Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

аля / 069-073

.pdf
Скачиваний:
7
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
419.01 Кб
Скачать

ОБЛІК І АУДИТ

УДК 657.471

Р. Р. ДУТЧАК

УДОСКОНАЛЕННЯ КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

ВУПРАВЛІНСЬКОМУ ОБЛІКУ ВИТРАТ

Устатті розглянуто сутність вимог ефективного управління витратами підприємства до калькулювання собівартості продукції. Автором обґрунтовано теоретичні положення якісного аспекту міри в класифікації витрат калькуляційного обліку. Запропоновано впровадження якісного аспекту міри витрат для узгодженого поєднання положень методів калькулювання планової та фактичної собівартості. Практичне здійснення вказаного поєднання методів калькулювання собівартості продукції рекомендовано проводити з підтримкою техніко-економічних рішень функціональних зборів.

В статье рассмотрена сущность требований эффективного управления расходами предприятия к калькулированию себестоимости продукции. Автором обоснованы теоретические положения качественного аспекта меры в классификации расходов калькуляционного учета. Предложено внедрение качественного аспекта меры расходов для согласованного сочетания положений методов калькулирования плановой и фактической себестоимости. Практическое осуществление указанного сочетания методов калькулирования себестоимости продукции рекомендовано проводить с поддержкой технико-экономических решений функциональных собраний.

In the article essence of requirements of effective management of enterprise charges is considered to the calculation of unit cost. By an author grounded theoretical positions of high-quality aspect of measure in classification of charges of calculation account. Introduction of high-quality aspect of measure of charges is offered for the concerted combination of positions of methods of calculation of the planned and actual prime price. It is recommended to conduct practical realization of the indicated combination of methods of calculation of unit cost with support of technical economic decisions of functional collections.

Ключові слова: калькулювання собівартості продукції, калькуляційний облік, калькуляція, споживча цінність, таргет-костинг, кайзер-костинг, собівартість продукції.

Постановка проблеми. Ефективність управління підприємством в ринковій економіці ХХІ ст. потребує балансу інтересів між покупцем і продавцем. Джерелом балансу ринкових інтересів є собівартість продукції, яка розрахована на основі ринкової ціни. Це означає, що розуміння істинних причин собівартості продукції еволюціонує з факторів витрат до прибутку підприємства та ринкової ціни. Формою еволюції даного розуміння є удосконалення методу калькулювання собівартості продукції. Основною рисою такого удосконалення є перехід від ціноутворення на основі собівартості до розрахунку собівартості на основі ціни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням даного питання в науковій літературі займався ряд провідних науковців: О.Б. Ватченко [1], З.Б. Горлай [2], В. Рудницький [3], Д. В. Сергеев [4], О. М. Чабанюк [5] та інші. Дослідження вказаних авторів свідчать про розвиток калькулювання собівартості продукції, що визначено специфікою витрат виробничо-господарського механізму. На думку автора, традиційний метод калькулювання собівартості продукції є не адаптованим до вимог ефективності управління витратами. Невирішеною частиною окресленого питання є реалізація інтересів управління витратами в методиці калькулювання собівартості продукції.

Метою дослідження є обґрунтування теоретичних і методичних положень підвищення ефективності методу калькулювання собівартості продукції для реалізації інтересів управління витратами підприємства.

Виклад основного матеріалу дослідження. Автор стверджує, що передумовою удосконалення калькулювання собівартості продукції є вимоги ефективності управління витратами. Дані вимоги розділено на дві групи. Перша група представлена бюджетними вимогами: планова ціна, плановий прибуток та споживча цінність. Друга група – вимогами функціональних зборів: техніко-економічне обґрунтування. Планова ціна, плановий прибуток та споживча цінність продукції є вихідними даними для початку дії калькулювання собівартості продукції.

Калькулювання собівартості продукції становить сукупність прийомів аналітичного обліку витрат та розрахунково-вартісний процес визначення собівартості продукту. Калькулювання собівартості продукції слід розглядати в розрізі калькуляційного обліку та

Наука й економіка / 2012, № 2 (26)

69

ОБЛІК І АУДИТ

калькуляції.

Першою складовою процесу калькулювання собівартості є калькуляційний облік, що характеризує систему аналітичного обліку витрат на виробництво продукції. Метою калькуляційного обліку є інформаційне забезпечення калькуляції собівартості продукції. Відповідно до мети, завданнями калькуляційного обліку є визначення об’єктів обліку витрат, об’єктів калькуляції, калькуляційних одиниць та групування витрат.

