Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Психология РВД Синьов.doc
Скачиваний:
1174
Добавлен:
20.03.2015
Размер:
1.79 Mб
Скачать

2.3.2. Особливості та зміст роботи психолога з батьками і педагогами

Види діяльності психолога у співпраці з батьками:

1. Пропаганда психологічних знань. Розширення та поглиблення уявлень батьків про закономірності психічного розвитку дитини, особливості соціальної ситуації розвитку в кожному віковому періоді. Руйнування хибних і формування правильних установок батьків щодо прийомів виховання дітей усім'ї.

2. Індивідуальні консультації на запит батьків.

3. Психологічне консультування у випадках, коли проблеми психічного розвитку дитини зумовлені наявністю проблем у самих батьків.

4. Допомога батькам приймати і розуміти свою дитину такою, якою вона є. Визнання дитини розумово відсталою та направлення на навчання в допоміжну школу для багатьох батьків є серйозною психологічною травмою. Одні батьки перебільшують проблеми своєї дитини, інші — недооцінюють або взагалі заперечують їхню наявність. Тому вони часто потребують кваліфікованої психологічної допомоги і підтримки, зміст якої полягає в консультуванні, спрямованому на прийняття дитини такою, якою вона є, мобілізацію зусиль на створення умов для її максимально можливого розвитку.

5. Сімейні психологічні тренінги.

Слід зазначити, що робота з батьками потребує особливого такту і делікатності, орієнтації на світогляд батьків, їхнє бачення своєї ролі у вихованні дитини. У допоміжній школі така робота ускладнюється ще й тим, що родини частини учнів є асоціально спрямованими, з низькими культурним та освітнім рівнями. Робота з такими сім'ями є функцією соціального педагога.

У співробітництві з педагогічним колективом психолог виконує такі види діяльності:

1. Встановлює довірливо-доброзичливі стосунки з усіма членами педагогічного колективу.

2. Роз'яснює функції, завдання, зміст та особливості роботи

практичного психолога. З'ясовує шляхи взаємодії психолога та педагога.

3. Надає практичну допомогу вчителям у створенні розвивально-коригуючого середовища та сприятливого психологічного клімату в класах.

4. Допомагає користуватись методами психолого-педагогіч ного спостереження для діагностики міжособистісних стосунків, індивідуальних особливостей інтелектуального та особистісного розвитку школярів.

5. Сприяє організації диференційованого навчання та індивідуального підходу в навчанні та вихованні учнів.

6. Пропагує психологічні знання. Надає інформацію про нові дослідження у галузі вікової, педагогічної та спеціальної психології.

7. Вивчає запити вчителів усіх класів.

8. Забезпечує індивідуальні консультації та психологічне консультування на запит педагогів щодо особистих проблем.

9. Проводить індивідуальні консультації та психологічне консультування на запит педагогів щодо проблем учнів.

10. Знімає негативний вплив нервово-психічного перевантаження у педагогів шляхом організації роботи кімнати психологічного розвантаження, тренінгів, спілкування та особистісного зростання. Слід зазначити, що в умовах допоміжної школи цей пункт є особливо важливим, оскільки навантаження на пси¬хіку корекційних педагогів досить істотні.

Якщо досліджуваний з власної ініціативи звертається до психолога і зацікавлений в об'єктивності результатів, можна використовувати відкриті тестові методики. Якщо у масовій школі учні досить часто з власної ініціативи звертаються до психолога, то у допоміжній такі звернення є опосередкованими, через пораду педагога, а ще частіше запит щодо проблем вихованця йде від учителя, оскільки сама дитина цих проблем не усвідомлює.

Виняткове значення психодіагностика має для психопрофілактики, оскільки до неї вдаються, коли необхідно виділити "групу ризику", тобто дітей, що мають схильність до появи тих чи інших відхилень в особистісному розвитку, які можуть призвести до зниження успішності в навчанні або девіантної поведінки.

Діагностична програма містить два блоки: діагностику психічного розвитку дитини та діагностику соціального середовища, в якому вона зростає.

Як уже зазначалося, кінцевим результатом діагностики є психологічний діагноз, на основі якого складається програма психокорекції. Ця програма містить напрями та конкретні прийоми і залежно від складності може реалізовуватися самим психологом через систему корекціиних занять або педагогом. У будь-якому разі психолог відстежує ефективність корекціиних заходів, а педагог дбає про те, аби щонайменші позитивні зміни у психіці дитини одержували позитивне підкріплення у її повсякденному житті.

