Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

kardash_marketing_product_policy

.pdf
Скачиваний:
262
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
5.23 Mб
Скачать

Критерій сумісності сегмента з ринком основних конкурентів визначається діловою активністю останніх, можливістю заволодіти бажаною часткою ринку.

Залежно від результатів сегментування ринку фірма оцінює рівень привабливості одного або кількох сегментів для своєї подальшої діяльності, визначає варіант охоплення ринку. Ці варіанти здебільшого пов’язують з масовим, диференційованим та концентрованим маркетингом.

На насиченому та однорідному ринках використовуються переваги масового маркетингу, коли на продаж пропонується однаковий товар із розрахунком на великий потенційний попит споживачів. Це може сприяти значному скороченню витрат у разі великих обсягів виробництва та товарообороту і зменшенню цін на товари. Останнє сприятиме збільшенню обсягів продажу і відповідно прибутків. Проте використання переваг масового маркетингу ускладнюється нині все більшою диференціацією смаків та вподобань споживачів, спричиненою значною конкуренцією у виробництві товарів широкого вжитку, великою різноманітністю можливостей споживача щодо місця здійснення закупівель, інтенсифікацією зусиль у сфері реклами. Такі чинники в сукупності унеможливлюють створення товару та програми маркетингу, які приваблювали б усі прошарки споживачів.

Диференційований маркетинг орієнтується на якомога більшу кількість сегментів ринку. Для кожного з них опрацьовується окреме товарне пропонування згідно з «гаманцем, випадком і особистістю». Диференційований маркетинг передбачає урізноманітнення властивостей товару відповідно до запитів споживачів. Треба, однак, урахувати, що зростання обсягів продажу стримуватиметься збільшенням витрат виробництва. Найчастіше такий маркетинг застосовується на ринку споживчих товарів з багатьма конструктивними відмінностями та різноманітними властивостями (автомобілі, електропобутові прилади, продукти харчування, одяг).

Концентрований маркетинг передбачає цілеспрямовану діяльність на одному, найпривабливішому сегменті ринку з однією групою споживачів. Його переваги найчастіше використовує малий та щойно започаткований бізнес, ресурси якого здебільшого обмежені. Водночас концентрований маркетинг характеризується високим комерційним ризиком, можливістю втратити сегмент у боротьбі з конкурентом, який має більший виробничий потенціал та маркетинговий ресурс.

241

9.2. МЕТОДИКА ВИБОРУ ЦІЛЬОВОГО РИНКУ

Цільовий ринок — це найвигідніша для підприємства група сегментів ринку (або один сегмент), на яку першочергово спрямовується його діяльність. У маркетинговій товарній політиці вибору цільового ринку, тобто ринку, на якому підприємство може досягти визначених цілей, приділяється багато уваги. Від правильного вибору значною мірою залежатиме ефективність усієї дальшої діяльності фірми. Перед тим, як прийняти таке від-

повідальне рішення, необхідно з’ясувати:

потреби й очікування споживачів;

можливості підприємства задовольнити потреби потенційних покупців;

переваги перед конкурентами;

імовірність досягнення намічених цілей.

Вибору цільового сегмента передує сегментування ринку. Кожен із виокремлених сегментів треба розглянути з погляду можливості вибору його цільовим ринком підприємства. Для цього послідовно оцінюються доступність ринку, його потенціал і можливості освоєння. При цьому слід зазначити, що збільшення кількості сегментів може призвести до значних ускладнень маркетингової діяльності фірми. Для кожного виокремленого сегмента потрібен свій комплекс маркетингу з відповідним опрацюванням товару, розробленням варіативної рекламної стратегії, дистриб’юції тощо. Разом з цим відмова від частини сегментів може спричинити зменшення ринкової частки підприємства і необхідність загального коригування його маркетингової стратегії. Наприклад, висновки Програми впливу ринкової стратегії на прибуток (PIMS), яка була здійснена Інститутом стратегічного планування у США на основі дослідження ринкових позицій понад 1000 корпорацій, свідчать про безпосередній зв’язок та визначальний вплив частки ринку (насамперед відносно параметрів трьох головних конкурентів) на загальний фінансовий результат діяльності суб’єктів господарювання. Отже, поряд з визначенням критеріїв для розподілу ринку, необхідні відповідні стратегічні рішення щодо вибору найбільш ефективних сегментів.

