71.Особлив. Правового режиму іноз. Інвестицій на території у.

«Про режим інозем­ного інвестування» 1996

Іноземні інвестори-перелічені суб'єкти інвестиц. діяльності на території У.: -юр. особи, ств. відповідно до законод. іншого, ніж законод. У; -фіз. особи, які не мають постійного місця проживання на території У; -іноз. держави, -міжнар. урядові та неурядові організації; -інші іноземні суб'єкти інвестиц. діяльності,. Іноземні інвестиції — це всі види цінностей, що вклад. безпосередньо іноз. інвесторами в об'єкти інвест. діяльності згідно з чинним законод. У. з метою отримання прибутку або досягнення соц. ефекту.

П-во з іноз. інвести­ц.и — це п-во будь-якої органі­зац.-правової форми, ств. за законами У, іноземна інвестиц. у стат. фонді якого становить 10%.

Іноз. Інвестиц. можуть здійсн. у вигляді:

•іноз. валюти, що визнається конвертов. НБУ

• валюти У-при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи будь-які інші об'єкти інвест. відповідно до законод. Ук. за умови сплати податку на прибу­ток (доходи); •будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав; •акц., обліг., ін.х цін. пап., корпорат. прав

•грош. вимог та права на вимоги виконан. договірних зо­бов'язань, які гарант. першокласн. банками і мають в-ть у конверт. валюті, підтверджену згідно з законами (процеду­рами) країни-інвестора або міжнар. торговельними звичаями; •будь-яких прав інтелект. вл., в-ть яких у конверт. валюті підтверджена відповідно до законів (про­цедур) країни інвестора або міжнар. торговельних звичаїв, а також підтверджена експертною оцінкою в У., у т. ч. легалізовані на території У. авторські права, права на вина­ходи, корисні моделі, промисл. зразки, знаки для товарів і по­слуг, «ноу-хау» •прав на здійсн. госп. діяльності, у т. ч. пра­ва на користування надрами та використання прир. ресурсів, наданих згідно із законод. або договорами, в-ть яких у конвертованій валюті підтверджена відповідно до законів (проце­дур) країни-інвестора або міжнар. торговельних звичаїв.

Іноз. інвестиц. можуть здійсн. у таких формах:

•часткової участі у п-вах, які створюються спільно з укр. юр. і фіз. особами, або придбання частки діючих п-в; •ств. п-в, що повністю належать іноз. інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноз. юр. осіб або придбання у власність діючих п-в повністю; •придбання не забороненого законами У. нерух. чи рух. майна, , пря­мим одержанням майна та майнових комплексів або у вигляді цін. пап.; •придбання самостійно чи з участю українських юр. або фіз. осіб прав на користування землею та викорис. прир. рес. на те­рит. У.;

•придбання інших майнових прав; господ. (п-цької) діяльн. на основі угод про розподіл проду­кції;

•в ін. формах, які не заборонені законами У.

Іноз. інвестори мають право укладати договори (контрак­ти) про спільну інвест. діяльні. (виробн. кооперац., спільн. вир-цтво тощо), не пов'язану зі створ. юр. особи, згідно із законод. У. Сторони за догово­рами (контрактами) повинні вести окремий бух. облік і складати звітність про операції, пов'язані з виконанням умов цих договорів (контрактів), а також відкрити окремі рахунки в установах банків У. для проведення розрах. за цими договорами (контрактами).

Іноз. інвестиц., використ. в спец. вільних економ. зонах. Специфіка їх регулюв. ви­знач. законод. У. про спеціальні вільні еконо­м.і зони. Правовий режим іноземних інвестицій, який установлюється у таких зонах, не може створ. умови інвестування та здійснення госп. діяльності менш сприятливі, ніж передбачені Законом «Про режим іноз. інвестув.».

