2. Державна політика в галузі освіти ґрунтується на таких основних принципах:

 доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

 рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

 гуманізм, демократизм;

 пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей над політичними і класовими інтересами;

 органічний зв’язок із національною історією, культурою, традиціями;

 незалежність державної системи освіти від політичних партій, інших

громадських і релігійних організацій;

 науковий світський характер освіти у державних навчально-виховних закладах;

 інтеграція з наукою та виробництвом, взаємозв’язок з освітою інших країн;

 гнучкість і прогностичність системи освіти;

 єдність і наступність системи освіти;

 безперервність і різноманітність освіти;

 відповідність освіти світовому рівню;

 поєднання державного управління і громадського самоврядування в системі освіти.

Крім цього державна політика в галузі освіти в Україні ґрунтується на:

– стратегічних документах розвитку освіти (доктрини, програми, концепції) (насамперед Національна доктрина розвитку освіти);

– законодавчих актах про освіту (базовий Закон «Про освіту», закони прямої дії, які регламентують відносини в підсистемах вітчизняної освіти – «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту»);

– міжнародних і міждержавних договорах, ратифікованих вищим законодавчим органом (документи Організації Об’єднаних Націй, Ради Європи);

– указах і розпорядженнях глави держави, постановах Верховної Ради України та Кабінету Міністрів у галузі освіти, наказах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі освіти, інших органів центральної виконавчої влади, яким підпорядковані заклади освіти; наказах і розпорядженнях регіональних органів виконавчої влади, прийнятих у межах їхньої компетенції.

3. Основні принципи організації і функціонування системи освіти в Україні

В Україні для управління освітою створена система органів державного управління і система органів місцевого самоврядування. Вони діють у межах повноважень на основі законодавства та здійснюють ініціативну діяльність, не заборонену законодавством.

Органами державного управління освітою є Міністерство освіти і науки міністерства та відомства України, які мають навчально-виховні заклади, місцеві ради.

В Україні встановлена єдина структура системи освіти, що включає: дошкільне виховання; загальну середню освіту; професійну освіту; вищу освіту; післядипломну підготовку (стажування, клінічну ординатуру тощо); аспірантуру; докторантуру; підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів; позашкільне навчання і виховання; самоосвіту.

Загальна середня освіта забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину і суспільство, екологічне виховання, фізичне вдосконалення.

Середні загальноосвітні навчально-виховні заклади є основним видом навчальних закладів, що здійснюють загальноосвітню підготовку. Це середня загальноосвітня школа 3 ступенів: перший — початкова школа; другий — основна школа; третій — старша школа, кожна з яких може функціонувати самостійно. Школа третього ступеня дає повну загальну середню освіту. Обов’язковим є навчання в школі до 15 років.

Професійні навчально-виховні заклади здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації громадян за державним замовленням, а також за договорами з підприємствами, установами й організаціями, окремими громадянами. Учні перебувають на повному утриманні держави. Випускникам присвоюється робітнича професія певної кваліфікації.

Вища освіта забезпечує фундаментальну наукову та загальнокультурну, практичну підготовку, одержання громадянами спеціальності відповідно до їхніх покликань, інтересів, здібностей, підвищення їхньої кваліфікації, вдосконалення професійної підготовки, перепідготовку, підготовку наукових та науково-педагогічних кадрів. Підготовка спеціалістів вищими навчальними закладами може проводитись з відривом, без відриву від виробництва, через поєднання цих форм, екстерном.

Студенти повинні знати, що основними видами діяльності вузу є підготовка спеціалістів різних рівнів кваліфікації; науково-дослідна робота; підготовка наукових, науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації; атестація наукових і науково-педагогічних кадрів; підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів; культосвітня, видавнича, фінансово-економічна, господарська, науково-виробнича, комерційна робота; здійснення зовнішніх зв’язків.

Вищі навчальні заклади здійснюють свою діяльність за державними замовленнями та договорами як основною формою державного регулювання відносин між навчальними закладами та підприємствами, установами й організаціями громадян. Випускникам вищих навчальних закладів присвоюється кваліфікація спеціаліста з вищою освітою певного професійного спрямування або спеціальності, яка відповідно до обсягу державної освіти визначається такими рівнями:

1 — молодший спеціаліст — забезпечують технікуми, училища, інші навчальні заклади еквівалентного рівня;

2 — бакалавр — забезпечують коледжі, інститути, консерваторії, інші навчальні заклади еквівалентного рівня;

3 — спеціаліст — забезпечують інститути, інші навчальні заклади еквівалентного рівня;

4 — магістр — забезпечують інститути, академії, університети, інші заклади, що мають відповідний сертифікат.