12.Договірні і інституційні механізми розв’язання міжнар інвестиційних спорів.

Важливе значення в регулюванні міжнар інвестиційних відносин, як зазначалося, належить багатостор міжнар угодам. Конвенція 1965 р. про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами. Особливу увагу в Конвенції відведено питанню заснування і функціонування Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних спорів між державами та особами інших держав через примирення та арбітраж. До Центру входять Адміністративна рада та Секретаріат. До компетенції Центру належить вирішення правових спорів, що виникають безпосередньо з відносин, пов'язаних з інвестиціями, між Договірною державою (або будь-яким уповноваженим її органом, про який Договірна держава повідомила Центр) та особою іншої Договірної держави, за наявності письмової згоди учасників спору про його передання для вирішення Центру. Сторони, що досягли такої згоди, не вправі відмовитися від неї в односторонньому порядку. Примирювальна комісія складається з одного або непарної кількості посередників, що призначаються за згодою сторін. До обов'язків Комісії належить з'ясування обставин, за яких між сторонами виник спір. Вона також має докласти зусиль для прийняття прийнятного для обох сторін рішення. З цією метою Комісія користується правом розглядати спір на будь-якій стадії та час від часу пропонувати їм умови, за яких спір може бути врегульований. Сторони зобов'язані добросовісно співробітничати з Комісією, щоб вона могла виконувати покладені на неї обов'язки, і серйозно ставитись до її рекомендацій.

Будь-яка Договірна держава або її особа може звернутися до арбітражної процедури. Для цього вона направляє відповідну письмову заяву Генеральному секретарю. Рішення арбітражу є обов'язковим для сторін і не підлягає апеляції або іншому способу оскарження, за винятком передбачених у Конвенції. Договірна держава визнає рішення арбітражу, прийняте відповідно до цієї Конвенції, як обов'язкове та таке, що забезпечує виконання грошових зобов'язань, покладених рішенням арбітражу, в межах своєї території так само, якби це було остаточне рішення її судового органу.

Кожний склад Комісії або арбітражу визначає розмір виплат, які здійснюються як винагорода та з метою відшкодування витрат їх членам у межах, періодично встановлюваних Адміністративною радою, і після консультацій з Генеральним секретарем. Примирювальна та арбітражна процедури розгляду спору проводяться в місці знаходження Центру, якщо в подальшому не буде передбачене інше.Будь-який спір між договірними державами з приводу тлумачення або застосування Конвенції, не вирішений за допомогою переговорів, передається на розгляд Міжнародного суду ООН через подання однією зі сторін відповідної заяви, якщо ці держави не домовилися про інший спосіб вирішення спору. Також як приклад багатостор угоди можна розглянути Сеульську конвенцію 1985 р. про заснування БАГІ. У главі І розглядаються статус і цілі створюваного Агентства, визначається що воно є юридичною особою та має такі права: укладати контракти; придбавати й продавати рухоме й нерухоме майно; порушувати судові справи. Глава IX присвячена питанням урегулювання спорів щодо тлумачення та застосування даної Конвенції, спорів між Агентством та державами-членами, а також спорів з участю держателів гарантії або перестрахування.