Психокорекційні заняття відрізняються від навчальних тим, що мають виключно корекційну мету, є суворо індивідуалізованими, а зміст кожного наступного заняття залежить від успіхів учня на попередньому. Вони можуть проводитися в індивідуальній або груповій формі. Вибір форми занять залежить від мети. Наприклад, якщо об'єктом корекційного впливу є навички спілкування з однолітками, то більш ефективною, очевидно, буде групова форма. А корекцію вад пізнавальних процесів зручно проводити в індивідуальній формі. Крім того, при певних медичних і психологічних діагнозах є протипоказання до групової форми занять (аутизм, грубе порушення поведінки тощо). Кількість учнів у корекційній групі не має перевищувати п'яти осіб. За такої умови психолог може виразно усвідомлювати все, що відбувається у психіці кожної дитини. Групову психокорекцію слід відрізняти від соціально-психологічних тренінгів. Під час тренінгу психолог працює з групою (7—12 уч¬нів), а під час психокорекції — окремо з кожною дитиною.

Є такі методи психокорекції, якими може користуватися шкільний психолог: ігротерапія, арттерапія, психогімнастика, дидактичні та рухливі ігри.

Психокорекція не націлена на зміну поглядів, внутрішнього світу особистості й може здійснюватися навіть тоді, коли дитина не усвідомлює своїх проблем і психологічного змісту корекціиних вправ. На наш погляд, психокорекція — це процес розширення діапазону реагування учня на ті чи інші подразники, формування навичок, що роблять його поведінку більш гнучкою, підвищують адаптивні можливості його особистості.

Психологічне консультування — це процес створення психологом таких умов спілкування, за яких клієнт, здійснюючи дослідження власної особистості, починає краще розуміти себе та свої стосунки з іншими людьми, по-новому бачить та оцінює свої проблеми і знаходить альтернативні варіанти їх розв'язання, бере відповідальність за своє життя на себе. Основне завдання психологічного консультування полягає у тому, щоб допомогти клієнтові подивитися на свої проблеми збоку, змінити його установки на інших людей та на форми взаємодії з ними. На відміну від психокорекції, за якої психолог активно формує у клієнта певні навички, при психологічному консультуванні клієнт сам працює над своїми проблемами, а психолог лише створює для цього умови. Якщо результатом психокорекції є зміна зовнішньої поведінки, то результатом психологічного консультування (як і психотерапії) — перебудова внутрішнього психологічного життя індивіда.

Психологічне консультування використовується у тих випад¬ках, коли потрібно змінити погляди клієнта на життя і своє місце в ньому, на стосунки з іншими. Воно ефективне у роботі з особами, які здатні до глибокого самоаналізу, можуть критично поставитися до себе. Тому цей вид психологічної допомоги є ефектним при роботі з учнями підліткового та юнацького віку, вчителями, батьками.

Психологічне консультування слід відрізняти від рекомендацій (Р.В. Овчарова називає їх консультаціями), які надаються батькам, учителям, дітям і сутність яких зводиться до того, що психолог радить вдатися до конкретних дій, змін поведінки, стосунків з метою впливу на інших учасників навчально-виховного процесу. Досвід роботи показує, що такі консультації рідко бувають ефективними, оскільки клієнти сприймають прямі поради як звинувачення у тому, що вони поводять себе неправильно, припускаються помилок, що, в свою чергу, викликає опір. Клієнти починають запевняти, що всі ці рекомендації вони виконують, але це не допомагає.

Психологічне консультування може мати позитивний ефект за умови, що воно проводиться за бажанням самого клієнта. Тобто клієнт усвідомлює наявність проблеми, прагне її розв'язати і вірить, що йому в цьому допоможе психолог.

Враховуючи особистісну незрілість учнів'з розумовою відсталістю, яка робить неможливим глибокий аналіз власного внутрішнього світу, що лежить в основі консультування, останнє у допоміжній школі застосовується лише в роботі з вчителями та батьками. З іншого боку, і вчителі допоміжної школи, і батьки дітей з вадами інтелекту частіше потребують допомоги психолога у формі консультування, ніж учасники навчально-виховного процесу масових освітніх закладів. Щодо впливу на свідомість дітей з вадами інтелекту ефективними можуть бути бесіди психотерапевтичного характеру, в яких використовується властива цій категорії учнів підвищена навіюваність. Подібні бесіди проводяться в інтимній невимушеній обстановці та спрямовані на актуалізацію прагнення дитини бути кращою, заслужити похвалу авторитетного дорослого.

Іноді у практиці роботи шкільного психолога бувають випадки, коли до нього звертаються занадто пізно, коли в учня мають місце виразні ознаки неврозу, психопатії, адиктивної та кримінальної поведінки. Надання психологічної допомоги таким дітям потребує багато часу та особливих умов, які у школі створити неможливо. Значній частині таких дітей потрібна допомога психіатрів та психотерапевтів. У зоні особливої уваги психолога допоміжної школи в зв'язку з цим мають бути учні з плинною деменцією, хвороби яких часто супроводжуються психопатичними розладами.

