- •1.Асоціативні розмови
- •3. Біхевіоризм.
- •4. Види і характеристики обміну.
- •6. Визначення пізнавальної, емоційної, поведінкової реакції споживачів
- •7.Вплив знань, умінь і навичок споживачів на їхню поведінку.
- •8. Вплив референтних груп на споживчу поведінку.
- •10. Пізнавальні дисонанси.
- •11. Домашнє господарство, його життєвий цикл
- •12.Емоції та їх вплив на пс
- •16.Загальна схема маркетингового дослідження поведінки споживачів.
- •20. Кількісні методи досліджень поведінки споживачів
- •21. Класифікація мотиваційних теорій
- •22. Класифікація потреб
- •23.Класифікація референтних груп.
- •25.Контент-аналіз.
- •26.Концепція культури та її значення в маркетингу
- •27. Культурні цінності і споживча поведінка
- •28.Маркетингові стратегії та інструменти впливу на поведінку споживачів.
- •29.Методи корекції поведінки споживачів із застосуванням соціально-економічних факторів.
- •31. Методи сегментування
- •32. Методи та засоби моделювання поведінки споживачів
- •37. Модель lov.
- •38. Модель аіо. Модель vals I vals-2.
- •39. Модель Верблена.
- •40. Модель Маршала.
- •41. Модель Павлова.
- •42.Модель процесу прийняття рішень про купівлю.
- •43. Модель Фрейда
- •44. Моделювання споживчої діяльності і поведінки споживача.
- •45. Норми. Цінності. Їх вплив на пс
- •47. Організаційний стиль як фактор прийняття рішень споживачами на промислових ринках
- •48. Основні етапи процесу споживчого рішення
- •49.Основні методи та підходи до вивчення поведінки споживачів.
- •50.Особливості поведінки індивідуальних і організаційних споживачів
- •52. Підходи та етапи аналізу споживчої поведінки.
- •53. Пізнавальна й емоційна реакція.
- •54.Поведінка споживача в умовах економічного обміну
- •60.Поняття, структура і сутність поведінки споживачів
- •62. Соціально-культурні фактори, що впливають на поведінку споживача є:
- •63. Проективні тести
- •64.Процес організації закупівлі.
- •66. Процес прийняття рішення організаційними споживачами
- •68. Ретроспективні розмови:
- •69. Референтні групи
- •71.Розмови на підставах творчого уявлення.
- •74Сегментація за вигодами
- •80. Соціальна структура суспільства.
- •81.Соціальні чинники пс.
- •82.Соціально-демографічна сегментація.
- •84. Специфіка організаційної споживчої поведінки
- •88.Споживач. Потреби. Обмін.
- •89.Сприйняття. Етапи процесу сприйняття.
- •90. Спрямованість особистості у структурі впливу внутрішніх факторів поведінки споживачів
- •91.Ставлення, структура і шляхи модифікації
- •92.Стиль життя.
- •95.Сутність поведінки споживачів
- •96.Теорії, які використовуються для пояснення формування ставлення
- •100.101.Типи ситуацій.
- •102.Типи ставлення до марки товару.
- •104. Усвідомлення та пошук інформації
- •107.Фактори індивідуально-типологічної детермінації поведінки споживачів.
- •108. Фокус-групи і Глибинні інтерв’ю.
- •109.Характеристики “економічного обміну”.
- •111. Центр закупівлі, його структура і роль у процесі прийняття рішення.
- •113. Чинники культурного характеру та їх вплив на пс.
- •115.Чинники, які обумовлюють мотиви
- •116. Якісні дослідження поведінки споживачів
22. Класифікація потреб
Потреби є джерелом активності людини. За походженням потреби поділяють на природні і культурні.
Потреби характеризуються такими ознаками:
1.по-перше, будь-яка потреба має свій предмет, тобто вона завжди є усвідомленням нестачі чогось (рис. 1.2);
2.по-друге, будь-яка потреба набуває конкретного змісту залежно від того, за яких умов і в який спосіб вона задовольняється;
3.по-третє, потреба має здатність відтворюватися.
Рис. 1.2. Види потреб
Об’єктивна природа потреб людини зумовлена самою сутністю життя — відокремленням організму та необхідністю постійної взаємодії із зовнішнім оточенням заради збереження і підтримки сталості внутрішнього середовища й цілісності організму. Потреба фіксує неузгодженість між існуючими і бажаними умовами, залучає людину до споживчої діяльності, що здійснюється в межах так званого трикутника обміну За способом задоволення виділяють:
індивідуальні - це потреби в одязі, житлі, їжі та ін.;
- колективні - ті, що спільно задовольняються у трудовому колективі (підвищення кваліфікаційного рівня працівників, будівництво спільних баз і будиночків відпочинку, колективне управління виробництвом та ін);
- суспільні - це потреби у забезпеченні громадського порядку, захисті навколишнього середовища тощо.
За ступенем реалізації потреби можна класифікувати на:
- абсолютні потреби - визначаються максимально можливим обсягом виробництва матеріальних благ і послуг (за найбільш сприятливих умов), які могли бути спожиті суспільством;
- дійсні потреби - відповідають рівню розвитку економіки певної країни;
- платоспроможні - потреби, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін (тобто вони визначаються співвідношенням цін на предмети споживання і грошових доходів населення).
Численні потреби людини за спільністю ознак можна об'єднати у такі групи:
* матеріальні і духовні;
* загальні і конкретні;
* поточні та перспективні;
* задоволені і незадоволені;
* дійсні та абсолютні.
Потреби характеризують лише можливість споживання, але щоб ця можливість перетворилася в дійсність, слід виробити життєві засоби. Величезна роль економічних потреб полягає в тому, що вони спонукають людей до дії. Отже, виробництво забезпечує різноманітні блага, які становлять необхідні умови життя і розвитку людського суспільства на будь-якому історичному щаблі його існування. Інакше кажучи, блага, створені в процесі виробництва, утворюють різноманітні потреби, які становлять предмет інтересу.
Широко відома класифікація потреб, запропонована американським ученим А. Маслоу. Він поділив їх на нижчі та вищі. До першої групи належать потреби фізіологічні, без задоволення яких неможливе саме життя людини. Після цього індивід прагне безпеки для себе, своєї сім'ї. До вищих потреб входять прагнення належати до певного кола людей, відчувати їх підтримку. Задоволення цієї потреби викликає прагнення завоювати визнання, повагу, підняти свій престиж в очах оточуючих. Найвищою потребою у другій групі є прагнення людини до самореалізації. Визначальними є економічні потреби, тобто той внутрішній мотив, що спонукає людину до економічної діяльності з метою забезпечення власного добробуту і добробуту членів сім’ї.