1.2Побудова горловини станції
За завданням необхідно побудувати однонитковий план горловини станції за варіантом. Є наступна схема-план станції:
Рисунок 1 – Схема-план станції
Аналіз та побудова буде здійснюватися непарної горловини за чинними нормами та правилами. Тому потрібно перетворити цей план у більш коректний вигляд, що зображений на рисунку 2. Міжколійний інтервал – 5,5 м.
Рисунок 2 – Колійний розвиток непарної горловини станції
Далі проводиться нумерація стрілок. Вони нумеруються від перегону. У непарній горловині станції всі стрілки мають непарні номери, у парній горловині – парні. У даній горловині найвіддаленіша від осі станції стрілка отримує номер «1». Стрілка 1 є однією із стрілок з'їзду, тому друга стрілка отримує номер 3 незалежно від інших стрілок. Наступна стрілка матиме номер 5 і т. д.
Рисунок 3 – Нумерація стрілок на станції
Наступним кроком необхідно провести розділення станції на ізольовані секції. Це робиться за допомогою ізольованих стиків. Вони розміщуються:
на в’їзді на станцію під світлофори Н та НД з метою відокремлення колій станції від перегону;
по першому з’їзду «стрілочної вулиці» у випадку, якщо вулиця примикає до головної колії;
по краях приймально-відправних колій з метою встановлення вихідних/маневрових світлофорів;
на виїзді з тупиків;
на усіх стрілочних з’їздах;
між стрілками, що розташовані хрестовинами назустріч. У таких місцях встановлюється негабаритний ізостик;
на безстрілочних ділянках великої довжини, де можливе безпечне встановлення локомотива або состава, де в подальшому будуть встановлені маневрові світлофори;
на безстрілочних ділянках після вхідних світлофорів до першої стрілки.
Основна вимога до розташування ізольованих стиків: кожна ізольована секція стрілочної горловини повинна включати не більше трьох стрілок (при проектуванні тональних рейкових кіл на станції в одну секцію може входити до чотирьох стрілок).
Рисунок 4 – Розміщення ізольованих стиків
На станції необхідно передбачити вхідні, вихідні світлофори для поїздів та маневрові сигнали для маневрової роботи. Усі світлофори встановлюють на ординаті ізолюючих стиків праворуч по ходу руху поїзда.
Вхідні світлофори розміщуються на одній ординаті з ізостиками, що відділяють станцію від перегону. Вхідний світлофор, яким поїзд прибуває в непарну горловину, позначається «Н», в парну – «Ч».
Для прийому рухомого складу з неправильної колії встановлюється додатковий вхідний світлофор «НД» або «ЧД». Ці світлофори встановлюються одному рівні з основним вхідним світлофором. За відсутності місця в міжколії (необхідно 5,3 м) для встановлення вхідного додаткового світлофора праворуч по ходу руху він може встановлюватися ліворуч по ходу руху поїзда. Як правило, додатковий вхідний світлофор не містить зеленого вогню.
Вихідні світлофори встановлюються на кожній приймально-відправній колії на ординаті ізостика, що відділяє п/в колію від горловини, задля надання дозволу рушити поїзду з цієї колії. Якщо колія спеціалізована (має фіксований напрямок руху), то буде встановлений один вихідний світлофор, якщо знеособлена – два вихідних світлофори.
Вихідні світлофори з основних шляхів встановлюються щогловими. Також щоглові вихідні світлофори встановлюються на бічних приймально-відправних коліях, якими здійснюється безупинний пропуск поїздів.
Літера вихідного світлофора містить літеру Н або Ч та номер, наприклад: Н1, Ч4. Літера Н вказує, що це світлофор для непарних поїздів, літера Ч – для парних. Номер показує, до якої приймально-відправної колії належить вихідний світлофор.
Рисунок 5 – Встановлення вхідних та вихідних світлофорів
Зазначимо, що відправлення з другої колії має так звані варіантні маршрути через відхилення по стрілкам 29/31 та 9/11, 29/31 та 1/3 тощо. Тому на вихідному світлофорі Ч2 встановлюється додатковий жовтий сигнал.
Далі потрібно встановити маневрові світлофори для організації маневрової роботи у межах станції. Без аналізу маневрової роботи світлофори можна встановити у наступних місцях:
з приймально-відправної колії за відсутності вихідних світлофорів з цієї колії;
з тупиків;
з безстрілочної ділянки за вхідними світлофорами.
З тупиків встановлюються щоглові світлофори з червоним забороняючим сигналом замість синього. В усіх інших випадках – карликові.
Маневрові пересування дозволяють переміщатися маневровому локомотиву між приймальними шляхами та глухими кутами в межах станції. Більшість маневрів виконуються кутовими заїздами. Нумерація світлофорів здійснюється за тим же методом, що і стрілок: на в’їзді перший світлофор має назву «М1». Непарна горловина вказує, що число біля «М» повинно також бути непарним. Далі відносно положення від осі станції проводиться нумерація у бік збільшення значення, тобто наступний матиме назву «М3», «М5» і т. д.
Рисунок 6 – Однонитковий план непарної горловини станції
Наступний етап – розрахунок ординат стрілок та світлофорів. Ордината станційного об’єкта – це відстань від осі «центра» станції до цього об’єкта. Розрахунок починається з найкоротшої приймально-відправної колії. У цьому випадку це одинадцята колія, що має значення довжини 1250 м. Спочатку знаходиться ордината відповідного до колії світлофора, тобто Ч11.
Ор(Ч11) = Lmin / 2 = 625 м
Далі вже від вихідного світлофора Ч11 проводиться розрахунок ординат решти об’єктів за існуючими нормами та правилами. В залежності від взаємного положення стрілок зі світлофорами та між собою значення ординати також буде інакшим. Повний розрахунок ординат об’єктів станції приведений у Додатку А.
Потім отримані значення заносять у таблицю, що розташована над станцією при тому, що кожна ордината має відповідати своєму об’єкту, як це показано на рисунку 7.
Рисунок 7 – Ординати стрілок та світлофорів