), обсяг виробництва тощо².

Основою використання методу мультиплікатора є оцінка вартості закритих підприємств, акції яких не котируються на біржі. В таких випадках використовуються дані про прибутки на акцію відкритих підприємства, акції яких котируються на біржі. В таких випадках створюються відповідні коефіцієнти коригування на базі аналізу показників ліквідності та

Таблиця 5.10.

Підхід порівняльних продажів розрахунку вартісної оцінки підприємства

Назва методу	Умови використання	Вид вартості, що оцінюється	Переваги	Недоліки	Сфера застосування
Метод галузевих коефіцієнтів (правило «золотого перетину»)	Необхідні галузеві дані, рекомендується у вигляді додаткового методу	Ринкова вартість	Дає реальну ринкову оцінку на базі аналогічних компаній, дозволяє підготувати інформаційну базу, використання математичного апарату та моделювання	Може дати невірний результат в залежності від стратегії підприємства	Купівля-продаж
Метод порівняння продажу	Необхідні галузеві дані, необхідна репрезентація вибірки з проданих аналогічних підприємств			Неможливо використати при відсутності інформації щодо купівлі-продажу аналогічних підприємств
Метод мультиплікаторів	Для додаткової перевірки результатів, отриманих іншими методами		Гарні результати при оцінці великих акціонерних підприємств, агрохолдингів	Спірний момент: достовірність інформації для закритих підприємств

рентабельності підприємства-аналога, враховуються його структура авансованого капіталу та загальні темпи росту вартості підприємства.

Як і попередні підходи у вище зазначених методів є свої недоліки та переваги (табл. 5.10.), які необхідно враховувати при виборі методу оцінки вартості підприємства. Тому враховуючі зростаючі вимоги власників бізнесу до управління вартістю підприємства почали з’являтися нові концепції управління. Однією з таких, що направлена на якісне покращення стратегічних та оперативних рішень на всіх рівнях підприємства за рахунок концентрації зусиль всіх осіб, що приймають рішення з використанням ключових факторів вартості¹, є концепція управління, націленого на створення вартості – VBM (Value - Based Management).