Тема: Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій. Основи стійкості економіки держави та об'єкту господарської діяльності.

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру це:

1. Підготовка і реалізація комплексу правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної і природної безпеки;

2. Завчасне реагування на загрозу надзвичайної ситуації з метою недопущення її виникнення або пом'якшення її можливих наслідків.

І. Основи стійкості економіки держави.

В умовах сучасної війни в економіці воюючих держав може створитись складна обстановка, пов'язана з виходом зі строю об'єктів промисловості, енергетики транспорту і зв'язку.

Тому дуже важливого значення набувають заходи по раціональному розміщенню і зосередженню продуктивних сил на території держави, приближенні їх до джерел сировини і палива, удосконаленню територіальних економічних зв'язків.

Все це значно підвищує обороноздатність держави, але не гарантує державу від значних втрат і збитків в разі виникнення війни. Звідси вкрай очевидна необхідність завчасного проведення заходів, направлених на зниження втрат і руйнувань на об'єктах і в галузях господарства, а також на створення умов для швидкого відновлення порушеного виробництва, тобто на підвищення стійкості економіки держави.

1. Основні принципи стійкості.

• Базування на директивній, нормативній і плановій основі.

• Проведення заходів по підвищенню стійкості об'єктів на всій території держави.

• Завчасна розробка планів по підвищенню стійкості.

• Диференційований підхід, %. Чим важливіше значення підприємства, тим вище повинен бути ступінь його захисту, %.

2. Основні напрямки підвищення стійкості.

Забезпечення сталого функціонування економіки держави потребує насамперед, захисту населення і забезпечення його життєдіяльності, створення запасів матеріальних ресурсів та раціонального їх використання.

Виходячи з досвіду організації і ведення цивільної оборони встановлені основні напрямки підвищення стійкості:

1. Забезпечення захисту населення та його життєдіяльності.

2. Раціональне розміщення продуктивних сил на території держави.

3. Підготовка галузей господарства і об'єктів до роботи в надзвичайних ситуаціях.

4. Підготовка до виконання робіт по відновленню народного господарства

5. Підготовка систем управління.

Сутність підвищення стійкості полягає в завчасній розробці і проведенні комплексу організаційних, інженерно-технічних та технологічних заходів, направлених на максимальне зниження можливі втрат, збитків в разі надзвичайних ситуацій.

Інженерно-технічні заходи включають комплекс робіт по підвищенню стійкості(міцності) споруд, будівель, устаткувань комунально-енергетичних систем, збереження стратегічних запасів.

Технологічні заходи сприяють стійкості виробництва шляхам зміни технологічного режиму, що виключає можливість виникнення "вторинних вражаючих факторів (пожежі, зараження НХР тощо).

Організаційні заходи передбачають розробку і планування дій керівного складу, ЦО, штабів, служб ЦО по захисту робітників і службовців, проведенню рятувальних і невідкладних робіт, відновленню порушеного виробництва.

Ці заходи розробляються створеними в Міністерствах, галузях н/г, об'єктах комісіями по стійкості завчасно з урахуванням природних, екологічних та інших особливостей районів, наявності трудових ресурсів, фінансових і матеріальних можливостей і передбачаються в відповідних планах по підвищенню стійкості.

До цих заходів відносяться:

1. Заходи, по захисту населення і забезпеченню його життєдіяльності.

2. Організація чіткого переводу галузей і об'єктів на режим роботи воєнного часу.

3. Дублювання виробництва найважливіших видів продукції.

4. Забезпечення надійної і безперебійної роботи транспорту, зв’язку і енергетики.

5. Захист с/г тварин, продовольства, продовольчої сировини, водопостачання від зараження радіоактивними, небезпечними токсичними і біологічними речовинами.

6. Проведення протипожежних заходів,

7. Створення і підтримання в готовності надійних систем оповіщення і управління.

8. Організація спостереження за радіоактивними, хімічним і біологічним зараженням.

9. Підготовка і проведення заходів по світломаскуванні об'єктів і населених пунктів.

Як було зазначено вище, одним із найважливіших принципів стійкості є те, що вона базується на нормативній основі.

Найважливішим нормативним документом-основою для проведення заходів по підвищенню стійкості є "Норми проектування інженерно-технічних заходів ЦО", які передбачені СНИП - ІІ - 10-74.

Норми ІТЗ ЦО установлюють основні вимоги до планування і забудови міст, розміщення підприємств, створенню надійних систем електро-водо-газо-тепло і топливопостачання, підготовці об'єктів до роботи в умовах надзвичайних ситуацій, надійності систем управління, зв'язку, будівництву захисних споруд, підвищенню протипожежної стійкості, проведенню заходів по світломаскуванню та ін.

Об'єм і характер заходів по підвищенню стійкості буде залежати від того, наскільки (в якому обсязі) були виконані вимоги цих НОРМ до розміщення підприємств, плануванні міст, будівництва будинків і споруд, систем водо-газо і енергозабезпечення.

Вимоги ІТМГО потребують:

1. Забудови міст окремими житловими масивами

2. Створення в містах смуг зелених насаджень і штучних водоймищ

3. Будівництво широких магістралей (ширина магістралі повинна бути не менше висоти найвищого будинку (Н) + 15м) і кільцевих автомобільних і залізничних доріг в обхід міст.

4. Розміщення об'єктів з урахуваннями можливих руйнувань.

5. Будівництво найважливіших споруд заглибленими в грунт.

Згідно з Нормами підприємства, бази і склади можуть будуватись лише за межами зон руйнувань, зараження і катастрофічного затоплення, які визначаються для кожного міста.

Не допускається розміщення в одному місці продовольчих складів з основними продуктами харчування, а також зберігання продуктів одного найменування тільки на одному складі.

Виробничі і складські будівлі повинні будуватись малоповерховими з мідним металевим каркасом і легкими оточуючими конструкціями.

Для підвищення стійкості водозабезпечення необхідно передбачати водозабір з 2-х незалежних джерел (один бажано підземний).

Це відноситься також і до систем електро- і газопостачання. Крім того, існують галузеві вимого до розвитку і розміщення потенційно небезпечних об'єктів.

Загальногалузеві вимоги передбачають комплекс заходів по реалізації техногенно-екологічної безпеки, а саме:

1. локалізацію об'єктів з потенційно небезпечними виробництвами на відстанях які б виключали можливість ініціювання аварій на сусідніх об'єктах (установах) при можливих НС

2. вибір і застосування раціонального планування території ПНО і промислових зон міст.

3. визначення (на станції проектування) оптимальних виробничих потужностей і розмірів підприємств забезпечуючих безпечне функціонування і т.д.

Розроблені орієнтовні відстані віддалення від виробництв, пов 'язаних із значнішими небезпеками:

• хлор (10-100 тонн) ~1000м

• ціаністий водень (20 і >) — 1000 м

• фосген (2 і>) — 1000 м

• водень (>2) — 500 м

• зраджений газ (пропан, бутан) (50 і >) — 1000 мі; і т. д.

Вимоги до підприємств, що виробляють, споживають або зберігають небезпечні речовини виконують такі заходи:

• проектування і спорудження будівель і споруд переважно каркасного

• типу з технічним контролем

• передбачення захисту ємкостей

• застосування прогресивних технологій, забезпечення необхідного

• технічного обслуговування

• забезпечення ЗІЗ

• постійний контроль за викидами в атмосферу

• навчання виробничого персоналу