Концентроване сегментування переважно здійснюють невеликі фірми з обмеженими ресурсами. Вони зазвичай пропонують один товар для одного сегмента. Стратегія розширення сегментів ринку передбачає пропонування одного товару двом і більше сегментам. Ця стратегія досить ефективна за умов точного визначення потреб у товарі, завдяки чому упереджується можливе відчуження

242

раніше освоєних фірмою сегментів. Стратегія асортиментної сегментації передбачає пропонування одному сегменту кількох товарів. Зазвичай такі товари становлять певну асортиментну спорідненість. Більшість великих фірм працюють з кількома сегментами. У таких випадках стратегія диференційованої сегментації уможливлює всебічне задоволення потреб споживачів кожного сегмента (рис. 9.8).

 

ТОВАРИ

 

Один

Кілька

 

 

 

Один

Концентроване

Асортиментне

сегментування

сегментування

 

СЕГМЕНТИ

 

 

Збільшення

Диференційоване

 

Кілька

кількості сегментів

сегментування

 

 

Рис. 9.8. Альтернативні стратегії сегментування та вибору цільового ринку

Детальнішу та поглиблену класифікацію стратегічних варіантів вибору цільових сегментів підприємствами ринкової орієнтації запропонували американські вчені Д. Абель та І. Хеммонд. Найпростіша стратегія передбачає концентрацію зусиль виробника лише на одному ринковому сегменті. Інколи цю стратегію ототожнюють з маркетинговими «нішами». Вибіркова спеціалізація дозволяє фірмі обирати лише привабливі сегменти, що найбільшою мірою відповідають її цілям та ресурсному забезпеченню. Завдяки можливості варіювання різними сегментами зменшується ризик комерційних невдач. Ринкова спеціалізація дає можливість виробникові сконцентрувати свої зусилля на одному ринку з головним товаром або послугою. За товарною спеціалізацією зусилля фірми концентруються на задоволенні різнобічних потреб певної групи споживачів. Повне охоплення можливе лише тоді, коли у фірми досить ресурсів для пропорційного впливу на всіх і всюди.

Для оцінювання доступності ринку вивчають такі питання:

1)рівень стабільності політичної ситуації в країні, наявність принципових можливостей експорту товару до неї;

2)умови торгівлі в країні (чи проводиться політика протекціонізму, величина податків та мита, кількісні обмеження, антидемпінгові заходи, форми контролю за імпортом товару);

3)можливість отримання достовірної інформації про ринок, його прозорість (нема інформації — нема продажу);

243

4)активність конкурентів;

5)частка ринку, що її задовольняє власне виробництво, перспективи його розвитку.

Потенціал ринку характеризується його фактичною місткістю та перспективами розвитку. Обсяги майбутнього продажу мають забезпечити можливість покриття витрат, що виникають через необхідність пристосування до ринку. Місткість національного ринку можна визначити за даними промислової та зовнішньоекономічної статистики, а також за допомогою різноманітних прийомів і методів прогнозування споживчого попиту.

Оцінювання можливостей освоєння сегмента ринку базується на послідовному виконанні таких процедур.

1. Аналізуються можливі ризики, втрати та ускладнення. Як складова підприємницьких рішень, ризик стосується всіх об’єктів ринкової діяльності і має безліч причин і форм вияву. Загалом усі ризики освоєння сегмента ринку можна розподілити на внутрішні (ендогенні) та зовнішні (екзогенні). Перші можуть бути контрольовані маркетологами, другі є неконтрольованими і, як правило, залежать від загальних змін в економіці та законодавстві. Найпоширеніші види підприємницьких ризиків [5] наведено на рис. 9.9.

Імовірність невдалого виходу на новий ринок визначається підсумовуванням ваги найсуттєвіших чинників ризику. Такий підрахунок роблять окремо для різних сегментів і вибирають той сегмент, де ризик є найменшим (табл. 9.4).

