Тема 2. Інженерне обладнання та маскування позицій

Заняття 1. Фортифікаційне обладнання опорних пунктів та районів розташування підрозділів

Навчальні питання:

1. Польові фортифікаційні споруди, їх будова та порядок устаткування у різних умовах. Матеріали та інструмент, що застосовується для фортифікаційного обладнання.

2. Маскування фортифікаційних споруд табельними інженерними засобами та місцевими матеріалами.

3. Застосування інженерних засобів захисту від ВТЗ під час знаходження підрозділу у районі розташування.

Перше питання:

Польові фортифікаційні споруди, їх будова та порядок устаткування у різних умовах. Матеріали та інструмент, що застосовується для фортифікаційного обладнання.

Фортифікаційне обладнання позицій, опорних пунктів,

районів, рубежів здійснюється з метою ефективного застосування зброї та бойової техніки, стійкості управління військами, а також забезпечення захисту особового складу, озброєння і техніки від усіх засобів ураження противника.

Основу інженерного обладнання складають польові фортифікаційні споруди, які за призначенням розподіляються:

- для ведення вогню – окопи, траншеї, ходи сполучення для особового складу, основні і запасні вогневі позиції танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), гармат і інших вогневих засобів,;

- для управління підрозділами - командно-спостережні (командні) пункти;

- для захисту особового складу – відкриті та перекриті щілини, бліндажі, сховища, траншеї та ходи сполучення;

- для захисту транспортних машин, боєприпасів, матеріально-технічних запасів – сховища та укриття.

Класифікація

фортифікаційних споруд

По розташуванню відносно поверхні землі і способу зведення фортифікаційні спорудження розподіляються на:

- наземні (насипні) споруди ( зводяться без заглиблення в грунт).

-котловинні споруди (зводяться з відриттям котлованів).

-підземні споруди ( будуються з використанням спеціальних способів розробки ґрунту, застосуванням засобів проходки та спеціальної техніки).

-шахтні споруди.

Класифікація фортифікаційних споруд

За конструкцією фортифікаційні споруди розподіляються на:

-споруди відкритого типу (окопи, траншеї і ходи сполучення, відкриті щілини, укриття для техніки і матеріальних засобів - звичайно являються собою котлован або рів із земляним насипом (бруствером). Відкриті споруди у 1,5 - 2 рази зменшують радіус зон виходу з ладу особового складу, зброї, техніки і матеріальних засобів від вражаючих факторів ядерної зброї у порівнянні з розміщеними на необладнаній місцевості. Вони захищають також від куль і осколків снарядів мін і авіабомб у звичайному споряджені, знижують втрати від фугасної дії цих боєприпасів).

-- споруди закритого типу (перекриті щілини, бліндажі, сховища, які мають перекриття і замкнену конструкцію по всьому контуру, а також захисний вхід. Закриті спорудження забезпечують більш високий захист від ядерних та звичайних засобів ураження, ніж відкриті.

Основні тактико-технічні вимоги до фортифікаційних споруд

створення необхідних умов для ведення бою (зручності відпочинку або безупинного технологічного процесу), відповідно з призначенням споруди ;

забезпечення необхідної міцності, стійкості й довговічності;

зручність виконання робіт та економічність при влаштуванні й експлуатації;

забезпечення заданої живучості споруди.

Вихідні дані, які необхідні командиру взводу для організації фортифікаційного обладнання опорного пункту взводу:

- роль і місце взводу в оборонному бою;

- умови переходу до оборони;

- час готовності оборони;

- начертання переднього краю;

- наявність сил та засобів, їх можливості;

- характер та властивості місцевості, погодні умови та пори року.

Опорний пункт взводу – це район місцевості по фронту – до 400 м та в глибину – до 300 м, на якому механізований (танковий) взвод із засобами посилення розташовується у бойовому порядку для ведення оборонного бою.

Опорний пункт механізованого взводу складається з:

-позицій механізованих відділень (до 100 м по фронту з проміжками до 50 м) ;

-вогневих позицій бойових машин піхоти (БТР) і приданих вогневих засобів;

-командно-спостережного пункту командира підрозділу (до 200 м від переднього краю);

Впершу чергу:

1. По всьому фронту опорного пункту механізованого взводу відривається суцільна траншея, яка призначена для ведення вогню, спостереження, прихованого розташування підрозділу та його маневру у ході бою.