- •1. Макроекономіка: роль, значення і її місце в системі економічних наук.
- •13. Методы расчёта внп и основные макроэкономические тотожності
- •11. Система національних рахунків: сутність, значення й методологічні принципи побудови
- •34. Депозитний мультиплікатор і механізм збільшення пропозиції грошей.
- •2. Об'єкт і предмет макроекономіки.
- •23. Макроекономічна рівновага: поняття, форми, інструменти, умови.
- •14. Номінальний і реальний внп. Індекси цін і дефлятор внп. Інфлювання та дефлювання внп.
- •12. Основні макроекономічні показники в снр і методика їхнього розрахунку.
- •11. Система національних рахунків: сутність та основні методологічні принципи її побудови
- •16. Валовий внутрішній продукт: сутність, зміст його елементів за виробничим методом.
- •20. Сукупна пропозиція (сПр): сутність та графічна інтерпритація її залежності від ціни на основі класичної моделі.
- •36. Зайнятість і безробіття: види зайнятості, кількісна визначеність безробіття та його види.
- •19. Сукупний попит та його ценовi детермiнанти.
- •43. Інфляція: сутність і кількісна визначеність, види та соц-екон наслідки.
- •52,53. Споживання та заощадження: графічна інтерпретація залежності від доходу, схильність до споживання та заощадження, недоходні чинники.
- •17. Модель ек-го кругообігу в умовах чистого ринку. Взаємодія між домогосподарствами та підприємствами, роль фінансових посередників.
- •38. Закон Оукена та кількісна визначеність втрат ек-ки від циклічного безробіття.
- •17. Модель ек-го кругообігу в умовах змішаної ек-ки. Ф-ції держави в процесі ек-го кругообігу в умовах закритої та відкритої ек-ки.
- •18. Сукупний По: сутність, цінові і нецінові чинники та графічна інтерпретація їх впливу на сук-й По.
- •24. Сукупна пропозиція (сПр): сутність та графічна інтерпритація її залежності від ціни на основі кейсіанської моделі.
- •40. Ринок праці (рп) та механізм його функціонування: класична та кейнсіанська модель рп.
- •59. Сукупний Попит на інвестиції: його чинники та графічна інтерпретація.
- •23. Загальна модельмакроекономiчноi рiвноваги.
- •34. Грошовий мультиплікатор та його роль в пропозиції грошей
- •15. Макроекономічні показники: випуск, проміжна та кінцева продукція.
- •26.Макроекономічна рівновага у моделі ad-as: короткостроковий та довгостроковий аспект.
- •42.Диференціація доходів та методи її аналізу: Крива Лоренца, децільний коефіцієнт, коефіцієнт Джині.
- •50.Кейнсіанська функція споживання. Середня та гранична схильність до споживання і заощаджень.
- •57. Автономні інвестиції. Чинники автономних інвестицій: технічний прогрес, рівень забезпеченості основним капіталом, податки на підприємців, ділові очікування. Модель акселератора.
- •46 Стагфляція: сутність, крива Філіпа у короткостроковому та довгостроковому періодах.
- •64.Передумови моделі економічного зростання Солоу. Вплив нагромадження капіталу, приросту населення та технічного прогресу на капіталоозброєність.
- •74.Основні положення неокласичної теорії економічного зростання. Виробнича функція Кобба-Дугласа.
- •77. Економічний цикл: сутність та структура. Характеристика фаз економічного циклу.
- •64. Модель економічної рівноваги за методом “вилучення-ін’єкції” для змішаної закритої економіки.
- •73.Дискреційна фіскальна політика. Мультиплікатор витрат і податків. Вплив фіскальних інструментів на ввп і державний бюджет.
- •81.Чинники, що впливають на чистий експорт. Функція чистого експорту. Мультиплікативний вплив чистого експорту на ввп.
- •117.Платіжний баланс: сутність та зміст його розділів.
- •118.Валюта, валютний курс та його види: номінальний та реальний, фіксований і плановий двосторонній і багатосторонній.
- •71. Економiчне зростання: сутнiсть, цiлi, вимiрювання, джерела.
- •78. Економiчний цикл та його фази.
- •86. Кредитно-денежная политика
- •106. Политика дешевых и дорогих денег.
- •102.Основні інструменти монетарної політики.
- •112. Антициклiческая полiтика держави.
- •85.Экономическая функция государства в современной рыночной экономике.
- •79. Причини циклічних коливань економіки.
- •102. Основні інструменти монетарної політики
- •101.Грошово-кредитне регулювання економіки: поняття, функції.