Основним елементом калькуляційного обліку є групування витрат. Передумовою групування витрат є їх класифікація. Класифікація витрат в обліку передбачає розподіл витрат підприємства за певним критерієм. Традиційно класифікацію витрат здійснюють за такими критеріями: спосіб віднесення на собівартість, вид, вплив на обсяг виробництва та ін. Критерій є визначальною мірою пізнання суті витрат по відношенню до споживчої цінності продукції. Міра споживчої цінності в ринковій економіці передбачає кількісний і якісний аспекти. Сутністю міри є єдність кількісного і якісного. Визначальною категорією в єдності якості та кількості є якісний аспект.

Автор визначає, що міру споживчої цінності потрібно тлумачити як кількісне обмеження продукції, всередині якого існує певна якість. Споживчий ціннісний вимір в ринковій економіці традиційно представлений тільки кількісним аспектом в межах підприємства. Традиційна міра споживчої цінності на основі кількісного аспекту означає абстрагування від аспекту якісного. Тобто класифікація витрат в калькуляційному обліку базується виключно на мірі кількісних змін між витратами та внутрішніми процесами підприємства.

Автор стверджує, що удосконалення калькуляційного обліку потребує доповнення кількісного аспекту міри класифікації витрат якісним аспектом. Якісний аспект міри класифікації витрат дозволить фіксувати зв’язок між ринковою споживчою цінністю за межами підприємства з натуральною величиною споживчої цінності продукції в середині підприємства. Єдність кількісного та якісного аспекту міри в критерії дозволить встановити істинний зв'язок між натуральною величиною споживчої цінності та витратами на її створення. Дію якісного та кількісного аспекту міри наведено на рис. 1.

 

 

Натуральна

 

Ринкова

 

 

величина

 

 

Кількісний

Якісний

споживча

В

споживчої

аспект міри

аспект міри

цінність

цінності

продукції

продукції

 

Підприємство

 

Ринок

 

Рис. 1. Критерій споживчої цінності (В-витрати)

Автор доводить, що поєднання кількісного та якісного аспектів споживчої цінності в критерії класифікації витрат дозволить встановити зв'язок споживчої цінності покупця з витраченими економічними ресурсами на її створення. Згідно з вказаним критерієм автор пропонує розділити витрати в калькуляційному обліку на дві категорії: 1) витрати на створення споживчої цінності; 2) витрати на обслуговування споживчої цінності.

Витрати на створення споживчої цінності – це витрати, що прямо трансформують економічні ресурси в натуральні параметри споживчої цінності готової продукції. Вказані витрати безпосередньо пов'язані з технологічним процесом виробництва. Витрати на створенняю цінності відповідають на три основні питання: «З чого виготовляють?», «На чому виготовляють?», «Хто виготовляє?». Дану категорію витрат доцільно розділити на три групи: сировина, амортизація та витрати на оплату праці. Витрати на створення цінності є тією частиною собівартості готової продукції, за яку споживач готовий сплатити затрачені ресурси. Споживча цінність виготовленої продукції визначена витратами ресурсів. Тобто

70

Наука й економіка / 2012, № 2 (26)

ОБЛІК І АУДИТ

зменшення витрат на створення цінності прямо-пропорційно зменшує споживчу цінність продукції.

Витрати на обслуговування цінності – це витрати, які характеризують використання економічних ресурсів на організацію та доповнення умов техніко-економічного забезпечення процесу створення споживчої цінності продукції. Витрати на обслуговування цінності збільшують собівартість продукції без збільшення натуральних параметрів споживчої цінності. Дані витрати не мають прямого зв’язку з технологічним процесом створення споживчої цінності. Тому, зменшення витрат на обслуговування цінності не впливає на зменшення споживчої цінності, проте, обернено-пропорційно збільшує прибуток підприємства. До витрат на обслуговування цінності належать всі витрати операційної діяльності підприємства, які не ввійшли в категорію витрат на створення цінності. Дану категорію витрат доцільно розділити на три групи: витрати на виробниче обслуговування цінності, витрати на офісне обслуговування цінності та витрати на інше обслуговування цінності. Витрати на обслуговування цінності є тією частиною собівартості продукції, за яку споживач вимушений оплатити затрачені ресурси, оскільки відсутня краща альтернатива вибору товару.

Другою складовою процесу калькулювання собівартості є калькуляція, яка відображає конкретний спосіб розрахунку собівартості продукції. Під способом калькуляції слід розуміти науково обґрунтовану систему прийомів, яка надає можливість визначити собівартість продукції. На підприємстві розраховують планову і фактичну собівартість. Перша відображає рівень витрат, виходячи зі встановлених норм на виробництво і реалізацію продукції у плановий період. Друга характеризує фактичний рівень витрат на момент закінчення звітного періоду. Удосконалення традиційної калькуляції здійснюється в два етапи.

