Interp_British_Liter
.pdfboys employed upon it I was one. |
|
или печати, которые помещены на |
|||||||
|
|
|
пробках, или закончили бутылках, |
||||||
There were three or four of us, |
которые упакованы в бочках. Вся эта |
||||||||
counting me. My working place was |
работа была моей работой, и |
||||||||
established in a corner of the |
мальчиков, используемых на этом, я |
||||||||
warehouse, where Mr. Quinion could |
был одним. |
|
|
|
|
|
|||
see me, when he chose to stand up on |
|
Были три или четыре из нас, |
|||||||
the bottom rail of his stool in the |
пересчитывая меня. Мое рабочее место |
||||||||
counting-house, and look at me through |
было установлено в углу склада, где г-н |
||||||||
a window above the desk. Hither, on |
Quinion мог бы видеть меня, когда он |
||||||||
the first morning of my so auspiciously |
выбрал, чтобы встать на нижнем рельсе |
||||||||
beginning life on my own account, the |
его табурета в конторе, и взгляде на |
||||||||
oldest of the regular boys was |
меня через окно выше стола. Сюда, на |
||||||||
summoned to show me my business. |
первом утре моей так благоприятно |
||||||||
His name was Mick Walker, and he |
начинающейся |
жизни |
на |
моем |
|||||
wore a ragged apron and a paper cap. |
собственном счете, самый старый |
||||||||
He informed me that his father was a |
регулярных мальчиков был вызван, |
||||||||
bargeman, and walked, in a black |
чтобы показать мне мой бизнес. Его |
||||||||
velvet head-dress, in the Lord Mayor's |
имя было Ходоком Мика, и он носил |
||||||||
Show. He also informed me that our |
оборванный |
передник и |
бумажную |
||||||
principal associate would be another |
шапку. Он информировал меня что его |
||||||||
boy whom he introduced by the — to |
отец был bаrgemаn, и ходил, в черном |
||||||||
me — extraordinary name of Mealy |
бархатном головном уборе, в Показе |
||||||||
Potatoes. I discovered, however, that |
Мэра Лорда. Он также информировал |
||||||||
this youth had not been christened by |
меня что наш главный партнер будет |
||||||||
that name, but that it had been |
другим мальчиком, кто он ввел — ко |
||||||||
bestowed upon him in the warehouse, |
мне |
— |
экстраординарное |
имя |
|||||
on account of his complexion, which |
Мучнистых Картофелей. Я обнаружил, |
||||||||
was pale or mealy. Mealy's father was |
однако, это эта юность не была |
||||||||
a waterman, who had the additional |
окрещена по тому имени, но это это |
||||||||
distinction of being a fireman, and was |
было даровано на нем в складе, в счет |
||||||||
engaged as such at one of the large |
его аспекта, который был бледен или |
||||||||
theatres; where some young relation of |
мучнист. |
Отец |
Meаly's |
был |
|||||
Mealy's — I think his little sister — did |
перевозчиком, |
|
который |
имел |
|||||
Imps in the Pantomimes. |
|
дополнительный |
|
|
distinction |
||||
|
|
|
существования пожарником, и был |
||||||
No words can express the secret |
нанят как такой в одном из больших |
||||||||
agony of my soul as I sunk into this |
театров; где некоторое молодое |
||||||||
companionship; |
compared |
these |
отношение Meаly's — я думаю его |
||||||
henceforth everyday associates |
with |
маленькую сестру — сделал Бесенков в |
|||||||
those of my happier childhood — not |
Пантомимах. |
|
|
|
|
|
|||
to say with Steerforth, Traddles, and |
|
Никакие слова не могут выразить |
|||||||
the rest of those boys; and felt my |
секретную агонию моего духа, так как |
||||||||
hopes of growing up to be a learned |
я снизился в это общение; сравнимо |
||||||||
and distinguished man, crushed in my |
эти впредь everydаy связывается с теми |
||||||||
bosom. The deep remembrance of the |
более счастливого из моего детства —, |
||||||||
181
sense I had, of being utterly without |
чтобы не сказать с Steerforth, Trаddles, |
|||
hope now; of the shame I felt in my |
и остальная часть тех мальчиков; и |
|||
position; of the misery it was to my |
почувствовал |
себя |
моих |
надежд |
young heart to believe that day by day |
вырастания, чтобы быть обученным и |
|||
what I had learned, and thought, and |
выдающимся мужчиной, мятым в моей |
|||
delighted in, and raised my fancy and |
