16. Державна політика захисту галузей національного виробництва: цілі та методи

Інструменти державного регулювання міжнародної торгівлі за своїм характером поділяються на тарифні – ті, що засновано на використанні митного тарифу, і нетарифні – всі інші методи. Нетарифні методи регулювання підрозділяються на кількісні методи і методи прихованого протекціонізму. Окремі інструменти торгової політики частіше застосовуються при необхідності або обмежити імпорт, або форсувати експорт.

Методи:

1.Тарифні. Інструменти: -митні тарифи -тарифна квота

2.Кількісні. Інструменти: -квотування –ліцензування -“добровільне обмеження експорту” 3.Приховані. Інструменти: -державні закупки -вимога про зміст місцевих компонентів -технічні бар’єри -податки і збори

4.Фінансові. Інструменти: -субсидії –кредитування -демпінг.

До найголовніших заходів державної політики захисту галузей нац вир-ва слід віднести заходи протекціонізму (П). П – це політика захисту внутр. ринку та нац товаровиробників від іноземної конкуренції шляхом застосування тариф та нетариф інструментів торговельної політики, а також патерналістських засобів впливу на розвиток ек-ки, окрем галузей або в-ва вцілому. Патерналізм – засоби підтримки нац в-ва – це цілеспрямований вплив на параметри ек діяльності з метою покращення показників ек розвитку, ↑ обсягів виробленої продукції, ↑ конкурентоспроможності нац в-ва.

До найбільш розповсюджених інструментів нетариф адміністративного рег-ня ЗЕД відносять ліцензії та квоти. Ліцензування та квотування імпорту/експорту застосовується виходячи з загальнодержавних цілей, а саме: - у випадку погіршення розрахункового балансу, ↑ зовнішньої заборг-ті країни; - у випадку порушення рівноваги окремих товарів на внутрішньому ринку; - у випадку необхідності забезпечення певних пропорцій між імпортованою та вітчизняною продукцією; - у відповідь на дискримінаційні дії іноземних держав; - у відповідності з міжнар угодами.

Цілі протекціонізму:

- здійснення позитив впливу на нац в-во, що вирішує: проблеми зайнятості, ↑ НД, ВВП; - покращення умов формування плат балансу та ек кон”юнктури;

- забезпечення стабільності нац ек та ек безпеки шляхом недопущення інозем конкурентів до деяких ключових сфер соц-ек життя держави; - розв”язаня соц проблем.

17. Охарактеризуйте основні макроекономічні показники України за останній рік

В умовах пожвавлення світової економіки з початку 2010 року в Україні спостерігається поступове відновлення позитивної динаміки економічного зростання. На сьогоднішній день практично за всіма напрямками соціально-економічного, суспільного розвитку можна спостерігати достатньо неоднозначні тенденції - як позитивні, так і такі, вирішення яких потребує дуже серйозної роботи і об’єднаних зусиль. Даний період можна оцінити, переглянувши найважливіші макроекономічні показники.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) характеризує сукупну ринкову вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених підприємствами, організаціями та установами в поточному періоді на економічній території країни. За даними Держкомстату у ІІ кварталі 2010 року проти відповідного періоду 2009 року зростання ВВП становило 6 відсотків (у І кварталі 2010 року – на 4,9 відсотка), що підтверджує факт просування економіки України уперед на шляху виходу з кризи. [2] За розрахунками Мінекономіки у І півріччі відбулось зростання ВВП на рівні 5,5%. За темпами росту ВВП Україна знаходиться у групі країн світу, в яких відбувається поступове відновлення економічного зростаня. В цілому за даними Євростату у ІІ кв. сезонно скоригований ВВП ЄС-27 порівняно з відповідним періодом 2009р., збільшився на 1,7%, а по відношенню до І кв. 2010р. – на 1%, що також свідчить про поступовий вихід із рецесії європейських країн, якому сприяла виважена економічна політика урядів.

У 2010 році реальний ВВП становив 1 трлн 85,935 млрд грн. ВВП на душу населення 6,4 тис дол. За 2010 г. інфляція становила 9,1%. .тобто збільшилася до 0,8% . Золотовалютні резерви НБУ склали в 2010 р. 30,9 млрд дол

Щодо динаміки розвитку різних галузей, а саме: промисловість, сільське господарство і сферу зовнішньої торгівлі.