 

 

 

Таблиця 9.4

ОЦІНКА РИЗИКІВ ВИХОДУ НА РИНОК

 

 

 

 

 

 

 

 

Оцінювання чинника

Вага чинника

 

Розрахунок

Чинник ризику

для підприємства

 

за п’ятибальною

за десятибальною

 

(гр. 2 × гр. 3)

 

шкалою

 

 

шкалою

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Політичнанестабільність

4

8

 

32

 

 

 

 

 

Нерозвинутий інформа-

2

9

 

18

ційний зв’язок

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Невизначеність правил

3

7

 

21

оподаткування

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Усього

 

71

 

 

 

 

 

244

Ризики

фінансові

ризик

неплатежу за поставлений товар

ризик

неодержання

масштабних

інвестицій

ризик

неоптимального розподілу ресурсів

ризик

втраченої

вигоди

245

політичні

природні

макроекономічні

комерційні

політича

стихійне лихо

нестабільність

 

загроза

екологічні

націоналізації

ускладнення

нерозвинений

 

невдалий вихід

 

транспорт

 

на ринок із

 

 

 

 

продуктовою

 

поганий

 

інновацією

 

 

 

 

зв’язок

 

невиконання

 

 

 

 

умов угоди

 

економічна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

криза

 

 

 

 

протидія

 

 

 

 

 

 

 

 

конкурентів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

зниження

попиту

зміни біржових цін на товари

неефективність збутової мережі

низькі обсяги реалізації товару

Рис. 9.9. Види підприємницьких ризиків

виробничі

ризик страйку

ризик утрати комерційної та науковотехнічної інформації

помилки

керівників

245

2. Фінансові.
Ризик несплати за поста- Передбачення в умовахдоговору(контракту) по- влений товар. вноїавансовоїсплати. Застосуванняакредитивної формирозрахунків. Участь урозрахункахфакто-
ринговихфірм.
Ризик невдалого розподіУзгоджена аналітична робота щодо визначення лу фінансових ресурсів у пріоритетних напрямів діяльності підприємства. плануванні виробництва Поглиблене попереднє оцінювання рентабельнотоварів. сті реалізації товарів, які виготовляються. Кори-
гування виробничих та інвестиційних програм.
Ризик великих інвестицій Всебічна аналітична робота в доконтрактний у великомасштабний проперіод. Розподіл ризиків залученням до здійсект (наприклад, будівницнення проекту інших фірм через консорціальтво нового ливарного ну угоду. Залучення для здійснення проекту цеху). коштів венчурних фондів
1 Одночасна купівля і продаж зобов’язань за ф’ючерсними контрактами.
246
Зміна біржовихкотирувань і цінна сировинні товари
Використання довгострокових контрактів з відповідними умовами, хеджування1
Циклічні зміни векономіці, зниження попитув товарах.
Прогнозування циклічних коливань кон’юнктури, урахування передбачуваних змін в інвестиційних та виробничих програмах, прискорення руху обігових коштів, збільшення фінансування НДДКР.
Протидіяконкурентів.
Передбачення можливої протидіючої реакції конкурентів на ділову активність підприємства. Планування контрзаходів у маркетинговій програмі.
Незадовільне виконання контрагентних умовдоговору.
Ретельний добір партнерів, отримання банківських і аудиторських довідок щодо ділової репутації контрагентів.
Неефективнаробота збутовоїмережі.
Попереднє здійснення ринкового тестування та пробного продажу.
Низькі обсягиреалізації товарів.
Ретельна аналітична робота щодо вибору критеріїв сегментуваннята визначення цільовихринків.
Види ризиків
1. Комерційні.
Засоби зменшення негативних наслідків
Імовірність негативних наслідків підприємницької діяльності значно зменшується завдяки всебічному маркетинговому забезпеченню управлінських рішень, формуванню у виробника цільових резервних та ризикових фондів, виокремленню найбільш типових ситуацій комерційних провалів (табл. 9.5).
Таблиця 9.5
КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ЗАСОБИ ЗМЕНШЕННЯ НАСЛІДКІВ ЕНДОГЕННИХ РИЗИКІВ

 

Закінчення табл. 9.5

 

 

Види ризиків

Засоби зменшення негативних наслідків

3. Внутрішні.

