kardash_marketing_product_policy

Упаковки з барвисто оформлених полімерних плівок естетичні, мають привабливий зовнішній вигляд, містять інформацію про призначення продукту, спосіб його використання. Плівкові споживчі упаковки мають невелику питому масу й низьку ціну й призначені для одноразового використання. Найпоширенішою м’якою споживчою упаковкою є корпусна модель у формі рукава, із дном різної конфігурації, цільним або зі швом, з відкритою горловиною, із клапанами або без них. Відмітні ознаки різних пакетів — оформлення дна, наявність бічних згинів або складок. Як правило, форма й конструкція при упаковуванні рідкої й сипучої продукції визначається конструкцією агрегатів, на яких провадиться розфасовування і впаковування продукції. Звичайно місткість пакетів не перевищує 3000 см3. Закриваються пакети різними затворами. Основний спосіб виготовлення пакетів — зварювання, рідше склеювання, зшивання скобами, затисками тощо. До цього ж виду упаковки відносять пакування в термоусадні плівки, що скорочуються.

Основне призначення твердої споживчої полімерної тари —

забезпечити схоронність продукції у встановлені нормативнотехнічною документацією терміни. Вона захищає товари від деформації, руйнувань, втрат завдяки достатній механічній міцності і твердості, зручна в обігу й споживанні. Виготовляється тверда споживча тара з листових матеріалів за технологіями термо- і механоформування; видування, литва, пресування. Споживча тара з листових матеріалів за економічністю, обсягами виробництва й споживання поступається лише плівковим упаковкам, однак перевершує її твердістю й формостійкістю. Для виготовлення такої тари використовують рулонні матеріали товщиною 0,25—1,0 мм і листи товщиною 0,5—2,0 мм. Тара з листових матеріалів має просту конфігурацію. Це касети, банки, одноразові стакани, коробки, ложки тощо.

Видувна споживча тара за обсягами виробництва посідає третє місце. Асортиментне розмаїття та різнобічність функціонального призначення видувної тари відповідає будь-яким вимогам споживачів. Її застосовують для всіляких продуктів: рідких, сипучих, паст, газованих напоїв, паливно-мастильних матеріалів, харчових і хімічних продуктів, косметичних і фармацевтичних товарів. Для її виготовлення застосовують практично всі види термопластів. Вилита й пресована споживча тара виготовляється литвом під тиском і пресуванням з точним виконанням зовнішніх поверхонь, внутрішніх порожнин виробу. Однак ряд недоліків цих методів не дозволяє виготовляти тару з товщиною стінок мен-

381

шою 1 мм. Вилита й пресована тара значно дорожча за упаковки, вироблені іншими способами. Пресування й лиття під тиском застосовують для виготовлення твердої тари для дорогої продукції, а також окремих елементів упаковок, що вимагають високої точності виконання (банки, коробки, піни, пробірки). Для виготовлення споживчої тари з газонаповнених матеріалів найчастіше застосовують пінопласти з низькою щільністю (15—60 кг/м3), здатні витримувати значні питомі навантаження без залишкової деформації. Тару з пінопластів застосовують переважно для захисту продукції від ударів, поштовхів, механічних ушкоджень, температурних коливань, від проникнення вологи, дії мікроорганізмів, а також для зменшення її маси, підвищення довговічності й зниження вартості. Тара з газонаповнених матеріалів зберігає форму й пружні властивості в широкому діапазоні температур (від +75 до –60°С), тобто забезпечує великий ступінь термічної ізоляції. Тару з газонаповнених полімерів виготовляють методами лиття під тиском, пресування, видувного формування, пневмо- і вакуумного формування. Споживчу тару виготовляють у вигляді коробок, вкладишів, кювет, лотків, банок і т. д. При виготовленні тари з газонаповнених матеріалів досягається значна економія матеріалу (до 30—40 %), зменшується її вага.

Комбінована споживча тара й упаковка включають комбі-

націю полімерних матеріалів з папером, картоном, фольгою. Ці упаковки забезпечують високий рівень збереження споживчих властивостей упакованої продукції. До цього виду упаковок належать упаковки типу «флоу» (нанесення розплаву полімеру безпосередньо на вироби, що упаковуються; упаковки типу «скін» з використанням термоусадних плівок («друга шкіра»), коли на картонну підкладку вміщують виріб, обтягнутий плівкою. Упаковки піддають нагріванню, плівка «всідається» й щільно облягає виріб. Окремі види продуктів упаковуються без підкладки, наприклад м’ясо, овочі, фрукти, риба, батарейки, галантерейні вироби тощо. Додатково може бути застосоване вакуумування.

