- •Тема 1. Правові та організаційні основи охорони праці.
- •Розглядаючи механізм витрат підприємств на заходи щодо поліпшення умов та охорони праці, виділяють п’ять груп витрат (табл. 1.6.1):
- •Витратизохоронипрацітакожподіляютьсяна:
- •Тема 2. Державне управління охороною праці, державний нагляд і громадський контроль за охороною праці.
- •Тема3. Організація охорони праці на підприємстві.
- •Тема 4. Навчання з питань охорони праці.
- •Тема 5. Профілактика травматизму та професійних захворювань.
- •Тема 6. Основи фізіології та гігієни праці. ( Ткачук)
- •Тема 6.1 Повітря робочої зони.
- •Метеорологические условия на производстве
- •Тема 6.2 Освітлення виробничих приміщень.
- •Джерела штучного освітлення
- •Тема 6.3 Вібрація.
- •Т а б л и ц я 2.6 Допустима тривалість вібраційного впливу при перевищенні нормативних значень
- •Тема 6.4 Шум, ультразвук та інфразвук.
- •Тема 6.5 Електромагнітні поля та випромінювання радіочастотного діапазону.
- •Тема 6.6 Випромінювання оптичного діапазону.
- •Небезпека випромінювань лазерів в залежності від їх класу
- •Тема 6.7 Іонізуюче випромінювання.
- •Тема 6.8 Санітарно-гігієнічні вимоги до планування і розміщення виробничих і допоміжних підприємств.
- •Тема 7. Основи виробничої безпеки.
- •Тема 7.1 Загальні вимоги безпеки.
- •Тема 7. 2 Електробезпека.
- •Електричні травми – це часткові ураження тканин і органів: електричні опіки, знаки і електрометалізація шкіри. Електричні опіки виникають при протіканні через тіло струму більш 1а.
- •Тема 8. Основи пожежної профілактики на виробничих об’єктах.
7.2.1
Дія
електричного струму на організм
людини.
Електричний струм
може викликати наступні види впливу:
термічний (опік); хімічний (електроліз
шкіри); механічний (розрив тканин) і
біологічний (порушення біологічних
процесів). Ці дії умовно зводяться до
двох основних видів впливу: електричним
травмам і електричним ударам.
Електричні
удари
– це
ураження живих тканин електричним
струмом. Вони можуть викликати судорожне
скорочення м'язів без втрати свідомості,
із втратою свідомості, без ураження чи
з ураженням роботи серця й органів
дихання, а також клінічну смерть.
Клінічна смерть – це перехідний стан
організму від життя до смерті.
Тема 7. 2 Електробезпека.
Електричні травми – це часткові ураження тканин і органів: електричні опіки, знаки і електрометалізація шкіри. Електричні опіки виникають при протіканні через тіло струму більш 1а.
Фактори, що обумовлюють результат впливу при электротравмі
1. Основним вражаючим фактором є величина струму, що протікає через людину.
Установлені такі граничні струми:
не відпускний, що спричиняє ледь відчутне роздратування при проходженні через організм (0,6...1...…1,5мА при змінному струмі частотою 50 Гц і 5...7...…7мА при постійному струмі);
що не відпускає, викликає при проходженні через людину нездоланні судорожні скорочення м'язів руки, у якій затиснутий провідник (10...15 мА при перемінному струмі частотою 50 Гц і 50...80 мА при постійному струмі);
фібриляційний, що викликає при проходженні через організм фібриляцію серця, тобто різночасне хаотичне скорочення волокон серцевого м'яза, при якому порушується кровообіг (100 мА при перемінному струмі частотою 50 Гц і 300 мА при постійному струмі).
Гранично допустимий струм через людину не повинний перевищувати: 0,3 мА при змінному струмі частотою 50 Гц; 0,4 мА – 400 Гц і 1 МА при постійному струмі. При високій температурі (вище 25 0С) і великої вологості (відносна вологість повітря більше 75%) допустимий струм варто зменшити в три рази.
2. Опір тіла людини складається з опору шкіри в місцях контактів (Ск і Rк) і опору внутрішніх органів (Rв). Опір шкіри залежить від її стану (чиста – брудна, суха – волога, наявність ушкоджень), площі і щільності контактів. Опір тіла людини обернено пропорційний прикладеній напрузі. При розрахунках умовно вважають, що опір тіла людини активний лінійний і дорівнює 1000 Ом.
3. Напруга на людину впливає на результат ураження, визначаючи опір тіла і струм, що протікає. Гранично допустима напруга на людину при нормальному (не аварійному) режимі електроустановок не повинна перевищувати наступних значень: 2В при змінному струмі частотою 50 Гц, 3 В – 400 Гц і 8 В при постійному струмі. При високій температурі і високій вологості, аналогічно допустимому струму, допустиму напругу варто зменшити в три рази.
4. Рід і частота струму. Найбільш небезпечними для людини є струми частотою 20 – 200 Гц. З підвищенням і зниженням частоти небезпека ураження зменшується і цілком зникає при частотах вище 400 кгц, хоча високочастотні струми можуть викликати опіки. Постійний струм менш небезпечний (у 4 – 5 разів ніж перемінний).
5. Велике значення має тривалість протікання струму, при збільшенні якого опір і опоро здатність організму зменшуються.
6. На результат ураження впливає шлях струму через тіло людини. Можливих шляхів (петель струму) багато, однак найбільш часто зустрічаються такі: права рука – ноги, ліва рука – ноги, рука – рука, нога – нога. Найбільш небезпечні випадки проходження струму через голову і грудну клітину.