П-ва, створ. за участі іноз. інвестиц., а та­кож об'єкти (результати) спільної діяльності на територ. У. за участі іноз. інвестиц. без ств. юр. особи, в т. ч. на основі договорів про вир-чу ко­операцію, спільне вир-цтво, сумісну діяльність тощо, підля­гають валютному і митному регулюв. та оподаткув. за правилами, визначеними законод. У. з питань валют­ного і митного регулювання та оподаткування підприємств, ство­рених без участі іноземних інвестицій, за винятком випадків, ко­ли законами У. встановлено пільговий порядок оподатку­вання п-в, створених без участі іноземних інвестицій.

72. Ох-зуйте ЄС як специф суб'єкт МЕП

Договір про створ. ЄС було підписано в 1992 р. в Маастрихті (Нідерланди) керівниками держав-членів Євр. Співтов. У 1993 р. договір набрав чинності. 1997 р. була підписана Амстердамська угода, яку можна розглядати як удосконал. варіант раніше підписаної Маастрихтської угоди.

На сьогодні ЄС являє собою найвищий ступінь європ-ї ек-ї і політ-ї інтеграції. До його складу входять 27 держав. ЄОВС, ЄЕС, ЄВратом складають ЄС і проводять: 1.Спільн. зовн. політику і політику у сфері між нар. безпеки. 2.Співробітн. у внутр. та правовій політиці.

Цілями ЄС стало:

-Утворення тісного союзу народів Європи;

-Сприян. збалансов. та довгострок. ек. прогресу;

-Посилення ек-го та соц-го співробітництва;

-Утворення ек-го та вал. союзу і створення єдиної валюти (вже утворена-євро); -Утвердж. власної ідентичності в міжнар. сфері, особливо шляхом проведення спільн. зовн-ї політики; -Розвит. співроб. у сфері юстиції та вн. Справ.

Неоднозначність його рис та ознак, відсутність аналогів цьому утворенню у практиці Міжнар. відносин е причиною існування різноманітних поглядів на його місце в сис-мі учаснків між нар. відносин.

Хоча варто зазначити, що це об'еднання ще й досі мае немало рис, які дають змогу розгля-дати його як МО. Напр., його основу становлять три між-народні організ.:ЄЕС, ЄOBC та Євроатом. Правовою підвалиною існування всіх трьох організацій є міждерж. договори про іх створ.: Договір про створ. ЄOBC 1951 р., Договір про створення ЄЕС i Договір про створення Євроатому від 1957 р.

Органами управл. ЄС є Європ. рада, Європ. парламент, Рада Європ. союзу, Європ. комісія та Європ. суд.

Діяльність ЄС регулюеться т.зв. правом ЄС, яке е вели­ким за обсягом нормат. масивом, що охоплюе значну к-ть різноманітних норм, які різняться юр. силою, iepapxiчними зв'язками, сферою дії, а також іншими ознаками. Kpiм цього, праву ЄС притаманна значна специфіка, яка полягае в тому, що це право е автономною сис-мою, яка мае основу в міжнародному правопорядку i межуе за своею природою, з одно­го боку, з міжнар. правом, а з іншого — з нац.

Склад джерел права ЄС : «первинне право» і «вторинне право». «Первинне право»-три установчi договори: Паризький договір про (ЄОВС) 1951 p. i два Римські договори 1957 р-проЄЕС та Євроатом з протоколами, декларац. та іншими док-тами, які е додатками до них; док-ти, якими до них вносились зміни та доповн., зокрема Маастрих. Дог. 1992 р., Амстердам. дог. 1997 р., договори про приеднання до ЄС нових членів, а також міжнар. дого­вори співтовариств i джерела, які належать до т. зв. непи­саного права (загальновизн.принципи i норми, що належать до звичаевого міжнар. права, а також зaгaльнi принципи права, закрплені в конституціях держав-членів). Вторинне право ЄС регламент, директива, рішення, рекомендаціі та висновки.

Регламент признач. для загальн. застос. Biн e обов'язковим в ycix його частинах i підлягае прямому застосуван. в ycix державах-членах.

Директива також е обов'язковим актом, але містить положения, заходи щодо виконання яких держави встановл. самостійно.

