- •1.Асоціативні розмови
- •3. Біхевіоризм.
- •4. Види і характеристики обміну.
- •6. Визначення пізнавальної, емоційної, поведінкової реакції споживачів
- •7.Вплив знань, умінь і навичок споживачів на їхню поведінку.
- •8. Вплив референтних груп на споживчу поведінку.
- •10. Пізнавальні дисонанси.
- •11. Домашнє господарство, його життєвий цикл
- •12.Емоції та їх вплив на пс
- •16.Загальна схема маркетингового дослідження поведінки споживачів.
- •20. Кількісні методи досліджень поведінки споживачів
- •21. Класифікація мотиваційних теорій
- •22. Класифікація потреб
- •23.Класифікація референтних груп.
- •25.Контент-аналіз.
- •26.Концепція культури та її значення в маркетингу
- •27. Культурні цінності і споживча поведінка
- •28.Маркетингові стратегії та інструменти впливу на поведінку споживачів.
- •29.Методи корекції поведінки споживачів із застосуванням соціально-економічних факторів.
- •31. Методи сегментування
- •32. Методи та засоби моделювання поведінки споживачів
- •37. Модель lov.
- •38. Модель аіо. Модель vals I vals-2.
- •39. Модель Верблена.
- •40. Модель Маршала.
- •41. Модель Павлова.
- •42.Модель процесу прийняття рішень про купівлю.
- •43. Модель Фрейда
- •44. Моделювання споживчої діяльності і поведінки споживача.
- •45. Норми. Цінності. Їх вплив на пс
- •47. Організаційний стиль як фактор прийняття рішень споживачами на промислових ринках
- •48. Основні етапи процесу споживчого рішення
- •49.Основні методи та підходи до вивчення поведінки споживачів.
- •50.Особливості поведінки індивідуальних і організаційних споживачів
- •52. Підходи та етапи аналізу споживчої поведінки.
- •53. Пізнавальна й емоційна реакція.
- •54.Поведінка споживача в умовах економічного обміну
- •60.Поняття, структура і сутність поведінки споживачів
- •62. Соціально-культурні фактори, що впливають на поведінку споживача є:
- •63. Проективні тести
- •64.Процес організації закупівлі.
- •66. Процес прийняття рішення організаційними споживачами
- •68. Ретроспективні розмови:
- •69. Референтні групи
- •71.Розмови на підставах творчого уявлення.
- •74Сегментація за вигодами
- •80. Соціальна структура суспільства.
- •81.Соціальні чинники пс.
- •82.Соціально-демографічна сегментація.
- •84. Специфіка організаційної споживчої поведінки
- •88.Споживач. Потреби. Обмін.
- •89.Сприйняття. Етапи процесу сприйняття.
- •90. Спрямованість особистості у структурі впливу внутрішніх факторів поведінки споживачів
- •91.Ставлення, структура і шляхи модифікації
- •92.Стиль життя.
- •95.Сутність поведінки споживачів
- •96.Теорії, які використовуються для пояснення формування ставлення
- •100.101.Типи ситуацій.
- •102.Типи ставлення до марки товару.
- •104. Усвідомлення та пошук інформації
- •107.Фактори індивідуально-типологічної детермінації поведінки споживачів.
- •108. Фокус-групи і Глибинні інтерв’ю.
- •109.Характеристики “економічного обміну”.
- •111. Центр закупівлі, його структура і роль у процесі прийняття рішення.
- •113. Чинники культурного характеру та їх вплив на пс.
- •115.Чинники, які обумовлюють мотиви
- •116. Якісні дослідження поведінки споживачів
91.Ставлення, структура і шляхи модифікації
Ставлення формується як результат зовнішніх і внутрішніх впливів на споживача, детермінує і відбиває життєвий стиль.
Cтавлення — це розумовий процес, за допомогою якого людина — на основі попереднього досвіду і збереженої інформації — організовує своє сприйняття, припущення і почуття стосовно визначеного об’єкта і визначає свою поведінку в майбутньому.
Ставлення характеризується такими параметрами:
спрямованість оцінювання (позитивне, негативне, нейтральне);
інтенсивність оцінювання (ієрархія переваг);
протидіяння змінам (лояльність);
стійкість до руйнування;
впевненість (у правильності свого ставлення).