7. Небезпека впливу струму залежить від індивідуальних особливостей людини (маси і фізичного розвитку), а так само від стану нервової системи і всього організму. Велике значення має «фактор уваги», що послаблює небезпеку струму.
8. На результат ураження впливає навколишнє середовище. Відповідно до Правил обладнання електроустановок приміщення розділяються на три категорії:
8.1. Приміщення з підвищеною небезпекою. Вони характеризуються наявністю однієї з наступних умов, що створюють підвищену небезпеку: вологість (відносна вологість повітря перевищує 75 %); струмопровідного пилу (металевого чи вугільного), струмопровідних підлог (металевих, земляних, залізобетонних і ін.); високої температури (температура повітря перевищує або періодично більше однієї доби + 35 о С).
8.2. Особливо небезпечні приміщення. Вони характеризуються наявністю однієї з наступних умов, що створюють особливу небезпеку: особливої вогкості (відносна вологість повітря близька до 100 %); хімічно активного чи органічного середовища (постійно або протягом тривалого часу містяться агресивні пари, гази, рідини, утворюються відкладення або цвіль, що руйнують ізоляцію і струмопровідні частини електроустаткування); одночасно двох чи більше умов підвищеної небезпеки.
8.3. Приміщення без підвищеної небезпеки. У них відсутні умови, що створюють підвищену чи особливу небезпеку.
7.2.3 Основні причини ураження людини електричним струмом.
Основні причини электротравматизму від електричних факторів на виробництві такі:
- допуск до роботи осіб, що не мають кваліфікаційної групи, не знають класифікації приміщень і зовнішніх установок по ступені небезпеки ураження електричним струмом;
- виконання роботи без зняття напруги, засобів колективного й індивідуального захисту, монтерського інструмента;
- нерегулярна перевірка ізоляції, заземлень, занулення, засобів індивідуального захисту і монтерського інструмента;
- застосування в особливо небезпечних приміщеннях підвищеної небезпеки напруг вище 42В;
- зневага ПУЕ;
- струмопровідні частини знаходяться на доступній висоті (нижче 2,5 м) чи незахищені;
- незаземлені, незануленні і не мають захисних вимикачів струмопровідні конструкції (корпуса і каркаси електрифікованого інструмента, устаткування, розподільних пристосувань, магнітних пускачів, кнопок «Пуск» і «Стоп», сталеві труби електропроводок і інших пристосувань);
- невміле надання першої допомоги людині, що потрапила під вплив електричного струму.
Фактори неелектричного характеру.
Важкість ураження електричним струмом людини при довгій тривалості його дії викликається наступним:
- із збільшенням часу проходження струму через організм людини опір тіла зменшується (через зволоження шкіри від поту), тому струм збільшується;
- із збільшенням часу впливу струму на організм людини зменшуються захисні сили організму, що протидіють електричному струму.
Основні причини электротравматизма від неелектричних факторів на виробництві такі:
допуск до роботи осіб без медичного огляду;
допуск до роботи без наряд-допуску;
нерегулярне навчання, атестація і переатестація персоналу;
відсутність засобів індивідуального і колективного захисту.
7.2.4 Безпечна експлуатація електроустановок: електрозахисні засоби і заходи.
Статична електрика небезпечна з точки зору удару людини, що стосується елементів, що знаходяться під високим потенціалом, хоча струми не значні (10-6 –10-8 А). Захист: заземлення всіх металевих частин, устаткування, де можлива електризація (Rз 100 Ом); використання індивідуальних захисних засобів (електропровідне взуття – на шкіряній підошві, на струмопровідній гумі, із заклепками, що не іскряться при ударі);
нейтралізатори статичної електрики (іонізують повітря).
Захистом від напруги, що може з'явитися на корпусах електричних установок, є захисне заземлення – влаштовується в трифазних мережах з ізольованою нейтраллю при напрузі менше 1000 В; і напрузі більше 1000 В з будь-яким режимом нейтралі і являє собою з'єднання з землею неструмопровідних частин, що можуть виявитися під напругою. Ціль захисного заземлення – знизити напругу між корпусом і землею до безпечної величини. В установках U< 1000 В, опір заземлення Rз 4 Ом.
Занулення влаштовується в мережах із глухозаземленною нейтраллю напруги 1000 В (з'єднання корпуса з нульовим проводом).
Принцип дії: перетворення замикання на корпус в однофазне коротке замикання.
Ціль: забезпечити відключення електроустановок з порушеною ізоляцією.
Захистом людини від дотику до струмопровідних частин є:
а) ізоляція – чим більше, тим краще і R ізоляції не повинне бути менш 0,5 МОм;
б) блокування – зняття напруги при спробі проникнення до струмопровідних частин без відключення напруги;
в) мала напруга – напруга живлення ручного електроінструмента не повинна перевищувати 42 В (приміщення 1-й категорії – 36 В, 2-й – 12 В);
г) індивідуальні захисні засоби за ступенем надійності поділяються на:
основні (дозволяють торкатися до струмопровідних частин);
додаткові (підсилюють дію основних).
В установках з напругою більш 1000 В:
а) основними є діелектричні штанги і кліщі;
б) додатковими є монтерський інструмент з ізолюючими ручками, діелектричні рукавички, боти, галоші, коврики.
В установках з напругою менш 1000 В:
а) основні – діелектричні рукавички і монтерський інструмент з ізолюючими ручками;
б) додаткові – діелектричні боти, галоші, килимки.