Рішення, як i регламент, е обов'язковим у цілому для тих, ко­му воно адресоване, однак від останнього воно відрізняеться вищим ступенем конкретизації своїх положень.

Рекомендацї та висновки не е обов'язковими. Однак відповідно до Дого­вору про ЄOBC рекомендацї мають обов'язкову силу i e анало­гом директиви в рамках ЄC та Євроатому.

Останнім джерелом втор. права ЄC e рішення Суду ЄC, які мають силу прецеденту.

Право ЄC, як i будь-яка інша сис-ма права, мае у своему складі нормативні акти piзної юр.і сили. Відповідно до Амстердам. договору іерархія нормат. актів у ЄC мае 6 рівнів: 1) установчі акти; 2) заг. принципи; 3) міжнар. договори; 4) вторинне право співтовариств; 5) Міжінституційні угоди i подібні акти; 6) угоди між державами-членами.

73. Ох-зуйте існуючі відмінності між між нар. ек. договором та зовнішньоек. угодою.

На підставі ЗУ Про міжнар договори Укр, 2004 та ЗУ Про ЗЕД діяльність 1991 (останні зміни у 2006)

Зовнішньоек договір (контракт)-матеріаль. оформл угода 2 або більше суб'єктів зовнішньоек. діяльності та їх іноземн контрагентів, спрямов на встановл, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоек. діяльності;

Суб'єкти, які є сторонами зовнішньоек. договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших ЗУ та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоек. договір (контракт) укладається відповідно до цього та інших ЗУ з урахуванням міжнар. договорів У

Суб'єкти зовнішньоек діяльності при складанні тексту зовнішньоек договору (контракту) мають право використ. відомі міжнар. звичаї, рекомендації міжнар. органів та орга-цій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими ЗУ

Зовнішньоек. договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоек. діяльн або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнар. договором У чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоек. договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону.

Для підписання зовнішньоек договору (контракту) суб'єкту ЗЕД не потрібен дозвіл будь-якого органу держ влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбач. ЗУ

Суб'єкти ЗЕД мають право укладати будь-які види зовнішньоек договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені ЗУ.

Міжнар. договір У. - укладений у письмовій формі з іноз. державою або іншим суб'єктом міжнар права, який регулюється міжнар правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо)

Міжнар. договори У. укладаються:

-Президентом України або за його дорученням - від імені У.;

-Кабміном або за його дорученням - від

імені Уряду У.;

-Мін-вами та іншими центр. органами виконавчої влади, держ. органами - від імені міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних органів.

Від імені У. уклад. міжнар.і договори У.:

а)політ., мирні, територіальні і такі, що стосуються держ. кордонів, розмежування виключної (морської) економ. зони і континентального шельфу У.;

б)що стосуються прав, свобод та обов'язків людини і громадянина;

в)про участь України в міждерж. союзах та інших міждерж. об'єднаннях (організаціях), сис-мах коллективно їбезпеки;

г) про військову допомогу та направлення підрозділів Збройних Сил У. до інших держав чи допуску підрозділів збройних сил іноз. держав на територію У., умови їх тимчасового перебування, вкл. терміни виведення, фінансово-економ., еколог та ін. наслідки і компенсації;

ґ) про використ. території та прир. рес. У.;

д)яким за згодою сторін надається міждерж. х-р.

Від імені Уряду України укладаються міжнародні договори У з економ, торг, наук-техн, гуманітарних та ін питань, віднесених до відання Кабміну

Міжвідомчими є міжнар договори У. з питань,віднесених до відання міністерств та інших центр органів виконавчої влади.

74. Ох-зуйте МЕП як галузь МП.

