- •1. Предмет і завдання курсу “Історія економічних учень”.
- •2. Метод аналізу “Історії економічних учень”.
- •3. Економічна думка стародавнього Сходу.
- •4. Економ. Думка античного світу. Стародавня Греція- Ксенофонт, Платон,Аристотель.
- •6. Економічна думка середньовіччя.
- •7. Меркантилізм: його суть, основні риси та еволюція.
- •8. Історичні передумови виникнення та етапи розвитку меркантилізму.
- •9. Меркантилізм, його поширення в різних країнах.
- •12 Виникнення класичної політичної економії в Англії. У.Петті.
- •13 Виникнення класичної політичної економії у Франції. П.Буагільбер.
- •17. Економічне вчення Давида Рікардо
- •20. Еволюція класичної політичної економії в Англії в першій половині 19ст. Д.Мілль, н.Сеніор.
- •23. Економічна теорія у Франції в і-й пол. Хіх ст. Фредерік Бастіа.
- •25. Критичний напрям в політичній економії.
- •26. Критичний напрям в політичній економії. Економічні погляди Сісмонді.
- •27. Економічна концепція і програма п.Прудона.
- •28. Економічні погляди к. Родбертуса
- •29. Економічна програма ф. Лассаля
- •30. Економічні вчення західноєвропейських соціалістів-утопістів. А.Сен-Сімон, ш.Фур’є.
- •31. Економічна концепція та практична діяльність р. Оуена.
- •32 Історичні умови та теоретичні джерела формування марксистської економічної теорії.
- •33. Теоретичні проблеми і-го тому “Капіталу “ к.Маркса.
- •35. Теоретичні проблеми ііі-го тому “Капіталу”.М.
- •36 Теорії вартості та додаткової вартості к.Маркса.
- •38. Марксизм і сучасність.
- •40. Історична школа в Німеччині в і пол. Хіх ст. Рошер, Кніс, Гільдебранд.
- •41. Нова історична школа. Г. Шмоллер, л.Брентано, к. Бюхер, в.Зомбарт.
- •42. Соціальний напрям у політичній економії р.Штаммлер, р.Штольцман.
- •43. Виникнення та суть маржиналізму.
- •44. Формування неокласичної традиції в економічній теорії . Австрійська, кембріджська, американська школи.
- •45. Австрійська школа граничної корисності. К.Менгер, е.Бен-Баверк, ф.Візер.
- •46.Становлення неокласичної традиції. Кембрідзька школа.
- •47. Економічна теорія Маршалла.
- •48. Американська школа маржиналізму. Д.Б.Кларк.
- •49.Розвиток неокласичної традиції в працях а.ПІгу,
- •50 Математична школа в політичній економії. Теоретичні моделі л.Вальраса, в.Парето.
- •51. Eкoнoмiчнi погляди дeкaбpиcтiв, о. Герцена, м. Огарьова.
- •52.Економічні погляди Чернишевського. Був проти кріпацтва як примусової(а значить невигідної) форми праці.
- •53. Соціально-економічні ідеї революційного та ліберального народництва в Росії
- •54. Політична економія в Росії в другій половині 19- початку 20 ст.
- •55. Ліберально- буржуазна економічна думка в Україні в пореформений період. Громади.
- •57.Революційно-демократична економічна думка в Україні.
- •58. Економічні погляди Подолинського.
- •59. Революційно- демократична суспільна думка на західноукраїнських землях. В.Навроцький, о.Терлецький, м.Павлик, і.Франко.
- •60. Ліберальне народництво в Укр. П. Червінський т.Осадчий м.Левицький.
- •61. Політична економія в Україні в іі пол. 19 – поч. 20 ст. Та її еволюція.
- •64. Загальні хорактеристики розвитку економічної теорії в 20ст та її основні напрямки.
- •65. Основні напрямки розвитку кономічної теорії в 20ст і її еволюції.
- •66. Економічні умови винекненя і суть кейнсіанства.
- •67.Теоретична система та економічна програма Дж.М.Кейнса.
- •68. Неокейнсіанстао. С.Харріс. Е.Хансен.
- •69 Поширення кейнсіанства і його особливості в різних країнах.
- •70 Неокейнсіанські теорії економічного зростання. Р.Хзррод. Є.Домар.
- •71 Посткейнсіанство. Дж.Робінсон, п.Сраффа, н.Калдор.
- •72 Кейнсіанська теорія та економічна політика.
- •73. Еволюція неокласичних ідей у XX ст.
- •74 Перегляд неокласичної теорії ринку. Теорії монополії і конкуренції.
- •75 Неокласичні теорії економічного зростання. Р.Солоу, Дж.Мід.
- •76 Виникнення і загальна характеристика неолібералізму. Школи неолібералізму.
- •77 Англійський неолібералізм (лондонська школа). Ф.Хайєк.
- •78 Французький неолібералізм (паризька школа). М.Алле.
- •79 Неолібералізм у Німеччині. Теорії "соціального ринкового господарства" та "сформованого суспільства".
- •80 В.Ойкен та його концепція "ідеальних типів господарських, систем.