 

Незадоволення працюю-

Розуміння та використання у процесі управління

чих, можливістьстрайку.

підприємством мотивації працюючих. Створення

 

сприятливого психологічного клімату в трудо-

 

вому колективі.

Ризик утрати(витоку) ко-

Ретельний добір співробітників програм НДДКР,

мерційноїта науково-тех-

постійний контроль руху внутрішньої проектно-

нічної інформації.

конструкторської документації. Конструктивно-

 

технологічне випередження потенційних конку-

 

рентів у створенні піонерних товарів, надійний

 

патентний захист.

Помилки керівників

Обмеження доступу сторонніх осіб на експери-

 

ментальні дільниці. Ретельний підбір керівників

 

середньої та вищої ланок, ефективна мотивація

 

та стимулювання їхньої праці. Професійна підго-

 

товка і перепідготовка управлінських кадрів.

 

Моделювання процесу управління найбільш

 

відповідальних ризикових проектів. Створення

 

тимчасових цільових підрозділів для керівницт-

 

ва дорогими проектами. Організація контролю

За кордоном аналіз ризиків здійснюють або безпосередньо виробники, або спеціальні наукові установи. У ФРН, наприклад, це робить «Об’єднання німецьких інститутів вивчення ринку», членами якого є понад 30 організацій. Крім інститутів та консалтингових фірм маркетинговими дослідженнями займаються рекламні агентства, торговельно-промислові асоціації, спеціальні наукові установи. До них, наприклад, належать американський інститут

BERI (BUSINESS ENVIRONMENT RISK INDEXES), який має філії в 45 країнах, всесвітньо відома фірма «А. С. Нільсен», «Американська корпорація маркетингових досліджень», «Ей Джі Бі» (Англія), «Джетро» (Японія). Нагадаємо, що провідні фірми вважають вивчення ринку ключовим чинником успіху своєї комерційної діяльності, а отже, витрати на ринкові дослідження зростають швидшими темпами, ніж масштаби комерційних операцій (до 0,5 % від загального обороту фірми, а в США та Японії — навіть понад 1 %).

2. Вивчаються чинні на ринку обов’язкові норми та стандарти на продукцію, а також система та правила сертифікації виро-

бів. Зрозуміло, що невідповідність товару вимогам національних

247

стандартів щодо показників безпеки та екологічних застережень унеможливлює його реалізацію.

3.Перевіряється патентна чистота товару в країні постав-

ки. Ретельно вивчається рівень втілення у виробі технічних рішень, котрі не підпадають під дію патентів, виданих у країнах передбачуваного експорту.

4.Визначається конкурентоспроможність товару. Для цього аналізують товари-аналоги фірм-конкурентів. Продуцент з’ясовує точні характеристики товарів-конкурентів, порівнює ці товари між собою та з власними товарами. Порівнювання здійснюється на основі вивчення асортименту товарів, які виробляють конкуренти, а також з урахуванням критеріїв оцінки товару споживачами. Крім цього, беруть до уваги ціни на товари фірмконкурентів і якомога точніше визначають усі переваги продукції власного виробництва.

5.Вивчаються позиції основних конкурентів, що впливають на технічний рівень, збутову та цінову політику: репутація фірм, величина їхнього комерційного обороту, взаємозв’язки з партнерами, науково-технічний потенціал, технічний рівень та виробничі потужності, рівень технології виробництва, організація збуту, рекламна діяльність, цінова політика, система розподілу і т. п. Вивчення позицій конкурентів дає змогу визначити ключові чинники успіху, що випливають із потреб ринку і дають можливість виробникові досягти явних переваг над іншими фірмами.

6.Аналізуються тенденції розвитку ринку та галузі. Аналіз розпочинається з екстраполяції тенденцій минулого. Доцільно також розглянути конкретні економічні показники галузі, наприклад динаміку цін, що дає змогу скласти уявлення про переваги виробника над конкурентами щодо виробничих потужностей, технології виробництва, оцінити галузеві тенденції змін у цінах. Оцінюються також тенденції змін загальних витрат робочої сили, матеріальних ресурсів, коливання амортизаційних відрахувань. Беруться до уваги динаміка інвестицій, тенденції розвитку технології виробництва, що уможливлює прогнозування частоти появи на ринку нових та модернізованих товарів конкурентів.