груди. Глубокая память смысла я имел, |
|||
my emulation up by, would pass away |
существования крайне |
без |
надежды |
|
from me, little by little, never to be |
сейчас; стыда, себя которого я |
|||
brought back any more; cannot be |
почувствовал в своей позиции; |
|||
written. As often as Mick Walker went |
убожества |
это подошло |
моему |
|
away in the course of that forenoon, I |
молодому сердцу, чтобы поверить в то |
|||
mingled my tears with the water in |
день от дня, что я изучил, и мысль, и |
|||
which I was washing the bottles; and |
восхищенный, и поднял мою фантазию |
|||
sobbed as if there were a flaw in my |
и мое соревнование, прошел бы далеко |
|||
own breast, and it were in danger of |
от меня, понемногу, никогда, чтобы |
|||
bursting. |
быть принесенным назад больше; не |
|||
|
может написаться. Как часто, так как |
|||
|
Ходок Мика ушел в ходе того времени |
|||
|
до полудня, я смешал свои слезы с |
|||
|
водой, в которой я вымыл бутылки; и |
|||
|
рыдают как будто бы был дефект в |
|||
|
моей собственной груди, и это |
|||
|
подверглось опасности разрывания. |
|||
Переведено с помощью Pragma для текстового редактора W, версия 3.0,
редакция 3.01.0013. Режим доступа: www/trident.com.ua
5. Compare the abstracts below and find the translator’s devices:
Oscar Wilde. The Picture of Dorian Gray.
Перекладач Ростислав Доценкo
The studio was filled with the rich |
Робітню |
художника |
сповнювали |
||||
odour of roses, and when the light |
густі пахощі троянд, а коли в садку |
||||||
summer wind stirred amidst the trees of |
знімався літній легіт, він доносив крізь |
||||||
the garden, there came through the open |
відчинені двері то п'янкий запах |
||||||
door the heavy scent of the lilac, or the |
бузкового цвіту, то погідніший аромат |
||||||
more delicate perfume of the pink- |
рожевих квіток шипшини. |
|
|
||||
flowering thorn. |
|
З перського дивана, де лежав лорд |
|||||
From the corner of the divan of |
Генрі Воттон, курячи своїм звичаєм |
||||||
Persian saddle-bags on which he was |
одну по одній незліченні цигарки, |
||||||
lying, smoking, as was his custom, |
можна було побачити лише блиск |
||||||
innumerable |
cigarettes, Lord |
Henry |
золотаво-ніжного, |
як |
мед, |
цвіту |
|
Wotton could just catch the gleam of |
верболозу, |
чиє |
тремтливе |
віття, |
|||
the honey-sweet and honey-coloured |
здавалося, насилу витримувало тягар |
||||||
blossoms of |
a laburnum, |
whose |
полум'яної |
краси. |
Зрідка |
на |
довгих |
182
tremulous branches seemed hardly able to bear the burden of a beauty so flamelike as theirs; and now and then the fantastic shadows of birds in flight flitted across the long tussore-silk curtains that were stretched in front of the huge window, producing a kind oа momentary Japanese effect, and making him think of those pallid jadefaced painters of Tokio who, through the medium of an art that is necessary immobile, seek to convey the sense of swiftness and motion. The sullen murmur of the bees shouldering their way through the long unmown grass, or circling with monotonous insistence round the dusty gilt horns of the straggling woodbine, seemed to make the stillness more oppressive. The dim roar of London was like the bourdon note of a distant organ.
In the center of the room, clamped to an upright easel, stood the full-length portrait of a young man of extraordinary personal beauty, an in front of it, some little distance away, was sitting the artist himself, Basil Hallward, whose sudden disappearance some years ago caused, at the time, such public excitement, and gave rise to so many strange conjectures.
As the painter looked at the gracious and comely form he had so skillfully mirrored in his art, a smile of pleasure passed across his face, and seemed about to linger there. But he suddenly started up, and closing his eyes, placed his finger upon the lids, as though he sought to imprison within his brain some curious dream from which he feared he might awake.
“It is your best work, Basil, the best thing you have ever done,” said Lord Henry, languidly. “You must certainly send it next year to the Grosbenor. The Academy is too large and too vulgar.
