9.Методи формування доходів держави.

Кошти, які централізує д-ва, можуть формуватись як за допомогою податкового методу, так і за допомогою інших: прямого вилучення доходів у п-ств, що перебувають у держ. власності; платежів за використання держ. угідь та майна, надання послуг; емісійного; позикового.

Пряме вилучення доходів п-ств як осн. метод формування доходів д-ви застосовується в умовах домінування державної форми власності. Отримання доходів у вигляді платежів за використання держ. угідь та майна, надання послуг не иає значного фіскального значення. Такі платежі є неподатковими і, як правило, мають еквівалентний характер.

За недостатністю коштів, які отримує д-ва за рахунок вищеназваних доходів, для фін-ня видатків можуть використовуватися грошова емісія або залучатись запозичені кошти.

Грошова емісія як метод фін-ня бюд-го дефіциту застосовується лише в країнах з нерозвинутим ринком ц.п., або в умовах недовіри населення до діючого уряду, який не несе відпов-ті за запозичені кошти. Наслідком емісії є інфляція, яка негативно впливає на процеси відтворення основного капіталу та життєвий рівень населення, оскільки знецінює обігові кошти, накопичення для реконструкції та модернізації п-ств, грошові заощадження населення.

Запозичення коштів у фіз. і юр. осіб д-ою відбувається у формі випуску держ. позик, розміщення держ. ц.п. Фін-ня бюдж. дефіциту за рахунок держ. позик не має таких інфляційних наслідків, як грошова емісія, оскільки не відбувається зростання грошової маси: на держ.потреби витрачаються запозичені тимчасово вільні кошти юр. та фіз. осіб. Але при досягненні держ.позиками значного розміру вони можуть впливати на інфляційний процес, а також негативно впливають на обсяги інвестицій.

В умовах існування різних форм власності, коли держ. власність не має домінуючого значення, осн. методом формування доходів держави є податки, які в тій чи іншій країні складають податкову систему.

10. Принципи оподаткування.

1)принцип рівномірності оподаткування: при складані податкових законів законодавці повинні стремитись до розподілення тягаря згідно з платоспроможністю фіз. та юр. осіб і відповідно до тієї користі, яка отримана чи м. б. отримана ними від д-ви;

Оцінка платоспроможності оподаткування передбачає горизонтальну і вертикальну рівність платників под-в. Горизонтальна рівність  це стягненя однакової суми п-ку з осіб, що мають рівні можливості. Вертикальна рівність  оподат-ня у збільшеному розмірі осіб з відносно високими можливостями.

2)принцип визначенності умов оподаткування: інформованість платників є запорукою вдалих фін. рішень, правильність та своєчасність яких залежить від повноти та своєчасності інформації;

3)принцип приємливості механізму стягнення под-в для платників: кожен под-к має стягуватись у той час і в той спосіб, коли і як було б зручніше для платника;

4)принцип зведення до мінімуму витрат по стягненню податків: пристягненні податків у держави виникають прямі (витрати по утриманню апарату под. органів, підготовки та перекваліфікації кадрів тощо) та непрямі (суми под-в, не отримані через невдалу організацію оподат-ня тощо) витрати;

5)принцип достатності надходжень: уряду не слід вдаватись, крім крайніх випадків, до довгострокового кредитування компаніями, ЦБ, населенням, а слід забезпечити повне і своєчасне покриття усіх поточних витрат головним чином за рахунок стягнення податків;

6)принцип стабільності надходжень: передбачає можливість незначних змін сум под-х надх-нь в умавах достатньо помітних змін розмірів под-ї бази;

7)принцип еластичності надходжень: необхідно враховувати співвідношення між масштабами под-х надх-нь та змінами под-ї бази;

8)принцип нейтральності опод-ня та зведення до мінімума можливості перекладення податків.