24. Сучасні форми залучення трудових ресурсів в мед

Міжнародний, або світовий, ринок праці — це система відно­син, що виникають з приводу узгодження попиту та пропозиції світових трудових ресурсів, умов формування робочої сили, оплати праці та соціального захисту, які склалися через нерівномірність кількісного та якісного розміщення робочої сили по країнах світу та розбіжності в національних підходах до її відтворення.

Основними тенденціями розвитку міжнародного ринку праці є його глобалізація, посилення міграційних процесів, розширення використання міжнародних трудових норм тощо.

Форми залучення робочої сили досить різноманітні. 

Велике значення сьогодні має пропаганда переваг підприємства на міжнародному рівні:

у виробничій сфері (умови праці, рівень заробітної плати, рівень новітнього технічного оснащення);

у соціальній (можливості професійно-кваліфікаційного просування, вдосконалення навичок а знань, здобуття нової практики і майстерності у використанні нових технологій, соціальне страхування, медичне страхування);

у невиробничій (можливість користування дитячими садками, базами відпочинку, одержання житла, тощо).

Разом із розповсюдженням засобів зв’язку та комунікацій суттєво розширилися форми залучення іноземних трудових ресурсів. Окрім використання державних центрів зайнятості та бірж праці, які б співпрацювали між собою на міжнародному рівні залучаючи іноземні трудові ресурси при виникненні потреби у кваліфікованих кадрах чи робочій силі, пропозиція якої на національному ринку досить мала, стало можливим використання:

- комерційних, в тому числі міжнародних підприємств та організацій по працевлаштуванню,

- контрактів іноземних компаній з навчальними закладами національного рівня щодо працевлаштування в їхній компанії після закінчення навчання

- міжнародних ярмарків вакансій та семінарів про компанію та перспективи працевлаштування закордоном

- приватних фірм та агентств з набору персоналу

- інтернет мережі для розміщення вакансій на власних сайтах іноземних компаній

- інтернет мережі для розсилки пропонованих вакансій через інтернет пошту

- міжнародних телевізійних каналів та міжнародної преси для розміщення оголошень

- проведення вебінарів через мережу інтернет з метою ознайомлення з можливостями отримання робочого місця в певних іноземних компаніях, а також інформування про вимоги до кандидатів через Скайп.

- створення і розміщення інформації про вакансії в соціальних мережах (н-д: LinkedIn)

Також останнім часом все частіше застосовується лізинг – залучення працівників на тимчасові роботи на договірній основі з іншими міжнародними організаціями.

25. Регулювання міжнародної міграції людських ресурсів в Україні

Міграційні процеси останніх років характеризуються не тільки зростанням масштабів, а й формуванням нових явищ, яких не було в недалекому минулому. Так, донедавна можна було чітко відмежувати країни, які приймають робочу силу від країн, які її постачають. У сучасних умовах все більша кількість країн втягується у процес одночасної еміграції / імміграції населення.

Регулювання міграції робочої сили дуже складний процес. Його удосконалення і розвиток відбуваються протягом великого терміну часу. Складнощі міграційних процесів спонукають до постійного прогнозування цього ринку.

В процесі регулювання міжнародної міграції задіяні уряди держав та специфічні міжнародні організації. Розглянемо рівні регулювання. Міжнародна практика регулювання міжнародної міграції робочої сили включає наступні рівні:

• національний — сукупність заходів окремої держави щодо здійснення міграційної політики у своїй країні;

• міжнародний — система заходів міжнародних організацій щодо здійснення регулювання ММРС;

• інтеграційний — методи, які застосовуються країнами-учасницями інтеграції щодо регулювання ММРС в рамках інтеграційного об´єднання.

Регулювання міжнародних міграційних процесів здійснюється на основі національних міграційних політик. В Україні державна міграційна політика тільки формується. Вона базується на основоположних державних нормативно-пра­вових документах і міжнародних правових актах, таких як Закони України «Про громадянство України», «Про правовий статус іно­земців», «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», «Про біженців», «Про зайнятість населення», «Про під­приємництво», «Про адміністративні правопорушення»; «Про рати­фікацію Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів»; Постанова Кабінету Міністрів України «Про правила в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію»; Угода між урядом Росії і України про співробітництво прикордонних областей, двосторонні угоди про трудову діяльність і соціальний захист громадян, які працюють за межами своєї країни; Міжнародна Конвенція ООН про захист прав трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей.

ЗАКОН УКРАЇНИ «Про іноземних робітників в Україні» регулює відносини, які виникають у процесі використання в Україні іноземної робочої сили.

Постанова КМУ №322 від 8 травня 2009р затверджує Порядок видачі, продовження терміну дії і анулювання дозволів на використання праці іноземців і осіб без громадянства.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 2 червня 2003 року всього в нашу країну можуть в´їхати майже 24 тис. іноземних громадян (23980). З цієї кількості 11 тис. 200 чоловік є квотою для близької родини (брати, сестри, онуки, бабусі, дідусі) громадян України. 10 тис. іноземців мають право на візу, якщо вони є батьками іммігранта, квота для біженців становить 1400.

Авторитетною міжнародною організацією, яка займається проблемами міграції населення, є Міжнародна організація з питань міграції (МОМ).

До методів регулювання міжнародної міграції робочої сили належать:

1) адміністративно-правові включають адміністративні і економічні методи:

— законодавство про юридичний, політичний і професійний статуси іммігрантів;

— національні служби іммігрантів, які проводять:

• контроль за в´їздом іммігрантів до країни;

• видають дозвіл на в´їзд на роботу;

• видають дозвіл на перебування іммігрантів у країні;\

— міжурядові угоди з регулювання міграції робочої сили;

2) економічні методи включають:

а) вербування іноземних робітників, що включає такі стимули:

• надання роботи;

• порівняно високий рівень заробітної плати;

• житлові умови;

• отримання кваліфікації й освіти;

• медичне обслуговування тощо;

б) залучення приватних посередників до вербування іммігрантів;

в) видання ліцензій, які дозволяють вербувати робітників за кордоном.

Важливою формою регулювання міграції з боку держави є встановлення кількісних квот на в´їзд іммігрантів до країни. Сенс кількісних обмежень полягає в тому, що з їх допомогою забезпечується поступовість напливу іммігрантів до країни, виключається їх безконтрольний в´їзд, а отже, зводяться до мінімуму можливі негативні зовнішні ефекти.

Крім того, у межах встановленої квоти, країни, які приймають робочу силу, діють вибірково, відбираючи іммігрантів для допуску в країну. Перевага надається мігрантам, які володіють значним людським і фінансовим капіталом.