73. Стратегія “зняття вершків”: сутність та умови застосування

Політика «знімання вершків». Така політика використову­ється щодо товарів, які належать до категорії модних новинок, котрі мають незначну тривалість життєвого циклу. Вона характе­ризується максимально можливими високими цінами під час ви­ведення на ринок нового товару і часу його існування на цьому ринку як товару-новинки. Передумовами використання такої по­літики є високий, майже ажіотажний попит на такий товар, не­значна еластичність попиту, наявність відповідного цінового се­гмента ринку споживачів, необізнаність покупців з реальними витратами виробника на виробництво цього товару, а також мала ймовірність швидкої реакції конкурентів. Использование метода «снятия сливок» с рынка имеет смысл при следующих условиях: 1) наблюдается высокий уровень теку­щего спроса со стороны достаточно большого числа покупателей; 2) издержки мелкосерийного производства не настолько высоки, чтобы свести на нет финансовые выгоды компании; 3) высокая начальная цена не будет привлекать новых конкурентов; 4) высокая цена поддерживает образ высокого качества товара.

Перевагами такої політики є можливість швидкого покриття витрат на виробництво та маркетинг, отримання відповідних прибутків, підвищення іміджу підприємства як новатора, а також регулювання небажано високого попиту. Проте високий рівень цін є занадто привабливим і для конкурентів, що може змусити підприємство відмовитись у кінцевому підсумку від дальшої ро­боти з даним продуктом, штучно скоротити його життєвий цикл.

74. Стратегія прориву на ринок: сутність та умови застосування

Вона використовується підприємст­вом для виведення своїх товарів на нові ринки, створення там на­лежного попиту. Такій політиці притаманні низькі початкові ці­ни, які в міру зростання попиту, популярності товарів, їх відповідної адаптації до нових ринків поступово можуть також підвищуватись. До такої політики вдаються тоді, коли на ринку, що освоюється підприємством, існує досить високий рівень кон­куренції і коли його можна поділити на сегменти, виокремлюючи ті з них, де еластичність попиту є високою, а споживачі не сприймають низької ціни як показник низької якості продукції.

Головна передумова використання такої політики полягає в наявності достатньо місткого ринку, необхідної кількості товарів, що робить можливим досягнення великих обсягів товарообороту, а за рахунок цього проходження підприємством точки беззбитко­вості, отримання ним прибутків.

Перевагами тут є наявність реальних можливостей проникнення на ринок за рахунок надання споживачам конкретних цінових вигід, створення підприємству конкурентного пріоритету. Проте в такій політиці є й недоліки - збитки, які мають місце у процесі впрова­дження продукту на ринок, і ризик не пройти точку беззбитковості.

75. Ціноутворюючі фактори в маркетингу

Ценовая политика является составляющей конкуренто­способности товара, конечная цель которой – определить ценовую стратегию, конкурентную цену товара.

Методика определения оптимального уровня цен учи­тывает спрос на продукцию и чувствительность покупате­лей к изменению цены; издержки производства и реализа­ции продукции; цены конкурентов.

Соответственно с целями ценообразования, маркетин­говая служба должна выбрать из нескольких ценовых стратегий самую эффективную: стратегию единых или дифференцированных цен; стратегию высоких или низких цен; стратегию стабильных или нестабильных цен; стратегию льготных или дискриминационных цен, а также разнообразные скидки и надбавки.

Определение цены – едва ли не самая важная задача комплексного маркетинга. С одной стороны, она должна быть такой, чтобы ее смог заплатить потенциальный покупатель, а с другого – чтобы обеспечить прибыльность сбыта. В этом разделе рассматривается методика ценооб­разования, которая схематично может быть представлена такой последовательностью действий:

• подсчитать себестоимость продукции;

• определяется возможный спрос на продукцию при установлении цены;

• прогнозируется реакция конкурентов на разные цены;

Ценообразующие факторы:

Рыночная цена формируется под воздействие множе­ства факторов, определяющих состояние соответствую­щего рынка: на практике выделяют 3 группы основных факторов: спрос, издержки, конкуренты .Спрос определяет макси­мальную цену, необходимо оценить интенсивность спроса: более высокие цены назначаются тогда, когда спрос слабый, даже если стоимость единицы продукции в обоих случаях одинакова.Цена постоянно меняется и становится эффективным оружием в руках продавца. такая система эффективна по отношению к марочным потреби­телям и многих видов товаров производственного назна­чения. Минимальная цена определяется издержками фирмы по производству и комерциализации товара. Фирма, кот. приняла за основу политику ценообразования, ориентированную на затраты, будет устанавливать цену = затраты + % прибыли.Пост. издержки – з\п вспом. и управляющего персонала, уплата %, аренда, амортизация, расх на рекламу. Премен. издержки -- расх. инструмента, расходы по приведению в движение оборудования, з\п основная и дополнительная.

Основные ценообразующие факторы :

общественная цена производства (издержки производ­ства, средняя прибыль), состояние денежной сферы (покупательная способность денег, валютный курс, соотношение спроса и предложения ; конкуренция (ценовая, неценовая), государственное регулирование цен (прямое, косвенное), монопольное регулирование цен (прямое, косвенное); качество товаров, объем поставок, отношение продавец – покупатель, условия поставок, франкирование цены.

Любой конъюнктурообразующий фактор оказывает непосредственное или опосредованное влияние на рыночную цену, поскольку прямо или косвенно воздейст­вует на спрос или предложение товара. В этом смысле все факторы, влияющие на конъюнктуру рынка могут одно­временно считаться и ценообразующими факторами.