Упаковки типу «стреч» є подвійною заготовкою з листового матеріалу (найчастіше картону), у якій вирізають вікно, що відповідає за формою виробу, котрий упаковується. Ці упаковки застосовують для парфумів, косметичних, галантерейних і господарських товарів.

Упаковки типу «вітелло» — це термоформована ємність, що вставляється в клеєний картонний циліндр. Такі упаковки використовують для молочних продуктів, гірчиці, харчових приправ, товарів побутової хімії. Її можна оформляти друком у кілька

382

фарб. Упаковки типу «блістер» складаються із твердої картонної підкладки й футляра із прозорого листового матеріалу. Футляр може мати форму правильної півкулі (упаковки типу «блістер- бабл-пак») або повторювати контури виробу, що впаковується (упаковки типу «блістер-контур-пак»). Для упаковки типу «блістер» застосовують листові й плівкові матеріали на основі фольги. Упаковки типу «блістер» застосовують для лікарських препаратів, господарських товарів, канцелярських аксесуарів, галантерейних, парфумерних і косметичних товарів, сувенірів, іграшок, інструменту тощо.

Сучасний ринок характеризується все більшою насиченістю товарами масового виробництва, орієнтуванням на задоволення потреб найрізноманітніших груп покупців. Асортиментна політика стає однією із найважливіших складових конкурентної стратегії компаній. Питання розширення-звуження асортименту продукції залежить від комплексу конкретних умов: галузь, товарна група, розміру фірми та інших кон’юнктурних складових. Насамперед збільшенню розмаїття товарів сприяє наявність у виробника гнучкого і високоадаптованого виробництва, здатного до проведення товарної політики, яка відповідає найрізноманітнішим та найскладнішим потребам споживачів, дозволяє постійно підтримувати конкурентоспроможність товару його модифікуванням, підвищенням якості і зменшенням собівартості. Розроблення упаковок є частиною планування продукту, тому збільшення різновидів виробничої, транспортної, споживчої, спеціальної (зберігаючої та консервуючої) тари й упаковки виправдано, але значно ускладнює функціонування товарних ринків. Скороченню невпинно зростаючої множини різновидів тари й упаковок у сучасній економіці сприяє уніфікація. Термін «уніфікація» є похідним з лат. unus (uni) — один і facere — робити, тобто «роблю однаково», що передбачає приведення об’єктів до однакових форм, норм та одноманітності дій. Уніфікація тари провадиться за видом (формою), типорозмірами і конструкцією або за окремими конструктивними елементами. Уніфікація тари потрібна для скорочення кількості її видів. Вона сприяє: зниженню витрат на розроблення й виготовлення полімерної тари, оснащення; організації спеціалізованих виробництв із високопродуктивним устаткуванням, механізації, автоматизації й роботизації технологічного процесу. Деяка одноманітність уніфікованої тари може бути компенсована поліграфічним оформленням, варіюванням колірної гами використовуваних полімерів, декоруванням окремих елементів упакування. Ці прийоми дозволяють створювати однотипну

383

упаковку, що відповідає високим естетичним вимогам. Уніфікація тари за типорозмірами базується на модульній системі, в основу якої покладені площі плоских піддонів, що становлять для країн — членів Міжнародної організації стандартизації (ІСО) 1200 ×800, 1000×800 і 1200×1000 мм. Принцип створення уніфі-

кованих розмірів полягає в тому, що площа піддона ділиться на сітку кратних піддону розмірів, які визначають зовнішні й внутрішні розміри транспортної тари. Вихідними даними при розробленні тари є внутрішні розміри. Вони, у свою чергу, розділені на сітку кратних розмірів, що визначають зовнішні розміри споживчої тари. Вимоги кратності поширюються на полімерну транспортну тару, виготовлену з будь-якого матеріалу у будьякий спосіб. При цьому розміри стандартного піддона є модульною одиницею для конструювання й проектування ванта- жно-розвантажувального обладнання, оптимальних площ складських приміщень, платформ різного виду транспорту. Ці розміри покладені також в основу пакетних перевезень. Уніфікація елементів тари забезпечує можливість заміни швидкозношуваних деталей, сприяє скороченню втрат робочого часу при зупинці устаткування, відпрацьовуванню технологічних параметрів і скороченню технологічних втрат матеріалів, що переробляються.

