131.Спеціалізовані установи системи оон в системі мео.

Характеризуючи статус спеціалізованих установ системи ООН, необхідно насамперед звернути увагу на докорінну відміну курсів ООН і Ліги націй в цьому питанні. Ліга націй в останні роки своєї діяльності тримала лінію на централізацію керівництва установами, що діяли в її системі. ООН взяла курс на децентралізацію системи СУ, вбачаючи в них цілком автономні організації. Ця концепція чітко про­глядається в ст. 63 Статуту ООН, де говориться, що ООН через Економічну і Соціальну Раду укладає із спеціалізованими уста­новами угоди, які визначають умови їхнього зв'язку з ООН. Рада уповноважується погоджувати діяльність СУ шляхом консультацій з ними і рекомендацій. Відповідно до ст.64 Рада уповноважена також "вживати відповідні заходи для одержання від спеціалізованих установ регулярних звітів", у тому числі звітів пре виконання її рекомендацій, а також відповідних рекомендацій Генеральної Асамблеї.

Отже, хоча СУ і надсилають звіти Раді, проте координуюча її роль виглядає дуже умовною, оскільки проблеми вирішуються лише шляхом консультацій і рекомендацій, які не є обов'яз­ковими. Правові основи, компетенція СУ визначаються Статутом ООН, статутами спеціалізованих установ, їх угодами з ООН. Взаємовідносини між ООН і спеціалізованими установами будуються на основі укладених угод, які підписує Ек і Соц Рада. У кожної такої угоди є свої особливості залежно від специфіки СУ. Але всі угоди мають багато спіль­ного, оскільки існує перелік питань, які повинні бути в кожній подібній угоді. Угоди передбачають: 1) регулярні звіти Раді; 2) обмін інформацією, документами; 3) взаємне представництво між ООН і спеціалізованою установою, а також між спеціалі­зованими установами; 4) забезпечення однакових умов длг персоналу в інтересах запобігання конкуренції; 5) взаємовід­носини з бюджетних і фінансових питань; Генеральна Асамблея мас право робити відповідні рекомендації. Але поза цими домовленостями СУ ніякою мірою не є підконтрольними Ек і Соціальній Раді. Це цілком незалежні й автономні організації, які мають свої статути, структури, бюджети.

Рекомендаційний характер резолюцій ГА і Ради віддзеркалюється у їхньому змісті і стилі. Резолюції "закликають", "настійно рекомендують", "настійно прохають" і т. ін. Але всі ці побажання не є обов'язковими для спеціа­лізованих установ, що зумовлює слабкість системи ООН, відсутність ефективної координації й централізованого керів­ництва.

Хоча кожна СУ мас свій статут, що враховує специфіку її діяльності, структурам СУ властиві спільні риси. Вони мають керівні органи, в яких представлені всі держави — члени організації. Це — Асамблея або Конференція, що збирається раз на два й більше років. Вони мають виконавчий орган — Раду, відповідальну за керівництво діяльністю організації, а також постійний секретаріат на чолі з Генеральним Секретарем або Генеральним директором, що обираються на чотири (інколи на шість) років і, як правило, переобираються принаймні ще на один термін. Кожна СУ мас свій бюджет. Фінансові ресурси надходять головним чином з трьох джерел: внески членів; добровільні внески членів ООН на виконання певних програм, які вико куються спеціалізованими установами, особливо по лінії Про­грами розвитку ООН; добровільні обмежені внески деяких країн до окремих спеціалізованих установ

П'ять груп спецустанов:1. ФІНАНС (МВФ, МБРР, Міжнародна Фінансова Корпорація, Міжнародна Асоціація Розвитку, БАГІ, Міжнародний Фонд з С\Г Розвитку)2 ЕК (ООН з Промислового Розвитку, Продовольча та С\Г організація ООН) 3.ТЕХН (Міжнар Орг Цивільної Авіації, Всесв Поштов Союз, Міжнар Союз Електрозв'язку, Міжнар Морська Орг, Всесвітня Метереологічна організація) 4. СОЦ (МОП, Всесвітня Організація Охорони Здоров'я) 5. ГУМАНІТАРНІ (Всесвітня Орг Інтелект Вл-ті, ООН з питань Освіти, Науки і Культ

Головною універсальною МО є ООН, в межах якої в свою чергу також можна виділити дві підгрупи. Перша — спеціалізовані установи 00Н і друга — допоміжні органи 00Н, які користуються статусом МО-цій. До першої групи, наприклад, можна віднести ООН з промислового розвитку, а до другої — Конференцію з торгівлі та розвитку.

ГА є одним із вищих, головних органів 00Н. Поряд із вирішенням інших завдань, вона займається питаннями співр-ва держав в ек, соц та інших сферах. На неї покладені функції кер-тва діял.тю Ек та Соц Ради (ЕКОСОР). Ек і Соц Рада була створена у 1946 р. як один із головних органів 00Н, покликаний розв'язувати конкретні завдання міжн ек співробітництва. Вона складається із 54 членів, які обираються ГенАсамблеєю на три роки. Через кожен рік склад ЕКОСОР обновлюється на одну третину, тобто переобираються 18 членів.

При ЕКОСОР діє 5 регіональних ек комісій ООН. Крім того, при ЕКОСОР діє понад 20 постійних комітетів і комісій (з природних ресурсів, планування, розвитку, застосування досягнень науки та техніки в цілях розвитку, становища жінок, народонаселення, прав людини .). Важливу роль у розвитку МЕВ відіграє Організація 00Н з пром. розвитку — міжн, міжурядова організація. Вона створена відповідно до резолюції Ген.Ас. 00Н 1965 р. для сприяння прискоренню індустріалізації країн, що визволилися від колоніалізму і стали на шлях самостійного розвитку. До складу ОПР входять країни-члени 00Н (>140 держав), її спеціалізовані установи. Важливе місце серед спеціалізованих установ ООН посідає МВФ, створений у 1945; до складу у 2001 р. вход. 181 держ.

Важливе місце в системі МО посідає Конференція 00Н з торгівлі та розвитку, заснована у 1964 р. як орган Ген.Ас. 00Н. Підставою для її заснування стала резолюція Ген.Ас. 00Н 1964 р., яка, в свою чергу, була прийнята відповідно до рекомендацій І Конференції 00Н з торгівлі та розвитку, що проходила в Женеві з 23 березня по 15 червня 1964 р. До складу КТР входять держави-члени 00Н.