- •87.Сутність і види фіскальної політики держави.
- •58.Інвестиції й фактори, що визначають величину обсягу інвестування.
- •54.Споживання та заощадження: граф.Інтерпретація їх залежності від доходу, схильність до споживання та заощадження, недохідні чинники.
- •109. Форми й інструменти державного регулювання економіки.
- •116.Торговельна політика.
- •103. Передавальний механізм грошово-кредитної політики.
- •115.Теорії міжнародної торгівлі.
- •114. Зовнішньоекономічна діяльність й її структура.
- •76. Модель економічного росту Солоу р.
42.Диференціація доходів та методи її аналізу: Крива Лоренца, децільний коефіцієнт, коефіцієнт Джині.
Схильність домогосподарств до заощаджень залежить не лише від їхнього бажання, а й від рівня їхнього доходу. У разі високого рівня доходу схильність до заощаджень зростає, низького — падає. Для аналізу рівня диференціації доходів домогосподарств застосовуються різні методи та показники. Найбільшого визнання набула крива Лоренца, яка відображує ступінь нерівності в доходах через відхилення кривої, що показує фактичний розподіл доходу між групами сімей, від бісектриси, що характеризує абсолютну рівність в доходах. Крім кривої Лоренца для визначення рівня диференціації особистих доходів використовують такі показники, як децільний коефіцієнт і коефіцієнт Джині.
Децільний коефіцієнт відображує співвідношення між середніми доходами 10 % найбагатшої частини населення і доходами 10 % найбіднішої частини населення.
Коефіцієнт Джині показує рівень концентрації доходів населення. Коефіцієнт Джині може коливатися від 0 (абсолютна рівність) до 100 (абсолютна нерівність). Отже, чим вище коефіцієнт Джині, тим більша нерівність у розподілі доходу, тим більше крива Лоренца відхиляється від бісектриси. Згідно з міжнародною класифікацією коефіцієнт Джині в інтервалі 33—35 характеризує високий рівень нерівності в розподілі доходу, а в інтервалі 24—26 — низький.
50.Кейнсіанська функція споживання. Середня та гранична схильність до споживання і заощаджень.
Споживання є головним компонентом сукупних витрат на виробництво ВВП, а отже, і головним чинником, від якого залежать стан національної економіки, економічні піднесення та спади. Тому питання про те, що лежить в основі рішень домогосподарств щодо визначення величини своїх витрат на споживання, є однією з центральних проблем макроекономіки.
Згідно з кейнсіанською теорією основним чинником, який визначає величину споживання в кожному періоді, є поточний дохід домогосподарств. У разі його зростання домашні господарства готові витрачати більше своїх коштів на споживчі товари і послуги в кожному поточному періоді. Кейнсіанська функція споживання набуває такого вигляду:
(7.7)
Як видно з формули (7.7), базовою екзогенною змінною кейнсіанської функції споживання є дохід. При цьому Кейнс уважав, що споживання є функцією не номінального, а реального доходу. Якщо ціни зростають, то реальний дохід домогосподарств зменшується і навпаки. Отже, в кейнсіанській функції вплив цін на споживання враховується через зміни рівня реального доходу домогосподарств.
Принципову роль у кейнсіанській функції споживання відіграє гранична схильність до споживання. Вона являє собою коефіцієнт, який показує, на скільки одиниць зміниться величина споживання у разі зміни доходу на одну одиницю, і визначається за формулою
(7.8)де с — гранична схильність до споживання.
Гранична схильність до споживання характеризує рівень використання поточного доходу на поточне споживання. Оберненою стороною граничної схильності до споживання є гранична схильність до заощаджень (s). Вона являє собою коефіцієнт, який показує, на скільки одиниць змінюється величина заощаджень у разі зміни доходу на одиницю:
(7.9)Слід акцентувати увагу на те, що сума коефіцієнтів граничних схильностей (до споживання та заощаджень), як правило, дорівнює одиниці.
У процесі обґрунтування функції споживання Кейнс спирався і на такий інструмент, як середня схильність до споживання. Це є коефіцієнт, який показує відношення обсягу споживання до величини поточного доходу. Оберненою стороною цього інструмента є середня схильність до заощаджень — коефіцієнт, що показує відношення обсягу заощаджень до поточного доходу. Зазначені коефіцієнти визначаються за формулами:
;(7.10).(7.11)
Із формул (7.10) і (7.11) видно, що для позначення коефіцієнтів середньої схильності використовуються такі самі літери, що й для коефіцієнтів граничної схильності, тобто с і s відповідно.