- •81 Американський неолібералізм (чиказька школа). Монетаризм м.Фрідмена
- •82 Неокласичннй синтез. П.Самуельсон. Дж.Хікс.
- •83 Неокласичне відродження. Теорії "економіки пропозиції" та "раціональних очікувань".
- •84 Теорія "економіки пропозиції". А.Лаффер, к.Мандель.
- •85 Теорія "раціональних очікувань". Р.Лукас, т.Сзрдженте.
- •86 Досвід застосування рекомендацій неокласичної теорії'в економіці різних країн.
- •87 Загальна характеристика інституціоналізму та основні етапи його розвитку.
- •88. Ранній інституціоналізм та його головні напрями.
- •89 Неоінституціоналізм.Соціальний (індустріально-технологічний) інституціоналізм. Дж. Гелбрейт
- •90. Неоінституціоналізм. Теорія трансакційних витрат та економічна теорія прав власності р.Коуза.
- •91 Теорії трансформації капіталізму: "народного капіталізму", "колективного капіталізму", «соціального партнерства»
- •92 Теорії індустріального суспільства.
- •93.Сучасні концепції футурології.
- •94 Виникнення та суть реформізму. Економічні концепції е.Бернштейна, к.Каутського, р.ГІльфердінга
- •95. Концепція “демократичного соціалізму” як теоретична платформа соціал-реформізму
- •97. Етапи становлення та еволюція радянської економічної думки.
- •98. Радянська економiчна думка перехiдного перiоду. Методологiчнi дискусiї 20-30-х рр.
- •99 Розвиток радянської економічної думки в 30-90-ті рр.
- •100 Розвиток економічної теорії в Україні в радянський період.
50 Математична школа в політичній економії. Теоретичні моделі л.Вальраса, в.Парето.
Математичні концепції політекономії беруть початок у працях Курно i спираються, переважно, на теорії суб'ективної корисності та продуктивності факторів виробництва. Виникнення математичноі концепії економічної рівноваги зумовлене перетворенням капіталізму на розвинуту господарську систему з високим рівнем взаемозв'язку та однорідності Bcix и частин i елемент1в, а також розвитком математики.
Самостійнють i конструктивність математичного методу полягае в тім, що це не тільки метод описування, а и метод дослщження, причому не лише кількісного, a i якісного.
Поряд з Курно перил спроби застосування математики в економіці зробили італіець Дж. Сева, швейцарець Д. Бернуллі, француз Ф. де Форбонна, німець И. фон Тюнен.
У цілісному вигляді математичну теорію економічної рівноваги репрезентують npaці великого французького економіста-математика, основоположника лозанської школи Леона Вальраса (1834 — 1916).
Головним у творчості Вальраса було опрацювання Teopiї макроекономічної рівноваги. Рівновагу Вальрас характеризував як «стан, за якого ефективний попит i пропозищя виробничих послуг е рівними, icнye постійна стійка ціна на ринку продуків i, нарешті, продажна ціна продуктів дорівнюе витратам, втіленим у виробничих послугах. Дві перші умови належать до рівноваги обміну, третя — до рівноваги виробництва». Ці умови Вальрас відобразив за допомогою чотирьох взаемозв'язаних систем рівнянь.
Сам Вальрас сприймав природу рівноваги в такий cnoci6. Людина приходить на ринок з певною кількістю товарів i з певним бажанням реалізувати ix за різними цінами. Якщо цi товари пощастило реалізувати за цими щнами, то попит i пропозищя е рівними, а на ринку існуе рівновага. Але якщо попит i пропозищя різні , то ціни будуть змінюватися, аж поки не буде досягнуто певної р1вноваги. Це i е загальна теорія рівноваги обміну, завдяки якій Вальрас став відомим у політекономії.
Вільфредо Парето (1848—1923) — італійський економіст i соціаліст, що також зробив великий внесок в економ1чну науку. Головна ідея, яку він пропагував, полягала у створенні економічної теоpiї, «очищеної» від понять цінності и корисності.
На його думку, політична економія мае вивчати механізм встановлення рівноваги між потребами людей та обмеженими ресурсами для iхньогoro задоволення. Намагаючись теоретично обгрунтувати модель взаемозалежност) Bcix економічних факторів, що впливають на суспільне виробництво i споживання, він широко користувався математичними методами аналізу.
Парето розвинув теорто добробуту або, як н інакше називають, теорію економічного оптимуму, суть якої полягае в оптимальному розподілі економічних pecypeia i благ, що виробляються. За Вальрасом, як відомо, в результаті еквівалентного обміну кожен його учасник отримуе максимум корисності. Удосконалюючи теорію загальної економічної рівноваги Вальраса, Парето уточнив критерії стійкої рівноваги, сформулював її умови, що отримали назву «оптимуму Парето». Piвновага трактувалася ним як економічний стан, за якого неможливо поліпшити становище когось з учасників обміну, не погіршивши становища хоча б одного з них. Рівновага настае тоді, коли діаметрально протилежні сили та бажання и yci численні перешкоди буде збалансовано.