52. Необх-сть гармон-ції зак-ва Ук. З меп.

Гармоніз нац зак-ва б-якої країни з міжн правом, передбачає узгодження їх змісту. Це процес наближення, приведення у відповідність норм нац зак-ва з нормами МП або з зак-вом інш країн. Укр є європ-ю країною та безпосередньо межує з інш європ кр, тому гармонізація нац.зак-ва відіграє важл роль у розвитку ек.віднос з цими країнами. Гармоніз нац зак-ва б-якої країни з міжн правом, передбачає узгодження їх змісту. Створення та розвиток нац правової основи міжн співр-ва- один із чинників, який сприяв ви­знанню Укр, встановленню з нею дипломатичних відносин біля 166 держав світу. Вона співпрацює нині більше ніж із 60 МО. Укр. є членом таких МО: Конференції ООН, ОргЧорнЕкСпівр-ва, МОП, ЦентрЕвропІніціатива, МВФ,СОТ, ГУАМ, Св.Банк,ЄБРР. Основн питанн гарм-ції закладені в ст. 9 та 18 КонстУ. Досліджуючи питання гармонізації нац законодав­ства з міжн правом, головне- правильно визначити механізм їх розв’язання. Оптимальним варіантом, має бути приведення норм конституції будь-якої країни до міжн стандартів. Це надзвичайно важливо, як­що взяти до уваги, що конституція є основою, правовим фунда­ментом розвитку нац законодавства. Через втілення в зак-ві України норм і принципів міжнар права ним держава практично гармонізує свою правову систему не лише з міжнародно-правовою сис­темою, а й і національними правовими системами держав світу. За роки незалежності нашої держави її органами державної влади укладено понад 2 тис, міжнародних договорів. Участь ВРУ у цьому процесі регламентовано Конст України, згідно з якою виший законодавчий орган нашої держави уповно­важений надавати згоду на їх обов'язковість. Реалізуючи свої конституційні повноваження, парламент України ратифікував або дав згоду на приєднання до 580 міжнародно-правових актів з питань розширення та активізації міжнародних політичних і зов­нішньоекономічних зв'язків нашої держави, отримання міжнарод­них позик і кредитів, захисту прав і свобод людини і громадя­нина, діяльності України в рамках міждержавних організацій, направлення підрозділів Збройних сил України до іншої держави чи допуску підрозділів збройних сил інших держав на територію України тощо. Ратифікаційна діяльність парламенту України мас тенденцію до зростання. Вищий зак-чий орган У. ратифікував або надай згоду на приєднання до 209 багатостор угод, укладених у рамках ООН, СНД, Ради Європи, ОргЧорнЕкСпівр-ва, Організації з питань безпеки та співробітництва в Європі та інших міждержавних об’єднань. Це свідчить про серйозну ратифікаційну роботу парламенту на­шої держави, що дає можливість розглядати міжнародні договори не лише як джерело міжнародного права, а й як джерело права України. Укр. вирішила інтегруватися до ЄС в перш полов 90х рр.Для цього було розробл і прийн ряд нормат-х актів: Стратегія інтегр У до ЄС,99р; Концепція адаптац зак-ва У до зак-ва ЄС,99р.; «про запровадж мех.-му адаптац зак-ва У до зак-ва ЄС»,98р.+ ЗУ проЗЕДзміни від 2002р., ЗУ про між нар догов-и Укр 2004.

53. Орг-ції країн–виробн сировини в системі МО(ОПЕК).Самост груп міжн ек орг-й склад країни-виробн сиров, в межах яких здійсн коорд дій країн, що розвив-ся, в гал вироб-ва і торг відповід видами сировин тов. До таких орг-й належ, напр, Орган-я країн-експор-в нафти- ОПЕК, створ в 1960 р. Устав затв в 1961. Вона об'єд 13 осн нафтодоб-х країн Азії, Африки і Лат. Америки (Алжир, Венес,, Індонез, Іран, Ірак, , ОАЕ й Сауді Ар). На ці країни припадає 70% запасів нафти, 50% видобутку, 90% експорту нафти в світі. Головн цілями ОПЕК є захист інт-ів кр, що розвив й одноч є експ-ми нафти, від експл-ції міжн фін капіталом, підвищ-ня дох від доб-ня нафти, всіляке заохоч розв-ку нафт госп-ва. ОПЕК реком-є країнам-учасн сам-но дослід і розробл нац нафт род-ща, а також спрям-ти зусилля на досяг конт-лю над нафт пром своїх країн. Цілі: *коорд і уніф нафт політ д-членів; *визнач найбільш ефект індив і колект засобів захисту їх інтер; *знаход способів і зас забезп-я стаб-ті цін на св ринках нафти для недопущ їх непотрібних і шкідливих коливань; *постійне приділ уваги інтересам кр-вироб нафти і необхідності забезп-я: стійких їх доходів, ефект і рентаб регулярн постач кр-спож; справедл доходів від інвест в нафтову пром-ть; охорони навк сер. 70-х ОПЕК досягла істот підв цін на нафту, що над можл країн-учасн створ крупні вал-фін резер, спрям значні кошти на потреб соц-ек розв. Найв орг ОПЕК є Конф-я мін-в, яка склик-ся не менше як 2 рази на рік; безпосер керів-во здійсн Рада дирек; поточ роб пров секрет; штаб-кварт у Відні. Дія-ть: обговор з кр-нечленами можливостей співпр (світовий попит на нафту все більше задов нечлени ОПЕК. Для сприяння стабіл міжн-го ринку нафти обговорює варіанти реагування і пристосув своєї політики. 1976 ОПЕК створила Фонд міжн розв-ку ОПЕК - багатостор фін інститут в галузі розв. З 1991 ОПЕК, ІПЕК, ЄС і Міжн енергет-не агенство проводять зустр для обміну інф-й, пром співроб і т.д. Є й інші МО, що об'єднують країни-вир-ки сировини-їх близько 20.

