Vіі. Етап глибокого аналізу

Проведення аналізу художнього тексту — складний процес Дітей потрібно навчити не лише читати, а й глибоко розуміти прочитане. Та цим робота не обмежується. На цьому етапі учні вчаться: виділяти головну думку твору; виражати своє ставлення до подій, дійових осіб; розрізняти головне і другорядне; коротко (стисло) або дослівно (близько до тексту) передавати зміст прочитаного; складати план твору; виконувати творчі роботи; знаходити слова, вирази, які характеризують події, явища, героїв; самостійно складати описи та поширювати ними текст; зіставляти поведінку дійових осіб, з’ясовуючи подібне та відмінне у їхніх вчинках, ставленні до людей, до оточуючого світу.

Тому саме на цьому етапі, ознайомившись з прийомами роботи п’яти спрямувань, потрібно для аналізу тексту відбирати саме ті, які допоможуть удосконалювати у дітей не лише техніку читання, а й виявляти і розвивати їхні потенційні можливості.

Прийоми удосконаленім якості читання

1. Зачитування уривків з інших творів на тему виучуваного тексту.

2. Декламування поезії або пісень заздалегідь підготовленими 2-3 дітьми на тему тексту, що вивчають.

3. Проведення роботи над словами, значення яких легко зрозуміти у контексті.

4. Організація гри “Диктор” (зачитування 2-3 учнями класу виділених речень або абзаців за всіма вимогами ораторського мистецтва: чіткість, виразність, темп, правильна постановка дихання під час читання, тембр, піднесення та пониження голосу та ін.).

5. Читання окремої частини тексту з наростанням швидкості.

6. Зачитування з тексту речень: питальних, окличних; у яких порівнюються предмети; у яких неживі предмети виконують дії живих; які найбільше подобаються учням і т.п.

7. Вибіркове читання за завданням учителя (опис картин природи, слова автора, початок твору, кінець твору, роздуми дійової особи).

8. Проведення комбінованого читання (учитель — учні класу; учитель — ряд зліва; учитель — ряд справа; учитель — ряд посередині; учитель — колектив класу).

9. Мовчазне читання як самопідготовка до голосного.

10. Підготовка до читання тексту шляхом виконання вправ на розширення кута зору (перечитування слів з тексту з нарощенням букв, складів; перечитування слів з нарощенням темпу читання, голосу читання, емоційного відчуття).

11. Читання тексту за командами: Старт! Увага! Поїхали! Стоп! Відпочинок! Розслаблення! Старт! і т.д. (“Старт” — відкрили текст; “Увага” — приготувалися до читання; “Поїхали” — почали читати всі разом; “Стоп” — зупинилися; “Відпочинок” — поклали голови на парту, підклавши руки; “Розслаблення” — уявили те, що прочитали).

12. Проведення мовної “розминки” (вивчення невеликого за розміром вірша на тему виучуваного тексту).

13. Читання до першої помилки (учень читає текст, поки не допустить помилку).

14. Читання тексту зі змінами видів читання: “Дощик” — пошепки; “Дощ” — напівголосно; “Злива” — голосно.

15. Читання тексту на “буксир” (учитель читає текст з визначеною кількістю слів за хвилину, а учнів бере на “буксир” — “читайте разом зі мною”, не поспішаючи).

16. Проведення естафети читання (один учень починає читати текст, учитель зупиняє його і торкається рукою іншого учня, який відразу ж на цей сигнал продовжує читати, не роблячи паузи).

17. Читання окремих абзаців за зразком учителя (темп, інтонація, логічні та складові наголоси, виразність, правильність).

18. Прочитування одного й того ж речення зі зміною логічного наголосу.

19. Читання тексту за методикою Кушніра (діти слухають текст, запи­саний на платівці (касеті), і той самий текст, який лежить перед ними, чигають разом з автором).

20. Знаходження і прочитування у тексті речень за першим його словом зі зміною інтонації.

21. Читання окремих абзаців прийомами “на одній ноті” (без виразності і розділових знаків), “пташиним базаром” (напівголосне читання один одному), “в темпі скоромовки” (правильно і дуже швидко), “під музику” (плавно, виразно, інтонаційно) і т.п.

22. Читання слів в окремо виділених частинах тексту: багатоскладових, односкладових, з апострофом, власних назв, зі збігом приголосних і т.п.

