52. Державне мито.

Державне мито - це плата за вчинення юридичних дій та за видачу документів уповноваженими на те органами.

Платниками державного мита виступають юридичні і фізичні особи, які звертаються у відповідні органи.

Державне мито справляється:

- із позовних заяв;

- за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами;

- за реєстрацію актів громадянського стану;

- за видачу документів на право виїзду за кордон і про запрошення в Україну осіб з інших країн;

- за видачу нового зразка паспорта громадянина України ;

- за прописку громадян або реєстрацію місця проживання;

- за видачу дозволів на право полювання та рибальства;

- за операції з випуску (емісії) цінних паперів;

- за операції з об'єктами нерухомого майна, що здійснюються на товарних біржах;

- за видачу охоронних документів (патентів і свідоцтв) на об'єкти інтелектуальної власності тощо.

Ставки державного мита визначаються двома методами:

- в % до ціни позову, суми договору, вартості майна, тощо;

-у твердих розмірах, обчислених у відповідних частках неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Наприклад, із позовних заяв про розірвання шлюбу ставка мита становить 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. За посвідчення договорів відчуження житлових будинків, які перебувають у власності громадянина, що здійснює таке відчуження ставка становить 1% суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Перелік пільг щодо сплати державного мита є досить поширеним. Так, наприклад, від сплати державного мита звільняються: позивачі - за позовами про стягнення аліментів; громадяни - за видачу або засвідчення вірності копій документів, необхідних для призначення та одержання державних допомоги і пенсій, а також у справах опіки та усиновлення (удочеріння); Національний банк України та його установи; Генеральна прокуратура України та її органи - за позовами, з якими вони звертаються до суду або господарського суду в інтересах громадян і держави тощо.

Державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів готівкою, митними марками або шляхом перерахувань із рахунку платника в кредитній установі.

Держ мито, яке стягується в У, крім функції відшкодування витрат держави на вчинення юридичних дій, виконує й функцію додаткового оподаткування спадщини і дарувань.

52. Податок на промисел.

Метою введення цього податку в Україні було поповнення доходів місцевих бюджетів за рахунок оподаткування таких доходів фізичних осіб, які, як правило не оподатковуються іншими видами податків, оскільки податковим органам важко проконтролювати їх отримання. Платниками податку на промисел є виключно фізичні особи, незалежно від громадянства та постійного місцепроживання, які не зареєстровані як суб’єкти підприємництва і здійснюють несистематичний, не більш як 4 рази протягом календарного року, продаж виробленої, переробленої та купленої продукції, речей, товарів.

Об’єктом оподаткування є сумарна вартість товарів, які належать до продажу за ринковими цінами.

Якщо товари підлягають продажу протягом 3 календарних днів, ставка податку становить 10% їх вартості. При збільшенні терміну продажу до 7 днів ставка податку подвоюється. Сума податку на промисел не може бути меншою за розмір одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Податок на промисел сплачується у вигляді придбання одноразового патенту на торгівлю. У разі, коли продаж товарів здійснюється протягом календарного року більш як 4 рази, ці громадяни повинні зареєструватись як суб’єкти підприємницької діяльності.