шовкових шторах величезного вікна миготіли химерні тіні птахів, утворюючи на мить щось подібне до японського малюнка, і тоді лорд Генрі думав про блідолицих художників із Токіо, які засобами мистецтва, з природи своєї статичного, намагалися передати відчуття швидкості й руху. Ще більш угнічувало тишу сердите гудіння бджіл, що пробиралися високою невикошеною травою чи монотонно й настійливо кружляли біля покритих золотистим пилком вусиків розлогої жимолості. Невиразний клекіт Лондона долинав, наче басова нота далекого органа.
Посеред кімнати стояв на мольберті зроблений у повен зріст портрет надзвичайно вродливого юнака, а перед портретом дещо віддалік сидів сам художник, Безіл Голворд, раптове зникнення якого кілька років тому так схвилювало все лондонське товариство і викликало чимало найрозмаїтіших здогадок.
Художник дивився на прегарну юнакову постать, що її він так майстерно виобразив на полотні, і обличчя йому опромінював задоволений усміх. Раптом він схопився і, заплющивши очі, притис пальці до повік, наче силкуючись утримати в пам'яті якийсь чудовий сон і боячись пробудитись.
— Це твоя найкраща робота, Безіле, найкраща з усіх, що ти створив, — мляво сказав лорд Генрі. — Ти конче повинен надіслати її наступного року на виставку в «Ґровнер». Тільки не до академії — зали академії занадто великі й вульгарні. Там вічно або так багато людей, що за ними не видно картин, або так багато картин, що за ними не видно людей. Одне жахливе, а друге ще гірше. Ні, Ґровнер — це єдине відповідне місце.
183
Whenever I have gone there, there have been either so many people that I have not been able to see the pictures, which was dreadful, or so many pictures that I have not been able to see the people, which is worse. The Grosvenor is really the only place.”
“I don’t think I shall send it anywhere, “ he answered, tossing his head backing that odd way that used to make his friends laugh at him at Oxford. “No: I won’t send it anywhere.”
Lord Henry elevated his eyebrows, and looked at him in amazement through the thin blue wreaths of smoke that curled up in such fanciful whirls from his heavy opium-tainted cigarette. “Not send it anywhere? My dear fellow, why? Have you any reason? What odd chaps you painters are! You do anything in the world to gain a reputation. As soon as you have one, you seem want to throw it away. It is silly of you, for there is only one thing in the world worse than being talked about, and that is not being talked about. A portrait like this would set you far above all the young men in England, and make the old men quite jealous, if old men are ever capable of any emotion.”
“I know you will laugh at me,’ he replied, ‘but I really can’t exhibit it. I have put too much of myself into it.”
Lord Henry stretched himself out on the divan and laughed.
“Yes, I knew you would; but it is quite true, all the same.”
“Too much of yourself in it! Upon my word, Basil, I didn’t know you were so vain; and I really can’t see any resemblance between you, with your rugged strong face and your coal-black hair, and this young Adonis, who looks
—Я взагалі не збираюсь її виставляти, — відгукнувся Безіл, кумедно закидаючи голову — характерний рух, з якого кпили його приятелі ще в Оксфорді. — Ні, я не виставлятиму її ніде.
Лорд Генрі здивовано звів брови і поглянув на нього крізь примхливі кільця голубого диму від заправленої опієм цигарки.
—Ніде не виставлятимеш? Мій любий, чому? Ти маєш якісь підстави? Що за дивацький народ ці художники! Із шкіри пнуться, аби набути популярності, а як тільки вона приходить, — здається, прагнуть позбутись її. Це ж так нерозумно! Бо коли прикро, що про тебе забагато говорять, то ще прикріше, коли про тебе зовсім не говорять. А цей портрет підніс би твоє ім'я, Безіле, далеко над усіма молодими художниками в Англії і примусив би старих запалитись ревнощами, коли вони ще здатні на емоції.
—Я знаю, ти будеш сміятися з мене, але я справді не можу виставити цього портрета, — повторив художник. — Занадто багато самого себе я вклав у нього.
Лорд Генрі засміявся, випростуючись на дивані.
—Ну от, я ж знав, що ти сміятимешся. Але це таки щира правда.