23. Читання за “будильником” (відведеним часом).

24. Правильне читання деформованих речень (учитель виписує речення з тексту).

25. Організація гри “Снігова куля”. (Виділяється для читання абзац або уривок. Учитель читає речення, а потім діти прочитують його. Друге речення читає учитель, а діти перше і друге разом за ним і т.д.)

Прийоми розвитку пізнавального інтересу

1. Інсценування уривків з виучуваних текстів з елементами костюмів.

2. Ознайомлення з виставкою творів автора, текст якого вивчається на уроці.

3. Зачитування листів з казкових країн: “Мудрості”, “Мови”, “Чемності”, “Поваги”, “Ніжності”, “Краси”, “Дружби” і т.п.

4. Відгадування дійових осіб за властивими їм діями або ознаками (лексика групами записується на дошці).

5. Зачитування уривків з тексту, які справили найбільше враження (схвилювали, захопили, викликали почуття радості, жалю, бажання бути терпеливим, добрим, чемним і т.п.).

6. Робота з ребусами на розгадування назви твору та його дійових осіб.

7. Проведення вікторини на виявлення набутих раніше знань, які є основою для розуміння змісту виучуваного тексту.

8. Аналіз дитячої творчості на тему виучуваного тексту (організація виставки малюнків, підготовлених вдома за завданням учителя).

9. Озвучування малюнків, намальованих заздалегідь учнями класу до виучуваного тексту.

10. Проведення гри-подорожі на тему виучуваного художнього тексту (стежинами бабусиного городу, з казковими героями по казковій країні, літаком до друзів близького і далекого зарубіжжя).

11. Знаходження прихованих слів у словах тексту за їх лексичним значенням.

12. Створення ситуацій на морально-етичну тему з метою оцінювання вчинків дійових осіб художнього тексту.

13. Проведення читацької конференції за прочитаним текстом.

14. Проведення конкурсу “Митець слова” (діти вчаться невеликі за розміром частини тексту читати під музику).

15. Розвиток фантазії за початком речення (учитель диктує початок речення з тексту, а продовжує словом “уявляю”. Наприклад: Летять перисті хмаринки по небу, а я... уявляю...).

16. Зачитування “телеграми” від дійових осіб тексту, автора, мешканців міст (сіл), де розгорталися події.

17. Проведення конкурсу “Гостре око” (діти називають всі можливі кольори, предмети на сюжетних малюнках до тексту, обирається переможець).

18. Проведення хвилин “Мрійника” (Коли б я був на його місці, то ...; Якби мені дозволили керувати машиною, то Була б можливість змінити ситуацію, відразу б...).

19. Створення “емоційної хвилі” (виразити своє ставлення до вчинків дійових осіб).

20. Проведення інтерв’ю з дійовою особою казки (визначені учні класу або за бажанням проводять діалог: кореспондент — дійова особа твору).

21. “Зустріч” з письменником. (Учитель просить дітей уявити, що вони ненароком зустрілися з письменником твору, і подумати, що б вони у нього хотіли запитати на тему виникнення задуму щодо написання художнього тексту.)

22. Передача змісту окремих частин твору діалогом з жестами та мімікою.

23. Проведення уявної подорожі у минуле або майбутнє.

24. Дописати заголовки до ілюстрацій (заздалегідь учні малюють на задану тему) реченнями з тексту.

25. Організація виставок дитячої творчості на тему виучуваного тексту (вишиванки, предметні та сюжетні малюнки, поробки, вироби з пластиліну, випилювання, випалювання і т.п.)

Прийоми удосконалення логічного мислення

1. Проведення гри “Блискавка” (за двома-трьома реченнями, виписаними учителем на дошці, учні відразу колективно починають читати продовження тексту).

2. Самостійне доповнення змісту речень з тексту, записаних на дошці з недописаними частинами.

3. Організація гри “Хто перший” (учні дають відповіді на запитання учителя повним реченням з тексту).

4. Поділ тексту на логічно завершені частини з визначенням заголовків до них.

5. Складання плану зовнішньої структури тексту (у початковій школі — детального).

6. Робота над планом до окремих логічно виділених частин, передача їх змісту близько до тексту.

7. Виділення речень в тексті для цитатного плану.

8. Проведення роботи над деформованим планом до тексту.

