- •45.Спільні та відмінні риси в методології емпіризму та раціоналізму Нового часу. Емпіризм і раціоналізм у філософії Нового Часу
- •63. Перегляд неопозитивістських ідей в постпозитивізмі
- •69. Філософія Постмодернізму
- •70. Провідні ідеі української філософії
- •81. Становлення онтологічного знання в європейській філософії традицій.
- •88.Основні властивості простору та часу:субстанційна та реляційна концепції.
- •91. Походження та сутність свідомості.
- •100. Метоли і форми теоретичного рівня наукового пізнання.
- •103. Методологічне забезпечення сучасних економічних досліджень.
- •107. Особистість і суспільство: індуалізація та соціалізація.
- •113. Поняття «суспільство» в філософії.
- •114. Структура суспільства. Сфери суспільного життя та їх взаємозв'язок.
- •126. Екологія та екологічні проблеми в Україні.
- •127. Поняття соціального передбачення та прогнозування майбутнього.
- •130. Предмет філософії історії, сутність історичного процесу.
- •138. Проблема взаємовідносин культури і цивілізації. Перспективи їх розвитку
- •139. Специфіка формаційного та цивілізаційного підходів до проблем духовності.
- •140. Концепція «Третьої хвилі» а.Тоффлера.
- •141. Економічна сфера суспільного життя та її характеристика.
- •142. Філософія економіки: предмет дослідження, методи та завдання.
- •144. Філософсько-методологічні засади політекономії к.Маркса
- •145. Філософія грошей г.Зіммеля.
- •146. М.Вебер про взаємозалежність ментальності та господарського устрою.
- •148. Економіка і розвиток суспільства (ф.Хайек).
- •149. Еволюція методології економічної науки.
141. Економічна сфера суспільного життя та її характеристика.
Економічна теорія життя суспільства є базовою, визначальною. Вона охоплює процеси матеріального виробництва, розподілу, обміну та використання матеріальних благ, а також продуктивні сили й виробничі відносини.
Форми екон. сфери:
1) економічний простір - середовище, в якому здійснюється господарська діяльність людини
2) діяльність інститутів управління економікою
3) спосіб виробництва матеріальних благ, до якого належать продуктивні сили та виробничі відносини.
Продуктивні сили - це люди з їхніми знаннями, уміннями та трудовими навичками й засобами виробництва.
Виробничі відносини - це відносини обміну діяльністю на основі розподілу праці та вироблених матеріальних і духовних благ.
Матеріальне вир-во: 1) створює матеріальну базу існування суспільства 2)сприяє вирішенню важливих проблем суспільства 3) позначається на соціальній структурі 4) впливає на політичні процеси 5) відбивається в духовній сфері як безпосередньо, так і на її інфраструктурі.
142. Філософія економіки: предмет дослідження, методи та завдання.
Філософія економіки — ще один новітній напрям сучасної соціальної філософії. Її формування припадає на другу половину XX століття, і сьогодні вона вже окреслена власним змістом, сутністю та функціями і представлена різними напрямами й традиціями.
Філософію економіки треба так само відрізняти від економічної філософії як досить відмінні у методологічному контексті галузі знання. Економічна філософія спрямована на обґрунтування тих чи інших концепцій суспільного устрою на основі домінантних у цьому суспільстві економічних принципів та ідей. Філософія ж економіки покликана досліджувати та розв'язувати проблеми таких сутнісних вимірів економічного життя суспільства, як власність, вартість, праця, капітал тощо.
Філософсько-економічне знання, як основа визначення найбільш сприятливих принципів організації соціально-економічного простору, стає сферою конструювання базисних принципів та засад економічної культури соціуму, яка внаслідок взаємозумовленості економічних і політичних цілей суспільства є сферою формування принципів економічної ідеології як основи політичної економії, адже за визначенням Ф. Фукуями, «будь-яка із проблем сучасної політики за змістом зводиться до економіки». Філософія економіки функціонує як сфера проблематизації методологічних засад економічного знання та формування узагальненої системи економічних категорій. У практичному вимірі філософія економіки розгалужується принаймні на два напрями - філософію господарства та філософію бізнесу, що постають як сфери теоретичного аналізу відповідних вимірів економічної діяльності.
143. Філософські засади економічної теорії А.Сміта Основні засади методології вчення А. Сміта:
- матеріалізм як філософська основа світогляду;
- застосовування абстрактно-логічного (виокремлення найважливіших моментів певного явища, що визначають суть останнього, їх об'єктивне дослідження) і причинно-наслідкового (каузального) методів;
- визнання об'єктивності економічних законів, обґрунтування їх дії у вченні про "невидиму руку ринку", яку він розглядав як "систему звичайної свободи", ринковий механізм саморегулювання, коли об'єктивні закони ринкової економіки діють незалежно від волі та бажань окремих людей, спонтанно забезпечують гармонію інтересів особи та суспільства, а реалізація власних інтересів людини забезпечує суспільні блага.
- принцип невтручання держави в економіку (отримав назву "держава - нічний вартовий"), згідно з яким втручання держави у природний порядок гальмує процес зростання багатства та економічно ефективне розміщення ресурсів.
- концепція економічного лібералізму, що ґрунтується на ідеях "природного порядку" та "економічної людини". На думку А. Сміта, природний порядок - це набір правил, що відповідає суспільній необхідності, для його забезпечення необхідне створення "системи природної свободи", якою е ринковий механізм господарювання. Економічна людина є суб'єктом економічних відносин, вона не залежна, здатна самостійно ухвалювати рішення.
А. Сміт створив струнку логічну теорію функціонування товарного виробництва, складовими якої є вчення про поділ праці, продуктивну та непродуктивну працю, трудову вартість, походження та функції грошей, капітал, його структуру та відтворення.