Перший етап – визначення планової собівартості. Планову калькуляцію собівартості на даному етапі автор рекомендує здійснювати за методом «таргет-костинг». Суть методу полягає у визначенні планової собівартості продукції на стадії проектування товару. Мається на увазі розподіл планової собівартості між величинами статей калькуляції. Причинами формування собівартості продукції згідно з методом калькуляції таргет-костингу є: ринкова ціна та норма прибутку. Перша причина – об’єктивна величина, що є результатом взаємодії закону попиту та пропозиції. Друга причина – суб’єктивна міра величини бажаного прибутку. Логічним наслідком вказаних причин є собівартість товару, яка відповідає балансу інтересів між покупцем та продавцем. Собівартість продукції згідно з таргет-костингом є наслідком різниці між ціною та прибутком, і в той же час є причиною для суми величин статей витрат. Тобто статті витрат є наслідком причини собівартості.

Другий етап – визначення фактичної собівартості. Калькулювання фактичної собівартості на даній стадії автор пропонує здійснювати за методом «кайзер-костинг». Метод означає забезпечення необхідного рівня собівартості продукту і пошук можливостей зниження витрат до цільового рівня, визначеного методом калькуляції таргет-костингу. Завдання системи кайзер-костинг полягає у зменшенні планових, в подальшому і фактичних, витрат виробництва порівняно з базовими. Базовою точкою скорочення витрат в системі є фактична собівартість продукції за минулий період.

З метою узгодження методів калькулювання собівартості автор пропонує використання коефіцієнта цільового скорочення витрат. Даний коефіцієнт визначається як різниця між одиницею та відношенням планової суми витрат до базових витрат. Даний коефіцієнт встановлюється та застосовується щомісяця.

Графічний вираз результату рекомендованого автором поєднання методів калькулювання планової та фактичної собівартості продукції за критерієм споживчої цінності матиме наступний вираз (рис. 2):

Основним суб’єктом скорочення витрат в процесі калькулювання є функціональні збори. Дані збори приймають рішення щодо зниження витрат підприємства відповідно до рівня планової калькуляції собівартості продукції. Завданням управлінського обліку витрат є

Наука й економіка / 2012, № 2 (26)

71

ОБЛІК І АУДИТ

забезпечення функціональних зборів альтернативами управлінських рішень для зниження витрат ланцюжка створення споживчої цінності. Учасники зборів розглядають альтернативи управлінських рішень та відпрацьовують заходи щодо їх реалізації. Техніко-економічне обґрунтування представлених альтернатив передбачає розробку технологічних рішень, порівняння альтернативних варіантів і обґрунтування вибору конкретного способу їх здійснення. Розрахунок економічної доцільності здійснення проекту окремого рішення базується на порівняльній оцінці витрат. Функціональні збори для розробки технікоекономічного обґрунтування залучають фахівців: фінансистів, економістів, юристів, технологів та ін. На підставі розрахунків збори надають висновок про економічну доцільність реалізації конкретної альтернативи управлінського рішення.

Цп

-

Пп =

Сп =

Всц + Воц

В О І

Кцзв Кцзв Кцзв

В О І

Цф =

Пф +

Сф = Всц + Воц

Рис. 2. Калькуляція собівартості продукції: Цп – ціна планова, Пп – прибуток плановий, Сп – собівартість планова, Всц – витрати на створення цінності,

Воц – витрати на обслуговування цінності, В – витрати виробничого обслуговування, О – витрати офісного обслуговування, І – витрати іншого обслуговування,

Кцзв – коефіцієнт цільового зниження витрат, Цф – ціна фактична, Пф – прибуток фактичний, Сф – собівартість фактична

Висновки. Отже, інтеграція елементів методу управлінського обліку з елементами методу техніко-економічного обґрунтування удосконалила калькулювання собівартості продукції в частині класифікації витрат, калькуляції планової та фактичної собівартості. Результатом даного удосконалення є гнучкий інформаційно-розрахунковий механізм калькулювання собівартості продукції, що забезпечує ефективність управління витратами підприємства. Перспективою подальших досліджень вказаного напряму є організація управлінського обліку витрат.

Список використаних джерел

1.Ватченко О.Б. Методика калькулювання в стратегічному управлінні / О.Б. Ватченко, Я.Г. Шевченко // Економічний простір. – 2011. – № 48/2. – С. 175–182.