—Занадто багато самого себе! Слово честі, Безіле, я не думав, що в тобі стільки марнославства. Ти, з твоїм суворим обличчям і чорним як вугіль волоссям, — і цей юний Адоніс, наче зроблений із слонової кості й трояндових пелюсток! Не бачу найменшої схожості між вами!.. Адже він Нарцис, мій любий, а ти... Ну, звичайно, в тебе одухотворене лице і таке інше... Але Краса, справжня Краса, кінчається там, де починається
184
as if he was made out of ivory and roseleaves. Why, my deat Basil, he is a Narcissus, and you – well, of course you have an intellectual expression, and all that. But beauty, real beauty, ends where an intellectual expression begins. Intellect is in itself a mode of exaggeration, and destroys the harmony of any face. The moment one sits down to think, one becomes all nose, or all forehead, or something horrid. Look at the successful men in any of the lerned profession. How perfectly hideous they are! Except, of course, in the Church. But then in the Church they don’t think. A bishop keeps on saying at the age of eighty what he was told to say when he was a boy of eighteen, and as a natural consequence he always looks absolutely delightful. You mysterious young friend, whose name you have never told me, but whose picture really fascinates me, never thinks. I feel quite sure of that. He is some brainless, beautiful creature, who should be always here in winter when we have no flowers to look at, and always here in summer when we want something to chill out intelligence. Don’t flatter yourself, Basil: you are not in the least like him.”
“You don’t understand me, Harry,” answered the artist. “Of course I am not like him. I know that perfectly well. Indeed, I should be sorry to look like him. You shrug your shoulders? I am telling you the truth. There is a fatality about all physical and intellectual distinction, the sort of fatality that seems to dog through history the faltering steps of kings. The ugly and the stupid have the best of it in this world. They can sit at their ease and gape at the play. If they know nothing of victory, they are at least spared the knowledge of defeat. They live as we all should live, undisturbed, indifferent,
одухотвореність. Інтелект — уже сам собою щось диспропорційне. Він нівечить гармонію обличчя. Ту ж мить, як хтось береться думати, у нього або видовжується ніс, або розширюється чоло, або щось інше псує лице. Візьми першого-ліпшого з цих визначних учених мужів і подивись, до чого вони всі відразливі! Ясна річ, за винятком церковників. Але в церкві їм не доводиться голів сушити. Вісімдесятирічний єпископ у проповіді повторює те, що йому казали, коли він був вісімнадцятирічним хлопцем, — тож, природно, його вигляд усе так само по-молодечому принадний. Судячи з портрета, твій таємничий юний друг, імені якого ти не хочеш назвати, має чарівну вроду, отже, він ніколи не думає. Я таки цілком певен того. Він — прекрасне бездумне створіння, яке мусить бути з нами завжди: і взимку, коли ми не маємо квіток, щоб милуватись ними, і влітку, коли ми потребуємо чогось, що остудило б мозок. Не лести собі, Безіле: ти ані крихти не схожий на нього.
— Ти не розумієш мене, Гаррі, — відказав митець. — Звичайно, я не схожий на нього. Я знаю це дуже добре. Як на правду, то я б навіть жалкував, якби став на нього схожим. Ти знизуєш плечима? Я щиро кажу. Всіма, хто має непересічний розум чи красу, правує в житті лихий фатум, — той самий, що спрямовував непевну ходу монархів протягом усієї історії. Краще не виділятись над своїм середовищем. Бо на цім світі виграють лише потвори й нездари. Вони можуть невимушено сидіти і позіхати на виставі життя. Нехай їм нічого не відомо про радість перемоги, але ж зате вони обходяться й без гіркоти поразки. Вони живуть так, як ми всі мали б жити: байдужно, без турбот, без хвилювань. Вони не
185
and without disquiet. They neither bring ruin upon others, nor receive it from alien hands. Your rank and wealth, Harry; my brains, such as they are –my art, whatever it may be worth; Dorian Gray’s good looks –we shall all suffer for what the gods have given us, suffer terribly.”
“Dorian Gray? Is that his name?’ asked Lord Henry, walking across the studio towards Basil Hallward.
“Yes, that is his name, I didn’t indend to tell it to you.”
“But why not?”
“Oh, I can’t explain. When I like people immensely I never tell their names to anyone. It is like surrendering a part of them. I have grown to love secrecy. It seems to be the one thing that can make modern life mysterious or marvelous to us. The commonest thing is delightful if one onluy hides it. When I leave town now I never tell my people where I am going. If I did, I would lose allmy pleasure. It is a silly habit, I dare say, but somehow it seems to bring a great deal of romance into one’s life. I suppose you think me awfully foolish about it?