7.Визначається можлива реакція конкурентів на появу на ри-

нку нового виробника. Продуцент мусить бути впевненим, що конкуренти не зможуть його легко «виштовхнути» з ринку. Таку впевненість забезпечує тільки досконале знання сильних та слабких сторін конкурентів. Так, знаючи, що конкурент має обмежені виробничі потужності, можна сподіватися, що він буде неспроможним у відповідь на появу нового виробника різко знизити ці-

248

ни, або, коли, наприклад, протягом тривалого часу конкурент не здійснював інвестування в технологічне оновлення виробництва, він не зможе помітно знизити виробничі витрати. Ясна річ, що й програма маркетингу нового виробника має бути якомога менш уразливою.

8.Визначаються можливі обсяги продажу. Це необхідно про-

дуценту для впевненості, що у разі виходу на ринок він матиме можливість компенсувати свої витрати, отримати прибуток і досягти мети. Для цього слід мати дані про місткість ринку та тенденції її змін, оцінити частку ринку конкурентів, її коливання та зробити розрахунки стосовно частки ринку, яку може освоїти продуцент, користуючись своїми організаційно-технічними можливостями та маркетинговими засобами. Певна невизначеність таких розрахунків зменшується завдяки зворотному зв’язку зі споживачами, що забезпечується тестуванням покупців, а також пробним продажем товару.

9.Розробляється програма маркетингу, що визначатиме спо-

сіб і час виходу на ринок, а також маркетингові засоби його обробки (комплекс маркетингу). До цього комплексу маркетингу відносять такі заходи: поліпшення товару, його дизайну, забезпечення виробництва товару необхідними технологіями та виробничими потужностями; розроблення цінової політики; вибір каналів збуту, забезпечення товаропросування цими каналами та контролю за збутовою діяльністю; просування товару на ринок; організація реклами, сервісу, пакування, виставок та ярмарків, дій у напрямі «паблік рілейшнз».

10.Розраховують витрати й доходи, пов’язані з реалізацією програми маркетингу. Для цього оцінюють загальні витрати на реалізацію програми маркетингу (п. 9). Можливий обсяг продажу (п. 8) та ціна на товар дають змогу визначити прогнозний обсяг доходу. Потім порівнюються доходи та витрати і приймається рішення щодо вибору як цільового певного досліджуваного сегмента ринку, коли такий сегмент (кілька сегментів) відповідає всім вибраним критеріям (рис. 9.10).

Отже, цільовий ринок — це сукупність споживачів із загальними потребами або характеристиками, яку фірма вирішила обслуговувати засобами недиференційованого, диференційованого або концентрованого маркетингу. Ефективність дій з охоплення цільового ринку та досягнення відчутних конкурентних переваг багато в чому залежить від тих позицій, які фірма зі своїм товаром бажає в цих сегментах зайняти. Діяльність зі створення міцних споживчих переваг конкретного продукту (послуги) назива-

249

ють позиціюванням товару. Такі заходи в маркетинговій практиці здійснюються для того, щоб товар зайняв у свідомості споживача гідне місце проти аналогічних конкурентних пропозицій. Найсуттєвішими ознаками конкурентних переваг у позиціюванні вважають:

якість товару;

можливості та гарантії його своєчасного і кваліфікованого післяпродажного обслуговування;

імідж фірми та її продукції (табл. 9.6).

Рис. 9.10. Головні етапи вибору цільового ринку

Таблиця 9.6

КЛАСИФІКАЦІЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ ПОЗИЦІЮВАННЯ ТОВАРУ

Товари

Послуги

Персонал

Імідж

 

 

 

 

Ознаки

Доставка

Компетентність

Символ

Виконання

Монтаж

Ввічливість

Середовище

Відповідність

Навчання покуп-

Правдивість

Загальний стан

Міцність

ців

Надійність

Випадок

Надійність

Консультаційний

Чуйність

 

Справність

сервіс

Комунікабель-

 

Стиль

Ремонт

ність

 

Дизайн

Різноманітність

 

 

250

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]