148. Торгове ембарго в практиці міжнародної економічної діяльності України

Ембарго - це заборона на імпорт(експорт) яких-небудь товарів або послуг, що накладається однією державою (чи міждержавною організацією) на іншу. Це практикований в міжнародних відносинах захід впливу, який застосовується в якості економічного, політичного і науково-технічного тиску на країну в цілях зміни її внутрішньої або зовнішньої політики без залучення військової сили. Найчастіше це поняття відноситься до накладення державою заборони на вивезення з неї або ввезення іншими країнами золота, іноземної валюти, зброї, сучасних технологій та ін.; до заборони урядом заходити в порти своєї країни суднам, що належать іншим країнам, або виходу зі своїх портів суден інших країн; частковому або повному припиненню торгових відносин з певними країнами за рішенням ООН або іншого міждержавного об'єднання в якості репресивної міри по відношенню до цієї країни за порушення Статуту ООН. Ембарго може бути введене як військовий, так і в мирний час і має певні терміни дії.

Щодо світової практики застосування ембарго, то можна привести приклад, коли через економічне ембарго, накладене з боку США і європейських держав, Іран не має права купувати літаки, якщо вони більш ніж на 10% комплектуються деталями європейського або американського виробництва. Проте країна знайшла вихід з цієї ситуації - щоб обійти заборону на покупку європейських і американських літаків, іранські авіакомпанії використовують фірми, зареєстровані в Україні. Наступним прикладом може слугувати ситуація, коли ЄС ввів ембарго на постачання зброї до Сирії, після того як в країні пройшли масштабні акції протесту, викликані аналогічними заворушеннями в сусідніх арабських державах, зокрема в Єгипті та Тунісі. Також НАТО вводило ембарго на поставки зброї до Лівії. Цією угодою передбачалося, що кораблі і літаки НАТО будуть відстежувати, запобігати і якщо потрібно присікати спроби провезення зброї до Лівії. Росія в 2010 році через значну втрату урожаю внаслідок засухи ввела ембарго на експорт зерна для забезпечення потреб внутрішніх ринків. В Україні 2010 року були введені квоти на експорт зерна, які  пізніше були скасовані Отже, як показує світовий досвід, метод оголошення ембарго за останні декілька років стає малоефективним, оскільки не чинить очікуваної дії на державу-об'єкт накладення заборони, а іноді навіть шкодить державі-ініціатору. Крім того, у багатьох випадках заборони на торгівлю зброєю, накладені ООН, безкарно порушуються, тому також є несвоєчасним і не занадто дієвим засобом боротьби з незаконним озброєнням.

149. Тарифні та нетарифні інструменти регулювання міжнародної економічної діяльності України

Основними „подіями” у процесі встановлення системи митно-тарифного регулювання після здобуття незалежності України був Закон „Про Єдиний митний тариф”, власне прийняття Єдиного митного тарифу України, який було затверджено. Також важливе значення мав Указ Президента України про концепцію трансформації митного тарифу України відповідно до системи ГАТТ-СОТ, яким було закладено довгострокові орієнтири тарифної політики держави. На базі зазначених документів Кабінет Міністрів України здійснював оперативне тарифне регулювання. Часом приймалися рішення щодо запровадження підвищених ставок ввізного мита на нову продукцію, яку освоювали та випускали українські підприємства (зокрема на товари легкої та харчової промисловості, сільського господарства, окремих видів комп’ютерної техніки, медпрепаратів тощо).

Нетарифні інструменти регулювання міжнародної торгівлі – це засоби адміністративного обмеження та впливу на умови міжнародної торгівлі та конкуренції з боку держави. Нетарифні засоби регулювання торгівлі діють разом із тарифними інструментами в комплексі державних методик та важелів впливу на міжнародну торгівлю. Інколи, в певних галузях та сферах торгівлі, нетарифні засоби є домінуючими, інколи, навпаки, їх застосування є менш доцільне або неможливе.

Протягом останніх років реформ в Україні було практично скасовано систему ліцензування і квотування, яка була ключовим елементом державного регулювання міжнародної торгівлі, ліквідовано механізм державного контракту і державного замовлення на експорт. Від початково жорстокого режиму квотування політика регулювання експорту поступово набувала більш природних для ринкової економіки ліберальних ознак.

Найбільш поширеним засобом впливу на міжнародну торгівлю є кількісні та валютно-цінові обмеження, які переважно застосовуються щодо ввезення товарів. Передусім це – квотування та ліцензування. Квотування (контингентування) – це обмеження державною владою ввезення або вивезення товарів через установлення певної кількості або граничної суми на певний період часу. Контингентування може стосуватися імпорту (переважно) та експорту. Ліцензування – це видача дозволів на здійснення експортно-імпортних та транзитних операцій у тих випадках, коли відповідні вільні операції не допускаються.

Щодо умов міжнародної торгівлі України слід відзначити, що найбільшою мірою наша держава потерпає від квот, які встановлюються Євросоюзом та США. Ці суб’єкти міжнародної торгівлі, власне, і відзначаються найбільшими масштабами подібного регулювання.

Взагалі ж, досягнення очікуваних позитивних результатів внаслідок застосування тарифів та нетарифних інструментів можливе тільки на основі системного підходу, виходячи з комплексного характеру інструментарію та регулятивного апарату, які є в наявності в уряду. В іншому випадку ті або інші дії можуть не тільки виявитися недостатньо дійовими, а й призвести до небажаних наслідків.