126.Розкрийте зміст поняття «міжнар правосуб’єктність» щодо суверен держ.

Правосуб'єктність - здатність виступати суб'єктом у правовідносинах, складається з право-, діє-, деліктоздатності. Міжнар правоздатність держави — це її здатність мати права й обов'язки з міжнародного права, тобто здатність бути суб'єктом міжнародних правовідносин. Міжнар дієздатність держа­ви-її здатність незалежно здійснювати свої суверенні права і нести обов'язки з міжнародного права. Як правило, ці прояви правосуб'єктності держави збігаються, але інколи виникають си­туації, коли держави як суб'єкти МП є правоздатними, проте внаслідок певних причин можуть бути повністю або частково недієздатними. Міжн деліктозд- здатність Д нести між нар правову відповідальність за вчинення між нар-х право поруш. Міжнар правотв-ть- здатність держави створювати зак-давчі акти, закони. Незалежно від того, хто є конкретним учасником МЕВ, які межі їх компетенції, які виникають при цьому права або зобов'язання,— в усіх випадках єдиним суб'єктом цих відносин виступає держава. Саме вона як суб' єкт міжнародних відносин і відповідно МЕП наділена всім обсягом правосубєктності. Вона, а не хто іїшіий, несе відповідальність за виконання зобов'язань, які випливають з міжнар договорів і угод. Винятком з цього правила є відносини, в яких юр особою постає не держава, а якийсь інший орган, що виступає від свого імені. У таких випадках він і несе самостійну відповідальність за своїми зобов'язаннями. Характер і зміст МЕВ, в яких бере участь держава, можуть бути найрізноманітнішими. Це можуть бути відносини суто організаційного характеру, коли, приміром, укладаються угоди про організацію міжнар ек співробітництва, або відносини майнового характеру, коли, наприклад, укладаються конкретні зо­внішньоек договори (угоди) між державою (її органом) про передачу майна, виконання робіт, надання послуг тощо. Держава може вступати у міжнародні відносини ек змісту і не з суб'єктами МП чи МЕП. В цьому разі відносини регулюватимуться не нормами МП або МЕП, а нормами відповідних національних правових систем, а також нормами МПривП. Такого роду відносини не слід розглядати як відносини міжнар-правові, міждержавні.

127.Роль і знач Віденської Конвенції про право мДог 1969 в регулюванні порядку уклад меДог.

Віденська конвенція прийнята 69 року, регулює питання різного хар-ру (політ, ек, гуманітарного). Ця конвенція вступила в дію 80р. Складається з 8 частин, (85 статей).

1-ша частина. Вступ. Дає тлумачення категорій, що використовуються в конвенції, специфіку її застосування. 2-га частина.Укладення і вступ в силу. Зазначається, що кожна Д правоздатна укладати договори. Перелік посадових осіб, що мають безпосередньо укладати МД від імені Д, без делегування їм спец. повноважень: -глава держави, глава уряду,міністр закордон. справ, глава дипломатичного представництва, представники країни при МО.Також відмічено, що тексти договорів приймаються за згодою всіх Д, що приймають участь в їх складанні. Договори набирають чинності від дати погодженої в договорі (може бути визначена дата з моменту підписання або окрема дата). 3-тья частина. Додержання, застосування та тлумачення договорів. 4-та частина. Поправки до договорів і зміни до них. Статті 39-41. Жоден договір не може бути змінений без згоди всіх учасників. 5-та частина Недійсність, припин і призупин договорів.

Випадки, коли договор недійсний: коли припущена помилка , коли встановлені факти обдурювання, підкупу або примусу підписати договір, коли використовувалась сила або загроза силою. Закріплені норми стосовно призупинення договору:-вихід учасників із договору (повинно залишатись 90%).-припинення договору за згодою сторін.-денонсація договора-припинення договору в зв’язку з грубим порушенням своїх обов’язків учасниками договору.-в зв’язку з припиненням дипломатичних відносин між країнами, оголошення війни;-договор може бути припинений за рішенням арбітражу або суду. 6-та частина Інші постанови .