2.Горлай З.Б. Калькулювання собівартості продукції на підприємстві з виготовлення пластмасових виробів та його удосконалення / З.Б. Горлай, І.А. Маринич // Науковий вісник НЛТУ. – 2012. – Вип. 22.1. – С. 298–302.

3.Рудницький В. Еволюція управлінського обліку та сучасні концепції його розвитку / В. Рудницький // Економічний аналіз. – 2010. – Вип. 6. – С. 24–27.

4.Сергеев Д.В. Прогнозирование себестоимости проукции в управленческом учёте / Д.В. Сергеев, С.Д. Подкопаева // Бухгалтерский учет. – 2008. – № 10. – С. 75–79.

72

Наука й економіка / 2012, № 2 (26)

ОБЛІК І АУДИТ

5. Чабанюк О.М. Облік і контроль витрат, калькулювання собівартості послуг: проблеми та напрями їх вирішення / О.М. Чабанюк // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. – Вип. 20.13. – С. 268–273.

УДК 657.05

Н. З. КАРИШИН

ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ БЮДЖЕТУВАННЯ ВИТРАТ

Досліджено актуальні питання формування облікової політики промислових підприємств в органічній єдності з розробкою системи бюджетування витрат. Облік розглянуто в контексті двох систем господарюючих суб’єктів – керівної та керованої. Запропоновано варіант взаємозв’язку між системами бюджетуванння та бухгалтерського обліку.

Исследованы актуальные вопросы формирования учетной политики промышленных предприятий в органическом единстве с разработкой системы бюджетирования издержек. Учет рассмотрен в контексте двух систем хозяйствующих субъектов – руководящей и руководимой. Предложен вариант взаимосвязи между системами бюджетирования и бухгалтерского учета.

Investigated the formation of current issues of accounting policies in the industrial organic unity with the development of a budgeting system costs. Accounting is considered in the context of the two systems businesses - leading and led. A variant of the relationship between the systems of budgeting and accounting.

Ключові слова: бюджетування, фінансове планування, інформаційна система бухгалтерського обліку, облікова політика підприємства.

Постановка проблеми. У загальному розумінні бюджетування – технологія фінансового планування, обліку й контролю витрат і результатів діяльності господарюючих суб’єктів. Звідси, бюджет – своєрідний фінансовий план. Головне призначення бюджетування полягає у координації зусиль підприємства на досягнення очікуваного максимального результату господарювання.

Запровадження системи бюджетування у промислових підприємствах неможливе без передачі даних від одного виробничого підрозділу до інших. У свою чергу, процес формування та використання потоків техніко-економічної інформації стосовно запровадження та функціонування системи бюджетування немислимий поза інформаційною системою бухгалтерського обліку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасними дослідниками системи бюджетування та її використання в процесі формування інформації про виробничогосподарську діяльність підприємств є російські вчені: О.М. Волкова, О.П. Дугельний, В.Ф. Комаров. Зазначеними проблемами займалися і польські економісти: Едіта Дуда-Пєхачек та Едвард Новак. З вітчизняних економістів, насамперед, слід відзначити В.М. Волик, С. Ковтуна, О.Й. Косарева й ін.

Метою статті є дослідження питань, пов’язаних з формуванням облікової політики в умовах організації процесу бюджетування виробничої діяльності промислових підприємств.

Виклад основного матеріалу. «Довгі роки, – як справедливо зауважують російські економісти А.П. Дугельний та В.Ф. Комаров, – в нашій країні (як, до речі, і в Україні) між бухгалтерією та фінансово-господарським відділом на підприємстві існувала, як правило, непереборна стіна. Ці два відділи, кожен з яких займався своїм видом обліку, існували та розвивалися в непересічних сферах. Бухгалтерський облік носив, як правило, формальний характер і практично керівництво підприємства не цікавив, увага якого зосереджувалась на фінансово-господарській діяльності підприємства, на кількості випущених тонн, штук, метрів і т.п., оскільки саме ними оцінювалася робота керівників вищестоящими органами» [1, с. 5]. Однак, при переході економіки України до ринкових принципів ведення господарської діяльності ситуація змінилася: переорієнтація мети виробництва на кінцеві фінансові результати зробила неможливою управління без облікової інформації. У свою чергу, формування інформаційних потоків у системі бухгалтерського обліку без використання системи бюджетів буде неповноцінним, оскільки втрачаються контрольні

Наука й економіка / 2012, № 2 (26)

73

Соседние файлы в папке аля