9. Робота над усвідомленням логічної послідовності сюжетної лінії тексту за малюнковим планом з титрами.

10. Перечитування та переказування частин тексту за планом.

11. Переказування епізодів тексту за конкретними пунктами плану.

12. Проведення порівняльної характеристики дійових осіб за рисами характеру, вчинками, зовнішнім виглядом.

13. Знаходження в тексті речень для вираження головної думки тексту.

14. Зачитування епізоду з тексту, який розкриває зміст сюжетного малюнка, поданого до нього.

15. Читання тексту в дійових особах з передачею відповідною інтонацією настрою героїв твору.

16. Вибіркове читання речень (за першим словом, за останніми двома, за наявністю образних виразів, за найбільшою кількістю слів у названому абзаці).

17. Опрацювання тестів (вибрати з поданих варіантів правильну відповідь).

18. Зачитування у змісті тексту описів природи, портретів дійових осіб, діалогу, монологу, епізодів найвищого емоційного напруження.

19. Передача або зачитування змісту тексту до прочитаного вчителем речення та після нього (учитель зачитує речення з тексту і просить учнів продовжити переказувати події після нього або до нього).

20. Переказ окремих частин твору за опорними словами (діями або ознаками).

21. Із запропонованих заголовків вибрати найбільш вдалий, пояснити своє міркування.

22. Оголошення послідовної роботи на уроці за планом, представленим символами (на розсуд учителя).

23. Проведення екскурсії в природу (проведення бесіди на уроці за матеріалами спостереження).

24. Читання частин тексту з поширенням речень образними словосполученнями, які учитель заздалегідь записує на дошці (4-5).

25. Знаходження і переказування частин тексту з зображувально- виражальними засобами мови, а також прийомами зображення літературного героя: опис його зовнішності, вчинків, поведінки, пейзажу, інтер’єру.

Прийоми розвитку творчих здібностей

1. Введення в текст за його змістом самостійно складених описів тварин, рослин, природи, краєвидів; окремих дерев, кущів; зірок, сонця, місяця; річок, озер і т.п.

2. Переказування окремих частин тексту від зміненої особи.

3. Поширення речень окремих частин тексту на власний розсуд.

4. Перебудова заключної частини тексту на власний розсуд.

5. Написання поезії за змістом художнього тексту з використанням образних виразів, виділених під керівництвом учителя або самостійно учнями класу.

6. Словесне малювання окремих епізодів тексту з наведенням прикладів кольорів, які будуть переважати у сюжеті.

7. Розвиток фантазії засобами уявних зустрічей з персонажами художнього тексту.

8. Добір за змістом тексту приказок, прислів’їв, крилатих виразів і передача окремих частин з їх використанням.

9. Створення діафільму за прочитаним текстом (словесне малювання з титрами).

10. Визначення головної думки твору самостійно складеними реченнями.

11. Виявлення вражень від прочитаного шляхом проведення дискусії.

12. Розвиток умінь вибрати прислів’я з ряду поданих для підтвердження вчинків дійових осіб.

13. Самостійне складання загадок, прислів’їв до виучуваного тексту.

14. Написання уявного листа окремій дійовій особі твору.

15. Закінчити прислів’я, якими можна буде поширити зміст тексту (учитель записує декілька прислів’їв без останньої частини у них, діти на свій розсуд закінчують і виділяють епізоди в тексті, куди їх можна додати).

16. Поширити окремі речення тексту (учитель називає) порівняльними зворотами. (Наприклад: Торкнувся теплий вітерець його обличчя, ... немов матінка ніжними руками.)

17. Складання словничка головної дійової особи твору та створення на його основі нового сюжету.

18. Виділення в тексті зачину та кінцівки, побудова основної частини тексту на свій розсуд (за умови, коли текст невеликий за розміром).

19. Проведення уявної бесіди з героями твору (про що б ти розповів, що б хотів дізнатися).

20. Охарактеризувати дійову особу твору за її вчинками та поведінкою.

21. Висловити своє ставлення до зображених подій у творі.

22. На основі виписаних з тексту окремих слів діалогу розповісти його так, щоб незрозуміле стало зрозумілим. Наприклад: “Біда навчить”, 4/3 кл.:

• Дядино, ...

• Сама не знаю...

• Чи не можете ...

• Та ні, синочку...

23. Домислити події, які б могли передувати зображуваним.

