88.Споживач. Потреби. Обмін.
Поведінка споживача — це дії, які здійснює окрема особа, купуючи і користуючись продукцією чи послугами, це розумові і соціальні процеси, що передують цим діям або настають за ними. Маркетинговий аналіз поведінки споживачів базується на мотиваційній концепції — бажанні людини задовольнити свої потреби. Задоволення потреб покупців — серцевина маркетингу і ринкової економіки. Відповідно до маркетингової філософії управління бізнесом саме споживач, його потреби визначають стратегію організації і є відправним пунктом у процесі розроблення маркетингового комплексу
Потреби є джерелом активності людини. За походженням потреби поділяють на природні і культурні.
Потреби характеризуються такими ознаками:
1.по-перше, будь-яка потреба має свій предмет, тобто вона завжди є усвідомленням нестачі чогось (рис. 1.2);
2.по-друге, будь-яка потреба набуває конкретного змісту залежно від того, за яких умов і в який спосіб вона задовольняється;
3.по-третє, потреба має здатність відтворюватися.
Потреба фіксує неузгодженість між існуючими і бажаними умовами, залучає людину до споживчої діяльності, що здійснюється в межах так званого трикутника обміну
Обмін — основний елемент функції маркетингу. Розрізняють такі види обміну:
1.обмежений або складний/комплексний;
2.внутрішній (у середині групи) або зовнішній (між групами);
3.формальний або неформальний;
4.реляційний (орієнтований на довгострокову перспективу) або дискретний (орієнтований на короткостроковий (швидка віддача) результат).
Для здійснення добровільного обміну необхідним є дотримання п’яти умов:
1. Мають бути як мінімум дві сторони.
2. Кожна сторона повинна мати щось цінне для іншої сто- рони. 3. Кожна сторона має бути здатна здійснювати комунікацію і доставку свого товару. 4. Кожна сторона має бути вільною у виборі (прийнятті або відхиленні) пропозицій іншої сторони.
5. Кожна сторона має бути впевнена у доцільності або бажанні мати справу з іншою стороною.
Ці п’ять умов створюють лише потенційну можливість обміну. А от чи відбудеться він — залежить від угоди між сторонами про його умови.
89.Сприйняття. Етапи процесу сприйняття.
Сприйняття́ (перцепція, від лат. perceptio) — психічнопізнавальний процес, який полягає у відображені людиною предметів і явищ, в сукупності всіх їхніх якостей при безпосередній дії на органи чуття.
Сприйманням називається відображення в свідомості людини предметів і явищ дійсності при їхньому безпосередньому впливі на органи чуття.
Результатом сприймання є цілісний образ об'єкта. Наприклад, взявши в руки нову книгу, ми одночасно відображаємо колір її сторінок, вагу, запах типографської краски тощо. Всі ці зорові, тактильні, нюхові та інші відчуття, поєднуючись, дають образ книги.
Сприймання характеризується рядом особливостей, найважливішими з яких є: предметність, цілісність, структурність, константність і осмисленість
Етапи процесу сприйняття:
90. Спрямованість особистості у структурі впливу внутрішніх факторів поведінки споживачів
Спрямованість особистості - це система спонукань, що визначає вибірність відношень, і активність людини.
Спонукати людину можуть як матеріальні, так і ідеальні мотиви. Людиною можуть рухати матеріальні інтереси, помисли і пристрасті, а в остаточному підсумку - зовнішні причини, обставини життя, економічні, моральні і політичні відношення. Особистість вступає в різноманітні суспільні зв'язки, відношення і здійснює діяльність у різноманітних областях практики; при цьому особистість виходить із різних спонукувань або мотивів. Мотиви - це усвідомлені спонукування до діяльності або поведінки. Кожна дія і вчинок людини в нормі мотивовані, і вона ясно усвідомлює це.
У сучасних дослідженнях виділяють три основні види спрямованості особистості:
1. особиста (престижна, егоїстична);
2. групова (суспільна чи альтруїстична);
3. ділова (інтерес до справи, до пізнання дійсності).