Тема 9. Суб’єкт злочину

Поняття суб’єкта злочину (ч. 1 ст. 18 КК). Обов’язкові ознаки суб’єкта злочину. Види суб’єктів злочинів. Загальний і спеціальний суб’єкти злочинів. Суб’єкт злочину й особа злочинця.

Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність (ст. 22 КК). Загальний і знижений вік кримінальної відповідальності. Критерії законодавчого зниження віку кримінальної відповідальності.

Осудність як обов’язкова ознака суб’єкта злочину (ч. 1 ст. 19 КК). Поняття неосудності (ч. 2 ст. 19 КК). Критерії неосудності: медичний (біологічний) та юридичний (психологічний).

Поняття, критерії та кримінально-правове значення обмеженої осудності (ст. 20 КК).

Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп’яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин (ст. 21 КК).

Тема 10. Суб’єктивна сторона злочину

Поняття і значення суб’єктивної сторони складу злочину. Загальна характеристика ознак, які утворюють суб’єктивну сторону складу злочину.

Поняття вини за КК (ст. 23), її зміст та значення. Форми і види вини. Умисел як форма вини. Необережність та її види (ст. 25 КК). Злочинна самовпевненість і злочинна недбалість, їх інтелектуальний та вольовий моменти. Відмежування злочинної самовпевненості від непрямого умислу, злочинної недбалості від прямого і непрямого умислу та злочинної самовпевненості. Випадок (казус).

Змішана (подвійна, складна) форма вини та її значення для кваліфікації злочину.

Факультативні ознаки суб’єктивної сторони складу злочину. Мотив і мета вчинення злочинного діяння, їх кримінально-правове значення. Поняття фізіологічного афекту та його вплив на кримінальну відповідальність особи.

Помилка у кримінальному праві: поняття і види. Юридична й фактична помилки, їх вплив на кримінально-правову оцінку поведінки особи.

Тема 11. Співучасть у злочині

Поняття та значення співучасті у злочині. Законодавче визначення поняття співучасті (ст. 26 КК). Об’єктивні й суб’єктивні ознаки співучасті у злочині. Спірні питання щодо співучасті в науці кримінального права.

Види співучасників за КК (ст. 27). Виконавець (співвиконавець) злочину; посереднє (опосередковане) виконання злочину. Поняття організатора злочину; види організаторської діяльності. Підбурювач; характеристика дій підбурювача із об’єктивної і суб’єктивної сторони. Пособник злочину: поняття, об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Види пособництва: інтелектуальне, фізичне.

Форми співучасті у злочині: поняття та критерії (підстави) поділу. Класифікація форм співучасті.

Кримінальна відповідальність співучасників (ст. 29 КК).

Добровільна відмова співучасників (ст. 31 КК). Вимоги, які закон пред’являє до добровільної відмови виконавця (співвиконавця), організатора, підбурювача, пособника.

Причетність до злочину: поняття і види. Відмінність окремих видів причетності до злочину від співучасті у злочині. Особливості кримінальної відповідальності за окремі види причетності до злочину.

Тема 12. Множинність злочинів

Поняття множинності злочинів у кримінальному праві. Юридична характеристика множинності злочинів. Поняття одиничного злочину як складової частини множинності злочинів. Види одиничних злочинів. Відмежування множинності від складених, триваючих та продовжуваних злочинів.

Види (форми) множинності злочинів. Законодавче визначення повторності як різновиду множинності злочинів. Специфічні ознаки повторності злочинів. Види повторності злочинів. Повторність тотожних (ч. 1 ст. 32 КК) та повторність однорідних (ч. 3 ст. 32 КК) злочинів, їх кваліфікація. Відмежування повторності тотожних злочинів від продовжуваного злочину (ч. 2 ст. 32 КК).

Поняття сукупності злочинів (ч. 1 ст. 33 КК), її ознаки. Види сукупності злочинів у науці кримінального права: реальна, ідеальна. Відмінність ідеальної сукупності від конкуренції кримінально-правових норм. Значення сукупності злочинів для кваліфікації.

Рецидив злочинів. Поняття рецидиву злочинів за КК (ст. 33). Ознаки рецидиву. Види рецидиву злочинів.