24. Читання твору в дійових особах без слів автора.

25. Самостійна побудова розповіді за аналогією до прочитаного тексту.

Прийоми виявлення та розвитку потенційних можливостей

1. Створення проблемних ситуацій на матеріалі тексту та їх розв’язання з доведенням правильності особистого судження.

2. Графічне зображення змісту окремих частин тексту.

3. Виявлення шляхом бесіди з учнями обсягу самостійно прочитаних ними творів на тему виучуваного тексту, повідомлення додаткової інформації окремими дітьми з метою розширення знань дітей класу.

4. Організація конкурсу ерудитів (виявлення умінь в учнів пояснювати етимологію окремих слів, розгадувати кросворди з використанням відібраної лексики з тексту, поширювати текст влучними прислів’ями, пояснювати ставлення автора до дійових осіб виучуваного тексту).

5. Самостійне визначення основної думки твору з доведенням правильності судження шляхом виділення речень з тексту.

6. Перенесення одержаних знань з інших предметів на уроки читання за умови вивчення одних і тих самих тем.

7. Доведення відповідності змісту тексту його назві.

8. Поширення змісту тексту самостійно побудованими реченнями для більш глибокого його розуміння.

9. Створення “живого” малюнка до окремих епізодів тексту (за допомогою рухів, жестів, міміки, деталей костюмів).

10. Розвиток умінь за назвою твору визначити його зміст, передбачити розвиток подій (“Вінок у морі”, “Ломикамінь”, “Помічниця”, “Зламана гілка”, “Який слід повинна залишити людина на Землі?”, “У панському саду” та ін.).

11. Складання тексту-міркування: “Чому автор обрав саме такий заголовок до тексту”, “Чому автора зацікавила саме ця тема художнього тексту” і т.п.

12. Оформлення виставки сюжетних малюнків до змісту виучуваного тексту.

13. Виготовлення поробок предметів, які зустрічаються у тексті (словесне представлення їхнього зовнішнього вигляду).

14. Проведення гри “Колір душі” (діти, складаючи словесний малюнок до тексту, обгрунтовують вибір кольорів, від яких залежить настрій дійових осіб).

15. Знаходження спільного і відмінного в художньому тексті та сюжетному малюнку до нього (назви кольорів, предметів, сюжету, зображених подій, назви (заголовка).

16. Організація гри “Учитель — учні” (одні діти вчаться ставити запитання за змістом тексту, інші — відповідати на них).

17. Проведення гри “Мозковий штурм”. (Учитель називає з тексту слово, словосполучення, речення, а діти на свій розсуд створюють власну ситуацію.)

18. Наведення прикладів життєвих ситуацій аналогічних тим, які описані в художньому тексті.

19. Виділення у творі казкового і реального.

20. “Переиессння” думок дітей в іншу історичну епоху (розвиток уяви, фантазії, вчинків).

21. Висловлювання власних міркувань за змістом прочитаного.

22. Складання розповіді за аналогією, анотація до твору.

23. Знаходження спільного між головним персонажем твору і однотипними характерами цього ж твору.

24. Наведення взаємозв’язків між виучуваним образом і схожими за типом героями з інших творів.

25. Встановлення зв’язку відтворених автором картин життя з конкретними реальними фактами.

VІІІ. Етап вторинного синтезу

Шляхом проведення бесіди, дискусії, постановки проблемних запитань, зрідка — “провокаційних запитань”, “інтерв’ю”, “телепередачі” та інших прийомів роботи учителеві потрібно дізнатися, яке саме враження залишилося у дітей від прочитаного тексту, від процесу роботи над його змістом.

Запитання учителя або дітей, які будуть виконувати роль корес­пондентів, телеведучих, учителя, вихователя, диктора, мусять бути спрямовані на виявлення їхнього ставлення до:

• задуму автора (актуальність теми, чому хотів навчити, від чого застерегти);

• побудови сюжетної лінії тексту;

• складності сюжетної лінії;

• насичення подій у змісті;

• одноманітності у назвах дійових осіб порівняно з іншими текстами;

• значної кількості незрозумілих слів;

• можливості абсолютно свідомого розуміння змісту;

• виховного впливу на самовдосконалення особистості та ін.