У такий спосіб:
ставлення ґрунтується на низці даних щодо оцінюваного об’єкта, що послідовно запам’ятовуються людиною (пізнавальний компонент);
ставлення детерміновано, воно відбиває оцінку об’єкта, позитивну або негативну (емоційний компонент);
ставлення динамічне, воно відбиває схильність до дії й у цьому сенсі має прогнозну цінність як таке (поведінковий компонент).
У маркетинговій діяльності традиційно використовується п’ять стратегій формування позитивного ставлення споживачів до товару (марки):
Модифікувати товар. Якщо марка не відповідає очікуванням ринку за певною характеристикою, товар може бути модифікований через посилення даної характеристики.
Модифікувати вагу атрибутів товарів. Необхідно переконати ринок у тім, що більшого значення варто надавати певній характеристиці — тій, яку марка демонструє достатньою мірою.
Модифікувати погляди на марку. Ринок може бути недостатньо поінформований і недооцінювати деякі реальні відмітні якості марки. У цьому випадку потрібна зміна позиціювання у сприйнятті.
Модифікувати погляди на конкуруючі марки. Цю страте- гію варто прийняти, якщо ринок переоцінює деякі характеристики конкурентів. Можливим є використання порівняльної реклами.
Модифікувати вимоги ринку до товару. Можливо, ринок очікує рівня якості, що не завжди необхідний, принаймні стосовно деяких сфер використання. Фірма може спробувати переконати сегмент у тім, що рівень якості, пропонований за цим конкретним виміром, є адекватним.
Умовою успішної трансформації ставлення споживачів є узгодження реакцій різного типу. Так, чинниками неузгодженості компонентів ставлення можуть бути:
відсутність мотиву, що транслює сприятливе ставлення в дію;
відсутність спроможності до купівлі;
наявність конкуруючої потреби;
вплив оточення;
наявність протидіючих очікувань.
92.Стиль життя.
Стиль життя – форма буття людини, що виявляється в діяльності, інтересах, поглядах, взаєминах із зовнішнім світом, поведінці.
Поширеною методикою визначення способу життя є психографіка, або АІО (Activities (діяльність) – робота, хобі, відвідуваня магазинів, заняття спортом, участь у суспільному житті; Intereses (інтереси) – товари, мода, родина відпочинок; Opinions (погляди) – на себе, соціальни проблеми, роботу, товари), тощо.
94.Стратегічна і тактична споживча поведінка організацій.
Організаційні покупні процеси мають багато спільного з процесами прийняття рішень індивідуальними покупцями. Однак організаційна купівельна поведінка відрізняється від індивідуальної низкою характеристик через те, що покупцем тут є організація: 1.Галузевий попит є похідним від споживчого, випливає з нього. 2.Кількість потенційних покупців на організаційних ринках обмежена, а їхні замовлення на покупку — великі. 3.Ціль купівлі. Продукти, що купуються, і послуги повинні допомогти організації досягти своїх цілей. 4.Критеріями організаційних закупівель є об’єктивні і явні атрибути продуктів. Покупки робляться відповідно до точних технічних специфікацій і на підставі ґрунтовного знання продуктової категорії. 5.Організаційні покупки робляться професіоналами. Рішення ґрунтуються на минулому досвіді і ретельному зважуванні альтернатив. Імпульсивні покупки рідкі. 6.Організаційні купівельні рішення складніші і відповідно триваліші, вимагають інтенсивного обміну інформацією і несуть більше фінансового ризику і невизначеності. 7.Організаційні купівлі припускають групове рішення щодо неї. В ухваленні рішення щодо складної і дорогої організаційної купівлі беруть участь кілька людей, що розділяють загальні цілі, ризик і знання/інформацію, утворюючи центр, що купує. 8.Організаційні купівлі припускають тісну взаємодію між покупцем і продавцем.9.Організаційне рішення щодо купівлі може припускати інтенсивні переговори. 10.Організаційні закупівлі часто спираються на кількох постачальників одночасно і нерідко заохочують конкуренцію серед них. 11.Організаційний покупець зазвичай розраховує на ширші післякупівельні контакти, ніж індивідуальний споживач. Тому чинники встановлення, підтримки і гарантії організаційної закупівлі часто відіграють значну роль у закупівельних переговорах.