Стандартизація полімерної тари покликана забезпечити сучасний рівень упаковки. Передовсім це стосується номенклатури показників оцінки якості, механічних і амортизаційних властивостей, можливостей укладання в штабелі, технологічності, естетичності, придатності до нанесення різнобарвного друку. Стандартизація пакувальних матеріалів, загальних технічних вимог до полімерної тари й методів випробувань сприяє збереженню якості впакованої продукції, зниженню втрат при транспортуванні, зберіганні й реалізації, а також поліпшенню техніко-економічних показників у всіх ланках товароруху, де застосовують полімерну тару й упаковки. З урахуванням широкого асортименту полімерних матеріалів, різноманіття тари для пакування продукції стандартизація створює умови для ефективного вирішення великої комплексної проблеми, котра починається з розроблення технічних вимог до транспортної тари, вибору базового полімеру та складу композиції, визначення способу виробництва тари й оптимізації режимів переробки, оцінки якості й визначення терміну служби тари при експлуатації. Особливе значення має стандартизація транспортної тари, яка призначена для перевезень, складування й зберігання продукції. Ця тара може належати будь-якій

384

організації, що бере участь у процесі обігу. Транспортну тару умовно можна класифікувати залежно від:

―кількості використання: одноразова й багаторазова;

―стабільності розмірів: тверда, м’яка;

―різновидів продукції пакування: рідини, сипучі продукти, штучні вантажі;

―способу виготовлення: зварена, клеєна, видувна, вилита, пресована, термоформована, спінена;

―матеріалу: поліетилен, поліхлорвініл тощо;

―компактності: нерозбірна, розбірна.

Найчастіше транспортна тара підрозділяється на тверду й м’яку. До твердої транспортної тари належать різного роду лотки, ящики, бочки, амортизаційні вкладиші до ящиків, складні полімерні ящики й спеціальна тара для перевезення продукції з використанням пінопластів. Твердої транспортної тари особливо не вистачає галузям АПК, потреба в ній становить сотні мільйонів штук. За останні роки тверда тара із пластмас активно витісняє тари із традиційних матеріалів. Тверда транспортна полімерна тара має високу міцність і чималий опір динамічним навантаженням, не вимагає систематичного ремонту, характеризується тривалим строком експлуатації, надійно зберігає продукцію від зовнішнього впливу, має гарний зовнішній вигляд. З використовуваних для її виготовлення термопластів можна одержувати транспортну тару різної форми й конструкції, що забезпечує раціональне тарування продукції. Тверду транспортну тару можна легко штабелювати в кілька ярусів, займаючи при складуванні мінімальні площі, без застосування додаткових устроїв.

До м’якої транспортної тари належать мішки, чохли, вкладиші, м’які складні контейнери й упаковки з термоусадної плівки. Мішки широко застосовуються для перевезення і зберігання різних сипучих продуктів, хімічних добрив і пестицидів, насіння, гранульованих продуктів, барвників і т. п. М’які контейнери використовуються для транспортування й тимчасового зберігання сипучих, гранульованих, штучних і рідких продуктів. Вони заміняють фанерні барабани, бочки, мішки й можуть транспортуватися, заповнені вантажем, на залізничних платформах або водним шляхом. Їх застосування знижує трудомісткість операцій з пакування й дозволяє забезпечити механізацію вантажно-розванта- жувальних робіт. Перевагами м’якої транспортної тари з полімерних матеріалів є те, що порожньою вона легко складається й займає небагато місця при поворотних перевезеннях.

385

Виробничу й транспортну тару іноді (головним чином, за кордоном) називають розподільною, оскільки вона призначена для просування товарів через товаророзподільну мережу від підпри- ємства-виготовлювача до пункту призначення.