Після проведення глибокого аналізу тексту та виявлення загального враження від прочитаного тексту потрібно завершити роботу з дітьми бесідою на виявлення знань, які вони запозичили для себе особисто. Учні, як правило, хочуть наслідувати улюбленого героя твору або запозичити окремі його риси характеру, хочуть виразити своє ставлення до прочитаного, подискутувати на окремі теми, використовуючи для доведення правильності власного судження знання, здобуті самостійним шляхом. Ось саме тому потрібно обов’язково дати дітям можливість виразити свої думки і почуття. Для цього, обравши декілька прийомів роботи, учитель залучає школярів до активної розумової діяльності шляхом співбесіди, роздумів.

1. Що абсолютно нового ви дізналися з прочитаного тексту?

2. Кому з героїв твору ви віддаєте свої симпатії? Чому?

3. Які риси характеру ви хотіли б собі запозичити від дійових осіб художнього тексту?

4. Кого з дійових осіб ви хотіли б обрати собі в друзі? Чому?

5. Кому з дійових осіб ви змогли б довірити свої таємниці?

6. Проведення презентації твору (учень-автор, ведучий, гості, слухачі, виступаючі).

7. Як би ви прорекламували прочитаний текст?

8. Складання твору-розповіді “Чого навчив мене цей твір”.

9. Які поради ви дали б окремим дійовим особам?

10. Які слова (вирази) варто запам’ятати з тексту та передати їх іншим?

11. Де можуть знадобитися знання, які ви здобули сьогодні на уроці?

12. Який уривок з твору ви б хотіли перечитати із задоволенням декілька разів? Чому? Поясніть.

13. Чи з’явилося у вас бажання читати тексти на подібну тематику? Чим це викликано?

14. Про який випадок (ситуацію) зі змісту тексту ви б хотіли поговорити з друзями поза уроком (братом, сестрою, батьками)? Чому?

15. Які події в тексті змусили вас змінити своє ставлення до людей (близьких, рідних, друзів, тварин)?

ІХ. Домашнє завдання

Як правило, учителі дітям пропонують вдома ще декілька разів прочитати текст, щоб добре вміли читати. Але чи не слід кожному, хто працює з дітьми, пам’ятати слова КД. Ушинського: “Читати — це ще нічого не значить. Що читати і як розуміти прочитане — ось найголовніше”.

Тому, приступаючи до опрацювання тексту, потрібно учителеві заздалегідь добре продумати домашнє завдання для учнів. Воно може бути не одне й те саме для всього класу. Адже є учні, яким буде зовсім нецікаво ще раз читати гой текст, який опрацьовувався в класі; є учні, які прочитають його за завданням учителя, але без інтересу. Ось саме тому і доречно, враховуючи здібності та можливості учнів, виносити різні варіанти завдань для самостійного вибору дітьми класу. Наприклад:

• Виберіть найцікавіший епізод з тексту на свій розсуд і до кожної назви в ньому додайте ознаку, запишіть свою творчість у зошит, щоб змогли прочитати учням класу;

• Подумайте над послідовністю вчинків головної дійової особи тексту і дайте їй повну характеристику;

• Намалюйте казкових дійових осіб такими, якими ви їх уявляєте в окремих ситуаціях;

• Перевірте свої творчі можливості:

• на подібну тему напишіть самостійно текст;

• виділивши окремі словосполучення з тексту, напишіть вірш на тему тексту;

• доберіть твір на подібну тематику іншого автора, прочитайте, щоб змогли в класі розповісти іншим;

• випишіть з тексту тільки ті словосполучення і речення, які вам дуже сподобалися, і обґрунтуйте свій вибір на наступному уроці.

Бажано дітям два-три варіанти домашнього завдання на основі виучу­ваного тексту продиктувати, щоб вони записали, а вдома обрали один із них для виконання.

Будь-яке завдання, яке оберуть діти, “спонукає” їх без примусу декілька разів перечитати текст, щоб можна було “щось виписати”, “щось вибрати”, “поширити”, “намалювати”, “скласти твір, вірш” та ін.

Такий підхід до постановки домашніх завдань дає можливість виявляти у дітей потенційні можливості та розвивати їх, удосконалювати інтерес до читання, розвивати творчі здібності, логічне мислення, формуючи таким чином особистість молодшого школяра з умінням самостійно удосконалювати себе, розширювати свій кругозір, виражати власне ставлення до людей, природи, історичних подій, творців прекрасного і величного.

14