Тема 6.2 Освітлення виробничих приміщень.
6.2.1 Природне, штучне, суміщене освітлення.
При поганому освітленні людина швидко втомлюється, працює менш продуктивно, зростає потенційна небезпека помилкових дій і нещасних випадків. Згідно із статистичними даними, до 5% травм можна пояснити недостатнім або нераціональним освітленням, а в 20% воно сприяло виникненню травм. Зрештою, погане освітлення може привести до професійних захворювань, наприклад, таким як робоча міопія (короткозорість).
Для створення оптимальних умов зорової роботи необхідно враховувати не тільки кількість і якість освітлення, але і колірне оточення. Так, при світлому забарвленні інтер'єру, завдяки збільшенню кількості відображеного світла рівень освітленості підвищується на 20–40% (при тій же потужності, джерел світла), різкість тіней зменшується, поліпшується рівномірність освітлення.
Освітлення виробничих приміщень характеризується кількісними і якісними показниками. До основних кількісних показників відносяться: світловий потік, сила світла, яскравість і освітленість.
До основних якісних показників зорових умов роботи можна віднести: фон, контраст між об'єктом і фоном, видимість.
Світловий потік (Ф) – це потужність світлового видимого випромінювання, яка оцінюється оком людини за світловим відчуттям. Одиницею світлового потоку є люмен (лм) — світловий потік від еталонного точкового джерела в одну канделу (міжнародну свічку), розташованого у вершині тілесного кута в один стерадіан.
Освітленість (Е) – відношення світлового потоку (Ф), падаючого на елемент поверхні, до площі цього елементу (S):
E=Ф/S
За одиницю освітленості прийнятий люкс (лк) – рівень освітленості поверхні площею 1 м2, на яку падає рівномірно розподіляючись, світловий потік в 1 люмен.
Для створення сприятливих умов зорової роботи, що виключають швидке стомлення очей, виникнення професійних захворювань, нещасних випадків і сприяючих підвищенню продуктивності праці і якості продукції, виробниче освітлення повинне відповідати наступним вимогам:
створювати на робочій поверхні освітленість, відповідну характеру зорової роботи, не нижче встановлених норм;
забезпечити достатню рівномірність і постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;
не створювати засліплюючої дії, як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;
не створювати на робочій поверхні різких і глибоких тіней (особливо рухомих);
забезпечити достатній для відмінності деталей контраст освітлюваних поверхонь;
не створювати небезпечних і шкідливих виробничих чинників (шум, теплові випромінювання, небезпека поразки струмом, пожежо- і вибухонебезпечність світильників);
повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним і естетичним.
Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути: природним, створюваним прямими сонячними променями і розсіяним світлом небозводу; штучним, створюваним електричними джерелами світла; і сполученим (суміщеним), при якому недостатнє по нормах природне освітлення доповнюється штучним.
6.2.2 Класифікація виробничого освітлення. Джерела штучного освітлення.
Природне освітлення підрозділяється на: бічне (одно- або двостороннє), яке здійснюване через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, здійснюване через ліхтарі і світлові отвори в дахах і перекриттях; комбіноване – поєднання верхнього і бічного освітлення.
Штучне освітлення може бути загальним і комбінованим. Загальним називають освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з урахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення). Комбіноване освітлення складається із загального і місцевого. Його доцільно застосовувати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити визначене або змінне, в процесі роботи, напрям світла. Місцеве освітлення створюється світильниками, які концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Застосування тільки місцевого освітлення не допускається, враховуючи небезпеку виробничого травматизму і професійних захворювань.
По функціональному призначенню штучне освітлення підрозділяється на: робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, чергове.
Робоче освітлення призначене для забезпечення виробничого процесу, переміщення людей, рухи транспорту і є обов'язковим для всіх виробничих приміщень.
Аварійне освітлення використовується для продовження роботи у випадках, коли раптово відбудеться відключення робочого освітлення, і пов'язане з ним порушення нормального обслуговування устаткування може викликати вибух, пожежу, отруєння людей, порушення технологічного процесу. Мінімальна освітленість робочих поверхонь при аварійному освітленні повинна складати 5% освітленості нормованої для робочого освітлення, але не менше 2 лк.
Евакуаційне освітлення, призначено для забезпечення евакуації людей з приміщень при аварійному відключенні робочого освітлення. Його необхідно влаштовувати в місцях, небезпечних для проходу людей; у приміщеннях допоміжних будівель, де можуть одночасно знаходитися більше 100 чоловік; у проходах; на сходових клітках, у виробничих приміщеннях, де працює більше 50 чоловік. Мінімальна освітленість на підлозі основних проходів і на виходах при евакуаційному освітленні повинна бути не менше 0,5 лк, а на відкритих майданчиках – не менше 0,2 лк.
Охоронне освітлення влаштовується уздовж меж території, що охороняється в нічний час спеціальним персоналом. Найменша освітленість повинна бути 0,5 лк на рівні землі.
Чергове освітлення передбачається в неробочий час, при цьому, як правило, використовують частину світильників інших видів штучного освітлення.
Природне освітлення сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин і покращує розвиток організму в цілому. Сонячне випромінювання зігріває і знезаражує повітря, очищаючи його від збудників багатьох хвороб (наприклад, вірусу грипу). Крім того, природне світло має і важливе психологічне значення, створюючи у тих, що працюють відчуття безпосереднього зв'язку з навколишнім середовищем.
Природному освітленню властиві і недоліки: воно непостійне в різний час дня і року, в різну погоду; нерівномірно розподіляється за площею виробничого приміщення, при незадовільній його організації може викликати засліплення органів зору.
На рівень освітленості приміщення при природному освітленні впливають наступні чинники: світловий клімат; площа і орієнтація світлових отворів; ступінь чистоти скла в світлових отворах; забарвлення стін і стелі приміщення; глибина приміщення; наявність предметів, що закривають вікно як зсередини, так і зовні приміщення.
Оскільки природне освітлення непостійне протягом дня, кількісна оцінка цього виду освітлення проводиться по відносному показнику – коефіцієнту природної освітленості (КПО):
-
КПО=
Евнут
*100%
Ен
де Евнут – освітленість, що створюється світлом неба (безпосереднім або відображеним) в деякій точці усередині приміщення;
Ен – освітленість горизонтальної поверхні, що створюється в той же час зовні світлом повністю відкритого небозводу.
Нормовані значення КПО визначені „ Будівельними нормами і правилами " (БНіП 11-4-79).
Штучне освітлення передбачається у всіх виробничих і побутових приміщеннях, де недостатньо природного світла, а також для освітлення приміщень в темний період доби.