Мова йде про випадки правонаступності Д, відповідальності Д, про встановлення і припинення дипломатичних і консульских стосунків. Коли розпався СРСР, булаприйнята постанова про

128.СОТ як МЕО.

СОТ є міжнар структурою, яка заснована на ГАТТ, результатах попередніх погоджень, а також на домовленостях, досягнутих під час Уругв раунду,— це об’єднання держав, спрямоване на створення і підтримку системи юридичних норм МТ. Членами СОТ є 149 держав та окремих митних територій, на які припадає приблизно 95% обсягу світової торгівлі. Заявки на приєднання до СОТ подали ще майже 30 країн . В 1995 р. СОТ замінила ГАТТ, яка існувала з 1947 року. Головними задачами СОТ є лібералізація МТ, забезпечення її справедливості та передбачуваності, сприяння ек зростанню та підвищенню добробуту людей. Країни-члени СОТ вирішують ці завдання шляхом контролю за виконанням багатостор угод, проведення торгов-х переговорів, врегулюв торгов суперечок у відповідності із визначеним організацією механізмом, проведення огляду національної ек політики держав-членів, а також надання допомоги країнам, що розвиваються. СОТ є організацією, під керівництвом якої: здійснюється нагляд за імплементацією ГАТТ та пов’язаних з нею угод, Генер угоди з торг посл(ГАТС), Угоди з торгов аспектів прав інтелект власності (ТРІПС); проводяться періодичні огляди торгов політики країн-членів; відбувається врегулювання торговсуперечок на основі правил, закладених в її правових нормах. Слід також підкреслити, що організація відповідає за впровадження як всіх  багатостор угод, так і угод з обмеженою кількістю учасників, а також тих, які будуть розроблятися в рамках організації у майбутньому. Створення СОТ фактично стало найбільшою реформою світової торгівлі за період, що минув з кінця ІІ світової війни, реалізувавши у більш сучасній формі спробу створення у 1948 році МО торгівлі. Цим було завершено формув основного комплексу універсальних договорів системи ГАТТ, що дозволяє говорити про створення нового глобального правового порядку в трьох основних сферах торгов операцій – товари, послуги, інтелект власність – до якого сторони ГАТТ прагнули з моменту підписання Генеральної угоди. Багатостор міжнар торгов систему, в центрі якої знаходиться СОТ, в широкому розумінні можна визначити як сукупність міжнар правил, яких країни мусять дотримуватись у торгов відносинах між собою. Правила ці спрямовані на те, щоб всебічно сприяти відкритій і ліберальній торгівлі. СОТ слугує як форумом для переговорів, так і арбітром у врегулюванні торговельних суперечок між країнами-членами. За понад 50 років існування система ГАТТ/СОТ довела свою ефективність і досягла значного прогресу в лібералізації МТ шляхом низки міжнародних переговорів, відомих під назвою „раунди багатостор торгов переговорів”. Передостанній, восьмий або Уруґвайський раунд переговорів завершився 1994 року підписанням Марракеської угоди про заснування СОТ. Нині триває дев‘ятий, так званий “раунд розвитку”. Крім того, кілька МО – ООН, МВФ, МБРР тощо – мають статус спостерігача в окремих структурах СОТ. Сфера діяльності СОТ визначається угодами та іншими правовими документами. Найважливішими функціями СОТ є: -контроль за виконанням угод і домовленостей; -проведення багатосторонніх торговельних переговорів і консультацій між зацікавленими країнами-членами; -врегулювання торговельних суперечок; -огляд національної торговельної політики країн-членів; -технічне сприяння державам, що розвиваються, з питань, які належать до компетенції СОТ; -співр-во з між нар спеціалізованими організ-ми.