“Not at all,” answered Lord Henry,” not at al, my dear Basil. You seem to forget that I am married, and the one charm of marriage is that it makes a life of deception absolutely necessary for both parties. I never know where my wife is, and my wife never knows what I am doing. When we meet –we do meet occasionally, when we dine out together, or go down to the Duke’s –we tell each other the most absurd stories with the most serious faces. My wife is very good at it– much better, much better, in fact, than I am. She never gets confused over her dates, and I always do. But when she does find me out, she makes no row at all. I sometimes wish
завдають руїни іншим і не зазнають її самі від чужих рук. Твоя знатність і багатство, Гаррі; мій розум і хист, хоч які вони є; врода Доріана Ґрея — за все це, чим боги нас наділили, ми відпокутуємо, тяжко відпокутуємо...
—Доріан Ґрей? Це його ім'я? — спитав лорд Генрі, підходячи через кімнату до Голворда.
—Так. Я не збирався називати його
тобі.
—Але чому?
—Просто сам не знаю... Якщо хтось мені дуже подобається, я ніколи й нікому не називаю його імені. Бо це немовби значить поступитись часткою дорогої тобі людини. Я справді закохався у таємничість. Здається, лише завдяки їй сучасне життя і може бути чудесне чи заманливе для нас. Звичайнісінька річ стає чарівною, якщо ми криємося з нею. Виїжджаючи з Лондона, я ніколи не кажу своїм, куди їду. Бо якби я сказав — пропала б уся насолода. Напевно, це чудна звичка, але все-таки вона вносить чимало романтичного в життя. Ти, мабуть, тої гадки, що все це страшенні дурниці?
—Анітрохи, — відповів лорд Генрі,
—анітрохи, любий Безіле. Ти, здається, забуваєш, що я одружений; а єдине, чим шлюб зачаровує, — це приховування правди, без чого не обходяться ані чоловік, ані жінка. Я ніколи не знаю, де моя дружина, і вона ніколи не знає, що я роблю. Випадково здибавшись, — а це буває, коли ми потрапляємо разом десь на обід чи гостюємо у герцога, — ми з найсерйознішими мінами торочимо одне одному найбезглуздіші історії. Моїй жінці це вдається куди краще, ніж мені,
—вона ніколи при цьому не бентежиться так, як я. І заскочивши десь мене, — вона зовсім не зчинює сварки. Часом мені навіть хочеться вивести її з рівноваги, а вона тільки сміється, та й
186
she would; but she merely laughs at |
годі. |
me.” |
— І як ти можеш таке казати про |
“I hate the way you talk about your |
своє подружнє життя?! — зауважив |
married life, Harry,” said Basil |
Безіл Голворд, підходячи до дверей у |
Hallward, strolling towards the door |
садок. — Я впевнений, що насправді ти |
that led into the garden. “I believe that |
дуже порядний сім'янин і просто |
you are really a very good husband, but |
соромишся власних чеснот. Дивна з тебе |
that you are thoroughly ashamed of you |
людина, Гаррі! Ти ніколи не кажеш |
own virtues. You are an extraordinary |
нічого морального і ніколи не робиш |
fellow. You never say a moral thing, |
нічого неморального. Твій цинізм — це |
and you never do a wrong thing. Your |
тільки поза. |
cynicism is simply a pose.” |
— Як на мене, поза, та ще й |
“Being natural is simply a pose, and |
найдратливіша — це коли поводишся |
the most irritating pose I know,” cried |
природньо! — скрикнув, сміючись, лорд |
Lord Henry, laughing. |
Генрі 1. |
1. Вайльд, Оскар. Портрет Доріана Ґрея: Роман: Для ст. шк. віку / Пер. з англ. та прим. Р. Доценка; — К.: Школа, 2003.