Соціально-психологічна профілактика — це система заходів, спрямованих на охорону психічного здоров'я; попередження неблагополуччя у розвитку людини, групи; створення психологічних умов, сприятливих для нормального розвитку (3. Кісарчук). Така профілактика починається тоді, коли ще немає особливих складностей у житті дитини. Проте психолог, вивчаючи умови індивідуального розвитку особистості, соціально-психологічні зміни у житті мікро- та макросоціуму, прогнозує можливість появи тих чи інших ускладнень і проводить попереджувальну роботу.

Психопрофілактична робота у школі проводиться у двох напрямах:

1. Створення таких умов навчання й виховання, які сприяли б гармонійному особистісному розвитку кожного учня. Для реалізації цього напряму особливу увагу психолог приділяє першим крокам дитини у школі та наступним перехідним етапам у шкільному житті (перші, п'яті та випускні класи), допомагаю чи вчителям та батькам успішно адаптувати її до змін соціальної ситуації.

Психолог також допомагає педагогам реалізовувати принцип диференційованого навчання та індивідуального підходу, створювати сприятливий психологічний клімат у школі й у кожному класі, розв'язувати конфліктні ситуації.

2. Виявлення "групи ризику", тобто дітей з "психологічною готовністю" до дезадаптивної поведінки, і створення для неї умов, які б зменшили вірогідність виникнення відхилень у розвитку. Найчастіше до "групи ризику" потрапляють учні з психопатичними виявами у поведінці, з патологією потягів, наявністю виразного, загостреного комплексу неповноцінності, схильністю до делінквентної (протиправної) або адиктивної (наркотичної) поведінки. Одразу до "групи ризику" потрапляють діти з сімей асоціальної спрямованості. Особливої уваги психолога потребують також учні з плинною деменцією.

Психолог повинен виявити таких дітей, скласти програми психопрофілактичної роботи для кожної з них і реалізувати їх.

До цієї роботи обов'язково залучаються батьки та педагоги. За потреби зміни ставлення до такої дитини з боку найближчого оточення проводиться консультування з батьками та вчителями.

У психопрофілактиці використовуються тренінги, релаксаційні техніки, аутотренінги, консультації, ті самі методи та прийоми, які використовуються для психокорекції, але вже не з корекційною, а з розвивальною метою.

Оскільки вірогідність появи психічних відхилень в учнів до¬поміжної школи досить висока, велике значення має психопрофілактична робота, яка має проводитись у кожному класі.

Спеціальний психолог також бере участь у роботі шкільної психолого-медико-педагогічної комісії, яка здійснює експертне обстеження дітей. Ефективність роботи спеціального психо¬лога значною мірою залежить від тісної взаємодії з педагогіч¬ним колективом.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Яка ознака у визначенні поняття "розумова відсталість" здається вам не обов'язковою?

2. Назвіть види розумової відсталості та порівняйте їх за подібністю і відмінністю.

3. Поясніть взаємозв'язок первинних і вторинних ознак дефекту при олігофренії.

4. Які типи органічної деменції у дітей виділила Г.Є. Сухарева? Що є спільного у дітей, які належать до 3-ї та 4-ї груп?

5. При якій деменції — резидуальній чи плинній — більш оптимістичним є прогноз розвитку дитини? Обґрунтуйте свою відповідь.

6. Назвіть та охарактеризуйте ступені розумової відсталості, виділяючи основні ознаки кожного з них.

7. На підставі яких ознак недорозвинення — моторних, мовленнєвих, пізнавальних чи емоційних — розрізняють такі ступені розумової відсталості, як ідіотія (глибокий), виразна чи легка імбецильність (важкий та помірний), дебільність (легкий)?

Загальні питання психології розумово відсталої дитини

8. Обґрунтуйте практичне значення і складність вирішення проблеми диференціальної діагностики порушень пізнавальної діяльності у дітей.

9. За якими основними ознаками диференціюють розумову відсталість від інших видів порушень психічного розвитку?

10. Дайте загальну характеристику основних психологічних вимог (принципів) до корекційно-розвивальної роботи з розумово відсталими дітьми.

11. Які головні закономірності психічного розвитку дитини необхідно врахувати при корекційній роботі з розумово відста лими дітьми?

12. Розкрийте сутність поняття інтеріоризації, важливість її забезпечення у формуванні психічної діяльності розумово відсталих дітей та шляхи реорганізації.

13. На які психологічні характеристики розумово відсталих дітей слід спиратися, як на активні, у корекційній роботі з ними?

14. Обґрунтуйте необхідність побудови корекційної роботи з розумово відсталими дітьми у два етапи — пристосування до дефекту і власне корекції. Чи у всіх випадках це є необхідним?

Наведіть приклади для пояснення вашої думки.

Розділ З

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ТА КОРЕКЦІЯ ЙОГО ПОРУШЕНЬ