54.Орг-но-прав форми міжнар митн співр-ва.

У процесі співр-ва держав з митних питань вироблено ряд орг-но-прав форм, які викор-ся у цій сфері. Вільна зона – анклав у нац митній тер-рії, яка розташ-ся поблизу міжнар мор порту або аеропорту. У цю зону без митних форм-стей надходить товар іноземн походж, тут вони переробл-ся а потім експ-ся без втруч митних властей. Сьогодні вони наз спец митн зонами.Відп-но до Митн Кодексу У-це митн режим, згідно з яким до товарів, які ввоз-сяна територ відпов-х типів спец-х ек зон з-за меж терит У, і до тов, які вивоз-ся з території зазнач-х зон за межі митн територ країни, не застос-ся заходи тарифн ыі нетарифн рег-ння. Вони є частиною тер У, на яких запров-ся спец митний режим. Зони вільної торгівлі створюються на осн угоди 2- і більше держав, за якою усуваються всі перепони в торг зв-ках між ними. Ці угоди дають право визн-ти власну пол.-ку стосовно д-в які не є уч-ми угоди. Митний союз створ-ся д-вами-учасницями з метою проведення спільної політики в галузі зовн ек відносин і митного зак-ва та ус-ня перешкод на шляху тов-обміну між кр-учасницями. Митний союз як ек об-ння д-в має пр-пи: наявність єдиної митної тер-рії, наявність однотипного мех.-му рег-ня ек-ки(ринк пр-пи). Усуває бар'єри в торгівлі товарами серед країн-учасниць, передбачає спільну торговельну політику стосовно до країн, що не входять до митного союзу. Звичайно це проявляється при прийнятті зовнішнього тарифу (мита), за допомогою якого імпорт з країн, що не входять у митний союз, обкладається однаковим ми­том при продажу товарів будь-якій країні - учасниці митного со­юзу. Зона преференц торг- початкова стадія регіонального інтегращиного процесу. Країни такого угруповання лібералізують тов віднос між собою, усуваючи перепони в торгівлі деякими товар та посл. Полегшуються умови для руху факторів ви робництва. У вільному торгов просторі всі бар'єри на шляху торгівлі усунені. В ньому не допускаються ніякі дискримінаційні податки, квоти, тарифи, інші торговельні бар'єри. Кожна країна - член вільного торгов про­стору - вільна встановл-ти будь-які тарифи або інші обмеження на торгівлю з країнами, які не входять до цього об'єднання. Спільний ринок не має торговельних бар'єрів і хар-ся спільною зовнішньо торг політ.Обмеження на імміграцію, еміграцію та перели­вання капіталу через кордони усунені. Чинник мобільності дозво­ляє більш ефективно використовувати працю, капітал і техно­логіюю Але підвищення продуктивності праці країн - учасниць спільного ринку в цілому є завжди передбачає однакову вигоду для всіх країн, які входять до нього. Прикладом успішної політики спільного ринку може слугувати ЄЕС. Ек союз вимагає не лише інтеграції у сфері зовнішньоторгов виробничої діяльності, але й інтеграції ек політики. Країни - учасниці ек союзу на доповнення до вільного переміщення товарів, послуг, чинників виробництва повинні гармонізувати грошово-кредитну політику, оподаткування та державні витрати. Крім того, учасники економічного союзу повинні викорис-товувати спільну валюту. Фактично останнє може бути реалізоване створенням систем фіксованих валютних курсів. Формування ек союзу вимагає від держав відмови від значної частини їх нац суверенітету= ЄС, НАФТА, СНД.

55.Орг-но-прав форми співр-ва держ в сфері валютн відн.