6. Compare the abstracts below and find the translator’s devices:
Артур Конан Дойл. Спілка Рудих. Перекладач Микола Дмитренко
I had called upon my friend, Mr. |
|
Якось восени минулого року я |
||||
Sherlock Holmes, one day in the autumn |
завітав до свого друга Шерлока Холмса |
|||||
of last year and found him in deep |
й |
побачив |
у |
нього |
літнього |
|
conversation with a very stout, |
джентльмена, |
|
огрядного, |
|||
florid-faced, elderly gentleman with fiery |
червонощокого і з вогненно-рудою |
|||||
red hair. With an apology for my |
чуприною. Вони захопилися якоюсь |
|||||
intrusion, I was about to withdraw when |
розмовою. Вибачившись за свої |
|||||
Holmes pulled me abruptly into the room |
непрохані відвідини, я хотів був уже |
|||||
and closed the door behind me. "You |
піти геть, аж раптом Холмс мало не |
|||||
could not possibly have come at a better |
силоміць втяг мене до кімнати й |
|||||
time, my dear Watson," he said cordially. |
замкнув двері. |
|
|
|
||
"I was afraid that you were engaged." |
|
— Дорогий Вотсоне, це дуже до речі, |
||||
"So I am. Very much so." |
що ви прийшли,— сердечно мовив він. |
|||||
"Then I can wait in the next room." |
|
— Я боявся, що ви зайняті. |
|
|||
"Not at all. This gentleman, Mr. |
|
— Ваша правда. Дуже зайнятий. |
||||
Wilson, has been my partner and helper |
|
— Тоді я почекаю в сусідній кімнаті. |
||||
in many of my most successful cases, |
|
— Ні, ні... Цей джентльмен, містере |
||||
and I have no doubt that he will be of the |
Вілсоне,— мій партнер та помічник у |
|||||
utmost use to me in yours also." |
багатьох |
моїх |
|
найбільш |
вдалих |
|
|
розслідуваннях; я не сумніваюсь, що він |
|||||
|
буде надзвичайно корисний і у вашій |
|||||
The stout gentleman half rose from |
справі. |
|
|
|
|
|
his chair and gave a bob of greeting, with |
|
Огрядний джентльмен трохи підвівся |
||||
187
a quick little questioning glance from his |
зі свого стільця і, вітаючись, кивнув |
|||
small fat-encircled eyes. |
мені головою; його заплилі жиром очиці |
|||
"Try the settee," said Holmes, |
швидко й запитально глянули на мене. |
|||
relapsing into his armchair and putting |
— Сідайте сюди, на канапу,— |
|||
his fingertips together, as was his custom |
запросив Холмс і, опустившись у |
|||
when in judicial moods. "I know, my |
крісло, склав руки одна до одної |
|||
dear Watson, that you share my love of |
кінчиками пальців, як завжди, коли |
|||
all that is bizarre and outside the |
поринав у роздуми.— Я знаю, дорогий |
|||
conventions and humdrum routine of |
Вотсоне, ви поділяєте мою любов до |
|||
everyday life. You have shown your |
всього химерного, до всього, що |
|||
relish for it by the enthusiasm which has |
порушує |
звичайність і |
буденність |
|
prompted you to chronicle, and, if you |
нашого життя. Доказом цього є той |
|||
will excuse my saying so, somewhat to |
ентузіазм, з яким ви записуєте і, |
|||
embellish so many of my own little |
пробачте, якоюсь мірою прикрашуєте |
|||
adventures." |
мої незначні пригоди. |
|
||
"Your cases have indeed been of the |
|
|
|
|
greatest interest to me," I observed. |
— Я завжди вважав, що ваші |
|||
"You will remember that I remarked |
пригоди дуже цікаві самі собою,— |
|||
the other day, just before we went into |
заперечив я. |
|
|
|
the very simple problem presented by |
— Ви повинні пам'ятати, що за день |
|||
Miss Mary Sutherland, that for strange |
до того, як ми зацікавились невеличкою |
|||
effects and extraordinary combinations |
проблемою, подарованою нам міс Мері |
|||
we must go to life itself, which is always |
Сазерленд, я казав вам, що в пошуках |
|||
far more daring than any effort of the |
якнайдивніших |
і якнайнезвичайніших |
||
imagination." |
випадків ми повинні звертатись до |
|||
"A proposition which I took the |
життя,— воно перевершує найбагатшу |
|||
liberty of doubting." |
фантазію. |
|
|
|
"You did, Doctor, but none the less |
— Я ще тоді дозволив собі поставити |
|||
you must come round to my view, for |
під сумнів справедливість ваших слів. |
|||
