ГЕРПЕСВІРУСНІ ІНФЕКЦІЇ. ІНФЕКЦІЙНИЙ МОНОНУКЛЕОЗ

1. Актуальність теми:

Актуальність проблеми інфекційного мононуклеозу зумовлена високою розповсюдженістю герпесвірусів серед населення, легкістю зараження, часто латентним перебігом та довічною персистенцією збудників в організмі людини.

Інфекційний мононуклеоз (ІМ) - захворювання, що супроводжується різноманітними клінічними і лабораторними проявами, найбільш закономірними з яких є реакція лімфатичних вузлів та гематологічні зміни. До останнього часу його розвиток пов’язували виключно з вірусом Епштейна-Барр (EBV). По мірі збільшення можливостей вірусології та імунології, стало зрозумілим, що подібні патологічні зміни, окрімEBV, інколи можуть викликати й деякі інші збудники, переважно представники родини герпесвірусів. Найбільшу увагу привертає гостра форма ІМ, що зазвичай перебігає сприятливо, проте не завершується повною елімінацією збудника. Подальший перебіг набуває латентного характеру, який може ніяким чином не проявляти себе майже все життя людини, але за наявності імунодефіциту можлива реактивація інфекції з тяжким ураженням органів та систем, що клінічно проявляється менінгітами, енцефалітами, полірадікулоневритами, гепатитами та ін. Останнім часом все більша увага приділяється герпесвірусам і як представникам групи ТORCH-інфекцій, доведена їх роль у розвитку гематологічних, неврологічних та онкологічних захворювань; певна роль приділяється у виникненні хвороби Альцгеймера, саркоїдозу, синдрому хронічної втоми та іншої патології. Збудники ІМ виступають опортуністичними інфекціями при СНІДі.

2. Навчальні цілі, завдання

2.1. Студент повинен мати уявлення (ознайомитися): a-1

• значимість та поширеність у світі герпесвірусних захворювань

• диференційну діагностику інфекційного мононуклеозу.

2.2.Студент повинен знати: а-2

- етіологію інфекційного мононуклеозу, фактори патогенності збудників

- епідеміологію герпесвірусних інфекцій

- основні ланцюги патогенезу інфекційного мононуклеозу

- показання до госпіталізації хворих на інфекційний мононуклеоз

- клінічні прояви інфекційного мононуклеозу

- атипові форми перебігу інфекційного мононуклеозу

- основні критерії тяжкості інфекційного мононуклеозу

- патогенез, терміни виникнення і клінічні прояви ускладнень інфекційного мононуклеозу

- тактику ведення хворих у разі виникнення невідкладних станів

- діагностичну цінність ультразвукового дослідження при інфекційному мононуклеозі

- лабораторну діагностику інфекційного мононуклеозу

- принципи лікування інфекційного мононуклеозу

- прогноз захворювання залежно від тяжкості та форми

- правила виписки із стаціонару та правила диспансеризації реконвалесцентів

2.3. Студент повинен вміти: а-3

1. Зібрати анамнез захворювання з оцінкою епідеміологічних даних.

2. Обстежити хворого і виявити основні симптоми і синдроми інфекційного мононуклеозу, обґрунтувати клінічний діагноз, вирішити питання необхідності стаціонарного лікування.

3. На основі клінічного обстеження розпізнати можливі ускладнення

4. Оформити медичну документацію за фактом встановлення попереднього діагнозу (екстрене повідомлення у районне епідеміологічне відділення);

5. Скласти план лабораторного та інструментального обстеження хворого.

6. Інтерпретувати результати лабораторного обстеження

7. Оцінити результати специфічних методів діагностики.

8. Скласти індивідуальний план лікування з урахуванням епідеміологічних даних, стадії хвороби, наявності ускладнень, тяжкості стану, алергологічного анамнезу, супутньої патології ; надати невідкладну допомогу

9. Скласти план профілактичних заходів у вогнищі інфекції.

10. Дати рекомендації стосовно режиму, дієти, обстеження, нагляду в періоді реконвалесценції.