Розглядаючи співвіднош МЕП з МП, слід зазначити, що перше базуеться на нормах i принципах останнього. Саме МП є осно­вою МЕП. Тому необхідно звернути увагу на те, що міжнар. публічне право є основою МП. Це пояснюеться тим, що суб'ектами міжнар. публічного права е держави, їx угруповання та міжнар. орг-ції, які виступають одночасно i відповідними суб'ектами МЕВ. Сис-ма міжнар. норм i принципів, які регулюють відносини між державами i міжнар. орг-ціями, процес орг-ції i здійнення міжнар. ек. співроб., становить самостійну галузь міжнар. публ. права — МЕП. МЕП не є абсолютно відособленою галуззю МП. Воно перебувае у ф-онально-стрр-них i взаемно обумовлених зв'язках з іншими галузями МП — правом зовн. відносин, правом міжнар. договорів, правом міжнар. орг-цій, міжнар. повітряним правом, міжнар. морським правом, міжнар. еколог. правом, Міжнар. авторським правом, міжнар. космічним правом та ін

Як складова МП МЕП може i повинно розглядатися як самостійна правова сис-ма, галузь права. Воно мае свої складові ел-ти.

Структура системи МЕП:

—галузі — інститути — норми і принципи

Галузь права — сук-ність норм МЕП, які регулюють певну сферу у МЕВ (транспортне право)

Інститути — сук-ність норм МЕП, які регулюють певни види МЕВ (повітряне, річкове, залізничне)

Принципи — це конкретні правила поведінки які мають найвищу юр. силу

Систему курсу МЕП можна роздiлumu на Заг. й Особл. ч-ни.

У Заг. ч-ні об'еднані норми, які визначають сам предмет правового регул. МЕП, його джерела i принципи, дають уявлення про суб'ектів МЕВ i, зокрема, про державу як основного суб'екта МП. У Заг. ч-ні також розглядаються правовий статус міжнар. ек. орг-цій, питания правового регулювання діяльності(ТНК), міжнар. ек. договорів та забезпечення їх виконання, перевезень та інших напрямів міжнар. співроб.

В межах Особливої частини мае вивчатися міжнар. торг. право, міжнар. вал. право, міжнар. трансп. право, питания міжнар.-правового ре­гулюв. промисл., с/г i науково-техн. співроб.

75.Ох-зуйте МЕВ як предмет МЕП

МЕВ є склад частиною сис-ми існуюч м\н відносин. Поняття "МЕВ” широке, вкл міждерж відносини, в яких суб'єктами виступають держави та їхні об'єднання як носії публічної влади. Суб'єктами можуть бути м\н орг-ції. Під міжн. відносинами слід розуміти відносини, які виходять за межі держав і виникають між ними. М\н віднос-ни регламент-ся нормами м\н права. МЕВ виник і встановл передусім між державами. Вони можуть виникати і між державами та м\н орг-ми, між м\н орг-ціями.

М\н ек віднос— це особл форма суспілн-виробнич зв’язків між окремими державами, між держ-ми і м\н організаціями,між м\н орг-ми. За змістом м\н ек відносини є складними. Це обумовлено 1)значною кількістю країн їх угруповань і м\н орг-цій, які є суб’єктами м\н ек від-н,2)суспільно-політичний устрій країн і їх угруповань. Існують певні особл-і в ек відносинах між країнами з різним соціал-ек устроєм.

Кожна з держав, вирішуючи свої внутір, а тим більше зовн. проблеми, вступае в ек. відносини з іншими державами та міжнар.ек. орг-ціями. Це зумовлюеться значною к-кістю чинників, серед яких, окрім pівня розвитку ек-ки, мо­жна виділити МПП, прир.і та клімат. умови, географ. положения, доступ до морських шляхів, наявн. труд. та прир. рec.

3 огляду на ці та ін чинники держави вступають у певні відносини або безпосередньо, або через створені для цього угруповання країн, міжнар. ек. орг-ції.

Отже, нині важливою передумовою реалізації ек. потенціалу будь-якої держави, а також найголовнішюю гарантією забезпечення її наці. без­пеки стае активна участь цієї держави у міжнар. економ. співробітництві на основі належного дотримання принципів i норм міжнар. права, всебічного розвитку передусім міждерж. торговельних зв'язків та взаемопроникнення економік.