- •Поняття організаційно-правової форми підприємництва за законодавством України.
- •Порівняльна правова характеристика правового становища товариства з обмеженою відповідальністю із товариством з додатковою відповідальністю.
- •Порядок та правові засади зміни місцезнаходження суб’єкта підприємницької діяльності.
- •Загальна характеристика та система законодавства про будівельну діяльність
- •Правове регулювання заставних закупок зерна та інтервенційних операцій.
- •Особливості правового режиму публічних форм власності.
- •Державні та комунальні унітарні підприємства.
- •Використання природних ресурсів у сфері господарювання.
- •Способи та порядок припинення господарських договорів
- •Правове регулювання орендних відносин
- •Відповідальність за порушення законодавства про державну реєстрацію, ліцензування та квотування.
- •Захист прав суб’єктів господарювання.
- •Підстави виникнення та припинення господарських зобов’язань
- •Установчі документи суб’єкта господарювання. Господарський кодекс України Стаття 57. Установчі документи
- •Правове регулювання господарських відносин у галузі будівельної діяльності
- •Правові засади господарської діяльності в аграрній сфері
- •Господарські правовідносини: поняття і види Поняття ознаки та види господарських правовідносин
- •Поняття, права та обов’язки вкладників у командитному товаристві.
- •Правова характеристика порушень у сфері законодавства про захист економічної конкуренції
- •Правові засади регулювання ринку зерна
- •Державний нагляд і контроль у сфері забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини.
-
Відповідальність за порушення законодавства про державну реєстрацію, ліцензування та квотування.
ГК оперує терміном «засоби регулюючого впливу», щоправда не даючи його визначення, а лише наголошуючи, що вони застосовуються державою для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного й соціального розвитку. Основними засобами регулюючого впливу держави на суб’єктів господарювання відповідно до ст. 12 ГК є:
державне замовлення, державне завдання;
ліцензування, патентування і квотування;
сертифікація та стандартизація;
застосування нормативів та лімітів;
регулювання цін і тарифів;
надання інвестиційних, податкових та інших пільг;
надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.
Загальні положення щодо ліцензування містяться у ЦК України (ч. 3 ст. 91), у ГК України (ст.14; ч. 3 ст. 43; ч. 6 ст. 128), базовим документом, що регулює ліцензування є Закон України від 1 червня 2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», який визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.
ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»
Стаття 53. Відповідальність у сфері державної реєстрації
1. Державні реєстратори за порушення законодавства у сфері державної реєстрації несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом.
2. Дії або бездіяльність державного реєстратора, посадових осіб органів державної податкової служби, Пенсійного фонду України можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.
{ Частина друга статті 53 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3384-VI ( 3384-17 ) від 19.05.2011 }
3. Шкода, що заподіяна державним реєстратором фізичним чи юридичним особам під час виконання своїх обов'язків, підлягає відшкодуванню за рахунок держави у порядку, встановленому законом. { Частина третя статті 53 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3575-IV ( 3575-15 ) від 16.03.2006 }
4. Особи, винні у внесенні до установчих документів або інших документів, які подаються державному реєстратору, завідомо неправдивих відомостей, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, несуть відповідальність, встановлену законом. { Статтю 53 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 3575-IV ( 3575-15 ) від 16.03.2006 }
Квотува́ння — це встановлення державними органами відповідно до чинного законодавства, міжнародного права та різних міжнародних актів, угод обмежень щодо виробництва товарів, міжрегіональних товарних або фінансових операцій, експортно-імпортних поставок. Застосовується як засіб регулювання обсягів виробництва окремих видів товарів, а також регламентаціїзовнішньоекономічної діяльності.
Також це встановлення певних розмірів (меж) змін вартості валют, цінних паперів на біржах.
Розрізняють квоти:
-
Квоти спеціальні
-
Квоти компенсаційні
-
Квоти антидемпінгові
-
Квоти на видобуток корисних копалин