Правовою основою відносин, що виникають при наданні кредитів, є міжн кредитні угоди, під якими слід розуміти угоди між держав-кредитором і держав-боржн-м, на підставі яких держава-кредитор надає державі-боржнику певну суму грошей або поставляє їй товари, а держава-боржник повинна в певний строк погасити суму боргу на передбач-х договором умовах і виплатити певну суму в межах % ставки за користав кредитом. 4 типи організації М вал-кред відносин: 1)за торговими і платіжними угодами, які передбачають здійснення кредитних операцій на осн двостороннього клірингу; 2)за угодами про ек і промислово-технічне співробітництво; 3)за міждерж угодами про поставки товарів на компенсаційних засадах; 4) за спеціальними кредитними угодами. Двосторонній кліринг-форма валютно-кредит­них зв'язків базується на відповідних умовах міждержавних угод. Відповідно до цих угод банки, які уповноважені державами здійснювати клірингові розрахунки, зобов'язані у разі відсутності у держав коштів на клірингових рахунках здійснювати платежі в кредит. Перехід більшості західних країн на міжн розрахунки вільно конвертованою валютою звужує необхідність клірингових розрахунків. Угоди про ек і промисл-техн співр-во використовуються при поставці устаткув, машин і технології для спорудж крупних об'єктів, характерним для них є те, що в них беруть участь не лише держави-учасниці, а й банки або інші партнери. підписують 2 види міжнар угод- На основі цих угод уповноважені країнами банки підпи­сують між собою відповідні кредитні угоди. Угоди про поставки товарів на компенсаційних засадах(компенсац-кредитн угод) укладаються на крупно-масштабні, міжгалузеві роботи й послуги.За отрим-не в кредит устаткування кредиторам поставл-ся на відповідну суму прод-я, яка виготовл-ся підпр-вом-об’єктом кредитування. Спеціальні міждержавні кредитні (позика в іноземн валюті) угоди передбач надання країною-кредитором країні-позич-кові певної грошової суми в кредит. У цих угодах визначається сума позики, відсоткова ставка, строк повернення позики та інші умови.

56.Орг-но-прав форми участі держав у МЕВ.

Головним суб’єктом МВ, зокрема ек-х є Держ. Це випливає з того, що будь-яка Держ може самост мати МВ з іншими держ. Крім того на основі багатостор угод держ створює МО, які теж є самост-ми суб’єктами міжнар-правових відносин. Але їх складовою все ж таки виступає Держава. Держава – це політ форма орг-ції сусп-ва, яка виражає обумовлену економ ладом політ владу пануючого класу або всього нараду. Держ має право здійсн міжнар діяльн-ть, яка не заборонена принципами МП і є первинним суб’єктом МП. Ознаки Держ: наявн-ть територ, населення, держ аппарат, суверенітет, система права, податкова система, військо тощо. Організац-ні форми співр-ва: - МЕк співр д-ви з д-вою; - співр-во д-ви з МО, зокрема з економічними(на правах повноправного членства); - співр-во д-ви з МО, зокрема з економічними (на правах асоційованого членства); - співр-во д-ви з групою д-в; - співр-во д-ви в рамках МО з іншими державами які є її членами; - співр-во держ через певну МО з іншими державами які не є її членами.

57.Особл-ті між нар- співр-ва в сфері пром-ті і його прав- рег-ня.

За нинішніх умов міжн поділу праці практично неможливо здійснювати розвиток промисл вир-ва, окремих крупних під-в та об'єднань без використ переваг міжн співр-ва. Необхідн регулюв цих відносин, яке здійсн за допом міжнар-правлвих актів, міжнар договорів та інш засобів: Заключний акт Наради з безпеки і співр-ва у Європі, 75 р.:пром співр-во, яке грунтується на ек інтересах, може створити стійкі зв'язки, зміцнюючи тим самим довгостр ек співр-во в цілому, прискорюючи ек розвиток усіх, хто бере участь у такому співр-ві. Важливе місце відіграють акти, які приймаються МЕОрг (Конфер з торгівлі і розвитку, Комітет з промисл розвитку Ек і Соц Ради 00Н- ЮНІДО, 65р; 00Н з пром розвитку, регіональні комісії Ек і Соц Ради 00Н та ін. Ці МО приділяють увагу питанням організації міжн пром співр-ва. Комітет з пром розвитку Ек і Соц Ради 00Н-центральний координуючий орган у сфері допомоги промисл розвитку країн, що розв, проводить консультац з питань прискор проми розвитку країн, розробляє робочі програми щодо індустріалізації та підготовки рекомендацій щодо їх подальшої розробки, проводить дослідж і семінари з питань найефективн застосув промисл методів вир.ва в країнах, що розв-ся, та виконує деякі інші ф-ції(входять кр-члени ООН). Одним із інструментів регулюв міжн. відносин у галузі промислового співр-ва є двостор договори та угоди. +Лімська декл-я-75, прийн-та ЮНІДО( про право здійснення кожн держави власн-го суверенітету над своїми прирордн рес).Інформ-й банк з пром техн-гії-81.