Особливим видом транспортної тари є піддони й контейнери, котрі зараз вважають тарообладнанням. Це, наприклад, ящикові піддони, у яких товар доставляється з підприємств-виготовлю- вачів і складів безпосередньо в торговельні зали роздрібних магазинів та супермаркетів для самообслуговування. Використання тарообладнання створює більші зручності як при транспортуванні продуктів, так і при їх реалізації. У торговельному залі такий ящиковий піддон відіграє роль торговельного устаткування й заміняє стелажі, прилавки, полиці тощо. Його використання дозволяє виключити дуже трудомістку ланку в ланцюзі руху товарів — відбір товарів на складі за замовленнями роздрібних магазинів; ця робота перекладається в такому разі на самих покупців. Усувається також і цілий ряд інших операцій: викладення товарів на полиці стелажів і прилавків, оформлення на них цінників, що сприяє прискоренню доставки товарів, зниженню витрат обігу, зменшенню втрат від псування товарів і в кінцевому підсумку — збільшенню прибутку в торгівлі. Піддони легко штабелюються як у робочому, так і в складеному вигляді, вирізняються малою власною масою й високою довговічністю, легко стерилізуються гарячою водою й парою. Для забезпечення можливості заміни ушкоджених деталей усі бічні стінки робляться знімними. Зрозуміло, що ефективним способом підвищення економічності полімерної транспортної тари є її максимальна уніфікація й стандартизація.

15.3. ШТРИХОВЕ КОДУВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ

Важливою складовою стратегії створення та використання упаковки є маркування товару із застосуванням етикеток, ярликів, штрихового кодування та інших засобів. В умовах суцільного застосування комп’ютерної техніки в усіх галузях та сферах економіки особливого значення набувають технології штрихового кодування інформації. З технологіями штрихового кодування пов’язана сукупність засобів та методів автоматизованого збору, обліку, зберігання, переробки, передання та використання інформації, закодованої за допомогою штрихових кодів. У найбільшому спрощенні штрихове кодування — це подання

386

даних за допомогою штрихового коду. Воно базується на наукомістких технологіях та технічних засобах, використовує останні досягнення оптично-електронної техніки, принципово нові про- грамно-технічні засоби, комп’ютерну техніку, інформаційні мережі та автоматизовані системи. Штриховий код — комбінація послідовно розміщених паралельних штрихів та проміжків між ними, розміри та розміщення яких установлені певними правилами і які призначені для автоматизованої ідентифікації товару та іншої інформації.

За головним призначенням штрихове кодування інформації — це система даних про товар, записаних у вигляді штрихів та проміжків між ними. Переваги цього методу полягають у забезпеченні підвищеної точності техніко-економічної інформації та збільшенні швидкості її обробки. Крім цього, в умовах жорсткого конкурентного середовища значна частина інформації має бути оперативною, а також недоступною для її несанкціонованого використання. У ринковій економіці штрихове кодування широко застосовується в комерційній діяльності, гуртовій торгівлі, для обліку матеріальних запасів, у технологічних процесах. У сучасній практиці товарно-грошового обігу всі види продукції та товарів обов’язково мають бути закодовані та промарковані універсальним штриховим кодом. Крім того, через систему розрахунків штрихове кодування застосовується і до всіх видів послуг. Використання штрихових кодів у торгівлі майже на 30 % скорочує час отримання покупцем чека за придбаний товар і введення даних до ЕОМ.

За функціональним призначенням розрізняють кілька типів штрихових кодів.

До першого типу відносять штрихові коди для ідентифікування товарів та послуг. За своєю структурою це багаторозрядні лінійні штрихові коди, що поділяються на товарні, упаковочні та технологічні.

До другого типу належать штрихові коди програмно-техніч- ного забезпечення процесів автоматизації та створення систем. Вони використовуються для кодування програм або набору команд в управлінні автоматизованими системами. У цих випадках штриховий код є засобом графічного математичного програмування.

Третій тип — це штрихові коди безпеки, за допомогою яких здійснюється захист інформації від несанкціонованого доступу. Штрихові коди безпеки мають додаткові інформаційні можливості для виконання функцій захисту обігу конфіденційних доку-

387

ментів, цінних паперів, соціально значущих товарів від підробок та фальсифікацій.