otherwise I shall keep on piling fact upon |
— Так, докторе, проте вам однаково |
|||
fact on you until your reason breaks |
доведеться погодитись зі мною, інакше |
|||
down under them and acknowledges me |
я сипатиму на вас докорами доти, доки |
|||
to be right. Now, Mr. Jabez Wilson here |
ваша впевненість похитнеться і ви |
|||
has been good enough to call upon me |
скажете, що правда на моєму боці. От |
|||
this morning, and to begin a narrative |
хоч би розповідь містера Вілсона, який |
|||
which promises to be one of the most |
був настільки ласкавий, що завітав до |
|||
singular which I have listened to for |
мене сьогодні. Здається, я такого ніколи |
|||
some time. You have heard me remark |
не чув. Якщо пригадуєте, я не раз |
|||
that the strangest and most unique things |
говорив: найдивніші й найнеповторніші |
|||
are very often connected not with the |
речі бувають пов'язані не з великими, а |
|||
larger but with the smaller crimes, and |
з малими злочинами, часом такими, |
|||
occasionally, indeed, where there is room |
коли навіть важко з певністю сказати, |
|||
for doubt whether any positive crime has |
чи перед вами справді злочин. З того, |
|||
been committed. |
що почув, я ще не можу твердити, чи є в |
|||
As far as I have heard it is impossible |
цьому випадку правопорушення, але |
|||
for me to say whether the present case is |
перебіг |
подій, |
безперечно, |
найбільш |
188
an instance of crime or not, but the |
незвичайний з усіх мені знаних. Будь |
||||
course of events is certainly among the |
ласка, містере Вілсоне, не відмовтесь |
||||
most singular that I have ever listened to. |
повторити свою розповідь. Я прошу вас |
||||
Perhaps, Mr. Wilson, you would have the |
про це не лише тому, що мій друг |
||||
great kindness to recommence your |
доктор Вотсон не чув початку, але й |
||||
narrative. I ask you not merely because |
тому, що через її своєрідність мені |
||||
my friend Dr. Watson has not heard the |
страшенно хочеться довідатись про всі |
||||
opening part but also because the |
подробиці з ваших уст. Майже завжди |
||||
peculiar nature of the story makes me |
буває так, що коли я вловлю бодай |
||||
anxious to have every possible detail |
найменший натяк, з якого можна |
||||
from your lips. As a rule, when I have |
здогадатись |
про |
дальший |
розвиток |
|
heard some slight indication of the |
подій, у моїй пам'яті оживають тисячі |
||||
course of events, I am able to guide |
подібних випадків. Але зараз я |
||||
myself by the thousands of other similar |
змушений визнати: викладені факти — |
||||
cases which occur to my memory. In the |
єдині в своєму роді. |
|
|||
present instance I am forced to admit that |
|
|
|
|
|
the facts are, to the best of my belief, |
|
|
|
|
|
unique." |
|
|
|
|
|
The portly client puffed out his chest |
Рудий клієнт |
гордовито |
випнув |
||
with an appearance of some little pride |
груди й видобув з кишені брудну |
||||
and pulled a dirty and wrinkled |
пожмакану газету. Поки він, розклавши |
||||
newspaper from the inside pocket of his |
газету на колінах і витягши шию, |
||||
greatcoat. As he glanced down the |
перечитував колонку оголошень, я |
||||
advertisement column, with his head |
добре роздивився цього чоловіка й |
||||
thrust forward and the paper flattened out |
спробував, як це робив мій друг, за |
||||
upon his knee, I took a good look at the |
одягом і зовнішнім виглядом визначити, |
||||
man and endeavored, after the fashion of |
що він за один. |
|
|
||
my companion, to read the indications |
|
|
|
|
|
which might be presented by his dress or |
|
|
|
|
|
appearance. I did not gain very much, |
Однак розглядини дали мені не дуже |
||||
however, by my inspection. Our visitor |
багато. Все свідчило про те, що наш |
||||
bore every mark of being an average |
відвідувач |
— |
звичайнісінький |
||
commonplace |
British tradesman, obese, |
англійський |
крамар, |
товстий, |
|
pompous, and slow. He wore rather |
бундючний і повільний. На ньому були |
||||
baggy gray shepherd's check trousers, a |
бахматі штани в дрібну білу й чорну |
||||