Промисловість – найважливіша структурна ланка господарського комплексу України. На неї припадає 1/3 основних фондів, понад 35% населення, зайнятого в народному господарстві. Провідна роль промисловості в економіці України визначається, перш за все, тим, що, забезпечуючи всі галузі народного господарства знаряддями праці та новими матеріалами, вона є найбільш активним фактором науково-технічного прогресу і розширеного відтворення в цілому.

У жовтні 2010р. порівняно з відповідним місяцем попереднього року промислове виробництво збільшилось на 10,2%, за підсумками десяти місяців - на 10,7%. Збільшення випуску продукції спостерігалось за всіма основними видами промислової продукції.

Загальне виробництво продукції сільського господарства порівняно з 2009 роком скоротилося на 2,1%, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах – зросло на 0,1%, а в господарствах населення – скоротилося на 2,2%. Обсяг продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств у фактичних цінах, за розрахунками, становив 150,3 млрд.грн.

Аналізуючи зовнішньоторговельний оборот України, слід відмітити, що обсяг експорту товарів та послуг України за січень-вересень 2010р. становив 44421,9 млн.дол. США, імпорту - 45505,4 млн.дол. Порівняно з відповідним періодом попереднього року експорт збільшився на 29,3%, а імпорт - на 28,6%. Негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу становило 1083,5 млн.дол. (за 9 місяців 2009р. - негативне 1020,2 млн.дол.). Зовнішньоторговельні операції товарами Україна здійснювала з партнерами із 212 країн світу. Основу товарної структури зовнішньої торгівлі України складали мінеральні продукти, недорогоцінні метали та вироби з них, механічні та електричні машини, продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості, транспортні засоби та шляхове обладнання, продукти рослинного походження.

Найбільші експортні постачання здійснювалися до Російської Федерації - 24,1% від загального обсягу експорту, Туреччини - 6,4%, Італії - 3,8%, Німеччини, Білорусії та Індії - по 3,4%, і до Польщі - 3%.

Збільшився експорт товарів до всіх основних країн-партнерів: Туреччини - на 66% (за рахунок збільшення постачань кам'яного вугілля, чорних металів і добрив), Російської Федерації - на 56,3%, Індії - на 53,1%, Польщі - на 36,5%, Білорусії - на 29,1%, Германії - на 27,6%, Італії - на 17,1%.

Імпорт з країн СНД становив 46,3% від загального обсягу, Європи - 31,3% (у т.ч. з країн Європейського союзу - 29,3%), Азії - 15,6%, Америки - 4,1%, Африки - 2,1%, Австралії й Океанії - 0,5%.

У загальному обсязі імпорту найбільші надходження здійснювалися з Російської Федерації - 39,7%, Китаю - 7,6%, Німеччини - 6,9%, Польщі - 3,9%, Білорусії - 3%, Італії - 2,8%, Азербайджану - 2,6%.

До України надійшло іноземної давальницької сировини на 249,4 млн. дол. (збільшення на 46,5% проти січня-лютого 2009 р.). Експорт готової продукції з імпортної давальницької сировини становив 482,8 млн. дол. (на 52,5% більше, ніж у січні-лютому 2009 р.).

Державна заборгованість України характеризується наступними тенденціями. Так, за січень-жовтень 2010 року сума державного і гарантованого державою боргу України збільшилася у гривневому еквіваленті на 87,4 млрд. грн. (27,50%), досягши 405,3 млрд. грн. ($51,2 млрд.). Про це повідомляє Міністерство фінансів України. За даними Мінфіну, переважно збільшення боргу відбулося за рахунок перевищення надходження коштів від випуску облігацій внутрішньої державної позики над погашенням державного внутрішнього боргу, внаслідок отримання першого траншу кредиту МВФ в обсязі 1,25 млрд. СПЗ і випуску ОВДП в обсязі $2 млрд. [

Індекс споживчих цін у жовтні 2010р. становив 100,5%, з початку року - 107,9%; індекс цін виробників промислової продукції - відповідно 102,4% та 118,0%.