Базовим елементом та носієм інформації в штрих-кодах є відносна ширина темних і світлих смуг. У структурі коду штрихи позначаються цифрою «1», а проміжки — «0». Основною одиницею інформації є знак. Кожен знак складається із двох штрихів та двох проміжків. Ширина штрихів і проміжків завжди є кратною модулю, що дорівнює за шириною найвужчому з них. Один знак дорівнює семи модулям. Ліворуч і праворуч символ штрих-коду обмежений знаками початку та кінця символу (кінцеві знаки). Крім цього, він поділяється на дві половини центральними обмежувачами (роз’єднувальний знак). Ліворуч проставляються коди країни та виробника, а праворуч — код товару і контрольний код. Існують міжнародні, національні та локальні коди. Найбільш ефективно технології штрихового кодування застосовуються на споживчому ринку товарів повсякденного попиту. Завдяки нанесенню штрихового коду на товар, тару, упаковку та супутню документацію здійснюється ідентифікація об’єктів продажу без пошкоджень і в оперативному режимі (рис. 15.1).

Нанесення штрихового коду

Комп’ютер

Прилад зчитування

Контрольно-касова машина

Касовий чек

Рис. 15.1. Принципова схема опрацювання штрихкодової інформації

Інформацію, що несе в собі символ штрихового коду, зчитує світловий промінь. Штрихи поглинають світло, а проміжки його відбивають. У такий спосіб світловий промінь трансформується в електричні імпульси, придатні до сприймання відповідними засобами обчислювальної техніки. Для здійснення технологій

388

штрихового кодування використовують спеціальну електронну техніку (рис. 15.2).

Комп’ютер з лазерним сканером

Ручні контактні сканери

Електронно-касові апарати, обладнані засобами зчитування штрихових кодів з товарів

Рис. 15.2.Технічне оснащення технологій штрихового кодування

Штрихове кодування вперше запровадили у США понад 30 років тому. Тоді було розроблено універсальний товарний код UPC, придатний для використання в промисловості та торгівлі. Починаючи з 1977 р. в Європі та на інших континентах утвердилась європейська система кодування EAN. За цією системою кожному виробу надається номер, що має 13 цифр (EAN13). Перші дві або три цифри (зліва направо) визначають країну, де виготовлено продукт («прапор держави»). Асоціація EAN присвоює кожному членові індивідуальні цифри (префікси). Для країн СНД встановлено префікси 460—469. Наступні чотири або п’ять цифр — код підприємства — виробника товару. Присвоєння та реєстрація коду підприємства — виробника товару здійснюється національною організацією.

Третя група з п’яти цифр (праворуч центрального роз’єднувального знака) містить інформацію про назву продукту, його споживчі властивості, розміри, масу, колір. Ідентифікаційні ознаки конкретного товару встановлює підприємство-виробник виходячи з власних можливостей та інтересів та загальної спрямованості товарної політики. Остання цифра є контрольною для перевірки декодування штрихового коду пристроєм зчитування. Її головне

389

призначення — гарантувати достовірність введеної інформації та правильність її зчитування (рис. 15.3).

Код країни

Виробник Код товару Контрольнечисло

Рис. 15.3. Структура коду EAN (на прикладі — Україна, ЗАТ «Оболонь», мінеральна столова вода «ОБОЛОНСЬКА» )

За необхідності товарний код EAN-13 може бути доповнений двоабо п’ятизначним штриховим кодом, що розміщується за основним. Він наноситься за спеціальними вимогами, переважно при оптових поставках товару. Штриховий код EAN-13 є основним і використовується для кодування всіх видів товарів. Разом з цим для кодування товарів, на яких технічно неможливо розмістити основний код, використовують скорочений восьмирозрядний штриховий код EAN-8. Для кодування транспортної тари, упаковок та складських піддонів використовуються штрихові ко-

ди DUN-14, EAN/UCC-128 і особливо ITF-14 («Interleaved 2 of 5»).

Необхідність застосування модифікаційних систем штрихкодів зумовлюється фізичними особливостями матеріалів тари й упаковки, а також прийнятим порядком дистанційного зчитування закодованої інформації. Упаковочний штриховий код ITF має 14 розрядів. Його розміри значно перевищують розміри коду EAN-13. Код Interleaved є міжнародним стандартним кодом для маркування тари та упаковки одиниць поставки. Він застосовується в автоматизованих системах для: ідентифікування предметів складування, багажу в летовищах; нумерації авіаційних квитків; ідентифікації поштових відправлень тощо.

За допомогою штрихового кодування в промисловості, як і в торгівлі, також здійснюється автоматизована ідентифікація виробів на різних стадіях виробництва: приймання сировини і матеріалів, зберігання, виготовлення, контроль якості, пакування, складування, відвантаження, реалізація. Якщо сировина і матеріали

390