not over-clean black frock-coat, |
клітинку, не надто охайний чорний |
||||
unbuttoned in the front, and a drab |
сюртук, |
незастебнутий |
спереду, |
||
waistcoat with a heavy brassy Albert |
жовтаво-сірий жилет з важким мідним |
||||
chain, and a square pierced bit of metal |
ланцюжком, на якому теліпався |
||||
dangling down as an ornament. A frayed |
квадратний |
шматочок |
металу, |
||
top-hat and a faded brown overcoat with |
просвердлений посередині, що правив |
||||
a wrinkled velvet collar lay upon a chair |
за прикрасу. Потертий циліндр і |
||||
beside him. Altogether, look as I would, |
брудно-коричневе пальто з пожмаканим |
||||
there was nothing remarkable about the |
оксамитовим коміром лежали на стільці |
||||
man save his blazing red head, and the |
поряд з ним. Коротко кажучи, хоч як я |
||||
expression of |
extreme chagrin and |
вдивлявся, |
але |
не бачив |
у цьому |
189
discontent upon his features. |
чоловікові нічого незвичайного, крім |
||
Sherlock Holmes's quick eye took in |
вогненно-рудої чуприни й дуже |
||
my occupation, and he shook his head |
засмученого виразу обличчя. |
|
|
with a smile as he noticed my |
Шерлок Холмс зразу помітив своїм |
||
questioning glances. "Beyond the |
пильним оком, які погляди я кидаю на |
||
obvious facts that he has at some time |
гостя; він кивнув мені головою й |
||
done manual labor, that he takes snuff, |
осміхнувся. |
|
|
that he is a Freemason, that he has been |
— Не підлягає сумніву,— промовив |
||
in China, and that he has done a |
він,— що наш гість колись займався |
||
considerable amount of writing lately, I |
фізичною працею, що він нюхає тютюн, |
||
can deduce nothing else." |
що він франкмасон, що він побував у |
||
Mr. Jabez Wilson started up in his |
Китаї і що останнім часом багато писав. |
||
chair, with his forefinger upon the paper, |
Крім цього, я не можу більше зробити |
||
but his eyes upon my companion. "How, |
ніяких висновків. |
|
|
in the name of good-fortune, did you |
Містер Джейбез Вілсон випростався |
||
know all that, Mr. Holmes?" he asked. |
на стільці і, не відриваючи вказівного |
||
"How did you know, for example, that I |
пальця від газети, витріщився на мого |
||
did manual labor It's as true as gospel, |
приятеля. |
|
|
for I began as a ship's carpenter." |
— Яким чином, скажіть, будь ласка, |
||
"Your hands, my dear sir. Your right |
містере Холмсе, ви дізнались про все |
||
hand is quite a size larger than your left. |
це? — спитав він.— Звідки, наприклад, |
||
You have worked with it, and the |
ви знаєте, що я займався фізичною |
||
muscles are more developed." |
працею? Це свята правда, бо починав я |
||
|
корабельним теслею. |
|
|
|
— Ваші руки розповіли мені про це |
||
"Well, the snuff, then, and the |
мій любий сер. Ваша права рука на |
||
Freemasonry?" |
цілий номер більша від лівої. Ви |
||
"I won't insult your intelligence by |
працювали нею, і м'язи на ній більш |
||
telling you how I read that, especially as, |
розвинені. |
|
|
rather against the strict rules of your |
— Ну, а що я нюхаю тютюн? А |
||
order, you use an arc-and-compass |
франкмасонство? |
|
|
breastpin." |
— Мені не хотілося би образити вас, |
||
|
пояснюючи такі очевидні речі, але ви, |
||
|
всупереч суворим |
правилам |
свого |
"Ah, of course, I forgot that. But the |
ордену, носите шпильку для краватки із |
||
writing?" |
зображенням дуги й кола. |
|
|
"What else can be indicated by that |
— О, звичайно! А я й забув про це. |
||
right cuff so very shiny for five inches, |
Але як ви здогадалися, що я багато |
||
and the left one with the smooth patch |
пишу? |
|
|
near the elbow where you rest it upon the |
— А про що інше може свідчити |
||
desk?" |
ваша права манжета, заяложена до |
||
"Well, but China?" |
блиску, й витерте сукно біля лівого |
||
"The fish that you have tattooed |
ліктя, як не про те, що ви спираєтесь на |
||
immediately above your right wrist could |
стіл? |
|
|
only have been done in China. I have |
— Он як! А Китай? |
|
|
made a small study of tattoo marks and |
— Рибка над |
вашим |
правим |
190